Справа № 362/3741/25
Провадження 2/362/2590/25
про залишення позовної заяви без руху
25 червня 2025 року суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Мартинцова І.О. розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Троянда» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги,-
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Троянда» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги.
В силу вимог положень ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, виходячи з наступного.
В силу вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за житлову послугу надану за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 .
Разом з тим, в позовній заяві позивач зазначає, що особовий рахунок НОМЕР_1 на оплату житлової послуги за цією ж адресою ( АДРЕСА_1 ) оформлений на ОСОБА_2 . Однак, в спірній квартирі проживають та/або зареєстровані інші особи. При цьому позивач не долучає до позову жодних доказів даних обставин та долучає до позову досудові вимоги про стягнення боргу за спожиті послуги з ОСОБА_2 .
В ухвалі ВССУ від 20.11.2013 року по справі № 6-29503св13 зазначено, що у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа (ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов'язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України).
Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред'явленим позовом.
Як випливає зі змісту ст. ст. 51, 175 ЦПК на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз'яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.
Враховуючи встановлені вище обставини, вважаю, що позивачу необхідно уточнити до кого саме заявлено позов і надати докази того, що саме ця особа є власником житла, за адресою розташування якого надається спірна послуга.
Згідно вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір»
Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно роз'яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).
Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Положеннями Інструкції встановлено вимоги про заповнення розрахункових документів.
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладено в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, який обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Згідно з додатками 2, 8 до Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу», який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.
Положеннями п. 3.8. Інструкції визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, які зазначено в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 березня 2018 у справі №914/1542/17, від 16 січня 2019 у справі №905/1057/18, від 10 травня 2018 року у справі № 613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26 березня 2018 у справі № 907/892/15, від 16 квітня 2018 року у справі № 922/3137/17, від 20 квітня 2018 року у справі № 910/12031/17, від 21 лютого 2019 року у справі № 910/8880/18, від 13 лютого 2020 року № 910/4557/18.
Разом з тим, долучена до матеріалів позовної заяви платіжна інструкція № 9261 від 21.05.2025 року не містить відомості про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір, тому вказана копія платіжної інструкції не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору саме за позовом до « ОСОБА_1 ».
При цьому інша інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу позовної заяви про стягнення заборгованості, відповідачем за якою є ОСОБА_1 позивачем сплачено судовий збір, відсутня, а отже суд дійшов висновку про те, що додана позивачем платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору за даною позовною заявою.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Вказані вище недоліки у своїй сукупності перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позивачу необхідно визначитись з колом відповідачів та надати докази належності саме їм квартири, за якою надаються житлові послуги та надати квитанцію про сплату судового збору за позовною вимогою до ОСОБА_1 .
Згідно правил ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Для усунення зазначених недоліків позивачу слід надати суду позовну заяву у новій редакції, визначивши належний склад учасників справи.
Керуючись ст. ст. 185, 352, 353 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Троянда» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом сім днів з дня отримання копії даної ухвали та роз'яснити, що в іншому випадку позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Мартинцова І.О.