19 червня 2025 року
м. Київ
справа № 548/1110/23
провадження № 61-11286св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом),
відповідачі: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Дарія Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Грибоводом Віталієм Васильовичем, на рішення Хорольського районного суду Полтавської області в складі судді Старокожка В. П. від 20 лютого 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду в складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В. від 03 липня 2024 року,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Д. В., у якому просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 09 липня 2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Березою Д. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1081; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 21 грудня 2021 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Березою Д. В. та зареєстрований у реєстрі за № 3166; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Берези Д. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 липня 2021 року за індексним номером 59192313; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Берези Д. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 грудня 2021 року за індексним номером 62452528; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1372 га, кадастровий номер 5324887701:01:001:163, та передати її ОСОБА_1 ; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3428 га, кадастровий номер 5324887701:01:001:0164, та передати її ОСОБА_1 .
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі договорів дарування від 09 червня 2010 року за № 809 та № 811 вона отримала у власність земельні ділянки площею 0,3428 га, кадастровий номер 5324887701:01:001:0164, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, та площею 0,1372 га, кадастровий номер 5324887701:01::001:0163, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані в с. Штомпелівка Лубенського (на той час Хорольського) району Полтавської області.
Ці договори дарування були нотаріально посвідчені, на державних актах зроблені відповідні відмітки про відчуження земельних ділянок із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження, а також проведено державну реєстрацію права власності у Відділі Держземагенства у Хорольському районі Полтавської області.
Вказує, що відповідно до вимог законодавства нею було проведено державну реєстрацію права власності у відповідних органах, станом на дату подання позову вищевказані документи не скасовані, не визнавалися недійсними, а вищевказане майно нею не відчужувалося, тому правові підстави для розпорядження даним майном іншими, окрім неї, особами відсутні.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 332558851 від 17 травня 2023 року вона дізналася, що відповідач ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки від 21 грудня 2021 року, серія та номер 3166, який посвідчений приватним нотаріусом Березою Д. В., став власником належної їй земельної ділянки площею 0,3428 га, кадастровий номер 5324887701:01:001:0164, що розташована в с. Штомпелівка Лубенського (на той час Хорольського) району Полтавської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яку йому подарувала ОСОБА_4 , яка в свою чергу придбала цю земельну ділянку у відповідача ОСОБА_3 .
Крім того, відповідач ОСОБА_2 став власником належної їй іншої земельної ділянки, площею 0,1372 га, кадастровий номер 5324887701:01:001:0163, що розташована в с. Штомпелівка Лубенського (на той час Хорольського) району Полтавської області, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яку він придбав у відповідача ОСОБА_3 і яка межує з попередньою земельною ділянкою.
Вважає, що відповідач ОСОБА_2 набув у власність вказані земельні ділянки незаконно, достовірно знаючи, що їх власником є не відповідач ОСОБА_3 , а позивачка ОСОБА_1 .
У липні 2023 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Грибовод В. В. подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , який уточнив в ході судового розгляду, та просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 68774460 від 08 серпня 2023 року щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Пирятинської міської ради Танчик Т. М.; визнати неукладеними договір дарування земельної ділянки від 09 червня 2010 року, що зареєстрований в реєстрі за № 809 та дарування земельної ділянки від 09 червня 2010 року, що зареєстрований в реєстрі за № 811; зобов'язати ОСОБА_1 звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, земельну ділянку площею 0,1372 га, кадастровий номер 5324887701:001:0163, яка розташована за адресою с. Штомпелівка Лубенського (Хорольського) району Полтавської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); зобов'язати ОСОБА_1 звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, земельну ділянку площею 0,3428 га, кадастровий номер 5324887701:001:0164, яка розташована за адресою: с. Штомпелівка Лубенського (Хорольського) району Полтавської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 набув право власності на спірні земельні ділянки на підставі посвідчених приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Березою Д. В. договору купівлі-продажу № 1081 від 09 липня 2021 року та договору дарування № 3166 від 21 грудня 2021 року, які було укладено із власниками спірних земельних ділянок.
Зазначав, що перед тим, як ОСОБА_2 став власником вказаних земельних ділянок, вони належали відповідачу за первісним позовом ОСОБА_3 із 2002 року, а не позивачці за первісним позовом ОСОБА_1 , які їй хоч і були подаровані ОСОБА_3 09 червня 2010 року, проте остання не здійснила їх державну реєстрацію.
Указував, що так як договори дарування, на які посилається позивачка ОСОБА_1 , як підставу набуття нею права власності на спірні земельні ділянки, не пройшли державну реєстрацію, вважає, що остання не набула права власності на ці земельні ділянки, а тому ОСОБА_2 у законний спосіб набув право власності та є законним власником спірних земельних ділянок.
Зазначав, що ОСОБА_1 , не набувши права власності на спірні земельні ділянки, збудувала на них нежитлові приміщення, ці будівлі збудовані незаконно, а тому остання повинна привести ці земельні ділянки у придатний для використання стан, відповідно до їх цільового призначення та повернути їх ОСОБА_2 .
Крім того, 04 серпня 2023 року державним реєстратором Виконавчого комітету Пирятинської міської ради Танчик Т. М. здійснено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 51276782, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,1372 га, кадастровий номер 5324887701:001:0163, за ОСОБА_1 .
Виходячи із того, що на час придбання цієї земельної ділянки ОСОБА_2 цього житлового будинку вже не існувало, вищевказана державна реєстрація речових прав на це нерухоме майно є незаконною.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 09 липня 2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Березою Д. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1081.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 21 грудня 2021 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Березою Д. В. та зареєстрований у реєстрі за № 3166.
Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Берези Д. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 липня 2021 року за індексним номером 59192313.
Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Берези Д. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 грудня 2021 року за індексним номером 62452528.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачка набула право власності на спірні земельні ділянки на законних підставах.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2024 року апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Гавриленка О. В. та представника ОСОБА_2 - адвоката Грибовод В. В. залишено без задоволення.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачка ОСОБА_1 на законних підставах набула право власності на спірні земельні ділянки. При цьому судом першої інстанції було вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють порядок реєстрації переходу права власності на земельну ділянку на час укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 договорів дарування спірних земельних ділянок 09 червня 2010 року.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У липні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Грибовод В. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення первісного позову та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 748/838/18, від 01 серпня 2019 року у справі № 669/982/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В обгрунтування доводів касаційної скарги посилається на те, що виключно наявність запису на аркуші Поземельної книги, який засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою територіального органу Держземагентства підтверджує факт реєстрації договору та переходу права власності. Зауважує, що обставина державної реєстрації правочину судом була встановлена лише на підставі штампа на державному акті.
Судові рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Подорожняк В. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що вона зверталася до уповноважених державних органів для проведення відповідної державної реєстрації права власності на земельні ділянки. За результатами розгляду свого звернення ОСОБА_1 отримала державні акти з відповідними відмітками щодо реєстрації за нею права власності на спірні земельні ділянки. Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_1 вчинено всі необхідні дії щодо оформлення свого права власності на земельні ділянки, результатом чого є відповідні відмітки уповноважених державних органів про реєстрацію за нею права власності, жодних інших дій чи отримання нею інших додаткових документів чинним на той час законодавством не вимагалося. Тому доводи відповідача ОСОБА_2 щодо неукладеності договорів дарування земельних ділянок на користь ОСОБА_1 вважає безпідставними.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 548/1110/23 з Хорольського районного суду Полтавської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 09 червня 2010 року відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Рибкою К. О. та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за номером правочину 3973888, позивачка ОСОБА_1 придбала у відповідача ОСОБА_3 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5324887701:001:0163.
09 червня 2010 року відповідно до договорів дарування земельних ділянок, посвідчених приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Рибкою К. О. та зареєстрованих за зареєстрованими номерами 809 та 811, відповідач ОСОБА_3 подарував позивачці ОСОБА_1 спірні земельні ділянки кадастрові номери 5324887701:001:0163 та 5324887701, про що на оригіналі Державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 796794 та серія ЯЛ № 796795 нотаріусом вчинено запис про те, що на підставі договору дарування право власності на земельну ділянку переходить до ОСОБА_1 .
Згідно відмітки на оригіналах вказаних державних актів перехід права власності на спірні земельні ділянки до ОСОБА_1 зареєстровано 29 грудня 2012 року у Поземельній книзі Відділу Держземагенства у Хорольському районі Полтавської області за реєстровими номерами 53248877 01 01 001 0163:3:01 та 53248877 01 01:001 0164:3:01, що посвідчено підписом начальника відділу Коваль С. Г. та скріплено гербовою печаткою Відділу Держземагентства у Хорольському районі Полтавської області.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Порядком здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку», встановлено, що відмітка про перехід права власності на земельну ділянку здійснюється на сторінках державного акту, де знаходиться план зовнішніх меж земельної ділянки, план меж земельної ділянки. Нотаріус у разі посвідчення цивільно-правового договору про відчуження земельної ділянки тощо за наявності витягу з Поземельної книги проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності на земельну ділянку відповідного змісту.
Згідно пункту 14 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021, у разі здійснення нотаріусом у встановленому законом порядку відмітки про перехід права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору вносяться відомості до розділу 3 Поземельної книги «Земельна ділянка. Право власності, постійного користування».
Дата внесення відомостей є датою державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку, а результатом цих дій є відмітка територіального органу Держкомзему/Держземагентства на державному акті на право власності на земельну ділянку.
Установлено, що оригінали державних актів на право власності на земельну ділянку, які зберігаються у позивача, містять відповідні відомості щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки 29 грудня 2012 року, тому доводи відповідачів про неукладеність договорів дарування земельних ділянок є безпідставними.
Редакція статті 126 ЗК України, що діяла до набрання чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року № 3613-VI, до документів, якими посвідчується право власності на земельну ділянку, відносила державний акт, а також цивільно-правові угоди щодо відчуження земельної ділянки у встановленому законом порядку.
У разі набуття права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.
Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тож звертаючись до органу, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, особа покладається на дії державного органу та має правомірні очікування, що такі дії будуть вчинені у відповідності до вимог закону, тому державний акт на право власності на земельну ділянку з відміткою територіального органу Держземагентства про реєстрацію переходу права власності на земельну ділянку до позивача ОСОБА_1 , що є результатом вчинення відповідних реєстраційних дій із внесенням записів до Поземельної книги, є належним, допустимим та достатнім доказом набуття первісним позивачем права власності на спірні земельні ділянки.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач ОСОБА_3 , уклавши із позивачкою ОСОБА_1 договори дарування спірних земельних ділянок 09 червня 2010 року, діючи всупереч принципу добросовісності, скориставшись відсутністю запису про право власності позивача у Державному земельному кадастрі та отримавши дублікати державних актів, що посвідчують право власності, знов відчужив дані земельні ділянки відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , не маючи для цього жодних правових підстав, що вочевидь є неприпустимим, та порушене право позивачки ОСОБА_1 підлягає судовому захисту у спосіб визнання договорів недійсними та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за відповідачами, що відповідає вимогам частини другої статті 16, статей 203, 215 ЦК України, частини третьої статті 152 ЗК України та доводами касаційної скарги не спростовується.
Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.
Інших доводів, які б впливали на законність оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга не містить.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування зазначених судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а зазначені оскаржувані судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 260, 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Грибоводом Віталієм Васильовичем, залишити без задоволення.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2024 року та постанову Полтавського апеляційного від 03 липня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Дарія Василівна, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки та договору дарування земельної ділянки недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, визнання неукладеними договорів дарування земельних ділянок та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун