Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/380/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Червоненко Д. В.
Категорія - 126 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я.
24.06.2025 року.Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Ремського Євгена Вікторовича на постанову Голованівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОККП НОМЕР_1 який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці, а також стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.,
за участю:
захисника - Ремського Є.В., (в режимі відеоконференції)
Згідно постанови Голованівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2025 року, ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він 26.03.2025 року о 16 годині 00 хвилин в с-щі. Голованівськ по вул. Соборна, буд. 80, Голованівського району Кіровоградської області, керував транспортним засобом OPEL VIVARO н/з НОМЕР_2 будучи обмеженим у праві керування транспортним засобом від 03.02.2021 року згідно ВП 24014735 Арбузинським районним відділом державної виконавчої служби в Миколаївській області, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним рішенням районного суду, захисник Ремський Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у даній справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Обгрунтовуючи свої вимоги захисник зазначає, що з висновками викладеними у постанові погодитись не можливо виходячи з наступного.
Так, дійсно в провадженні Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 . В зв'язку з наявністю заборгованості по сплаті аліментів державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом.
В подальшому дане виконавче провадження було передано до Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області.
В серпні 2024 року ОСОБА_1 повністю погасив заборгованість по сплаті аліментів та з цього часу не має її взагалі, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, наданим Першим відділом ДВС у Первомайському районі Миколаївської області, вих. № 60054/12 від 07.05.2025.
З огляду на викладене, державний виконавець повинен був після погашення ОСОБА_1 скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Але, з нез'ясованих причин постанова скасована не була.
В свою чергу, ОСОБА_1 був впевнений, що всі обмеження зняті після повного погашення заборгованості по сплаті аліментів, оскільки неодноразово отримував довідки з Першого відділу ДВС у Первомайському районі для надання до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою отримання відстрочки від призову на військову служуб під час проведення мобілізації (копія довідки додається).
Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на скоєння данного правопорушення, більш того, відсутній склад правопорушення, оскільки фактично тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами за положеннями Закону України «Про виконавче провадження» повинно бути скасовано.
Не вжиття заходів щодо скасування тимчасового обмеження з боку державного виконавця не може бути підставою для висновку про наявність вини в діях ОСОБА_4 у скоєнні даного правопорушення.
Враховуючи в сукупності викладені обставини, захисник вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення не доведена належним чином, відповідно, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. З ст. 126 КУпАП.
В судове засідання апеляційного суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи не з'явися. Будь яких клопотань про відкладення розгляду справи, проведення судового засідання дистанційно в режимі відео конференції не подавав.
Захисник не заперечував щодо проведення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 .
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 268 КУпАП, в яких наведено виключний перелік правопорушень, передбачених відповідними статтями КУпАП, при розгляді справ за якими присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, беручи до уваги відсутність вимог щодо обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП, при розгляді такої справи, за умови обізнаності ОСОБА_1 про апеляційний розгляд справи, відсутності заперечень щодо розгляду з боку захисника, апеляційний суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, заслухавши захисника у підтримку апеляційних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною 3 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки суду першої інстанції про доведеність факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , як особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №282308 від 26.03.2025 року; постановою Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 03.02.2021 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, ВП 24014735.
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діях зазначеної особи складу правопорушення, тобто, сукупності передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 10 та ст. 11 КУпАП адміністративні правопорушення можуть бути вчинені умисно або з необережності, проте для обох форм вини, згідно з диспозицією ч. 3 ст. 126 КУпАП, притаманна обізнаність особи у тому, що вона, будучи обмеженою у праві керування транспортним засобом, порушила вказане обмеження та керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, тобто, склад даного адміністративного правопорушення буде повним у разі, коли особа, знаючи, що її обмежили у праві керування, керує транспортним засобом, отже, робить це свідомо.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.
Згідно пояснень захисника у апеляційній скарзі, на час зупинки транспортного засобу 26.03.2025, ОСОБА_1 був впевнений, що всі обмеження зняті після повного погашення заборгованості по сплаті аліментів, оскільки неодноразово отримував довідки з Першого відділу ДВС у Первомайському районі для надання до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою отримання відстрочки від призову на військову служуб під час проведення мобілізації.
Проте, згідно із ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Отже, ОСОБА_1 мав право і повинен був цікавитись ходом виконавчого провадження та результатами окремих процесуальних дій державного виконавця щодо нього, в тому числі і винесенням постанови про скасування раніше встановленого тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом, після погашення заборгованості.
Таким чином, керуючи транспортним засобом OPEL VIVARO н/з НОМЕР_2 26.03.2025 року о 16 годині 00 хвилин в с-щі. Голованівськ по вул. Соборна, буд. 80, Голованівського району, Кіровоградської області, ОСОБА_1 був достеменно обізнаний про наявність постанови державного виконавця Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби в Миколаївській області від 03.02.2021 року серії ВП №24014735, однак свідомо допустив керування транспортним засобом за наявності незнятого обмеження у праві керування.
Варто зазначити, що передумовою винесення постанови державним виконавцем про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами слугувало те, що ОСОБА_1 не здійснював жодних виплат на виконання свого обов'язку по сплаті аліментів протягом останніх шести місяців.
Таким чином, свідомо ухиляючись від виконання свого обов'язку по сплаті аліментів, ОСОБА_1 повинен був очікувати накладення на нього відповідних санкцій, передбачених ст. 71 Законом України «Про виконавче провадження».
Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, будь-яких доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Апеляційний суд враховує, що до ОСОБА_1 застосоване стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці, тобто у мінімальній межі санкції, передбаченої ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового розгляду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника Ремського Євгена Вікторовича - залишити без задоволення, а постанову Голованівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , за ч.3 ст. 126 КУпАП без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Л.Я. Ткаченко