Справа № 947/9278/25
Провадження № 2/947/2258/25
19.06.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.
за участю секретаря - Торгонської В.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
11.03.2025 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника - ОСОБА_2 , звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, відповідно до якої просить розірвати між сторонами шлюб, а також поділити спільне майно подружжя, шляхом визначення за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2978834751100); нежитлове приміщення №1014 по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2978806551100).
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що подружні відносини припинилися, вони втратили один до одного почуття любові, шлюб носить формальний характер та подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам.
Крім того, зазначає, що 23.03.2021 року її син - ОСОБА_4 , продав ОСОБА_5 належну йому на підставі свідоцтва про право на спадщину квартиру за адресою АДРЕСА_3 , за що отримав за договором купівлі- продажу згідно оцінки майна 689 552,00 гривень. Фактично нерухомість була продана сином позивачки за 38 000.00 доларів США, про що покупець надала розписку.
Виручені від продажу кошти, син подарував позивачці, для укладення договору передачі (відступлення) майнових прав № 24/03/21-ДК/5.17.А від 24.03.2021 року, за умовами якого, ТОВ «Чорноморська будівельна компанія» зобов'язалась передати ОСОБА_1 майнові права на отримання об'єкта нерухомості - квартири за будівельним номером 5.17.А., розташована на 5 поверсі, секція «А», загальною площею 88,98 кв.м. Відповідно до п.4.1. договору, договірна ціна майнових прав складає 444900 гривень.
В подальшому в зазначений договір було внесено зміни, та загальна вартість об'єкту нерухомості склала 2 022 337.44 грн. Суми чергових платежів було узгоджено між сторонами.
Відповідно до довідки ТОВ «Черноморська будівельна компанія» від 27.06.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 повністю виплатила договірну ціну за договором від 24.03.2021 року.
Згідно переліку інвесторів від 27.06.2024 року, вбачається, що позивачка - ОСОБА_1 , повністю виплатила 100% інвестиції.
Актом від 27.06.2024 року ТОВ «Черноморська будівельна компанія» передала позивачці вказану квартиру АДРЕСА_1 .
30.07.2024року, на підставі вищезазначених документів, державним реєстратором Петросянц А.С., за позивачкою було зареєстровано право власності на вказану квартиру.
Позивачка зазначає, що її син продовжував та продовжує допомагати їй матеріально, так як позивачка за станом свого здоров'я не працює, що підтверджується виписками по рахунку клієнта ПАТ «Банк Восток».
Так, 07.12.2023 року, ОСОБА_4 продав належну йому квартиру АДРЕСА_4 , за що отримав 340 528.00 гривень, які передав позивачці для погашення графіку платежів за вказану нерухомість.
11.06.2024року, ОСОБА_4 продав належну йому квартиру АДРЕСА_5 , за що отримав 2 546 749,80 гривень, які також передав позивачці.
Крім того, ОСОБА_4 передав позивачці також кошти на придбання нежитлового приміщення будівельний АДРЕСА_6 , загальною площею 4,47 кв.м.
Позивачка вказує, що частину виручених від продажу грошових коштів, син передав їй, для належного виконання зобов'язань за договорами та задля задоволення побутових потреб.
При цьому, позивачка вказує, що враховуючи її погане самопочуття, вона доручила укласти договір своєму чоловіку - відповідачу ОСОБА_3 , який, 24.05.2021 року уклав договір пайової участі у будівництві № 24/05/21-ДК/336*3/К-НП.
Згідно п. 3.1 договору, вартість паю станом на 21.05.2021 року, склала 22 350.00 гривень, та з подальшими змінами до умов договору - 75 069.18 грн.
Проте, 27.06.2024 року, в договір № 24/05/21-ДК/336*3/К-НП були внесені зміни, за якими, права пайовика за договором були набуті - ОСОБА_1
30.07.2024 року право власності на нежитлове приміщення № 1014 за адресою АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_1 рішенням державного реєстратора Петросянц А.С.
Проте, на теперішній з невідомих позивачці причин, ОСОБА_3 не визнає вказане майно її особистою власністю, вважає за доцільне його відчужити третім особам.
Позивачка вважає, що це порушує її права та є підставою звернення до суду із вищезазначеним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 12.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу поділ спільного майна подружжя. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
11.04.2024 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він не погоджується з позовними вимогами, просить відмовити у їх задоволенні, та вважає вимогу про розірвання шлюбу передчасною.
Частковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині розірвання шлюбу було задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрований 19.02.1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Одеської міськради, актовий запис №86 від 19 лютого 1999 року. Продовжено розгляд справи в частині позовних вимог про поділ майна подружжя.
У підготовчому засіданні 13.05.2025 року судом протокольно було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 19.06.2025 року позивачка та її представник підтримали позовні вимоги щодо поділу майна подружжя та просили їх задовольнити.
У судовому засіданні 19.06.2025 року відповідач позовні вимоги щодо поділу майна подружжя визнав та не заперечував проти їх задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 19.02.1999 року, шлюб зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Одеської міськради, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №86.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьками записано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Згідно договору купівлі-продажу від 23.03.2021 року ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_5 двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 51,5 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., яка належала йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко О.І., 10.12.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №1019, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко О.І., 10.12.2020 року за №39636547, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2245230651101.
Відповідно до розписки від 23.03.2021 року ОСОБА_5 повідомила, що 23.03.2021 року купила квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 51,5 кв.м. у ОСОБА_4 та надала йому гроші в сумі 38 тисяч доларів.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира за адресою: АДРЕСА_7 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину серії 1022, виданого 10.12.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко О.І.
Згідно договору купівлі-продажу від 07.12.2023 року ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_6 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 21,0 кв.м., житловою площею 11,3 кв.м., яка належала йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко О.І., 10.12.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №1022, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко О.І., 10.12.2020 року за №39638411.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира за адресою: АДРЕСА_8 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину серії 1016, виданого 10.12.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко О.І.
Згідно договору купівлі-продажу від 11.06.2024 року ОСОБА_1 , яка представляла інтереси та діяла від імені ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_7 трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 82,2 кв.м., житловою площею 39,5 кв.м., яка належала йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко О.І., 10.12.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №1016.
24.03.2021 року укладено договір передачі (відступлення) майнових прав № 24/03/21-ДК/5.17.А, за умовами якого, ТОВ «Чорноморська будівельна компанія» зобов'язалась передати ОСОБА_1 майнові права на отримання об'єкта нерухомості - квартири за будівельним номером 5.17.А., розташована на 5 поверсі, секція «А», загальною площею 88,98 кв.м. Відповідно до п.4.1. договору, договірна ціна майнових прав складає 444900 гривень (а.с.26).
В подальшому 02.10.2023 року в зазначений договір було внесено зміни, та загальна вартість об'єкту нерухомості склала 2 022 337,44 грн. Суми чергових платежів було узгоджено між сторонами (а.с.30).
Відповідно до довідки ТОВ «Черноморська будівельна компанія» від 27.06.2024 року, ОСОБА_1 повністю виплатила договірну ціну за договором від 24.03.2021 року (а.с.32).
Згідно переліку інвесторів від 27.06.2024 року, позивачка - ОСОБА_1 , повністю виплатила 100% інвестиції (а.с.31).
Актом від 27.06.2024 року ТОВ «Черноморська будівельна компанія» передала позивачці вказану квартиру АДРЕСА_1 .
25.07.2024 року, на підставі вищезазначених документів, державним реєстратором Петросянц А.С., за позивачкою було зареєстровано право власності на вказану квартиру (а.с.33).
Крім того, позивачка зазначає, що доручила укласти договір своєму чоловіку - відповідачу ОСОБА_3 , який, 24.05.2021 року уклав договір пайової участі у будівництві № 24/05/21-ДК/336*3/К-НП (а.с.34).
Згідно п. 3.1 договору, вартість паю станом на 21.05.2021 року, склала 22 350,00 гривень, та з подальшими змінами до умов договору - 75 069,18 грн.
27.06.2024 року, в договір № 24/05/21-ДК/336*3/К-НП були внесені зміни, за якими, права пайовика за договором були набуті - ОСОБА_1 (а.с.40).
25.07.2024 року право власності на нежитлове приміщення № 1014 за адресою АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_1 рішенням державного реєстратора Петросянц А.С. (а.с.43).
Частковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині розірвання шлюбубуло задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрований 19.02.1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Одеської міськради, актовий запис №86 від 19 лютого 1999 року.
Свідок ОСОБА_4 допитаний в судовому засіданні 19.06.2025 року повідомив, що ним було продано квартири за адресою: АДРЕСА_3 , за адресою: АДРЕСА_7 , а також квартиру за адресою: АДРЕСА_8 , отримані від продажу гроші він подарував матері - позивачці по справі ОСОБА_1 , за які вона придбала нежитлове приміщення № 1014 за адресою АДРЕСА_2 , а також квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Сімейного кодексу України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11).
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому, суд враховує правові позиції Верховного суду з аналогічних спорів, в яких Верховний суд роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.
Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу) або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 464/7011/16-ц.
За таких обставин, судовим розглядом встановлено, що спірне майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2978834751100); нежитлове приміщення №1014 по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2978806551100), були придбані позивачкою під час перебування у шлюбі, проте за власні кошти, які їй подарував син, що було встановлено судом та підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_4 .
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2978834751100); нежитлове приміщення №1014 по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2978806551100), а тому позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 267, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2978834751100); нежитлове приміщення №1014 по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2978806551100).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 24.06.2025 року.
Суддя В. С. Петренко