04 червня 2025 року
м. Київ
справа № 362/131/15-ц
провадження № 61-1009св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Обухівська окружна прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України»,
відповідачі: Глевахівська селищна рада Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2024 року у складі судді Кравченко Л. М., постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2015 року заступник Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» звернувся до суду із позовом до Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.
2. Позов обґрунтовано тим, щоДержавному підприємству «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 971,21 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20 травня 2002 року.
3. Разом з тим, Глевахівською селищною радою здійснювалось розпорядження землями ДП «ДСВ ІФРГ НАН України». Зокрема, рішенням Глевахівської селищної ради № 591-25-V від 09 грудня 2008 року передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована по АДРЕСА_1 .
4. На думку прокурора, рішення Глевахівської селищної ради про передачу у власність спірної земельної ділянки прийнято незаконно, оскільки остання діяла в порушення вимог статей 20, 21, 84, 116, 149 ЗК України, частини третьої статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу». Так, згідно інформації Управління Держземагентства у Васильківському районі земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062 має перетин із земельними ділянками ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».
5. У той же час Національна академія наук України не погоджувала вилучення спірної земельної ділянки.
6. Окрім того, станом на момент прийняття рішення Глевахівської селищної ради №591-25-V від 09 грудня 2008 року щодо передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки був дійсним державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270, виданий ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», та ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» було належним землекористувачем даних земель з категорією сільськогосподарського призначення, адже лише зі спливом 22 днів було постановлено рішення господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року про вилучення з постійного користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» земельної ділянки площею 387,19 га та з інших питань.
7. Разом з тим, рішенням господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року задоволено подання Васильківського міжрайонного прокурора про перегляд рішення цього суду від 30-31 грудня 2008 року за нововиявленими обставинами, скасовано рішення господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року та прийнято нове рішення, яким в позові Глевахівської селищної ради відмовлено у повному обсязі.
8. У той же час, земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062 фактично передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, тобто з категорією земель житлової та громадської забудови, що суперечить статті 21 ЗК України та виключає можливість використання такої землі для сільськогосподарського призначення. Глевахівською селищною радою порушено порядок визначення цільового призначення спірних земельних ділянок, а використання таких ділянок «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» в силу вимог земельного законодавства є неприпустимим.
9. Враховуючи викладене просив суд: визнати незаконним і скасувати рішення Глевахівської селищної ради № 591-25-V від 09 грудня 2008 року; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину № 199 від 18 березня 2014 року; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 11723595 від 18 березня 2014 року за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1050 га для будівництва та обслуговування жилого будинку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062, яка розташована по АДРЕСА_1 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельну ділянку площею 0,1050 га з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062; визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 04 червня 2015 року, видане на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1050 га для будівництва та обслуговування жилого будинку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
10. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року, позов в частині вимог, заявлених в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», залишено без розгляду.
11. В задоволенні позову, поданого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, відмовлено.
12. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
13. Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 грн.
14. Позовні вимоги прокурора заявлені в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», тобто спрямовані на захист прав/інтересів не держави, а державного підприємства, вони не підлягають розгляду по суті, адже прокурор не має повноважень на представництво у судових справах в частині таких вимог, тому суди дійшли висновку про наявність підстав для залишення в указаній частині позову без розгляду.
15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що матеріали справи не місять доказів щодо накладення меж земельної ділянки із кадастровим номером 3221455300:03:008:0062 площею 0,1050 га, належної ОСОБА_2 , та земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».
16. Суд апеляційної інстанції, стягуючи витрати на професійну правничу допомогу, врахував клопотання прокурора про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, складність справи, обсяг наданих послуг, дійшов висновку, що 5 000 грн є співмірними зі складністю справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. У січні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20. У касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
21. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року в справі № 917/50/17, від 28 березня 2018 року в справі № 520/8073/16, від 02 жовтня 2018 року в справі № 910/18036/17, від 02 липня 2019 року в справі № 925/1641/17, від 13 серпня 2019 року в справі № 920/1461/13, від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року в справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/2101/17, від 12 лютого 2020 року в справі № 457/906/17, від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц, від 06 квітня 2020 року в справі № 369/8770/14-ц, від 15 червня 2021 року в справі № 916/2479/17, від 07 червня 2022 року в справі № 916/302/16, від 06 грудня 2022 року в справі № 904/738/22, від 05 жовтня 2023 року в справі № 911/1981/20, від 15 листопада 2023 року в справі № 363/1459/20, від 17 квітня 2024 року в справі № 362/5155/14-ц, від 25 вересня 2024 року в справі № 587/1382/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Касаційна скарга мотивована тим, що у 2012 році на замовлення ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» з метою відновлення в натурі меж земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні державного підприємства згідно із державним актом від 20 лютого 2002 року на території Глевахівської селищної ради, ТОВ «Компанія земельні справи» та ФОП ОСОБА_3 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі.
24. Управління Держземагенства у Васильківському районі на підставі зазначеного каталогу координат створено обмінний файл земельних ділянок, які перебувають у ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» на підставі постійного користування.
25. Прокурор вказує, що судами не враховано докази на підтвердження позовних вимог, а саме: лист управління Держземагенства у Васильківському районі від 05 січня 2015 року, згідно якого земельні ділянки із кадастровими номерами, які зазначені в додатку до цього листа, мають перетин із земельними ділянками ДП «ДСВ ІФРГ НАН України»;
Лист управління Держземагенства у Київській області від 13 березня 2015 року з наданим географічним зображенням (викопіюванням) із зазначенням місць взаємного розташування земельної ділянки ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» та спірної земельної ділянки, з яких вбачається, що земельна ділянка відповідача має перетин із земельною ділянкою, яка знаходиться у постійному користуванні ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».
Лист ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 26 квітня 2016 року з наданим викопіюванням із ортофотоплану в межах Глевахівської селищної ради, згідно якого спірна земельна ділянка перебуває в межах земельною ділянки ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».
26. Заявник вважає, що матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності вказують на приналежність спірної земельної ділянки до земель, які перебувають у постійному користуванні державного підприємства.
27. Також вказує на те, що позивачем обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в особі ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
28. У березні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратур від представника ОСОБА_2 - Браніцького О. М., у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
29. У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, у якому просило врахувати наведені доводи у відзиві під час касаційного перегляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30. ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 971,21 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102.
31. Рішенням Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 09 грудня 2008 № 591-25-V ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована по АДРЕСА_1 .
32. 30 грудня 2008 ОСОБА_1 видано державний акт серії ПЛ № 233278 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221455300:03:008:0062, площею 0,1050 га за адресою АДРЕСА_1 .
33. Рішенням Господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року у справі № 18595-08, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2009 року, позов Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області задоволено. Припинено право постійного користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельною ділянкою загальною площею 387,19 га. Вилучено у підприємства вказану земельну ділянку, визнано недійсним державний акт на право постійного користування та скасовано його державну реєстрацію.
34. Рішенням Господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року у справі № 18/595-08/17/4, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 23 червня 2011 року, подання Васильківського міжрайонного прокурора Київської області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області.
35. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27 жовтня 2012 року.
36. ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 березня 2014 року, реєстровий № 199.
Позиція Верховного Суду
37. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
38. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
39. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
40. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
41. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
42. Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
43. За змістом статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
44. Відповідно до частини першої статті 24 ЗК України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
45. За положеннями статті 84 ЗК України у редакції, чинній на час передачі у власність фізичним особам у власність спірних земельних ділянок, статті 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», чинного на той же час, земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Національної академії наук України, державних галузевих академій наук належали до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність.
46. Правове регулювання вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, урегульовано у статті 149 ЗК України.
47. Громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
48. Відповідно до частин шостої-десятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
49. Сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у
постійне користування юридичним особам із земель комунальної
власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).
Щодо вирішення позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах державного підприємства, слід зазначити наступне.
50. На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи (підприємства), які не є такими органами, діють як самостійні суб'єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість здійснення прокурором процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому слід враховувати, що інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Отже інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, провадження № 12-140гс19, пункт 71), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 83).
51. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).
52. У зв'язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву з такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на представництво у справах в частині таких вимог.
53. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позову прокурора, поданого в інтересах ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», без розгляду.
54. Доводи касаційної скарги в указаній частині висновків судів не спростовують на суперечать релевантній практиці Верховного Суду.
Щодо вирішення позовних, заявлених прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області, слід зазначити наступне.
55. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
56. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста
статті 81 ЦПК України).
57. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
58. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
59. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
60. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
61. Відповідно до статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
62. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
63. На підтвердження заявлених вимог прокурор надав лист Управління Держземагенства у Васильківському районі № 10-1009-0.2-2/2-15 від 05 січня 2015 року, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062 має перетин із ділянкою ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».
64. Відповідно до листа Головного управління Держземагенства у Київській області від 13 березня 2015 року №10-10-0.3-4058/2-15 земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062 входить у межі земельної ділянки ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».
65. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор також надав Технічну документацію по складанню державного акту на право постійного користування землею Дослідному сільськогосподарському виробництву ІФРГ НАН України Васильківського району Київської області та Науково-технічний звіт з виконання робіт за темою «Відновлення значення координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні в ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».
66. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що прокурором не доведено достатніми й достовірними доказами обставин, які мають значення для вирішення цього спору, а саме: факту накладення земельної ділянки приватної власності на земельну ділянку, яка згідно доводів прокурора перебуває в державній власності та знаходиться у постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».
67. Верховним Судом розглянуто декілька подібних справ щодо спірних ділянок, в яких прокурор стверджував про їхнє знаходження у межах земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі № 362/445/15-ц (61-3171св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 362/126/15-ц (61-25945св18), від 07 квітня 2021 року у справі № 362/228/15 (провадження № 61-17437св19), від 07 липня 2021 року у справі № 362/121/15-ц).
68. У вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора з посиланням на те, що інформація, надана Головним управлінням Держземагентства у Київській області та Управлінням Держземагентства у Васильківському районі у своїх листах про перетин земельних ділянок, не дає підстав для безспірного висновку про наявність факту накладення земельних ділянок, відповідно, і наявності підстав для задоволення вимог прокурора, оскільки така інформація, по-перше, сформована заінтересованою стороною спору, по-друге, потребує оцінки шляхом співставлення із іншою технічною документацією, що вимагає спеціальних знань.
69. Виходячи із характеру спірних правовідносин, у справі підлягали встановленню обставини фактичного землекористування земельною ділянкою, а саме: фізичні характеристики земельної ділянки (конфігурації, площі, проміри тощо; відповідність фактичного землекористування характеристикам земельної ділянки, визначених правовстановлюючими документами на цю земельну ділянку; якщо так, то чи існує фактичне накладення (перетинання) земельної ділянки, яка належить на праві користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», та земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_2 .
70. У пункті 6.1 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженоЇ Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5), визначено, що одними із основних завдань земельно-технічної експертизи є:
визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо);
визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.
71. Отже, для встановлення обставин, чи має місце перетин та/або накладення земельних ділянок необхідно досліджувати землевпорядну документацію, перевірити відповідність фактичного розташування земельної ділянки ОСОБА_2 та земельної ділянки, яка перебуває у державній власності, відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки, що є компетенцією експертів у відповідній галузі.
72. Прокурор не надав належних та достатніх доказів на підтвердження існування накладення земельних ділянок приватної та державної власності як за матеріалами технічної документації, так і накладення земельних ділянок за їх фактичним розташуванням.
73. Клопотання про проведення земельно-технічної експертизи прокурор під час розгляду справи не заявляв.
74. В свою чергу ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2020 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та призначено у справі судову земельну інженерно-технічну експертизу.
75. Висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №170/01-2021 від 05 березня 2021 року містить наступні відповіді на поставлені питання:
Технічна документація із землеустрою, на підставі якої виготовлено державний акт серії ІІ-КВ № 001432-270, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 20 травня 2002 року за № 102, не містить матеріалів щодо перенесення в натурі (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення її межовими знаками, оскільки документи, що підтверджують виникнення прав на земельні ділянки, є результатами проведених робіт із землеустрою, що супроводжується виготовленням та затвердженням в установленому законом порядку документації із землеустрою.
Оскільки у технічній документації по складанню державного акту на право постійного користування землею Дослідному сільськогосподарському виробництву ІФРГ НАН України Васильківського району Київської області, переданої у постійне користування Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», на земельну ділянку площею 971,21 га, на підставі якої виданий державний акт на право постійного користування серії ІІ-КВ № 001432-270, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №102, наявні координати поворотних точок меж, які складаються з чотирьохзначних цифр, тобто у невідомій системі координат, тому встановити місце розташування даної ділянки не вбачається за можливе.
Координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, що були визначені під час розроблення Технічної документації ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», на підставі якої виданий державний акт на право постійного користування серії ІІ-КВ № 001432-270 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 20 травня 2002 року за № 102, визначені за допомогою дигитайзера, складаються з чотирьохзначних цифр, тобто у невідомій системі координат та відсутні відомості теодолітного ходу з прив'язкою до пунктів державної геодезичної мережі, тому не мають прив'язки до пунктів державної геодезичної мережі.
Надати відповідь, чи дотримано вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», при визначенні координат поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», на підставі Науково-технічного звіту щодо відновлення значень координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні «ДП «ДСФ ІФРГ НАН України», не вбачається за можливе, оскільки вищезазначений звіт не передбачений діючим законодавством.
Наданий на дослідження науково-технічний звіт з виконання робіт за темою «Відновлення значень координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні в ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», у складі якого каталог координат поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок площею 971,21 га (у якому відсутня інформація, що наявні координати надані з управління Держгеокадастру) не передбачений Законом України «Про землеустрій», та не містить офіційних відомостей-координат поворотних точок меж земельної ділянки, які є офіційними відомостями Державного земельного кадастру відповідно до ст.ст. 6, 9, 15, 16, 21, 34, 38 Закону України «Про державний земельний кадастр».
Встановити факт накладення меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 , кадастровий номер: 3221455300:03:008:0062, площею 0,1050 га та земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на підставі державного акту серії II-КВ № 001432-270, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 20 травня 2002 року за № 102, не вбачається за можливе, оскільки інформація про координати поворотних точок, дирекційні або внутрішні кути, що дають змогу точно встановити конфігурацію земельних ділянок, у документах, що підтверджують виникнення прав на них (свідоцтві про право власності, державних актах, інформаційних довідках, договорах оренди тощо) не відображаються. Цього не вимагали і не вимагають норми чинного законодавства України.
76. Суди попередніх інстанцій, оцінюючи висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 170/01-2021 від 05 березня 2021 року, обґрунтовано вважали його належним і допустимим доказом, який дає можливість суду прийти до висновку, що матеріали справи не місять доказів щодо накладення меж земельної ділянки із кадастровим номером 3221455300:03:008:0062 площею 0,1050 га, належної ОСОБА_2 , та земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».
77. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прокурором не доведено достатніми й достовірними доказами обставин, які мають значення для вирішення цього спору, а саме: факт накладення земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_2 , на земельну ділянку, яка згідно доводів прокурора перебуває у державній власності та знаходиться у користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».
Щодо оскарження додаткової постанови апеляційного суду
78. Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).
79. Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
80. У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
81. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
82. Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
83. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
84. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - Браніцький О. М. вказував, що на виконання вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України звертається із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу та повідомив, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду будуть подані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу. Також вказано, що гонорар становить 20 000 грн.
85. 09 грудня 2024 року представник ОСОБА_2 - Браніцький О. М. звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
86. На підтвердження понесених витрат надано договір № 01-0606/2023 від 06 червня 2023 року про надання професійної правничої допомоги укладений між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Олександра Браніцького».
87. Відповідно до п. 1.4 ст. 1 договору правничу допомогу за договором надає адвокат Браніцький О. М., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3604/10, виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 20 березня 2008 року на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 167 від 20 березня 2008 року.
88. Відповідно додаткової угоди № 02 до договору про надання професійної правничої допомоги № 01-0606/2023 від 06 червня 2023 року сторони погодили, що бюро надає клієнту правову допомогу у цивільній справі № 362/131/15 за позовом Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогоспоарське виробництво інститут фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської обоасті, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.
89. Пунктом 1.2 додаткової угоди визначено, що правова допомога надаватиметься в Київському апеляційному суді, що включає, зокрема, але не виключно: аналіз апеляційної скарги, підготовка і подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, підготовку необхідних процесуальних документів, ознайомлення з матеріалам справи, участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції.
90. Таким чином, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи додаткове рішення правомірно врахував подані докази, заперечення прокурора щодо розміру заявленої винагороди та обґрунтовано стягнув на корить ОСОБА_2 5 000 грн.Вказана сума є співмірною зі складністю справи та наданим обсягом правової допомоги.
91. Доводи прокурора про те, що представником відповідача не надано доказів, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, відхиляються колегією суддів, оскільки згідно з правовими висновками, викладеними в додаткових постановах Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21, від 19 липня 2022 року у справі № 910/6807/21, від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
92. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
93. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
94. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2024 року постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович