Справа № 369/20900/24
Провадження № 2/369/4949/25
Іменем України
25.06.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
головуючого судді Пінкевич Н.С.
при секретарі Осіпова В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,
встановив:
У грудні 2024 року Комунальне підприємство «БГВУЖКГ» Боярської ради звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради на підставі договору №193 від 18.03.2019 надає послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 . Так позивач надавав послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема кім.119 (4-1), де основним наймачем житлового приміщення та відповідно споживачем послуг є ОСОБА_1 . У зв'язку з неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань виникла заборгованість в розмірі 27387,10 грн. Оскільки у встановлений строк відповідач кошти не сплачував, тому на підставі ст.625 ЦК України має повернути борг з урахуванням за період з 01 жовтня 2021 року по 01 листопада 2024 року: три відсотки річних в розмірі 93 грн., індекс інфляції в розмірі 273,04 грн. та пеня в розмірі 759,44 грн.
Просили суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 27 387,10 грн., три відсотки річних в розмірі 93 грн., індекс інфляції в розмірі 273,04 грн. та пеня в розмірі 759,44 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2024 року відкрито позовне провадження у цивільній справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Не погоджуючись з пред'явленими вимогами Відповідач ОСОБА_1 подала 17 лютого 2025 року відзив. Свої заперечення мотивувала тим, що її особисто не було повідомлено про укладення договору №193 від 18.03.2019 та інформація про існування такого договору не розміщувалася в приміщенні гуртожитку, як того вимагало рішення №12/2 Виконавчого комітету боярської ради від 14.03.2019 та вказала на те, що лише в лютому 2025 року позивач, з залученням коменданта гуртожитку, проінформував мешканців гуртожитку про необхідність приєднання до умов цього договору та їх виконання, що ще раз підтверджує те, що остання не знала про існування такого договору та своєчасно здійснює оплату послуг за тарифами, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Боярської міської ради від 11 жовтня 2018 року №59/1, оскільки позивачем їй не направлялася претензія про сплату боргу, остання не знала про його існування та не володіла інформацією про укладання договору №193, а також, посилається на період дії військового стану та вважає, що в цей період не підлягають стягненню з боржника неустойка, штраф, пені та підлягають списанню кредитодавцем. Просила відмовити у задоволенні позову.
Правом на подання відповіді на відзив представник позивача КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради не скористалась, додаткового часу не потребувала, не заперечувала проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про день час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомила.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: "якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні".
З урахуванням викладеного і ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, по наявним в справі матеріалам.
У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПКУкраїни датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Визначаючи характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що вони склались у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їх виробником (виконавцем) і споживачем, а тому регулюються положеннями ЦК України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Суб'єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:орган державної влади та органи місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; учасники -споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
За визначенням, наданим у ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) житлові послуги з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем(крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги уразі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем),утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.
Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», проживаючі та/або зареєстровані споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання.
Судовим розглядом встановлено, що споживачем послуг, що надавалися КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 в т.ч. кім.№119(4-1) в якій мешкає відповідач ОСОБА_1 на підставі виданого виконавчим комітетом Боярської міської ради народних депутатів ордеру від 22.12.2008 № 003003, є саме ОСОБА_1 , що останньою не спростовується у її відзиві.
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Водночас, відповідно до п.5 ч.2 ст.7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 між позивачем та відповідачем не укладався, але житлово-комунальні послуги надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Відтак, відсутність укладеного договору не виключає обов'язок відповідача оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов'язку нести відповідальність в порядку, встановленому законом. Відповідна правова позиція сформульована у Постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, провадження № 61-11107св18, Постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, провадження № 61-26204св18.
Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості -по особовому рахунку НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , що також підтверджується направленими нею копіями квитанцій до відзиву, обліковується заборгованість, яка виникла внаслідок часткової оплати нарахованих сум до сплати.
При цьому суд бере до уваги те, що відповідач не спростовую правильність нарахування грошового зобов'язання з оплати отриманих послуг та проаналізувавши розрахунок , наданий позивачем, приходить до висновку про те, що позивачем враховані суми сплачені відповідачем.
Стосовно твердження відповідача про те, що позивачем не враховано рішення Виконавчого комітету Боярської міської ради від 11 жовтня 2018 року №59/1, то суд наголошує на наступному:
Відповідно до статті 13 Закону № 417-VIII у разі, коли управитель призначається на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя.
Суд зазначає, що законом не передбачено механізмів державного регулювання ціни на послугу з управління багатоквартирним будинком та її коригування. Ціна на послугу з управління на момент укладення Договору №193 від 18.03.2019 була визначена за результатами конкурсу в розмірі - для мешканців 1-3 поверхів:740 за місяць на койко місце та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 571,03 грн без ПДВ, відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території(кошторис витрат),винагороду управителю в розмірі 45,68 грн без ПДВ на місць;
Для мешканців 4 поверху 36,19 в т.ч. ПДВ на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 27.93 грн без ПДВ відповідно до кошторису витрат, винагороду управителю в розмірі 2.23 грн без ПДВ на місяць у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивач правомірно нараховує плату за послугу з управління відповідачу, яку відповідно до п.11 договору №193 відповідач зобов'язаний був сплачувати не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Суд критично ставиться до того, що відповідач не була проінформована про наявність договору №193 від 18.03.2019, оскільки 19 травня 2019 року Боярською міською радою на своєму офіційному сайті з посиланням на рішення №12/2 від 14.03.2019 року було розміщено Оголошення про визначення управителя в якому зазначено, що ціни послуги по кожному будинку визначено на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу-КП «БГВУЖКГ».
Крім того, згідно п.15 Договору №193 від 18.03.2019, інформацію, пов'язану з виконанням цього договору, управитель доводить до відома співвласників шляхом розміщення відповідних інформаційних матеріалів наступним чином:
Загального повідомлення-дошках (стендах)оголошень у під'їздах будинку; персонального повідомлення- у друкованих матеріалах, що поширюються управителем через поштові скриньки кожного співвласника, на звороті платіжних документів, що надаються управителем співвласникам.
Відповідач не надала до суду належних доказів того, що в березні 2019 року позивачем не було розміщене повідомлення про укладення Договору №193 від 18.03.2019, а також того, що вказаний договір визнано недійсним в судовому порядку, рівно, як і не надано доказів визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Боярської міської ради №12/2 від 14 березня 2019 року «Про призначення управителя багатоквартирних будинків». Тому вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги підлягають до задоволення.
У відповідності зі ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п.10 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в попередній редакції Закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст.625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену ч.2 ст.625 ЦК України.
З огляду на прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань КП «БГВУЖКГ» застосовано положення ч.2 ст.625 ЦК України шляхом нарахування на суму боргу інфляційних втрат 273 грн. 04 коп, 3% річних 93 грн. 00 коп. та 759 грн 44 коп пені, що слідує з розрахунку заборгованості, які були розраховані за період з 01.10.2021 до 01.02.2022 та з 01.02.2024 по 01.11.2024, що не суперечить нормі Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»(зі змінами згідно з постановами КМУ №390 від 21.04.2023 та №1405 від 29.12.2023) .
Надавши юридичну оцінку наявним розрахункам заборгованості за житлово-комунальні послуги, проведеним позивачем, перевіривши обґрунтованість та правильність нарахованої суми боргу суд встановив, що сума заборгованості за період з 01 вересня 2021 року по 01 грудня 2024 року розрахована вірно і складає 27387 грн. 10 коп., інфляційні втрати 273 грн. 04 коп., 3% річних 93 грн. 00 коп., що підтверджується наданими позивачем розрахунками, з яким суд погоджується, оскільки вони не викликають у суду сумнівів в їх вірності, доказів на їх спростування відповідно до ст.ст.77-78 ЦПК України відповідачем суду не надано.
Крім того, відповідач не подала жодного доказу неправомірності пред'явлення позивачем вимог до відповідача, враховуючи, що відповідач добровільно отримувала послуги від позивача, а позивач не ухилявся їх надавати своєчасно. Доведеність факту отримання відповідачем послуг за вказаною в позові позивачем адресою, підтверджується безпосередньо відповідачем у відзиві та наданими до нього платіжними документами, що свідчить про наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин, регламентованих Законом України «Про житлово-комунальні послуги», та їх неналежне виконання відповідачем.
Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 759,44 грн. суд відмовляє, оскільки у позовній заяві не вказано на підставі якої норми позивачем нараховується пеня ще за три роки до подачі позову.
Розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню , відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати понесені позивачем з оплати судового збору у розмірі 2937,16 грн підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-16, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 66, 162 Житлового кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 265, 268, 280-284, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства » Боярської міської ради Фастівського району Київської області до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства » Боярської міської ради Фастівського району Київської області заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 27 387,10 грн. (двадцять сім тисяч триста вісімдесят сім грн. 10 коп.), інфляційні втрати - 273 грн. 04 коп. (двісті сімдесят три грн. 04 коп.) три відсотки річних - 93 грн. (дев'яносто три грн.) та сплачений судовий збір в сумі 2937,16 грн. (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім грн. 16 коп.).
Інформація про позивача: Комунальне підприємство «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради Київської області
08154, м. Боярка, вул. П. Сагайдачного, 30 ,Фастівського району Київської області, код ЄДРПОУ 34702930, р/р НОМЕР_2 в АТ КБ «Приват Банк», МФО 305299
Інформація про відповідача: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 Паспорт: НОМЕР_3 виданий Києво - Святошинським РВ УМВС України в Київській області 17.10.2008, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 25 червня 2025 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ