19 червня 2025 року
м. Київ
справа № 953/19260/20
провадження № 61 -14334св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної 0. В., Яцини В. Б.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингової компанії «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округуЛуценко В. 0., про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 400 000,00 доларів США з терміном повернення до 07 серпня 2028 року.
28 листопада 2011 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір про переведення боргу, за яким первісний позичальник переводить на нового позичальника, а новий позичальник приймає на себе всі права та обов'язки, які виникли на підставі кредитного договору, укладеного між кредитором та первісним позичальником, кінцевою датою повернення кредитних коштів є 07 серпня 2028 року.
На забезпечення належного виконання зобов'язання позичальником за кредитним договором, 08 серпня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, згідно умов якого остання передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .
28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», на підставі договорів факторингу № 15 та про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило на користь ТОВ «ФК «Вектор плюс» права вимоги за зобов'язаннями відповідача за кредитним та іпотечними договорами.
Через неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість за кредитом, яка до теперішнього часу не погашена.
Водночас ТОВ «ФК «Вектор плюс» дізналося, що предмет іпотеки за іпотечним договором від 08 серпня 2008 року - квартиру АДРЕСА_1 було відчужено іпотекодавцем ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу від 28 листопада 2017 року. Обставини укладення цього правочину та переходу права власності на квартиру ТОВ «ФК «Вектор Плюс» невідомі.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту, нерухомого майна від 11 червня 2020 року державним реєстратором-приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В. Є. на підставі договору купівлі-продажу від 28 листопада 2017 року було внесено до Державногореєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 28 листопада 2017 року № 23608939, згідно з яким право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 .
Позивач зазначав, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс», як іпотекодержатель, згоди на відчуження предмета іпотеки відповідно до умов іпотечного договору не надавало, а відповідачі за отриманням такої згоди не звертались. Таким чином ОСОБА_1 порушила умови іпотечного договору та законне право ТОВ «ФК «Вектор Плюс» як іпотекодержателя.
Посилаючись на наведене, просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 28 листопада 2017 року, № 23608939, згідно з яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2023 року позов ТОВ «ФК «Вектор Плюс» задоволено.
Скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 23608939 від 28 листопада 2017 року, яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В. С. 28 листопада 2017 року за реєстровим № 5719.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що на підставі договорів факторингу та про відступлення прав вимоги за іпотечними договором ТОВ «ФК «Вектор плюс» набуло право вимоги за вказаними іпотечним та кредитними договорами. Оскільки ТОВ «ФК «Вектор плюс» є іпотекодержателем нерухомого майна, тому договір купівлі-продажу вказаної квартири укладений 28 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є нікчемним, внаслідок встановлення його недійсності законом, оскільки останній був укладений без згоди іпотекодержателя. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що підлягає припиненню речове право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 шляхом скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду аргументована тим, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, задоволення позовних вимог не призведе до відновлення права, на захист якого був поданий такий позов.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 жовтня 2024 року представник ТОВ «ФК «Вектор Плюс» - Ковалевський Є. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі № 463/5896/14, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Заявник зазначає, що, оскільки зобов'язання за кредитним договором не виконано, є прострочена заборгованість, тому іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги, у тому числі звернути стягнення на предмет іпотеки як у судовому, так і в позасудовому порядку відповідно до умов іпотечного договору та статті 37 Закону України «Про іпотеку». Вибуття предмету іпотеки з власності іпотекодержателя та відчуження його на користь третьої особи перешкоджає в реалізації прав іпотекодержателя, у тому числі на звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд першої інстанції, розглянувши спір, прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке неправомірно скасоване судом апеляційної інстанції.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Київського районного суду м. Харкова цивільну справу № 953/19260/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Матеріали справи № 953/19260/20 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що 08 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 2001/0808/98-018, на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 400 000,00 доларів США з терміном повернення до 07 серпня 2018 року.
28 лютого 2011 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір про переведення боргу, за умовами якого ОСОБА_3 перевів на ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 прийняла на себе всі права та обов'язки, які виникли на підставі кредитного договору № 2001/0808/98-018.
Окрім того, 28 лютого 2011 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 укладена додаткова угода до кредитного договору, якою збільшений строк погашення кредитних коштів до 07 серпня 2028 року.
На забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, 08 серпня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 2001/0808/98-018-Z-1, згідно з умовами якого остання передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
31 грудня 2009 року та 28 лютого 2011 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено два договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на теперішній час право власності на кв. АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу від 28 листопада 2017 року.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження оскарженого судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати ВерховногоСуду від 10 травня 2019 року у справі № 463/5896/14, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судом норм процесуального права, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1,4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Вектор плюс» посилалось на те, що є іпотекодежателем за іпотечним договором, укладеним 08 серпня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , на підставі договорів факторингу № 15 та про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, укладеним між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ТОВ «ФК «Вектор плюс». Оскільки ТОВ «ФК «Вектор Плюс», як іпотекодержатель, згоди на відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 предмета іпотеки відповідно до умов іпотечного договору не надавало, позивач вважав укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу спірної квартири від 28 листопада 2017 року нікчемним й просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності на це нерухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_2 . ЦК України передбачає поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. Так, за ступенем недійсності правочину вони поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов (такий висновок міститься у пункті 5.20 постанови Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 911/2961/19).
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (див. постанову Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18)). Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є н едійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).
Учасники цивільних відносин не можуть на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), визначати правові наслідки нікчемності правочину. За домовленістю сторін можуть змінюватися тільки правові наслідки оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
Визнання недійсним нікчемного правочину чи встановлення нікчемності правочину не є належним способом захисту права чи інтересу. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див.: пункти 53, 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), пункти 69, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)).
У справі, яка переглядається, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, не встановив підстав для кваліфікації, як нікчемного, укладеного іпотекодавцем ОСОБА_1 договору купівлі- продажу від 28 листопада 2017 року, за яким предмет іпотеки за іпотечним договором від 08 серпня 2008 року - квартиру АДРЕСА_1 було відчужено на користь ОСОБА_2 , тому відсутні й підстави для застосування наслідків нікчемності вказаного правочину.
Між тим, завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61 -2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).
Апеляційний суд установив, що постановою Господарського суду Харківської області від 03 липня 2017 року у справі № 922/1816/17, яка набрала законної сили 03 липня 2017 року, ОСОБА_1 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання фізичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, в тому числі, було скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 листопада 2017 року припинено провадження у справі про банкрутство № 922/1816/17.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на теперішній час право власності на кв. АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу від 28 листопада 2017 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 зроблено висновок, що:
- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру не впливає на чинність іпотеки. Іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;
- запис про іпотеку не може бути відновлений із моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;
- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяження особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають;
- у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду в разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя;
- у справі з належною вимогою (зокрема, про визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек зазначених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
У пункті 7.22 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 14-44гс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.
Обґрунтовуючи підстави позову у справі, яка переглядається, ТОВ «ФК Вектор Плюс» посилалося на те, що іпотека незаконно припинена державним реєстратором, оскільки існує кредитний борг, який був забезпечений іпотекою.
Виходячи з обставин цієї справи, апеляційний суд зазначив, що, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та вважає, що його право іпотекодержателя порушене, належним способом захисту є звернення до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя, а не застосування наслідків нікчемного правочину. ,
За виниклих правовідносин застосування наслідків недійсності правочину (договору купівлі-продажу квартири), з урахуванням реєстрації припинення іпотеки та обтяження, не можуть відновити право чи інтерес кредитора.
Апеляційний суд також звернув увагу на те, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/11277/18, позов ТОВ «ФК Вектор Плюс» про визнання іпотекодержателем було залишено без задоволення.
Таким чином, установивши, що нікчемність правочину не встановлена, а позивач обрав неефективний спосіб захисту порушених прав, який, у свою чергу, не призведе до поновлення порушених прав, апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позову.
Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, тому аргументи касаційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом відповідних доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Інші аргументи касаційної скарги також не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/1 б-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400,401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун