23 червня 2025 року
м. Київ
справа № 695/1992/23
провадження № 61-7040ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області на ухвалу Черкаського апеляційного суду
від 16 квітня 2025 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області, Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, відповідно до якого, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з державного бюджету України 800 000 грн компенсації моральної шкоди та 69 011, 57 грн компенсації матеріальної шкоди.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області
від 27 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 498 933,30 грн. Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 69 011,57 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду Головне управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області (далі - ГУ СБУ в м. Києві та Київській області) подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року апеляційну скаргу ГУ СБУ в м. Києві та Київській області залишено без руху з підстав несплати судового збору в сумі 6 815, 33 грн.
При цьому апеляційний суд вказав, що на відповідача не поширюються положення пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», а посилання на норми матеріального права щодо розмежування відповідальності за зобов'язаннями держави, передбачені статтею 176 ЦК України, не є законодавчими підставами для звільнення відповідача від сплати судового збору.
14 квітня 2025 року ГУ СБУ в м. Києві та Київській області подало заяву на виконання ухвали суду від 11 квітня 2025 року, відповідно до якої вказує, що подало апеляційну скаргу не в порядку самопредставництва, як юридичною особою, а від імені держави, як належного відповідача по справі.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року апеляційну скаргу ГУ СБУ в м. Києві та Київській області повторно залишено без руху з підстав несплати судового збору в сумі 6 815, 33 грн.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2025 року апеляційну скаргу ГУ СБУ в м. Києві та Київській області на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2025 року визнано неподаною та повернуто апелянту у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги (несплата судового збору).
31 травня 2025 року через підсистему Електронний суд ГУ СБУ в м. Києві та Київській області подало касаційну скаргу на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду
від 27 травня 2025 року у справі № 695/1992/23, які просить скасувати, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник вважає, що він у розглядуваній справі звільнений від сплати судового збору у всіх інстанціях, оскільки відповідно до положень пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, а тому збір не підлягає до сплати й за подання апеляційної чи касаційної скарги.
Доводами касаційної скарги також є те, що належним відповідачем у цій справі є держава, яка, незважаючи на її процесуальний статус відповідача, не є платником судового збору згідно із положеннями Закону України «Про судовий збір». ГУ СБУ в м. Києві та Київській області є органом державної влади, який не уповноважений розпоряджатися коштами, на які претендує позивач, і нести зобов'язання щодо відшкодування позивачу шкоди.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Щодо оскарження ухвали Черкаського апеляційного суду від 16 квітня
2025 року
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Таким чином процесуальним законом не передбачено оскарження у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції щодо залишення без руху поданої апеляційної скарги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Щодо оскарження ухвали Черкаського апеляційного суду від 27 травня
2025 року
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Відповідно до положень пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу,
а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
У відповідності до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до положень частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Враховуючи, що ГУ СБУ в м. Києві та Київській області подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яким стягнуто грошові кошти у загальному розмірі 567 944,87 грн, то розмір судового збору за подану апеляційну скаргу на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2025 року правильно розрахований апеляційним судом в сумі 6 815,33 грн ((567 944,87 х 1%) х 150% х 0,8).
Також апеляційний суд правильно оцінив доводи заявника щодо звільнення його від сплати судового збору на підставі положень пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18,
від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року
у справі № 688/2479/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20).
Крім того, у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
Відповідно до положень пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Отже, положення пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» не свідчать про те, що за подання відповідачем апеляційної та касаційної скарг у цій категорії справ судовий збір не справляється.
Таке тлумачення пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» у практиці Верховного Суду є послідовним та усталеним (див., зокрема, ухвали Верховного Суду від 25 квітня 2025 рокуу справі № 944/5646/21,
від 03 квітня2025 рокуу справі № 758/13876/20, від 20 січня 2025 рокуу справі № 759/10635/23, від 17 грудня 2024 рокуу справі № 757/11316/24-ц).
При цьому в справі № 758/13876/20касаційну скаргу подавало ГУ СБУ в
м. Києві та Київській області.
Оскільки Закон України «Про судовий збір» не передбачає звільнення відповідачів від сплати судового збору за подання апеляційних скарг у вказаній категорії справ, то обґрунтованим є висновок апеляційного суду, що ГУ СБУ в м. Києві та Київській області за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції зобов'язано сплатити судовий збір, визначений законом.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції правомірно залишив апеляційну скаргу ГУ СБУ в м. Києві та Київській області без руху і запропонував апелянту надати документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Встановивши, що апелянт не виконав вимог щодо надання документу про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції правомірно повернув апеляційну скаргу.
Доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при поверненні апеляційної скарги.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2025 року у справі № 695/1992/23.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников