Справа № 344/7779/24 Головуючий у 1 інстанції: Павлів А. І.
Провадження № 22-ц/811/3969/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
25 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Підлужного В.І.
з участю: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2024 року, -
у квітні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 23 квітня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір страхування наземного транспорту № 473/21-т/лвс, за умовами якого у нього виникло зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Porshe Macan», д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. 11 серпня 2021 року автомобіль марки «Porshe Macan», д.н.з. НОМЕР_1 , зазнав пошкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої визнано водія автомобіля марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 . На підставі договору страхування наземного транспорту № 473/21-т/лвс від 23 квітня 2021 року виплатило вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Porshe Macan», д.н.з. НОМЕР_1 , в розмірі 161393.38 грн. Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», як страховик винуватця дорожньо-транспортної пригоди, здійснило перерахунок страхового відшкодування в розмірі 112060.95 грн. Оскільки страхової виплати недостатньо для повного відшкодування завданої відповідачем шкоди, у нього виник обов'язок сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 45015.80 грн.
З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 45015.80 грн. як відшкодування витрат, заподіяних позивачу.
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2024 року відмовлено повністю у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування витрат, заподіяних позивачу, у суму 45015.80 грн.
Рішення суду оскаржило Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що на підставі договору страхування наземного транспорту №473/21-т/лвс від 23 квітня 2021 року виплатило вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Porshe Macan», д.н.з. НОМЕР_1 , в розмірі 161393.38 грн. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до винної особи, відповідальної за завдані збитки. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Porshe Macan», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 161393.38 грн. Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» виплатило страхове відшкодування в розмірі 112060.95 грн. із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу, відтак у нього не виникло обов'язку з виплати різниці між вартістю відновлювального ремонту та страховою виплатою. Вважає, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалитинове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення ОСОБА_1 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», суд першої інстанції виходив з того, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована ПрАТ «Страхова група «ТАС» не тільки на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, але і на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, який не містить умов щодо необхідності урахування фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу при виплаті страхового відшкодування, а враховуючи, що страхової суми достатньо для повного відшкодування завданої відповідачем шкоди, покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частина 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»).
Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту ( пункт 6 частини 4 статті 6 Закону України «Про страхування».
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них згідно з пунктом 9 частини першої вказаної статті належить страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07 березня 1996 року, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин,страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 979 ЦК України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічна за змістом правова норма викладена у ст. 27 Закону України «Про страхування».
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Так, згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора, а саме: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року, що був чинним до 01 січня 2025 року, тобто, був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Стаття 1191 ЦК України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №760/1547/15-ц, від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 виснувала, що « Відшкодування школи особою, яка її завдала можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-1У у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумо. Страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно - правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-1У).
Аналогічний за змістом висновок було викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 квітня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 473/21-т/лвс, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, у тому числі причепом до нього та всіма видами транспортних засобів, спеціального призначення та додатковим обладнанням до нього, вказаним в п. 5 цього договору.
Пунктом 5 договору добровільного страхування наземного транспорту № 473/21-т/лвс від 23 квітня 2021 року передбачено, що застраховано автомобіль марки «Porsche Macan», д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, чорного кольору.
Відповідно до п. 10 договору добровільного страхування наземного транспорту №473/21-т/лвс від 23 квітня 2021 року страхова сума становить 1 050 000.00 грн.
Франшиза у випадку збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до пошкодження транспортного засобу, складає 0.00 грн., що становить 0 % від загальної страхової суми.
Згідно з п. 27.10 договору добровільного страхування наземного транспорту № 473/21-т/лвс від 23 квітня 2021 року при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається страховиком шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (кошторису збитків), в який включається, вартість конструктивних елементів (складових частин) обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, з врахуванням умов, зазначених в п. 17.3 цього договору, а також вартість ремонтних робіт.
В пункті 17.3 договору добровільного страхування наземного транспорту № 473/21-т/лвс від 23 квітня 2021 року зазначено, що урахування зносу не застосовується.
Згідно з п. 27.11 договору добровільного страхування наземного транспорту № 473/21-т/лвс від 23 квітня 2021 року при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених згідно з пунктом 27.10 договору в кошторису збитків за вирахуванням встановленої франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Зі змісту постанови Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 11 серпня 2021 року о 17 год. 50 хв. у місті Львові по вулиці Зелена, 391, керуючи транспортним засобом «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Porsche Macan», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався попереду, та який здійснив інерційний рух та зіткнувся з автомобілем марки «Volkswagen», DC7476НА, який рухався попереду, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з рахунком від 17 серпня 2021 року, виставленим ТзОВ «Лемберг Авто» вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Porsche Macan», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 161 393.38 грн.
Платіжним доручення № 47333871 від 20 серпня 2021 року підтверджується, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» виплачено ТОВ «Лемберг Авто» 161 393.38 грн.
Суд першої інстанції вірно встановив, що позивач, як страховик потерпілої особи, виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
Слід зазначити, що у зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього, як до страховика потерпілої особи, перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеним СПД ФОП ОСОБА_3 18 серпня 2021 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Porsche Macan», д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових становить 116 377.58 грн.
Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована Акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» на підставі страхового поліса серія АР № 009858629.
Полісом АР № 009858629 передбачено ліміт страхової виплати за шкоду життю та здоров'ю в розмірі 260 000.00 грн., а за шкоду майну - 130 000.00 грн.
15 серпня 2021 року ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося до АТ «Страхова група «ТАС» з претензією, в якій просило перерахувати на його користь страхове відшкодування в розмірі 161 393.38 грн.
Платіжною інструкцією № 221804 від 23 жовтня 2021 року підтверджується, що АТ «Страхова група «ТАС» перерахувала ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 112060.95 грн. страхового відшкодування.
02 лютого 2022 року ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулася до ОСОБА_1 з претензією, в якій просила перерахувати на його користь 49332.43 грн. різниці між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодування, виплаченим страховиком з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, однак така претензія залишилася поза увагою відповідача.
Заперечуючи щодо вимог ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», ОСОБА_1 зазначає, що крім страхового поліса АР № 009858629 його цивільно-правова відповідальність застрахована також на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків FA-00142248 від 14 квітня 2021 року.
Пунктом 1 договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків FA-00142248 від 14 квітня 2021 року передбачено, що цей договір діє лише за наявності діючого полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності серія АР №009858629, дія договору поширюється лише на забезпечений транспортний засіб, зазначений в такому полісі.
Відповідно до п. 2 договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків FA-00142248 від 14 квітня 2021 року страхова сума: легке КАСКО - 100 000 грн., Дорожний Амулет - 100 000 грн., Автоцивілка плюс - 1 000 000 грн.
Згідно з п. 22.2 договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків FA-00142248 від 14 квітня 2021 року розмір страхового відшкодування за окремим страховим випадком та сумарний розмір виплачених за програмою страхових відшкодувань не може перевищувати розміру страхової суми, визначеної для програми «Автоцивілка плюс» за всіма обраними опціями в цьому договорі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 на час ДТП була застрахована ПрАТ «СК «ТАС» не тільки на підставі договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності, а також на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків FA-00142248 від 14 квітня 2021 року, страхова сума за яким передбачена в розмірі 1000000.00 грн., і яким не передбачено необхідність урахування фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, а відтак суд вважав, що страхової суми достатньо для повного відшкодування відповідачем шкоди, яка визначена в розмірі 161393.38 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що обґрунтовуючи заперечення щодо вимог позивача наявністю договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків FA-00142248 від 14 квітня 2021 року, відповідач надав суду лише частину вищезазначеного договору, що включає умови страхування та опис програм, однак не містить порядку здійснення страхових виплат на підставі цього договору, в тому числі і врахування чи неврахування коефіцієнта зносу при розрахунку страхового відшкодування у разі настання страхового випадку з вини страхувальника, а також співвідношення виплат за цим договором та за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності серія АР №009858629.
Висновки суду першої інстанції про те, що договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків FA-00142248 від 14 квітня 2021 року не містить інших обмежень щодо виплати страхової суми, в тому числі і щодо відшкодування збитків без врахування коефіцієнту фізичного зносу, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на зміст договору.
Виплачуючи страхове відшкодування на користь страховика потерпілого, Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» виходило з необхідності застосування коефіцієнта фізичного зносу, при цьому ліміт зобов'язання за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АР №009858629 не перевищено.
Оскільки договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків є додатковим страхуванням цивільно-правової відповідальності, яке покриває збитки, що перевищують ліміт страхової відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, а в даному страховому випадку, що настав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 23 квітня 2021 року, ліміт відповідальності страховика не перевищено, відтак договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків FA-00142248 від 14 квітня 2021 року не підлягає застосуванню до цього страхового випадку.
З огляду на наведене, у Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» не виникло правових підстав для виплати страхового відшкодування за договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків FA -00142248 від 14 квітня 2021 року.
Матеріалами справи підтверджується, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Porsche Macan», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 161 393.38 грн., а вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 116 377.58 грн.
Колегія суддів вважає, що у страховика винуватця дорожньо-транспортної пригоди виник обов'язок з виплати страхового відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «Porsche Macan», д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу в розмірі 116 377.58 грн.
ПрАТ «Страхова група «ТАС» виплачено 112060.95 грн. страхового відшкодування, з виплатою такої сума ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування » погодилася.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, заявлена позивачем до відшкодування шкода повністю покривається лімітом відповідальності страховика відповідача за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, адже умови цього договору є застосовними у разі, коли сума завданої шкоди, обрахованої відповідно до положень Закону №1961-1У, перевищує ліміт відповідальності страховика за договором обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що у справі, яка переглядається, не встановлено, адже ліміт відповідальності за полісом обов'зкового страхування 130000.00 грн., а сума виплаченого страхового відшкодування, виплаченого ПрАТ «СК «ТАС», розрахованого із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 116377.58 грн., тобто, не перевищує ліміт відповідальності страховика.
Оскільки страховик винної особи ПрАТ «СК «ТАС» виплатила позивачу, страховику потерпілої особи ПрАТ «СК «Арсенал страхування» страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України» Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, то у страховика винної особи не виникло обов'язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності).
Такий висновок суду з узгоджується з висновками Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №686/17155/15-ц.
Враховуючи те, що виплачених позивачу страховиком винної особи коштів недостатньо для відшкодування вартості майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля марки «Porsche Macan», д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_1 , умови договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків FA-00142248 від 14 квітня 2021 року не підлягають застосуванню до даного страхового випадку, колегія суддів колегія суддів приходить до висновку про те, що з ОСОБА_1 слід стягнути шкоду в розмірі 45015.80 грн. (161 393.38 грн. - 116 377.58 грн. = 45015.80 грн.).
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», то на підставі ч. 13ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» слід стягнути 2763.05 грн. судового збору за подання позову та 4144.58 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що пропорційно до задоволених позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - задовольнити.
Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2024 року - скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 45015.80 грн. шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 2763.05 грн. судового збору за подання позову та 4144.58 грн. судового збору за подання апеляційної скарги
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 25.06.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк