Справа № 643/8269/25
Провадження № 2-а/643/131/25
25.06.2025 м. Харків
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Крівцов Д.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції в особі поліцейського 1 взводу 1 роти 2 батальйону Волкової Аліни Геннадіївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до поліцейського 1 взводу 1 роти 2 батальйону Волкової Аліни Геннадіївни, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4729467 від 14.05.2025.
Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 04.06.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Копію ухвали від 04.06.2025 року позивачем ОСОБА_1 отримано 04.06.2025 о 20-44 год., щопідтверджується Довідкою про доставку електронного документу.
16.06.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано уточнену позовну заяву та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Суд, дослідивши надані заяву та документи, встановив, що позивачем змінено суб'єктний склад учасників справи, оскільки в уточненому позові в якості відповідача зазначене Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції. Також суд встановив, що недоліки первісного позову не усунені, зокрема не надано доказів надсилання копії позову відповідачу.
Вирішуючи питання щодо процесуальних дій суду за таких обставин, суд керується таким.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на доступ до правосуддя.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року по справі № П/9901/736/18 зазначено, що згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
У постанові від 29.05.2024 у справі № 473/1467/22 Верховний Суд зазначив, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року в справі № 177/1163/16-ц (провадження № 61-2250св20), від 12 січня 2022 року в справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21); Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року в справі № 340/141/21 (адміністративне провадження № К/9901/18182/21) та ін.). Зазначене узгоджується із практикою ЄСПЛ, який в своїх рішеннях вказує на те, що надмірний формалізм при застосуванні процедурних правил буде впливати на справедливість процедури, що призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року в справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. Franc)», рішення від 08 грудня 2016 року в справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
У постанові Верховного Суду від 29.02.2022 у справі № 500/1912/22 зауважено, що згідно з висновками, що сформульовані у одному з останніх рішень Великої Палати ЄСПЛ, яке головним чином стосується процесуальних гарантій особи у суді та узагальнює позиції з раніше винесених рішень цього Суду, - справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia [ВП], № 40160/12, п.п. 76-78, 97-99): пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (див. рішення у справах «Роше проти Сполученого Королівства» (Roche v. the United Kingdom) [ВП], № 32555/96, п. 116; «З та інші проти Сполученого Королівства» (Z and Others v. the United Kingdom) [ВП], № 29392/95, п. 91; «Цудак проти Литви» (Cudak v. Lithuania) [ВП], № 15869/02, п. 54); право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним»; це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд; проте право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, п. 230); заходи, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, який залишається для особи, у такий спосіб або в такій мірі, щоб сама суть права була порушена; крім того, обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує легітимну мету та якщо відсутнє розумне співвідношення пропорційності між засобами, що використовуються, і метою, яка має бути досягнута; при цьому у практиці Суду закріплено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції; це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic), № 47273/99, пп. 50-51 та 69; «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), № 35787/03, п. 29); Суд постановляв, що є порушення права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey) [ВП], № 8917/05, п. 79; «Ефстатіу та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece), № 36998/02, п. 24; «Есім проти Туреччини»(Esim v. Turkey), № 59601/09, п. 21); у своїй подальшій практиці Суд послідовно спирався на вищезазначені елементи при ухваленні рішення щодо того, чи було тлумачення процесуальної норми таким, що необґрунтовано обмежувало право заявника на доступ до суду (див. приклади, рішення у справах, в яких було визнано порушення: «Новіньський проти Польщі» (Nowinski v. Poland), № 25924/06, п. 34;«Омеровіч проти Хорватії (№ 2)» (Omerovic v. Croatia) (№ 2), № 22980/09, п. 45; «Маширевіч проти Сербії» (Masirevic v. Serbia), № 30671/08, п. 51;«Корнеа проти Республіки Молдова» (Cornea v. the Republic of Moldova), № 22735/07, п. 24; «Лоулі-Георгопулу проти Греції» (Louli-Georgopoulou v. Greece), № 22756/09, п. 48; а також приклади, в яких Судом було постановлено, що обмеження доступ до суду не є непропорційним: «Уеллс проти Сполученого Королівства» (Wells v. the United Kingdom), № 37794/05; «Данн проти Сполученого Королівства» (Dunn v. the United Kingdom), № 62793/10, п. 38).
Ураховуючи, що у зв'язку із зміною суб'єктного складу учасників справи до суду фактично надійшла нова позовна заява, суд з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя не вирішує питання про повернення позовної заяви, а оцінює питання відповідності уточненого позову вимогам КАС України.
Суд встановив, що уточнений позов не відповідає вимогам КАС України, а саме.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Всупереч вказаних вимог, позивачем не зазначено адреси місцезнаходження (місце перебування) відповідача, його поштовий індекс, відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти.
Так, в уточненій позовній заяві позивачем зазначено, що місцезнаходження Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції йому невідомо. Між тим вказана інформація відноситься до загальнодоступної, яку позивач не позбавлений можливості отримати самостійно.
Також суд звертає увагу позивача, що належним відповідачем у вказаній категорії справ є Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Ураховуючи наведене, суд роз'яснює позивачу право замінити неналежного відповідача на належного, яким є Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Згідно з ч. 8 ст. 18 КАС України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Частинами 7, 9 ст. 44 КАС України установлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Позивач звернувся з уточненою позовною заявою до Салтівського районного суду м. Харкова в електронній формі через електронний кабінет, проте всупереч вказаних вимог законодавства не додав до уточненої позовної заяви докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи.
Згідно з ч. 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, суд залишає позовну заяву без руху.
Способами усунення позивачем недоліків позовної заяви є наступні:
1. Надати суду уточнену позовну заяву, в якій крім вже зазначених відомостей додатково вказати:
- адресу місцезнаходження (місце перебування) відповідача, його поштовий індекс, відомі номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти.
2. Надати суду докази на підтвердження надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками.
Керуючись ст. 160,161, 169, 241-243, 248, 256, 293-294 КАС України
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції в особі поліцейського 1 взводу 1 роти 2 батальйону Волкової Аліни Геннадіївнипро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо він усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та буде прийнята до розгляду. Якщо він не усуне недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, позовну заяву і додані до неї документи буде йому повернуто без розгляду. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Cуддя Д.А. Крівцов