Справа № 545/1533/25
Провадження № 2/545/1179/25
"25" червня 2025 р. м. Полтава
Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Зуб Т.О.,
за участю секретаря судового засідання Пінчук З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Полтавська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік- ОСОБА_2 . Після смерті останнього відкрилась спадщина, до складу якої також входить житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , площа забудови 38,2 кв.м, загальною площею будівлі 25,6 кв.м, житловою площею 8,4 кв.м, та допоміжної 17,2 кв.м. Будинок А-1 складається з коридора 1-1 площею 3,5 кв.м; кімнати 1-2 І площею 8,4 кв.м; кухні 1-3 площею 13,7 кв.м. що належало померлому. Також на даній земельній ділянці крім будинку розташовано: сарай Б; погріб вхідний В; гараж Г; вбиральня Е; літній душ Ж; колодязь питний № 1. ОСОБА_2 набув права власності на зазначений житловий будинок відповідно до розпорядження Представника Президента України від 27.04.1993 р. № 140, яким йому дозволено будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці 2500 кв.м. кадастровий номер 5324085001:01:001:0842, виділеної рішенням виконкому сільської Ради народних депутатів Судіївської № 2 від 23 травня 1992 р. В установлений законом строк ОСОБА_1 звернулась до Полтавської районної державної нотаріальної контори з питання оформлення спадщини на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями, однак постановою від 15.01.2025 року нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності правовстановлюючих документів на зазначений житловий будинок.
Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати за нею право власності на вищевказаний будинок з погосподарськими будівлями, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 .
Ухвалою судді від 09.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 04.06.2025 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лучко Т.Г. надала заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Від сторони відповідача 08.05.2025 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у його задоволенні.
Враховуючи наведене, та вимоги ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим судовий розгляд даної справи здійснити за відсутності учасників справи, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 (а.с. 13). Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
Після ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої також входить житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , площа забудови 38,2 кв.м, загальною площею будівлі 25,6 кв.м, житловою площею 8,4 кв.м, та допоміжної 17,2 кв.м. Будинок А-1 складається з коридора 1-1 площею 3,5 кв.м; кімнати 1-2 І площею 8,4 кв.м; кухні 1-3 площею 13,7 кв.м. що належало померлому. Також на даній земельній ділянці крім будинку розташовано: сарай Б; погріб вхідний В; гараж Г; вбиральня Е; літній душ Ж; колодязь питний № 1.
ОСОБА_2 набув права власності на зазначений житловий будинок відповідно до розпорядження Представника Президента України від 27.04.1993 р. № 140, яким йому дозволено будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці 2500 кв.м. кадастровий номер 5324085001:01:001:0842, виділеної рішенням виконкому сільської Ради народних депутатів Судіївської № 2 від 23 травня 1992 р. (а.с. 20-21)
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України, передбачено що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Місцем відкриття спадщини відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Як встановлено ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Згідно частини 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
В установлений законом строк ОСОБА_1 звернулась до Полтавської районної державної нотаріальної контори з питання оформлення спадщини на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями, однак постановою від 15.01.2025 року нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності правовстановлюючих документів на зазначений житловий будинок (а.с. 16). Згідно довідки ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» № 266 від 09.01.2025 року, реєстрація права власності на житловий будинок відсутня (а.с. 24).
Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року за № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-IV права на нерухоме майно, що виникло до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зважаючи на той факт, що вимогами законодавства чинного на момент виникнення права власності, державна реєстрація не передбачалась ні як підстава переходу права власності, ні як формальна констатація перед третіми особами факту переходу права власності, до реєстрації права власності, що виникло в 1992 році, має застосовуватись законодавство про реєстрацію права власності чинне на момент такої реєстрації.
Наразі питання реєстрації права власності на нерухоме майно врегульоване Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до п. 42 якої для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 p., подаються: технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Отже, для визнання права власності в порядку спадкування слід встановити, що будинок (домоволодіння) не є самочинним будівництвом та може спадкуватись як об'єкт права власності на нерухоме майно.
Стороною позивача наданий техпаспорт на житловий будинок (а.с. 25-29).
Враховуючи ж положення ст.ст. 1216-1218 Цивільного кодексу України у відповідності до якої спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців), при цьому до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті можна стверджувати, що ОСОБА_1 набула права власності на спадкове майно та майнові права що належали померлій на день смерті ОСОБА_2 .
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також те, що ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на володіння, користування та розпорядження об'єктом нерухомого майна та оформити спадщину, зареєструвати право власності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Полтавська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою с. Мачухи, Полтавського району, Полтавської області, РНОКПП: НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 право власності на житловий будинок (А-1) загальною площею будівлі 25,6 кв.м, житловою площею 8,4 кв.м, та допоміжної 17,2 кв.м., який складається з коридора 1-1 площею 3,5 кв.м; кімнати 1-2 площею 8,4 кв.м; кухні 1-3 площею 13,7 кв.м. з погосподарськими будівлями: сарай (Б); погріб вхідний (В); гараж (Г); вбиральня (Е); літній душ (Ж); колодязь питний (№ 1), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т. О. Зуб