24 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/2248/22
Провадження № 22-ц/820/681/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
секретар судового засідання Заворотна А. В.,
з участю: скаржника ОСОБА_1 ,
позивачки ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3 ,
представника третьої особи Кондаурової Н. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2024 року (суддя Вдовичинський А. В., повне судове рішення складено 08 квітня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, про визначення способів участі батька у вихованні дітей.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У травні 2022 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що з 22.09.2007 по 26.01.2022 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 і від спільного проживання мають троє малолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За судовим наказом батько сплачує аліменти на утримання доньок у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач неналежно виконує обов'язок щодо утримання дітей.
Після розірвання шлюбу доньки проживають з нею у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності їй та батькам. Вона забезпечує дітей усім необхідним для належного розвитку та становлення їх як особистостей. Вони мають свої кімнати, учнівські місця.
21.04.2022 її призвано на військову службу.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.04.2022 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 172-3 та 173 КпАП України, за насильство в сім'ї та за дрібне хуліганство. 16.02.2022 судом видано обмежувальний припис та встановлені заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_4 .
З січня 2022 року діти почали відвідувати психолога, оскільки у них сформувалась думка, що батько може бути небезпечним.
Згоди щодо місця проживання дітей не дійшли. Останнім часом відповідач погрожує вивезти дітей за кордон на постійне місце проживання без згоди матері у зв'язку з військовим станом в Україні.
Тому ОСОБА_2 просила визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір'ю за місцем її реєстрації або проживання.
У липні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення способів участі батька у вихованні дітей.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.07.2022 зустрічна позовна заява об'єднана в одне провадження із первісним позовом.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та визначено місце проживання дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із матір'ю ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 950 грн судового збору. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Додатковим рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 квітня 2024 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 червня 2024 року за апеляційною скаргою ОСОБА_4 рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2024 року в частині відмови в зустрічному позові ОСОБА_4 про визначення способів участі батька у вихованні дітей скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.
ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про її права та інтереси, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на незаконність рішення суду, грубе порушення прав онуків. Проживання малолітніх дітей разом з матір'ю, яка є мобілізованим військовослужбовцем і проживає в казармі, є небезпечним для них під час військового стану. ОСОБА_2 у зв'язку з військовою службою не має змоги забезпечити проживання дітей разом з матір'ю. Онуки проживають самі без батьків за місцем реєстрації, що, на її думку, є недопустимим та шкодить їх інтересам.
У відзиві представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Вважає рішення суду першої інстанції законним і таким, що відповідає інтересам дітей. Доводи апеляційної скарги не відповідають дійсності. ОСОБА_2 з моменту мобілізації жодного дня не перебувала на казарменному положенні. Мати створила для дітей належні умови для проживання та виховання. Батько дітей погодився з рішенням суду про визначення місця проживання дітей з матір'ю і рішення суду в цій частині не оскаржував.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначила, що в силу вимог закону місцем проживання ОСОБА_2 як військовослужбовця є казарма, а тому вона позбавлена можливості проживати з дітьми з 21 квітня 2022 року.
У межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала. Інші учасники судового процесу її не визнали.
ОСОБА_4 не з'явився, про розгляд справи повідомлений відповідно до вимог ЦПК України
Апеляційне провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.
Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення у цивільних справах ставиться в залежність від положень норм ЦПК України.
Так, частиною 1 статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржене особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, що випливають із сформульованого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
У разі, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження (пункт 3 частини 1 статті 362 ЦПК України).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Ейрі проти Ірландії», від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та «Гарсія Манібардо проти Іспанії», заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II), які з огляду на положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено про те, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
ОСОБА_1 не є учасником справи. Обґрунтовуючи підстави апеляційного оскарження, вона зазначає, що рішення суду про визначення місця проживання дітей з матір'ю порушує права її онуків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оскільки мати дітей несе військову службу за мобілізацією і не може забезпечити проживання дітей з нею.
Про порушення своїх прав та інтересів скаржниця не зазначила в апеляційній скарзі та не вказала у засіданні апеляційного суду.
За змістом наведених вище норм ЦПК України на суд апеляційної інстанції покладено обов'язок з'ясувати, чи вирішив суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, питання про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не брала участі у справі, та наявність/відсутність правового зв'язку між особою, яка не брала участі у справі (скаржником), і сторонами у справі.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19 та Верховний Суд у постановах від 18.09.2019 у справі № 905/943/18, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18 дійшли таких висновків:
«якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги;
особа, яка звертається з апеляційною скаргою на підставі статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме;
рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги».
Зазначені вище висновки Верховного Суду апеляційний суд враховує на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України.
Колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не було вирішено питання про права, інтереси та/або обов'язки ОСОБА_1 і таке судове рішення першої інстанції не зачіпає безпосередньо права та обов'язки скаржниці. Крім того, оскаржуване рішення суду першої інстанції, зокрема, його мотивувальна та резолютивна частини, не містять будь-яких відомостей щодо ОСОБА_1 .
З огляду на викладене апеляційне провадження за її апеляційною скаргою необхідно закрити.
Керуючись статтями 362, 381 ЦПК України, суд
Закрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, про визначення способів участі батька у вихованні дітей.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 червня 2025 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта