Справа № 951/161/25Головуючий у 1-й інстанції Лавренюк О.М.
Провадження № 33/817/328/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
25 червня 2025 р. м.Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2025 року,
Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисячі) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, ОСОБА_2 01.03.2025 о 14 год. 04 хв. в селищі Козова, по вул. Тернопільська, керував транспортним засобом RenaultTrafic, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку, за згодою водія, на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 6820», №ARLJ0581, тест №749, результат 1,60 проміле. З результатом огляду водій ОСОБА_2 був згідний. Такими діями ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Терлюк О.Я. вважає, що судом першої інстанції поверхнево досліджено матеріали справи, не з'ясовано обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Постанова суду є незаконною, не відповідає фактичним обставинам справи, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Також вказує, що будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння в матеріалах справи - немає.
Вказує, що вимога працівників поліції про проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння була не законною, оскільки у ОСОБА_2 були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння зазначені в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція №1452/735), про що свідчить відсутність, у графі «суть адміністративного правопорушення» протоколу про адміністративне правопорушення від 01.03.2025 серії ЕПР1 №259530, жодних ознак алкогольного сп'яніння, на підставі чого ОСОБА_2 був зобов'язаний пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння. Також у протоколі не вказано, що ОСОБА_2 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у відповідному медичному закладі.
Апелянт зазначає, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що підписи ОСОБА_2 на протоколі та на роздруківці тестування на алкоголь різняться, а наданий акт огляду на стан сп'яніння не містить дати його складання та підпису ОСОБА_2 .
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував аргументи сторони захисту про те, що огляд на стан алкогольного спяніння за допомогою приладу Drager Alсotest 6820 був проведений з порушенням вимог Інструкції №1452/8735 та Інструкції з експлуатації та застосування технічного приладу, а тому результати тестування ОСОБА_2 , є неналежними доказами по справі.
Також вказує, що суд в порушення ст.251 КУпАП безпідставно не взяв до уваги подані пояснення свідка ОСОБА_3 , щодо обставин, які мали місце 01.03.2025р.
Крім того, звертає увагу на відсутність в матеріалах справи письмового направлення на огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння
Апелянт вказує, що на відео з нагрудної камери поліцейського не зафіксовано згоду особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з результатами огляду та процедуру роз'яснення особі його прав, передбачених статтею 63 Конституції України, статтями 268, 272 КУпАП.
Стверджує, що з відеозапису не вбачається алкогольного сп'яніння у водія, він поводиться адекватно, поведінка відповідала обстановці, на що суд першої інстанції не звернув уваги.
Зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки тому, що в матеріалах справи був відсутній сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки - газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», яким проводилось огляд ОСОБА_2 , що ставить під сумнів об'єктивність та допустимість його результатів відображених у чеку газоаналізатора та відповідному акті огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Звертає увагу суду, що поліцейські в порушення статті 266 КУпАП після проведення огляду не вилучили у водія автомобіль та не передали право керування ним іншій особі.
Вказує, що суд першої інстанції дав неповну оцінку доказам та не з'ясував обставини, що могли вплинути на загальну оцінку доказів по справі.
З урахуванням наведеного, вважає, що висновки місцевого суду, в силу неповноти проведеного судового розгляду, містять істотні суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_2 ознак адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Просить скасувати постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2025 року і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
В судове засідання апелянт адвокат Терлюк О.Я. та особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , які належним чином повідомлялися апеляційним судом про дату, час та місце судового розгляду, не з'явилися та не повідомили суд про причину неявки.
Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За наведених обставин, вважаю, що розгляд справи можливо провести без участі осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до вимог п. 2.9 “а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №259530 від 01 березня 2025 року, у якому зазначено, що ОСОБА_2 01.03.2025 о 14 год. 04 хв. в селищі Козова, по вул. Тернопільська, керував транспортним засобом RenaultTrafic, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку, за згодою водія, на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 6820», №ARLJ0581, тест №749, результат 1,60 проміле. З результатом огляду водій ОСОБА_2 був згідний.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Протокол підписаний ОСОБА_2 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та спростовує твердження апелянта про те, що його не ознайомили з правами, передбаченими ст.268 КУпАП, як адвокат зазначає про це в апеляційній скарзі.
Крім цього, такі доводи спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом, з якого вбачається, що інспектор поліції ознайомлює ОСОБА_2 із правами передбаченими ст.268 КУпАП. (файл:export-lu23k; час: 14:21:05 - 14:22:45)
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівника патрульної поліції та відеореєстратором із службового автомобіля встановлено, що 01.03.2025 о 14 год 04 хв під час патрулювання працівниками поліції в селищі Козова, по вул. Тернопільська, був зупинений транспортний засіб марки RenaultTrafic, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .. Причиною зупинки транспортного засобу стало те, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом, у якого відсутній лівий грязезахисний фартух, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед зупинкою транспортного засобу.
В матеріалах справи міститься копія постанови серії ЕНА № 4175607 від 01.03.2025р. про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_2 за ч.2 ст.122 КупАП. (а.с. 5)
Враховуючи вищенаведене, стверджувати про незаконність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , як про це зазначено в апеляційній скарзі, апеляційний суд підстав не вбачає.
Також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що під час спілкування з ОСОБА_2 працівниками поліції було виявлено у останнього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Вказані ознаки були названі ОСОБА_2 та запропоновано водієві пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, на що ОСОБА_2 погодився. Після проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу результат огляду ОСОБА_2 становив 1,60 ‰. З результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 погодився, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в найближчому медичному закладі відмовився. Також ОСОБА_2 були роз'яснені його права та обов'язки
Відеозапис з нагрудної камери поліцейського суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аналізуючи доводи захисника про відсутність та невідповідність встановлених ознак алкогольного сп'яніння у водія, а відтак і відсутність підстав для проходження відповідного огляду на стан сп'яніння, суд апеляційної інстанції вважає їх непереконливими, оскільки вони мають виключно суб'єктивніший характер оцінки апелянтом події і спростовуються дослідженими судом доказами у справі.
Крім того, відповідно до змісту п. 2 Розділу І Інструкція - 1452/735 встановлення наявності або відсутності у водія ознак сп'яніння, які б давали підставу для проведення огляду на стан сп'яніння, віднесене до компетенції поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України. Незгода водія із наявністю в нього ознак сп'яніння не звільняє його від обов'язку, передбаченого п. 2.5. ПДР виконати вимогу поліцейського про проходження відповідного огляду.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_2 не було відсторонено від керування транспортним засобом, на що він звертається увагу в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовує безпосередньо самого факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що доведено судом належними та допустимими доказами.
Доводи апелянта, що працівниками поліції, перед проходження огляду на приладі «Драгер», не було дотримано вимог Інструкції №1452/735 та Інструкції з експлуатації та застосування технічного приладу «Drager Alcotest 6820», не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки спростовуються переглянутим відеозаписом із нагрудної камери поліцейського та іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Дані доводи сторони захисту були предметом детального дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку з якою погоджується суддя апеляційної інстанції.
Окрім того, ОСОБА_2 , у разі незгоди із результатом або технічним станом газоаналізатора, не був позбавлений можливості проїхати в заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою іншого спеціального технічного засобу.
Що стосується відсутності у матеріалах справи сертифіката відповідності та свідоцтва про повіркуспецприладу Драгер 6820, на що захисник звертає увагу в апеляційній скарзі, то такі твердження є неспроможними, оскільки матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що ОСОБА_2 вимагав такі документи, як це передбачено п.5 Інструкції № 1452/735 .
Тому, у суду відсутні будь-які підстави ставити під сумнів результати огляду на стан алкогольного сп'яніння, що були визнані особою, яку суд першої інстанції визнав винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками районного суду щодо оцінки показів свідка ОСОБА_3 , який був допитаний судом за клопотанням сторони захисту, та вважає непереконливими посилання апелянта на пояснення вказаного свідка як такі, що спроможні спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у даній справі.
З огляду на викладене, апеляційний суд зазначає, що висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення ним п.2.9«а» Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення вчиненого ОСОБА_2 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними до тих, що наведені адвокатом Терлюком О.Я. у клопотанні про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 і були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація її дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_2 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого нею правопорушення, особи правопорушника, ступеню її вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Козівського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2025 року відносно ОСОБА_2 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, Терлюка О.Я. залишити без задоволення, а постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2025 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя