11 червня 2025 року
м. Київ
справа № 552/2493/22
провадження № 61-16995св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація), Державне агентство лісових ресурсів України,
відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи: Державне підприємство «Харківська лісово-науково-дослідна станція», Державна служба України з питань геодезації, картографії та кадастру,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Полтавського апеляційного суду в складі колегії суддів: Ординскої Т. В., Пікуля В. П., Панченка О. О. від 21 листопада 2024 року
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, у якому, відповідно до збільшених позовних вимог, просив:
визнати незаконним та скасувати рішення 23 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 20 червня 2008 року за № 166/08 «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» в частині (п.п. 1. 94 п. 1 Додатку 1) щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проектів відведення земельної ділянки площею, орієнтовно 1 000,0 кв.м., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 ;
визнати незаконним та скасувати рішення 25 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 10 вересня 2008 року № 238/08 «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» в частині (п. 229 Додатку 1) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1 000,0 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка);
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0168 площею 1 000,0 кв.м. серії ЯЖ № 461847, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 510867100188, скасувавши його державну реєстрацію з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0168;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Прокопенко А. В. (номер у реєстрі нотаріальних дій 583), згідно з яким ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 (на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прокопенко А. В., 08 серпня 2022 року за реєстровим № 503) передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0168, площею 0,1 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2623846763120), з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0168;
зобов'язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0168;
скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:13:001:0168, шляхом скасування кадастрового номеру та перенесення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірну земельну ділянку на підставі оскаржуваних рішень Харківської міської ради було незаконно передано у порядку приватизації у приватну власність ОСОБА_1 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, який, у подальшому, її відчужив ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 18 серпня 2022 року. Однак, фактично спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення, що були передані у постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» (попередня назва - Данилівський дослідницький державний лісгосп). Відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Данилівського дослідницького держлісгоспу спірна земельна ділянка розташована у виділі 6 кварталу № 341 Дергачівського лісництва Данилівського дослідного держлісгоспу, повністю вкрита лісовими насадженнями та відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення. Межі спірної земельної ділянки на час її відведення у приватну власність перетиналися з межами 341 кварталу Дергачівського лісництва Данилівського дослідного державного лісгоспу.
Передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відбулась без дотримання передбаченого законом порядку вилучення земель лісогосподарського призначення та зміни цільового призначення.
Вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення для передачі у власність із зміною цільового призначення належить до повноважень Харківської обласної державної адміністрації (наразі Харківська обласна військова адміністрація).
Відповідно до установчих документів ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» засноване на державній власності та входить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.
Ураховуючи те, що уповноваженими органами держави у спірних правовідносинах не вчинено жодних дій для захисту інтересів держави та повернення спірної земельної ділянки у власність держави, прокурор у передбаченому Законом України «Про прокуратуру» порядку звернувся до суду з указаним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація), Державного агентства лісових ресурсів України до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акту, зобов'язання повернення земельної ділянки - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування рішень Харківської міської ради, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 , місцевий суд зазначив про неефективність такого способу захисту прав та інтересів держави у даних правовідносинах. В іншій частині позовних вимог (повернення земельної ділянки) відмову обґрунтовано обранням прокурором неналежного способу захисту та пропуском строку позовної давності, оскільки із даним позовом прокурор звернувся в червні 2022 року, тоді як особи, за захистом інтересів яких звернувся прокурор, зокрема, Харківська обласна державна адміністрація, знали або мали можливість дізнатися про порушення їх прав до 2014 року. Про вибуття спірної земельної ділянки лісового фонду з володіння ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» прокурору було достовірно відомо у 2014 році, зокрема, з копії обвинувального акту, затвердженого прокурором прокуратури Ленінського району м. Харкова від 01 липня 2014 року, в межах кримінального провадження № 12014220510001330, порушеного 06 червня 2014 року за частиною другою статті 367 КК України (службова недбалість, що завдало тяжких наслідків державним інтересам за фактом незаконного розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення), в якому зазначається про незаконність вибуття з володіння держлісгоспу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:13:001:0168. В ході судового розгляду справи прокурором не надано жодних доказів, які б підтвердили об'єктивну неможливість звернутися до суду протягом трьох років з моменту коли прокурору стало відомо про порушення прав держави, тобто з 2014 по 2017 рік.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури І. Титарчука - задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 20024 року скасовано.
Позов керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова державна адміністрація), Державного агентства лісових ресурсів України - задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_2 на користь держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0168, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Вирішено питання про судовий збір.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна земельна ділянка відносилась до земель лісового господарства та у 2008 році незаконно вибула з володіння держави всупереч її волі.
Орган місцевого самоврядування не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду (лісами).
Відповідно до загальнодоступних відомостей з Публічної кадастрової карти України, розміщеної на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спірна земельна ділянка є залісеною. Такі відомості є загальновідомими, а тому не потребують доказування.
З огляду на зазначене відповідачі, проявивши розумну обачність, не могли не знати про незаконність набуття цієї земельної ділянки, яка була заліснена.
ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», якій належало право розпорядження спірною земельною ділянкою, не було стороною договору купівлі-продажу, згоду на відчуження землі не надавало, у зв'язку із чим відповідна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, а іншим шляхом.
Отже, спірне майно підлягає витребуванню у останнього набувача ОСОБА_2 .
Оскільки прокуратура дізналася про порушення інтересів держави 01 грудня 2021 року, а з позовом звернулася 13 червня 2022 року, відсутні підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин.
Позов прокурора в іншій частині, а саме визнання незаконним та скасування рішення 23 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 20 червня 2008 року за № 166/08 «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» (в частині п.п. 1.94); визнання незаконним та скасування рішення 25 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 10 вересня 2008 року № 238/08 «Про передачу у власність та надання в оренду земельних ділянок» (в частині п. 229); визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0168; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2022 року та скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру та перенесення - задоволенню не підлягає за неефективністю способу юридичного захисту у спірних правовідносинах.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У грудні 2024 року представник Харківської міської ради - Горбинська Н. М. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду в частині задоволеної позовної вимоги та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2024 року у справі № 922/459/22, від 09 жовтня 2024 року у справі № 369/13968/21, від 13 листопада 2024 року у справі № 363/2930/22, від 10 травня 2018 року у справі № 924/1355/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 545/1994/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваному рішенні апеляційного суду безпідставно зроблено висновок про те, що позовну вимогу про зобов'язання повернути у власність держави земельну ділянку слід розуміти як вимогу про витребування цієї земельної ділянки з володіння особи на користь власника, оскільки такий висновок суперечить нормам ЦК України та принципам цивільного судочинства. Позивачем у справі було заявлено вимогу про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками, що за своєю природою та нормами статті 392 ЦК України є негаторним позовом і про це неодноразово заявлялось позивачем. Віндикаційна вимога про витребування спірних земельних ділянок позивачем не заявлялася, оскільки до віндикаційного позову застосовується строк позовної давності.
Також судом апеляційної інстанції не враховано, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Отже, судом апеляційної інстанції задоволено позовну вимогу, яка не заявлялася в порушення вимог ЦПК України, а тому суд вийшов за межі позовних вимог та обрав інший спосіб захисту, ніж було заявлено позивачем, тобто одночасно змінивши правову підставу та предмет позову.
Зазначає, що прокурор обізнаний про порушення інтересів держави на спірну земельну ділянку з 2014 року (з часу порушення кримінального провадження).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У лютому 2025 року представник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова - Купріянов В. Б. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Харківської міської ради, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій її частині - без змін. Зазначає, що суд не зв'язаний посиланням на норми права, зазначеними у позовній заяві та в інших письмових заявах учасників справи.
Зазначає, що є помилковим твердження відповідача про те, що прокурор обізнаний про порушення інтересів держави на спірну земельну ділянку з 2014 року (з часу порушення кримінального провадження № 12014220510001330). Той факт, що потерпілим в межах вказаного кримінального провадження було визнано ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не впливає на визначення початку перебігу позовної давності за позовом прокурора у спірних правовідносинах.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 552/2493/22 з Київського районного суду м. Полтави.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2025 року справу вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що рішенням 23 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 20 червня 2008 року № 166/08 «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно 1 000,0 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
Комунальним підприємством «Міськпроект» головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Рішенням 25 сесії скликання Харківської міської ради Харківської області від 10 вересня 2008 року № 238/08 «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та передано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1 000,0 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також передано зазначену земельну ділянку в приватну власність останнього.
На підставі даного рішення ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 461847, площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 18 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 6310137200:13:001:0168. ОСОБА_2 є власником даної земельної ділянки.
Також судом установлено, що за фактом службової недбалості, тобто у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам було розпочато досудове розслідування, відомості до ЄРДР внесені за № 12014220510001330 від 06 червня 2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6310137200:13:001:0168, площею 0,1 га, повністю вкрита лісовими насадженнями та знаходиться на території кварталу № НОМЕР_1 Дергачівського лісництва Данилівського дослідницького держлісгоспу виділи 3, 6. При цьому, вилучення земельних ділянок з постійного користування Данилівського дослідницького держлісгоспу, розроблення проекту відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, його погодження та затвердження не проводилось.
З листа Секретаріату Кабінету Міністрів України № 36493/0/2-21 від 11 листопада 2021 року встановлено, що Кабінетом Міністрів рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення з постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» (Данилівського дослідного державного лісгоспу) земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами (у тому числі спірної земельної ділянки) не приймалося.
Згідно з повідомленням ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 10-20-14-8929/0/19-21 від 02 грудня 2021 року за інформацією, наданою юридичним департаментом Харківської обласної державної адміністрації, станом на 16 листопада 2021 року запитувана інформація щодо погодження Харківською обласною державною адміністрацією зміни цільового призначення, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:13:001:0168, та вилучення її з постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» в юридичному департаменті відсутні.
Згідно з інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 10 грудня 2023 року № 537 розмір втрат лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, складав 11 120 грн, а також 25 500 грн збитків лісогосподарського виробництва.
Відповідно до листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» 789 від 23 грудня 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:13:001:0168 знаходиться в межах кварталу № 341 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:13:001:0168 з межами кварталу 341 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» становить 0,1000 га з загальної площі земельної ділянки 0,1000 га. До ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» не надходили рішення органів державної влади та місцевого самоврядування з питань вилучення, обміну, припинення права постійного користування тощо по вказаній земельній ділянці зокрема.
Згідно з листом Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс» № 526 від 30 січня 2014 року установлено, що за результатами суміщення матеріалів зйомки та координат земельних ділянок з кадастровими номерами, у тому числі з кадастровим номером 6310137200:13:001:0168, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:13:001:0168 площею 0,1 га повністю знаходиться на території кварталу № 341 Дергачівського лісництва виділа 3,6.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.
Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.
Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також положеннями статей 56, 57 ЗК України.
Про зазначене також вказувала Велика Палата Верховного Суду у пункті 53 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).
Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, які перебувають у державній власності, її передача у приватну власність фізичній особі здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, у зв'язку із чим рішення органу місцевого самоврядування підлягає визнанню недійсним, рішення про державну реєстрацію - скасуванню, а земельна ділянка - поверненню у державну власність.
У позовній заяві, в судовому засіданні прокурор вказував, що належним способом захисту порушених прав у вказаній справі є пред'явлення саме негаторного позову.
Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
З урахуванням наведеного визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.
Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) (пункт 95), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19) (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19) (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15ц (провадження № 14-31цс20), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) (пункт 37)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц( провадження № 14-96цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).
Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.
Таким чином, встановивши, що спірна земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави, право власності на неї зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, повернення спірної земельної ділянки, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку лісового фонду.
У цьому контексті колегія суддів зауважує, що витребування земельної ділянки у власність держави потребує оцінки добросовісності дій її фактичного реєстраційного володільця, який набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі правочину, а також пропорційності втручання у його право власності відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи законне рішення суду першої інстанції, вказаного вище не врахував, застосував принципу jura novit curia - «суд знає закони» до правовідносин, що складалися між сторонами, помилково вважав, що мета позову спрямована на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісового призначення та повернення її, розглянувши вимогу про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки лісового призначення як вимогу про повернення цієї ділянки за правилами негаторного позову. При цьому суд апеляційної інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16 (провадження № 14-76цс22), надав юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору та самостійно визначив юридичну норму, однак не звернув увагу на те, що правовідносини у справі № 554/10517/16 (провадження № 14-76цс22) стосуються способу захисту земельної ділянки природно-заповідного фонду.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Гусєв проти України» від 14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливості цивільного провадження, принципу змагальності судового процесу.
Отже, застосування принципу jura novit curia не є безмежним, оскільки, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним. У контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, ураховуючи, що держава позбавлена права володіння земельною ділянкою.
Отже, доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) зробила висновок про те, що «виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону».
Відмова в задоволенні позову у зв'язку з обранням позивачем неналежного способу захисту в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.
Отже, в задоволенні позовних вимог про повернення спірної земельної ділянки, належало відмовити у зв'язку з неефективним способом захисту.
Таким чином суди, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, але помилково зазначив додаткову підставу для відмови в позові за спливом позовної давності.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно.
За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року скасувати, рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (провадження № 12-1гс22)).
За розгляд справи у суді касаційної інстанції Харківська міська рада сплатила судовий збір в розмірі 29 772,00 грн, який підлягає стягненню з Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова на її користь.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада скасувати, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Стягнути з Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова на користь Харківської міської ради судовий збір в розмірі 29 772,00 грн.
Постанова набирає законної сили моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов