04 червня 2025 року
м. Київ
справа № 309/3659/21
провадження № 61-3329св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Хустська центральна лікарня імені Віцинського О. П.» Хустської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2025 рокуу складі колегії суддів: Мацунича М. В., Фазикош Г. В., Собослоя Г. Г., та касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Хустська центральна лікарня імені Віцинського О. П.» Хустської міської ради на постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Фазикош Г. В., Собослоя Г. Г.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Хустська центральна лікарня імені Віцинського О. П.» Хустської міської ради (далі - КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського О. П.» Хустської міської ради), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, завданої неналежним виконанням медичним працівником своїх професійних обов'язків.
2. На обґрунтування позову вказувала, що внаслідок несумлінного ставлення лікаря акушер-гінеколога КНП «Хустська центральна лікарня імені
Віцинського О. П.» Хустської міської ради ОСОБА_2 до своїх професійних обов'язків, які отримали прояв у нездійсненні спостереження за її станом під час пологів, відсутності своєчасного виявлення ускладнень під час пологів, що призвело до пізнього діагностування ускладнення, наданні неякісної медичної допомоги, що призвело до інвалідності новонародженої дитини ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , зумовленої Патологією головного мозку, пренцефалічною лікворною кістою в скронево-тім'яній-потиличній ділянці зліва, внутрішньої симетричної гідроцефалії помірного ступеня, правобічний геміпарез.
3. Відносно лікаря акушер-гінеколога ОСОБА_2 було порушено кримінальне провадження, внесене до ЄРДР від 07 листопада 2016 року, за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою
статті 140 КК України.
4. Ухвалою Хустського районного суду від 07 вересня 2021 року ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 140 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту 3 частини першої статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження.
5. Поданий у рамках кримінального провадження ОСОБА_1 , як потерпілою, цивільний позов залишено без розгляду.
6. У межах кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_2 свою вину
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою
статті 140 КК України, не визнав, водночас звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, не є реабілітуючою підставою, а тому вона, як потерпіла, не позбавлена можливості звернутися до суду із позовом про відшкодування заподіяної шкоди
в порядку цивільного судочинства.
7. Вказана подія, завдала їй страшного удару і потрясіння, призвела до стресу на ґрунті переживань і психологічного перевантаження, що викликало нервове виснаження, психічну роздратованість, а її донька знаходиться під постійним лікарським спостереженням.
8. Внаслідок неналежного надання медичної допомоги ОСОБА_3 (дочка позивача) визнана дитиною-інвалідом до 18 років та потребує тривалого курсу реабілітації за індивідуальною програмою реабілітації інваліда, що призвело до порушення нормального та звичного способу життя позивачки та повністю змінило її життя.
9. Інвалідність дитини не дає їй спокою про її майбутнє, чи зможе дитина розвиватися та виховуватися нормальним життям, та усвідомлення цієї обставини завдає їй додаткових моральних страждань.
10. Оскільки лікар акушер-гінеколог ОСОБА_2 перебував у трудових (службових) відносинах із Хустською районною лікарнею, назва якої на момент розгляду справи змінена на КНП «Хустська центральна лікарня імені
Віцинського О. П. » Хустської міської ради, згідно з частиною першою
статті 1172 ЦК України, ОСОБА_1 просила суд стягнути із відповідача на свою користь відшкодування завданої їй моральної шкоди у розмірі 2 400 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського О. П.» Хустської міської ради на користь ОСОБА_1 суму 400 000,00 грн моральної шкоди.
Стягнуто із КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського О. П. » Хустської міської ради на користь держави 4 000,00 грн судового збору.
12. Рішення районного суду мотивоване тим, що внаслідок недбалого ставлення до своїх професійних обов'язків та несумлінного їх виконання лікарем ОСОБА_2 , який перебуває у трудових відносинах із відповідачем, позивачці безперечно спричинено моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пов'язаних з інвалідністю дочки. Позивачка постійно відчуває біль, горе, значні душевні страждання.
13. Враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у позивачки, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), виходячи із характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), про які зазначала
ОСОБА_1 , характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості районний суд дійшов висновку про стягнення із КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського О. П. » Хустської міської ради на користь позивача ОСОБА_1 400 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
14. При визначенні розміру відшкодування районний суд врахував, що дії
ОСОБА_2 кваліфіковано за частиною другою статті 140 КК України (неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому), подальше закриття кримінальної справи відносно останнього із нереабілітуючої підстави (закінченням строків давності у кримінальному провадженні).
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції
15. Додатковим рішенням Хустського районного суду Закарпатської області
від 01 червня 2023 року у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої неналежним виконанням медичним працівником своїх професійних обов'язків в частині стягнення із відповідача
2 000 000,00 грн відмовлено.
16. Додаткове рішення районного суду мотивоване тим, що питання щодо заявлених позовних вимог про стягнення із відповідача 2 000 000,00 грн моральної шкоди при ухваленні рішення судом не було вирішено.
17. Відтак, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у позивача, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивачка, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості районний суд вважав за необхідне стягнути із відповідача КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського О. П.» Хустської міської ради на користь позивача ОСОБА_1 400 000,00 грн, відмовивши позивачці ОСОБА_1 у стягненні із відповідача
2 000 000,00 грн відшкодування завданої моральної шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
18. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року апеляційні скарги КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського О. П.» Хустської міської ради та ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення суду та додаткове рішення суду, задоволено частково.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 23 вересня
2022 року та додаткове рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 01 червня 2023 року скасовано та ухвалено рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто із КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського О. П.» Хустської міської ради на користь ОСОБА_1 1 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, на користь держави Україна судові витрати у розмірі 17 734,35 грн, судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
19. Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та ухвалюючи нове рішення про збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд, визначаючи розмір такого відшкодування, врахував характер і обсяг страждань (душевних, психічних), яких зазнала позивачка, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення), інші обставини справи, засади розумності, виваженості, справедливості та визнав за необхідне збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 1 500 000,00 грн.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
20. У березні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_2 та КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського О. П.» Хустської міської ради на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у вказаній справі.
21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребувано цивільну справу та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського О. П.» Хустської міської ради, надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
24. У касаційних скаргах ОСОБА_2 та КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського О. П.» Хустської міської ради просять скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд.
25. Заявники зазначають підставою касаційного оскарження неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року в справі № 345/2618/16, від 25 серпня 2020 року в справі № 372/3192/18, від 29 липня 2021 року в справі
№ 552/5595/18, від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19, від 03 серпня
2022 року в справі № 607/11755/20, від 12 вересня 2022 року в справі
№ 203/241/17, від 12 лютого 2025 року в справі № 758/6166/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Також, підставою касаційного оскарження заявники вказують порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме: недослідження зібраних
у справі доказів; необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотання про призначення експертизи, встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
27. Обґрунтовуючи касаційні скарги, заявники зазначають, що у зв'язку із закриттям кримінального провадження щодо третьої особи ( ОСОБА_2 ) позивачка, ініціюючи спір у цивільній справі, повинна була довести обставини, на які вона посилалася при зверненні до суду, зокрема - надати суду докази
із матеріалів кримінального провадження (висновки експертиз тощо), оскільки кримінальна справа щодо обвинувачення ОСОБА_2 не розглядалася судом по суті, а отже, суд не досліджував наявних у ній доказів.
28. Таким чином, обов'язок доведення вини, зокрема лікаря ОСОБА_2 , було покладено безпосередньо на позивачку як ініціатора спору.
29. Зазначає, що питання щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_2 та станом здоров'я новонародженої дитини двічі виносилося на вирішення експертизи, однак, жоден з експертних висновків не підтвердив існування прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями лікаря та ушкодженням здоров'я дитини позивача.
30. Таким чином, заявники вважають, що позовні вимоги позивачки не підлягали задоволенню через їх недоведеність.
31. Також заявники звертають увагу суду на необґрунтованість апеляційної скарги сторони позивача, оскільки вона не містить жодних аргументів щодо безпідставності визначеного судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди чи інших істотних для справи обставин, а зводиться лише до суб'єктивних тверджень позивачки про «нікчемний розгляд справи» районним судом.
32. Таким чином, заявники касаційних скарг вважають необґрунтованим визначений апеляційним судом розмір відшкодування завданої моральної шкоди.
33. Додатково зауважують, що апеляційний суд помилково залучив до розгляду справи представника позивача - ОСОБА_5 , хоча останній не має права на заняття адвокатською діяльністю, відповідно не мав права представляти інтереси позивачки, зокрема, у апеляційному суді.
34. Таким чином, заявники касаційних скарг стверджують, що апеляційний суд вирішив справу із грубим порушенням норм процесуального права - без належного дослідження наявних у матеріалах справи доказів, необґрунтовано відхилив клопотання про призначення експертизи та встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
35. У травні 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 .
36. Вказаний відзив не береться Верховним Судом до уваги, оскільки до нього не додано доказів надсилання його копій іншим учасникам справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
37. Позивачці надавалися медичні послуги із приймання пологів лікарями Хустської районної лікарні, назву якої на час розгляду справи змінено на КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського О. П.» Хустської міської ради, зокрема, ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах із лікарнею.
38. За фактом звернення батька чоловіка позивачки та самої позивачки до правоохоронних органів щодо неналежного виконання професійних обов'язків медичними працівниками пологового відділення Хустської районної лікарні слідчим відділенням Хустського районного управлінням НП ГУНП в Закарпатській області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань
№ 12016070050000983 від 07 листопада 2016 року за частиною другою
статті 140 КК України та повідомлено про підозру лікарю акушер-гінекологу
ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 140 КК України.
39. 07 вересня 2021 року ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 140 КК України, на підставі пункту 3 частини першої статті 49 КК України, та звільнено останнього від кримінальної відповідальності (справа № 309/541/21).
40. Ухвала районного суду набрала законної сили.
41. У зазначеній ухвалі районним судом встановлено такі обставини.
42. ОСОБА_2 як лікар акушер-гінеколог Хустської районної лікарні у період із 17 год. 05 серпня по 09 год. 06 серпня 2016 року, перебуваючи на чергуванні
у пологовому відділенні Хустської районної лікарні, розташованої за адресою:
м. Хуст вул. Івана Франка, 112, порушив вимоги посадової інструкції, затвердженої 20 грудня 2011 року, передбачені розділом №2 «Завдання та обов'язки» та вимоги клінічного протоколу з акушерської допомоги «Нормальні пологи» затвердженого наказом Міністра охорони здоров'я №624 від 03 листопада 2008 року, який передбачає послідовність дій та заходів медичних працівників, для забезпечення нормального перебігу пологів, виявленню відхилень перебігу пологів, відхилень
у стані матері чи плода та своєчасного прийняття обґрунтованого рішення, щодо подальшої тактики ведення пологів та визначення обсягу необхідного втручання, який складається з опису ситуацій, необхідності виконання відповідних дій та заходів, визначення значень, без систематизації документу в розділи, параграфи, статті, частини, пункти підпункти тощо, по відношенню до породіллі ОСОБА_1 , яка у даний період часу в передродовому стані знаходилася у зазначеному пологовому відділенні.
43. Клінічним протоколом передбачено, що результати спостереження за прогресом пологів, станом матері та плода, заноситься лікарем акушер-гінекологом до партограми. Правильне заповнення та інтерпретація партограми сприяє ранньому виявленню відхилень перебігу пологів, відхилень у стані матері чи плода та допомагає своєчасно прийняти обґрунтоване рішення щодо подальшої тактики ведення пологів та визначити обсяг необхідних втручань. Спостереження за станом породіллі і плода в І періоді пологів включає наступні процедури: оцінка стану плода: серцебиття плода в пологах реєструється шляхом: періодичної аускультації за допомогою акушерського стетоскопу, ручного доплерівського аналізатора або за показаннями - шляхом електронного фетального моніторингу (кардіотокографія). Аускультація має проводитись кожні 30 хвилин протягом латентної фази та кожні 15 хвилин протягом активної фази першого періоду пологів.
44. У порушення вказаних вимог протоколу лікар ОСОБА_2 розпочав заповнення медичного документу «Партограма» о 02 год. 06 серпня 2016 року, зазначивши початок активної фази І періоду, не зазначивши передуючу «Латентну фазу» І періоду, тривалість якої згідно з «Протоколом» триває до 8 годин відповідно, що найраніше о 18 год. 05 серпня 2016 року, під час перебування на чергуванні. Також, відповідно до клінічного протоколу акушерської допомоги «Дистрес плода при вагітності та під час пологів», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я №900 від 27 грудня 2006 року, який передбачає послідовність дій та заходів медичних працівників, для діагностики дистресу плоду при вагітності та пологах та вибору тактики ведення вагітності та пологів, без систематизації документу в розділи, параграфи, статті, частини, пункти підпункти тощо, у частині документу «Дистрес плода під час пологів» визначено, що метою спостереження за плодом під час пологів полягає у своєчасному визначенні дистресу плода, ознаками якого є патологічна частота серцевих скорочень (понад 170 уд./хв. або нижче 110 уд./хв.), та для діагностики дистресу плода під час пологів використовуються: метод аускультації серцебиття плода - визначення частоти серцевих скорочень за одну хвилину та Кардіотокографія (КТГ) - синхронний електронний запис серцевого ритму плода і маткових скорочень упродовж 10-15 хвилин, за визначеною методикою для встановлення діагностичних критеріїв. Також визначено, що при дистресі плода у пологах на КТГ зазвичай виявляється одна чи кілька патологічних ознак: тахікардія чи брадікардія, стійка монотонність ритму (ширина запису 5 уд./хв. і менше), ранні, варіабельні та особливо пізні децелерації з амплітудою понад 30 уд./хв.
45. У свою чергу лікар ОСОБА_2 , не провівши вказані медичні заходи та відповідне належне спостереження за породіллею, згідно вимог Клінічних протоколів з акушерської допомоги, не виявляв патології частоти серцевих скорочень плоду чи визначених патологічних ознак, передбачених клінічними протоколами, з метою вчасного діагностування дистресу плоду, у зв'язку із чим був виявлений з запізненням іншим лікарем, після заступання останнього на зміну - 06 серпня 2016 року об 10:15 год.
46. Таким чином, лікар ОСОБА_2 , внаслідок недбалого ставлення до своїх професійних обов'язків та несумлінного їх виконання, з початку латентної фази та під час активної фази пологів породіллі ОСОБА_1 , аускультацію серцебиття плоду та Кардіотокографію з необхідною періодичністю та методикою не проводив, відповідно не встановив наявність патологічних ознак та не діагностував «дистрес плоду», не визначив необхідність зміни тактики ведення пологів через екстрене розродження, хоча мав таку можливість, так як вказані дії були здійснені іншим лікарем, яким діагностовано дистрес плоду та проведено екстрене розродження шляхом «кесаревого розтину», що призвело до пізньої діагностики дистресу плода, спричинення інтранатальної асфіксії й інфаркту та утворення поренцефалічної кісти на місці геморагічного інфаркту, у новонародженої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та, як результат, її тривалого лікування та встановлення інвалідності, відповідно настання для неї важких наслідків, які перебувають у прямому причинному зв'язку зі злочинною недбалістю лікаря ОСОБА_2 , який не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї бездіяльності, хоча повинен був і міг їх передбачити.
47. Дії ОСОБА_2 було кваліфіковано за частиною другою статті 140 КК України - неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
48. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
49. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
50. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише
в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
51. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
52. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
53. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
54. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваного судового рішення в межах доводів касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
55. Предметом спору у справі є відшкодування моральної шкоди, завданої неналежним виконанням медичним працівником своїх професійних обов'язків.
56. Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди на користь позивача, суди попередніх інстанцій мотивували свої судові рішення наявністю причинно-наслідкового зв'язку між злочинною недбалістю лікаря ОСОБА_2 та ушкодженням здоров'я новонародженої дитини позивача, що призвело до встановлення їй інвалідності.
57. Водночас, збільшуючи розмір відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд мотивував своє рішення характером та обсягом страждань (душевних, психічних), яких зазнала позивачка, характером її немайнових втрат (їх тривалістю та можливістю відновлення), а також виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
58. Із таким висновком погоджується і колегія суддів виходячи з наступного.
59. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
60. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
61. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
62. Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
63. За змістом частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
64. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
65. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
66. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
67. Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
68. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві майнової шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи
в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
69. Для відшкодування майнової та моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
70. Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
71. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
72. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні у справі «Stankov v. Bulgaria» від 12 липня 2007 року вказав, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
73. При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається
і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу), «Caloc v. France» (Калок проти Франції) та «Niedbala v. Poland» (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань
і справедливої сатисфакції.
74. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
75. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
76. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга
статті 77 ЦПК України).
77. Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
78. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
79. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
80. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що недоліки у веденні пологів, допущені, зокрема, лікарем ОСОБА_2 , який обіймав посаду в КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського О. П.» Хустської міської ради, призвели до несвоєчасної діагностики дистресу плода, а також те, що внаслідок таких порушень дитина була визнана дитиною з інвалідністю до 18 років та потребує тривалого курсу реабілітації за індивідуальною програмою, що порушило нормальний та звичний спосіб її життя і позбавило щасливого й безтурботного дитинства, - обґрунтовано встановили, що позивачці доводиться витрачати власний час і докладати значних фізичних, душевних та моральних зусиль для підтримання розвитку доньки, у зв'язку з чим їй було завдано моральної шкоди.
81. При цьому судами вірно враховано обставини, встановлені судом
у кримінальній справі по обвинуваченню третьої особи ( ОСОБА_2 ), а також те, що звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності не свідчить про визнання його невинуватим у вчиненні злочину, оскільки такі підстави звільнення від кримінальної відповідальності не
є реабілітуючими.
82. Ухвала Хустського районного суду Закарпатської області від 07 вересня 2021 року про закриття кримінального провадження і звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності є обов'язковою для суду, підтверджує факт неналежного виконання професійних обов'язків унаслідок недбалого до них ставлення за викладених в ухвалі суду обставин, що спричинило погіршення стану здоров'я новонародженої дитини позивача із подальшим встановленням такій дитині інвалідності.
83. Крім того, судами вірно взято до уваги висновки експертиз, проведені
в рамках досудового розслідування у кримінальній справі, які підтверджують, зокрема, невідповідність дій медичного персоналу встановленим протоколам медичної допомоги при веденні пологів позивача, а також опосередкований зв'язок таких дій із порушення стану здоров'я новонародженої.
84. Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
85. Якщо експертиза, яка проведена у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, то незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений така експертиза може бути допустимим доказом.
86. Висновки, підготовлені у рамках кримінального провадження особами, які
є атестованими судовими експертами, відповідають положенням
статті 102 ЦПК України.
87. Колегія суддів зауважує, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом
у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його, що, в свою чергу, узгоджується із правовими висновками Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц (провадження № 61-32980св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 (провадження
№ 61-8732св20), від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 (провадження № 61-10929св20) та від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18 (провадження № 61-15236св20).
88. Із цих підстав Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги про встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів, оскільки висновки експертиз обґрунтовано враховано судами при вирішенні спору,
а експертизи, в свою чергу, проведені атестованими експертами, які мають відповідну освіту, необхідну для проведення таких експертиз, відповідно висновки відповідають вимогам чинного законодавства, не містять недоліків, які
б породжували сумніви у правильності та обґрунтованості зроблених висновків.
89. Крім того, Верховний Суд не враховує доводи касаційних скарг щодо безпідставного відхилення судами попередніх інстанцій клопотань про призначення експертиз, оскільки такі клопотання було вирішено у визначеному процесуальним законом порядку із наведенням мотивів і застосуванням норм процесуального права, а сама по собі незгода заявників із результатами вирішення питання про призначення експертизи безперечно не вказує на порушення судами норм процесуального права.
90. Більше того Верховний Суд погоджується із висновками, зокрема, апеляційного суду, викладеними у змісті ухвали від 20 лютого 2025 року за результатами вирішення питання про призначення у справі експертизи за клопотанням представника ОСОБА_2 - адвоката Човганина Михайла Івановича, щодо наявності у матеріалах справи всіх необхідних доказів для ухвалення судового рішення, відповідно відсутності підстав для задоволення поданого апелянтом клопотання про призначення експертизи.
91. Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
92. Водночас зміст статті 105 ЦПК України містить випадки обов'язкового призначення експертизи. Зокрема, призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча
б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
93. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
94. Аналіз змісту клопотання про призначення судово-медичної експертизи
(Т.2, а.с.130-133), поданого у травні 2024 року, свідчить, що вказане клопотання не містить належного обґрунтування об'єктивної неможливості розгляду справи за наявних у матеріалах справи доказів, зокрема висновків судово-медичних експертиз, проведених в рамках кримінального провадження із обвинувачення ОСОБА_2 .
95. Більше того, колегія суддів зауважує, що призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення, а недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (постанови Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 910/9394/17,
від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/9971/17 та від 08 листопада 2018 року справі № 910/14672/17).
96. З урахуванням зазначеного, а також враховуючи, що окремо від постанови ухвала суду про відмову у призначенні судово-медичної експертизи заявниками
у касаційному порядку не оскаржувалась, як і не оскаржувалась ухвала районного суду про відмову у призначенні експертизи, Верховний Суд доходить до висновку, що доводи касаційної скарги в частині необґрунтованої відмови у призначенні експертизи на увагу не заслуговують
97. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди, у повній мірі врахував глибину душевних страждань, спричинених порушенням стану здоров'я новонародженої дитини, встановленої інвалідності дитини та обґрунтовано збільшив розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, врахувавши фактичні обставини справи, тривалість моральних страждань позивачки, негативні наслідки, що настали для неї у зв'язку з порушенням її прав, тривалість вимушених змін у житті, а також керувався засадами розумності, виваженості та справедливості,.
98. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до змісту частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
99. Кримінальне провадження відносно третьої особи ( ОСОБА_2 ) ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 07 вересня 2021 року (справа № 309/541/21, провадження № 1-кп/309/214/21), яка набрала законної сили, було закрито не з причин відсутності події або складу злочину останнього, а у зв'язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою обставиною.
100. Висновок про часткове задоволення позовних вимог базується безпосередньо на обставинах, встановлених судами, а відтак суди дійшли мотивованих висновків, що неправомірні дії третьої особи ( ОСОБА_2 ), який перебував у трудових відносинах із відповідачем, які, в свою чергу, отримали прояв у недбалому ставленні останнього до своїх професійних обов'язків, призвели до пізньої діагностики дистресу плода, що вплинуло на стан здоров'я новонародженої, а також те, що такий розлад здоров'я не відноситься до тілесних ушкоджень за параметрами судової медицини, проте знаходиться
в опосередкованому наслідку до погіршення стану здоров'я новонародженої дитини.
101. При цьому такі обставини були відображені як у змісті обвинувального акту, та, як наслідок, у змісті ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 07 вересня 2021 року (справа № 309/541/21), так і у змісті висновку судово-медичної експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження, який,
в свою чергу, міститься у матеріалах цивільної справи (Т.1, а.с.100-106).
102. Водночас колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно помилкового допуску апеляційним судом у судове засідання ОСОБА_5
у якості представника позивача, оскільки останній не є адвокатом та не має права на зайняття адвокатською діяльністю, водночас таке порушення апеляційного суду не призвело до неправильного розгляду справи, відповідно не свідчить про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
103. Посилання касаційних скарг на неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року в справі № 345/2618/16 (провадження № 51-1491км19), від 25 серпня 2020 року в справі № 372/3192/18 (провадження № 51-1052км20),
від 29 липня 2021 року в справі № 552/5595/18 (провадження № 51-5289км19),
від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21),
від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21), від 12 вересня 2022 року в справі № 203/241/17 (провадження № 51-4251кмо21), від 12 лютого 2025 року в справі № 758/6166/22 (провадження № 51-4710км24) не свідчать про наявність підстав для задоволення касаційних скарг, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать наведеним вище постановам.
104. Доводи заявників в цілому зводяться до переоцінки доказів у справі, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, оскільки Верховний Суд є судом права, а не факту, не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
105. Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
106. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
107. Не може бути скасоване правильне по суті і законне судове рішення лише з формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).
108. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційні скарги ОСОБА_2 та Комунального некомерційного підприємства «Хустська центральна лікарня імені
Віцинського О. П.» Хустської міської радизалишити без задоволення.
2. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович