24.06.2025
ЄУН 337/2199/25
Провадження №2/337/1471/2025
24 червня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Сидорової М.В.,
за участю секретаря Коваленко В.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Мухіної Л.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, треті особи: Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про визнання права користування житловим приміщенням,
07.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшов вказаний позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Мухіна Л.С., яким обґрунтований тим, що 18.11.2014 батьку позивачки - ОСОБА_2 було видано ордер № 858 серія «Г» на поселення з сім'єю із 4-х осіб до гуртожитку по АДРЕСА_1 , житловою площею 17,10 кв.м. До складу сім'ї включено ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_1 (донька), ОСОБА_4 (донька). Договір найму на зазначену кімнату було оформлено на ім'я ОСОБА_2 з КП «Основаніє». На теперішній час особовий рахунок № НОМЕР_1 на кімнату АДРЕСА_2 відкрито в КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради.
Разом з іншими членами сім'ї, ще будучі неповнолітньою, позивачка була вселена до зазначеної кімнати як член сім'ї наймача і постійно проживала в кімнаті АДРЕСА_3 , де проживає і на теперішній час.
Шлюб між ОСОБА_2 та його дружиною, матір'ю позивачки - ОСОБА_5 , було розірвано 18.07.2019, після чого вона виїхала з кімнати АДРЕСА_2 та знялася з реєстрації в ній .
31.08.2024 ОСОБА_4 , сестра позивачки, уклала шлюб з ОСОБА_6 , на теперішній час має прізвище « ОСОБА_7 » і проживає фактично з чоловіком за іншою адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки, наймач кімнати ОСОБА_2 помер.
Зареєстрованими в кімнаті АДРЕСА_2 на теперішній час ніхто не значиться, про що зазначено в Розпорядженні районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району № 269р від 11.04.2025.
Після смерті батька позивачка звернулась до районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району з метою переоформлення договору найму житлового приміщення - кімнати АДРЕСА_2 . Але вищезазначеним розпорядженням районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району № 269р від 11.04.2025 їй було відмовлено, оскільки в кімнаті АДРЕСА_2 вона не зареєстрована.
При цьому згідно відомостей паспорту позивачки та відомостей з Реєстру територіальної громади, її місце реєстрації зазначено « АДРЕСА_4 ».
На звернення до реєстраційної служби з метою уточнення реєстрації місця проживання було отримано відмову від 17.04.2025 на підставі п.п.3 ст.87 Постанови від 07.02.2022 № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», а саме у зв'язку з не поданням або поданням не в повному обсязі необхідні документи або відомостей.
За відсутності реєстрації позивачки в кімнаті АДРЕСА_2 позивачка позбавлена можливості надати документи про наявність у неї права на проживання саме в кімнаті АДРЕСА_2 та отримати згоду на свою реєстрацію від уповноваженої особи житла. Вона вимушена звернутися до суду з позовом про визнання за нею права користування вищезазначеною кімнатою .
Просить визнати за нею право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 08.05.2025 за даним позовом відкрито загальне позовне провадження і призначено підготовче судове засідання.
22.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача - Білецької Н.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що кімната АДРЕСА_2 не приватизована, знаходиться в комунальній власності м. Запоріжжя, власником квартири є територіальна громада міста в особі Запорізької міської ради. Як вбачається з матеріалів позовної заяви 18.11.2014 ОСОБА_2 було видано ордер №858 серія «Г» на право зайняття житлового приміщення кімнати АДРЕСА_2 . В ордер на поселення з сім'єю включено, у т.ч. ОСОБА_1 (донька). Таким чином договір найму на кімнату був укладений на підставі ордеру з ОСОБА_2 , до складу сім'ї якого входить і позивач. Згідно з ч.1 ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку з письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Статтею 64 ЖК України встановлено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним користуються нарівні з наймачем усіма права і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Батько позивачки, наймач спірної квартири помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки, згідно відомостей паспорту позивача та відомостей з Реєстру територіальної громади місце реєстрації проживання зазначено « АДРЕСА_4 », тобто без зазначення номеру кімнати, позивачу було відмовлено в переоформленні на неї договору найму житлового приміщення. Позивач стверджує, що будучи неповнолітньою вона була вселена до зазначеної кімнати як член сім'ї наймача і постійно проживала в кімнаті АДРЕСА_3 та проживає по теперішній час. Але, згідно інформації з Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради на теперішній час зареєстрованих в кімнаті АДРЕСА_2 немає. Просить у разі встановлення судом достатніх та належних доказів, що підтверджують викладені доводи позивача у позовній заяві, прийняти по даній справі рішення на розсуд суду в межах діючого законодавства України.
Ухвалою суду від 02.06.2025 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мухіна Л.С. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, від представника ОСОБА_8 до суду надійшла заява про проведення судового засідання без її участі та винесення рішення з урахуванням доводів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представники третіх осіб в судове засідання не прибули, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Будь-яких заяв, клопотань від третіх осіб до суду не надходило.
Суд вважає можливим провести судове засідання у відсутність представника відповідача та третіх осіб.
Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
18.11.2014 виконавчим комітетом Запорізької міської ради, на підставі рішення міськвиконкому №396/3 від 24.10.2014, ОСОБА_2 , за фактом проживання, було видано ордер № 858 серія «Г» від на поселення з сім'єю із 4-х осіб до гуртожитку по АДРЕСА_1 , житловою площею 17,10 кв.м. До складу родини включено ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_1 (донька), ОСОБА_4 (донька).
05.12.2014 між ОСОБА_2 та КП «Основаніє» було укладено договір найму житла в будинках державного ті комунального житлового фонду, відповідно до якого йому було надано в довгострокове користування житло: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
На теперішній час особовий рахунок № НОМЕР_1 на кімнату АДРЕСА_2 відкрито в КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради.
Позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , на ім'я якого було видано ордер, що підтверджується свідоцтвом про її народження серія НОМЕР_2 , виданим 07.03.2025 Оріхівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Згідно відомостей, які містяться у паспорті позивачки ОСОБА_1 та відомостей з Реєстру територіальної громади, вона з 12.12.2006 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Також судом встановлено, що 18.07.2019 між ОСОБА_2 та його дружиною, матір'ю позивачки - ОСОБА_5 , було розірвано шлюб.
31.08.2024 ОСОБА_4 , сестра позивачки, уклала шлюб з ОСОБА_6 , на теперішній час має прізвище « ОСОБА_7 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - батько позивачки, наймач кімнати, помер.
Після смерті батька позивачка звернулась до районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району з метою переоформлення договору найму житлового приміщення - кімнати АДРЕСА_2 , але розпорядженням районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району № 269р від 11.04.2025 їй було відмовлено, оскільки за вказаною адресою за відомостями департаменту адміністративних послуг ЗМР зареєстровані особи відсутні.
17.04.2025 Департаментом адміністративних послуг ЗМР позивачці відмовлено у реєстрації її місця проживання за адресою : АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутність правовстановлюючих документів на житло, на підставі п.п.3 ст.87 Постанови від 07.02.2022 № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», а саме особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи, що підтверджують право на проживання в житлі.
Свідок ОСОБА_9 - сестра позивачки, в судовому засіданні пояснила, що приблизно у 2006 році їх батько отримав для проживання родини кімнату АДРЕСА_2 . В подальшому на батька було оформлено ордер. Спочатку вони усі там мешкали. Потім їх мати переїхала, а вони залишились мешкати з сестрою та батьком. В серпні 2024 року вона вийшла заміж та теж переїхала. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько помер. Після його смерті в кімнаті залишилась проживати лише позивачка ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_10 - подруга позивачки, в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_1 з 2019 року. Їй достовірно відомо, що позивачка тривалий час та постійно проживає у кімнаті АДРЕСА_2 . Вони тісно спілкуються, ходять один до одного в гості. ОСОБА_1 раніше проживала разом зі своїм батьком, але він помер, а вона залишилась проживати у кімнаті сама.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_1 з серпня 2022 року, оскільки 16.08.2022 вона як внутрішньо переміщена особа стала проживати у кімнаті АДРЕСА_5 , по сусідству з позивачкою. Остання постійно проживає у кімнаті АДРЕСА_2 . Коли вона переїхала у вказаний гуртожиток, ОСОБА_1 проживала разом зі своїм батьком, але він помер, а вона залишилась проживати у кімнаті сама.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 61, ст. 64 та 65 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до ч.1 ст.106 ЖК України, повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 зроблено висновок, що «у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК України).
Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання».
Право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім'ї наймача в установленому законом порядку (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 200/17337/17 (провадження № 61-865сво21).
У постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 463/2277/20-ц (провадження № 61-2027св22) зазначено, що: «під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявність згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між згаданими особами, наймачем і членами сім'ї, які проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, які мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання. Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім'ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. За змістом статті 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні».
Відповідно до положеннь ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно ч.4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (рішення у справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).
Тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
Так, вирішуючи спір, суд враховує, що спірна кімната АДРЕСА_2 , на праві комунальної власності належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
Основним наймачем спірної кімнати був батько позивачки - ОСОБА_2 , якому за фактом проживання 18.11.2014 було видано ордер № 858 серія «Г» на поселення у зазначену кімнату з сім'єю із 4-х осіб, у т.ч. з донькою ОСОБА_1 .
При цьому встановлено, що позивачка, будучи неповнолітньою, разом зі своїми батьками ще у 2006 році вселилась до вказаної кімнати АДРЕСА_2 , та з цього часу проживає в цьому помешканні. За життя наймач ОСОБА_2 не ставив питання про виселення ОСОБА_1 із спірної кімнати. Після смерті ОСОБА_2 у грудні 2024 року позивачка продовжила мешкати у спірній кімнаті.
Отже, позивачка вселилась у спірну кімнату як член сім'ї наймача, із дотриманням встановленого порядку, проживала там, відповідно, набула право користування спірною кімнатою.
Водночас, як встановлено судом, місце проживання позивачки з 12.12.2006 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 , але без зазначення номеру кімнати у гуртожитку.
Вказані обставини перешкоджають позивачці вирішити питання щодо внесення змін до договору найму жилого приміщення, зокрема, визнання її наймачем за раніше укладеним договором найма жилого приміщення замість попереднього наймача, який помер, у зв'язку з чим вона вимушена була звернутись до суду із вказаним позовом про визнання за нею права користування спірним жилим приміщенням.
З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 267, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) такою, що має право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_2 .
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25 червня 2025 року.
Суддя М.В.Сидорова