12 червня 2025 року
м. Київ
справа № 367/10713/24
провадження № 61-6896ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Маньков Микола Володимирович, на постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором підряду,
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про стягнення коштів за договором підряду, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти у сумі 57 000,00 доларів США, 3 % річних у сумі 4 039,46 доларів США, моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що 25 жовтня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в письмовій формі укладено договір підряду № 0125/1021, за умовами якого останній зобов'язався у визначений строк передати ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210800000:01:058:0016 - 0,0123 га, та побудувати для ОСОБА_2 із власних матеріалів за погодженим сторонами проектом на цій земельній ділянці об'єкт нерухомості, а саме - таунхаус, загальною орієнтовною площею 107 кв. м, житловою площею 58 кв. м. Термін передачі земельної ділянки та виконання ОСОБА_1 будівельних та внутрішніх робіт за договором становить до 31 травня 2022 року. На виконання істотних умов договору позивачем 25 жовтня 2021 року передано відповідачу грошові кошти у poзміpi 1 000 доларів США та 29 жовтня 2021 року грошові кошти у розмірі 56 000 доларів США, що підтверджується актом приймання-передачі грошових коштів.
Будівництво згідно договору підряду не завершено, об'єкт нерухомості, що мав би бути переданий замовнику до 31 травня 2022 року не має належного інженерного устаткування та оздоблення для того, щоб уважати його завершеним будівництвом, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 57 000 доларів США.
Зазначає, що відповідач має незадовільний фінансовий стан, є відповідачем в декількох судових спорах про стягнення коштів за договором підряду, які знаходяться на стадії судового розгляду, має невиконані зобов'язання у зв'язку із відсутністю грошових коштів.
Зазначає, що в провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором підряду, в межах якої накладено арешт на все майно ОСОБА_1 (включно на майно, яке просить позивач забезпечити шляхом накладення арешту в даній справі). Як свідчить реєстр судових рішень ОСОБА_1 звертався до суду із заявами про зняття арешту, накладеного на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 03 березня 2023 року.
Вказує, що відповідно до даних звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № 201-20241028-0008651010 від 28 жовтня 2024 року ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0279 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка, кадастровий номер 3210800000:01:082:0092 становить 1 130 645,33 грн, що за курсом Національного банку України станом на дату оцінки складає 27 370 доларів США.
Відповідно до даних звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № 201-20241028-0008651054 від 28 жовтня 2024 року ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0279 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка, кадастровий номер: 3210800000:01:082:0093 становить 797 391,38 грн, що за курсом Національного банку України станом на дату оцінки складає 19 302 доларів США.
Відповідно до даних звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № 201-20241028-0008651171 від 28 жовтня 2024 року ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0285 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка, кадастровий номер: 3210800000:01:082:0101 становить 826 925,34 грн, що за курсом Національного банку України станом на дату оцінки складає 20 017 доларів США.
Отже, згідно вказаних висновків, орієнтовна вартість земельних ділянок становить 66 689 доларів США, тому такий вид забезпечення є співмірним із позовними вимогами.
Оскільки існує реальний ризик недобросовісного відчуження відповідачем належного йому на праві власності майна на користь третіх осіб, що може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Просив суд накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 3210800000:01:082:0092; земельну ділянку, кадастровий номер 3210800000:01:082:0093; земельну ділянку, кадастровий номер 3210800000:01:082:0101.
Ірпінський міський суд Київської області ухвалою від 06 листопада 2024 року у задоволенні заяви відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 23 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Каплею А. С., задовольнив. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 листопада 2024 року скасував, ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнив.
Наклав арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме на: земельну ділянку, кадастровий номер 3210800000:01:082:0092; земельну ділянку, кадастровий номер 3210800000:01:082:0093; земельну ділянку, кадастровий номер 3210800000:01:082:0101.
29 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Маньков М. В., через систему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2025 року суддею-доповідачем, для розгляду справи № 367/10713/24 визначено ОСОБА_4 та суддів, які входять до складу колегії: Петрова Є. В., Пророка В. В.
На підставі розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ткачука О. С.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2025 року справу № 367/10713/24призначено судді-доповідачу Петрову Є. В.
Перевіривши доводи касаційної скарги у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема,
з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом
в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі
№ 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Предметом позову у даній справі є зокрема позовні вимоги майнового характеру - стягнення коштів за договором підряду у сумі 57 000,00 доларів США, 3 % річних у сумі 4 039,46 доларів США та відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
Встановивши, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви та наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача. Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості ефективного захисту прав позивача, тому постанова апеляційного суду є обґрунтованою.
Застосовані у розглядуваній справі заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і не перешкоджають користуванню майном, а за наявності, передбачених законом підстав (стаття 159 ЦПК України), відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.
Також слід зазначити, що згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 26 травня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області ухвалив рішення у справі № 367/10713/24.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, додаткового правового аналізу не потребують, висновків суду не спростовують та на законність судових рішень не впливають.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Маньков Микола Володимирович, на постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором підряду.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко