13 червня 2025 року
м. Київ
справа № 758/2238/18
провадження № 61-3408св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
заявник - головне управління Державної податкової служби у Львівській області,
заінтересовані особи:акціонерне товариство «УкрСиббанк», товариство з обмеженою відповідальністю «Юм логістика медіа груп»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу головного управління Державної податкової службиу Львівській області на рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року у складі судді Гребенюка В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Слюсар Т. А.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2018 року головне управління Державної податкової службиу Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області) звернулось до суду із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, заінтересовані особи: акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), товариство з обмеженою відповідальністю «Юм логістика медіа груп» (далі - ТОВ «Юм логістика медіа груп»).
2. Заява обґрунтована тим, що з метою проведення планової перевірки було здійснено вихід на податкову адресу ТОВ «Юм логістика медіа груп»: м. Львів, вул. Стрийська, 6/1, однак за даною адресою не встановлено суб'єкта господарювання та його посадових осіб.
3. У зв'язку з метою збору інформації щодо здійснення посадовими особами платника податків дій, спрямованих на приховування фактично здійснених операцій, недопущення втрат до бюджету, недопущення необґрунтованих донарахувань та посилення контролю за повнотою, своєчасністю надходжень до бюджету податків та зборів, запобіганню проведення безтоварних операцій виникла необхідність у одержанні від АТ «УкрСиббанк» м. Львів інформації про наявність та рух коштів на рахунках ТОВ «Юм логістика медіа груп», а отримання інформації в інший спосіб ніж за судовим рішенням їх отримати не можливо, оскільки вказана інформація містить банківську таємницю.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року, у задоволенні заяви відмовлено.
5. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що заявником не надано жодного підтвердження про неможливість вчинення ним передбачених законодавством дій щодо отримання від банку інформації, яка містить банківську таємницю, а тому немає достатньо підстав, за наявності яких існує необхідність розкриття інформації, що містить банківську таємницю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
6. У березні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ДПС у Львівській області.
7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У касаційній скарзі ГУ ДПС у Львівській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ГУ ДПС у Львівській області задовольнити.
9. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі № 761/43384/16-ц та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
10. Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме, недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11. ТОВ «Юм логістика медіа груп» перебуває на обліку платників податків у Галицькій об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Львівській області.
12. На підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 статті 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, статті 77, п. 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС у Львівській області від 28 квітня 2017 року № 1566 виписано направлення від 12 травня 2017 року № 2932, 2933, 2934, 2935, 2936 щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Юм логістика медіа груп».
13. З метою вручення направлень на проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Юм логістика медіа груп» від 12 травня 2017 року, виписаних на підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області від 12 травня 2017 року № 1566, головними державними ревізорами - інспекторами відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області Кураш Б. Є., Періг І. І. 12 травня 2017 року, 13 травня 2017 року, 15 травня 2017 року було здійснено вихід за податковою адресою ТОВ «Юм логістика медіа груп» м. Львів, вул. Стрийська,6/1 та встановлено, що ТОВ «Юм логістика медіа груп» та його посадові особи відсутні за вказаною адресою, про що складено акти від 12 травня 2017 року № 150/13-01-14-06/38944009, від 13 травня 2017 року № 150/13-01-14-06/38944009, від 15 травня 2017 року № 159/13-01-14-06/38944009.
14. Управлінням аудиту на адресу ОУ Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області скеровано запит на встановлення місцезнаходження ТОВ «Юм логістика медіа груп» від 15 травня 2017 року № 3519/7/13-01-14-06-15.
15. На вказаний запит отримано відповідь ОУ Галицької ОДПІ від 04 серпня 2017 року № 2241/21-06, згідно якою ТОВ «Юм логістика медіа груп» за податковою адресою ТзОВ «Юм логістика медіа груп» м. Львів, вул. Стрийська,6/1 не знаходиться.
Позиція Верховного Суду
16. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
17. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
18. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
19. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
20. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
21. Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
22. Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.
23. Пунктом 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.
24. Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб'єктом господарської діяльності.
25. Відповідно до підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб'єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
26. Саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких проведення перевірки є неможливим або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
27. Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
28. У пункті 73.3 статті 73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
29. Статтею 348 ЦПК України передбачено, що в заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено, зокрема, обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.
30. Згідно з частиною другою статті 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні заяви.
31. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що однією з істотних умов договору банківського рахунка є гарантування банком збереження банківської таємниці.
32. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 646/3518/19 (провадження № 61-196св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 761/21850/19 (провадження № 61-8131св21) та від 08 грудня 2021 року у справі № 686/4972/21 (провадження № 61-10767св21), від 23 березня 2023 року у справі № 752/18896/21 (провадження № 61-1578св23).
33. Відповідно до статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
34. Пунктом 42.2 ст.42 ПК України(у редакції, чинній на момент звернення із заявою про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю) передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4. цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
35. Відповідно до абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю) у разі, якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
36. Судами встановлено і не спростовано матеріалами справи, що заявник ГУ ДПС у Львівській області не може вчинити передбачені законом дії щодо отримання від банку інформації, що містить банківську таємницю.
37. При цьому судами правомірно враховано, що перевірка хоч і була призначена відповідно до наказу ГУ ДПС у Львівській області від 28 квітня 2017 року, проте беззаперечних доказів того, що ТОВ «Юм логістика медіа груп» вибули із податкової адреси заявником не надано.
38. Зі змісту наданих заявником актів 12 травня 2017 року № 150/13-01-14-06/38944009, від 13 травня 2017 року № 150/13-01-14-06/38944009, від 15 травня 2017 року № 159/13-01-14-06/38944009 про неможливість вручення направлення про проведення перевірки у зв'язку з відсутністю ТОВ «Юм логістика медіа груп» за адресою посадових осіб підприємства, слідує лише про вихід фахівців ГУ ДПС у Львівській області за податковою адресою ТОВ «Юм логістика медіа груп».
39. Суди правомірно виснували, що вказані акти не свідчать про те, що ТОВ «Юм логістика медіа груп» вибули з даної адреси.
40. Колегією суддів враховано, що підставою для задоволення заяви про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, мають бути обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами (зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо).
41. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявник не надав суду доказів вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення/направлення документів, необхідних для проведення перевірки.
42. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
43. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 761/43384/16, враховуючи таке.
44. Відступ від правової позиції - це сукупність підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо певного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов'язано зі зміною суспільних відносин та усунення суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією «живого права» (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 933/670/20).
45. Проте відсутні підстави, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо спірного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, тому відсутні підстави для відступу від правової позиції, викладеної у зазначеній постанові Верховного Суду.
46. Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
47. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
48. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу головного управління Державної податкової службиу Львівській області залишити без задоволення.
2. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян