ЄУ № 712/6572/25
Провадження №2-а /712/192/25
25 червня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси
у складі головуючого судді Стеценко О.С.,
за участю секретаря Дубини В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до відповідача, у якому просить скасувати постанову №2090/М/2025 від 07.05.2025 та закрити провадження у справи.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що згідно із постановою №2090/М/2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 від 07.05.2025 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.
30.04.2025 близько 08 год.00 хв. позивач був затриманий представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 і без вручення повістки, у супроводі поліції та працівників ТЦК був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення даних.
У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач повідомляв, що має військовообліковий документ, а саме військовий квиток, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , є учасником бойових дій, з 2022 року неодноразово з'являвся за викликами до ТЦК та СП, проходив ВЛК, більше того в 2023 році після проходження ВЛК був доставлений для проходження навчання до м.Кам'янець-Подільський, однак у зв'язку з необхідністю проходження стаціонарного лікування не був мобілізований та був повернутий для лікування до м. Черкаси.
Згідно з приміткою ст. 210 КУпАП, положення ст. ст. 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Оскаржувана Постанова №2090/М/2025 не містить чіткого опису обставин виявлення правопорушення, переліку доказів, на підставі яких було встановлено вину позивача. Відповідачем в оскаржуваній постанові не зазначено, яким чином зафіксовано, що у позивача відсутній військово-обліковий документ та чи мав відповідач можливість отримати із системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС "ОБЕРІГ" персональні дані позивача.
Також оскаржувана постанова не містить чіткого посилання на протокол про адміністративне правопорушення (не вказано його ні його номеру, ні дати складання), відповідно встановити чи було складено такий протокол 30.04.2025 не є можливим.
Відповідачем в оскаржуваній постанові не зазначено, яким чином зафіксовано, що у позивача відсутній військово-обліковий документ.
Постанова №2090/М/2025 не містить жодної інформації щодо здійснення фото- і відеофіксації перевірки документів, виявлення правопорушення та складення відповідного протоколу. Також відсутнє посилання щодо присутності двох свідків правопорушення
Відповідачем була порушена процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки позивач не був повідомлений про дату та час такого розгляду, не мав можливості подати свої докази чи заперечення щодо обставин справи.
30.04.2025, перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, як і не був повідомлений поштовим відправленням про такий розгляд.
У постанові №2090/М/2025 вказано, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи, однак не вказано конкретно, яким саме способом відбувалося це повідомлення, та відсутні будь які докази на підтвердження даного факту.
Також в постанові №2090/М/2025 вказано, що ОСОБА_1 у вказаний день не прибув і розгляд справи здійснювався без його участі, однак постанова №2090/М/2025 також містить запис ОСОБА_3 про те, що розгляд справи проводився в присутності ОСОБА_1 та копію постанови ОСОБА_1 отримав 07.05.2025 о 14 год.06 хв. Тобто дані твердження є такими, що суперечать одне одному та з даної постанови не можливо встановити, як саме відбувався розгляд справи.
07.05.2025 позивачу була вручена постанова №2090/М/2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 від 07.05.2025, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн., незважаючи на те, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 не був присутній особисто та справа про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності не розглядалась, а позивачу була лише вручена вже підписана постанова №2090/М/2025.
Позивачу не були роз'яснено зміст статті 63 Конституції України та права, передбачені статтею 268 КУпАП. Не була надана можливість надати письмові пояснення по суті вчиненого правопорушення із проставлянням свого підпису та дати. Також позивачеві не було надано можливості скористатися правовою допомогою адвоката.
Постанова №2090/М/2025 складена з порушенням форми, затвердженої Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Короткий зміст заперечень відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом. Оцінка аргументів учасників сторін
Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що відносно позивача 30.04.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно із яким встановлено, що ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документу військовозобов'язаного та не пред'явив його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Указане діяння є порушенням ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз. 3 п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що становить собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП.
Відповідно до постанови №2090/М/2025, 30.04.2025 відносно громадянина ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю військово - облікового документу військовозобов'язаного та не пред'явлення його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є порушенням вимоги частини 6 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-Х11 зі змінами та абз.3 п.п.10-1 п. 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022.
Права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 повідомлено та роз'яснено, пояснення останній не надав, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.
Відповідачем під час розгляду справи було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 не пред'явив військово-обліковий документ на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з його відсутністю, про що був складений протокол. На момент розгляду справи було встановлено, що громадянин порушив вимоги ч.6 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ зі змінами та абз.3 п.п.10-1 пункту 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за участі позивача, що спростовує його доводи про те, що відповідачем порушено порядок повідомлення позивача про час та місце слухання справи.
Також спростовуються доводи позивача про те, що останньому не роз'яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, та порушено право на захист.
Позивач мав достатньо часу з дня складання протоколу про адміністративне правопорушення на залучення адвоката, на подання клопотань, однак своїми правами не скористався, матеріали справи не містять доказів того, що позивач заявляв будь-яке клопотання під час розгляду справи.
Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, заподіяння майнової шкоди, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивачу інкримінується порушення приписів частини 6 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-Х11 зі змінами та абз.3 п.п.10-1 п. 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів); мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон; уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Резервісти та військовозобов'язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ.
Отже, позивач мав на вимогу працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 пред'явити військово-обліковий документ, чого останній не зробив і що вбачається із позову.
Позивач не довів суду про те, що він мав військово-обліковий документ та пред'явив його на вимогу працівника ТЦК, а отже останній порушив чинне законодавство прооборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Крім того, позивач міг скористатися своїм правом на подання клопотання та подати військово-обліковий документ.
Натомість позивач будь-яких пояснень під час складання протоколу не надав.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач заявляв якісь клопотання під час розгляду справи, не містять доказів того, що він не міг належним чином скористатися своїми правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Позивачу роз'яснені його права та обов'язки, позивач мав час на підготовку до розгляду справи, був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи відносно нього, був присутній під час розгляду справи, а тому відповідач не допустив порушення прав позивача під час розгляду справи.
Справа розглянута уповноваженою особою з дотриманням процедури, передбаченої КУпАП.
Усі доводи позивача, наведені у позові, зводяться до незгоди позивача з діями відповідача під час складання оскаржуваної постанови.
Позивачем не доведено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення він заявляв будь-які клопотання, подавав докази тощо.
Доказів наявності у позивача станом на час розгляду справи про адміністративне правопорушення військово-облікового документу та пред'явлення його уповноваженій особі останній не надав.
Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа». Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Відповідно до п. 17 указаного Порядку для отримання (заміни) військово-облікового документа на бланку громадянин зобов'язаний особисто звернутися з письмовою заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (відповідного органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку та надати кольорову фотокартку встановленого розміру.
Позивач вимоги чинного законодавства про мобілізаційну підготовку не виконав.
Посилання позивача на примітку до ст. 210 КУпАП суд не приймає до уваги, оскільки позивач не довів наявність у нього військово-облікового документу в електронній формі.
Відповідно до п. п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема, мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Крім того, абз. 4 п. 10-1 Правил зобов'язував уточнити протягом 60 днів свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, тобто в термін до 16 липня 2024 року.
За змістом вимог постанови КМУ № 721 від 18.06.2024 електронний військово-обліковий документ, запроваджений у мобільному додатку порталу Дія або Резерв+, має таку ж юридичну силу, як і паперовий. Відсканувавши QR-код, уповноважені органи можуть перевіряти його чинність й отримати усю необхідну інформацію.
Питання щодо форми, в якій оформляється (створюється) та видається військово-обліковий документ регулюється Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Постанова 559).
Так, Постановою 559 визначено, що військово-обліковий документ створюється в електронній та/або паперовій формі.
Для формування військово-облікового документу в електронній формі необхідно скористатися засобами: електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія.
Постанова 559 встановлює, що військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації, за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про таку особу.
У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (QR-код).
QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.
Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього.
Пункт 9 Постанови 559 встановлює, що військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, постановою Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 зроблено висновок, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Крім того, статтею 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростували наявність в його діяннях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Натомість відповідачем повністю доведено, що винесена постанова про адміністративне правопорушення є законною та обґрунтованою.
Суд не приймає доводи позивача про те, що ним порушені процедурні питання під час винесення оскаржуваної постанови.
Указані позивачем недоліки, суд розглядає як дефекти адміністративного акта, які не пов'язуються з його змістом, а стосуються процедури його ухвалення.
За висновками Верховного Суду, наведеного у постанові від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним) або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий час, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, підтверджено належними та допустимими доказами. Позивач заперечив, що вчиняв правопорушення, однак відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень у спірних відносинах, надав докази правомірності прийнятого ним рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим постанова у справі про адміністративне правопорушення № 2090/М/2025 від 07.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,не підлягає скасуванню і її слід залишити без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови залишити без задоволення.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 2090/М/2025 від 07.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, залишити без змін.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 - АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 25.06.2025.
Суддя: О.С. Стеценко