Справа № 643/9862/25
Провадження № 1-кс/643/3465/25
20.06.2025 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчої ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_3 про арешт майна та його передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023220000001560 від 30.11.2023 року, -
Слідчий звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, у якому просить, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накласти арешт на речові докази у кримінальному провадженні №22023220000001560 від 30.11.2023, а саме на: грошові кошти вилучені за місцем роботи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 1 700 гривень, 15 302 доларів США та грошові кошти вилучені за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 у сумі 253 400 гривень, 6550 євро, 101 213 доларів США, та передати їх Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними у порядку, передбаченому ст. ст. 19, 20 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Необхідність арешту вказаних грошових коштів та їх подальшого передання Національному агентству обґрунтовує необхідністю забезпечення конфіскації майна, як виду покарання та задля недопущення його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, передачі. Зазначила, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді конфіскації майна та у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, суд може призначити ОСОБА_4 покарання у виді конфіскації майна. Враховуючи, що загальна сума вилучених грошових коштів, які підлягають арешту, на момент звернення до суду з клопотанням, перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня 2025 року та з урахуванням офіційного курсу валют Національного банку України, на момент звернення до суду з клопотанням, складає 5 410 632,75 грн., їх необхідно передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними.
У судовому засіданні слідчий підтримала клопотання з мотивів викладених у ньому, просила задовольнити. Додатково зазначила, що законом передбачено правомірний спосіб утримання стороною обвинувачення майна - його арешт. При цьому, наявність декількох правових підстав арешту одного й того самого майна - не заборонена законом. Тобто одне й саме майно може бути як речовим доказом, так і майном, що підлягає подальшій конфіскації. Саме цим обумовлене звернення з клопотанням про повторний арешт майна. Також зазначила, що передання Національному агентству арештованого у кримінальному провадженні майна, що підлягає подальшій конфіскації передбачене ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», який відповідно до ст. 1 КПК України в цій частині є кримінальним процесуальним законом.
Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання, зазначивши, що клопотання не відповідає вимогам закону, містить неправдиві відомості, походження грошових коштів належним чином не встановлено, підстави для накладення арешту відсутні. Вказав, що частина вилучених грошових коштів належить батькам дружити, які є переселенцями та з 2022 проживають в одній квартирі з його підзахисним, які до початку війни працювали, зокрема, матір дружини була підприємцем, про що батько дружини зазначав під час обшуку. Частина грошових котів належить його підзахисному, які він отримав на законних підставах, зокрема, як заробітну плату від трудової діяльності на посаді директора та від продажу квартири, що підтверджується поданими деклараціями. Вказані грошові кошти збиралися та призначалися на дороговартісне лікування дружини.
Підозрюваний підтримав позицію захисника та зазначив, що декларував кошти з 2013 року, усі отримані ним кошти витрачалися на лікування дружини.
Вислухавши думку слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
З поданого клопотання та доданих до нього документів вбачається, що слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000001560 від 30.11.2023 за підозрою ОСОБА_6 за ч. 3 ст.255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 366-2 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст.28 ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_13 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 368-5 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні, відповідно до останньої редакції повідомлення про підозру від 09.05.2025, стороною обвинувачення ОСОБА_4 підозрюється, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114 -1, ч. 3 ст.358 КК України, а саме: участі у злочинній організації, вчинене службовою особою з використанням службового становища; перешкоджанні законній діяльності ЗСУ в особливий період, вчинене злочинною організацією; підробленні офіційного документу, який видається підприємством і який надає права, з метою використання іншою особою, вчинене повторно.
Відповідно до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно із ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У відповідності до п.3 ч.2 ст.170 КК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з приписами ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати зокрема: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, стороною обвинувачення ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років з конфіскацією майна.
Вказане свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити ОСОБА_4 покарання у виді конфіскації майна.
Так, під час обшуку житла та місця роботи ОСОБА_4 03.10.2024 виявлено та вилучено грошові кошти у сумі: 1700 гривень, 15 302 доларів США (приміщення КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Малоданилівської селищної ради за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, сел. Мала данилівка, вул. Академічна, буд. 13) та у сумі: 253 400 гривень, 6550 євро, 101 213 доларів США (за адресою: АДРЕСА_3 ).
У судовому засіданні встановлено, що вказані грошові кошти належать ОСОБА_4 , зокрема захисником подано щорічні декларації та повідомлення про суттєві зміни, відповідно до яких ОСОБА_18 до затримання мав близько 90 000 доларів США офіційно задекларованих заощаджень.
Доводи захисника, що частина грошових коштів належить батьку дружини його підзахисного та не мають жодного відношення до кримінального провадження нічим не підтвердженні, а тому не заслуговують на увагу.
Аналіз викладеного законодавства і обставин справи свідчить, що є передбачені законом підстави для накладення арешту на вищевказані грошові кошти з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Оцінивши надані стороною обвинувачення матеріали, слідчий суддя дійшов висновків про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин, який у випадку доведення його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення може понести покарання у вигляді конфіскації майна, а також наявність підстав вважати, що незастосування обмежень розпорядження майном (грошовими коштами), що належить підозрюваному, може призвести до вжиття заходів останнім для його приховування, використання, передачі третім особам, тощо, а тому арешт майна на даному етапі є цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження.
Арешт майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження, негативних наслідків арешту майна судом не встановлено.
Натомість, відмова у задоволенні клопотання про арешт майна може потягнути його безповоротну втрату.
Слідчий суддя зауважує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження та, з урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні, потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження. Таким чином всі обставини, проаналізовані в сукупності, свідчать про можливість і необхідність накладення арешту на майно у цьому кримінальному провадженні з точки зору наявності передбачених законом підстав.
За наведених обставин клопотання в частині накладення арешту на вказані у клопотанні грошові кошти підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо передання вказаних грошових коштів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Так, ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» передбачає можливість передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів арештованого у кримінальному провадженні майна, що підлягає подальшій конфіскації.
Отже, у цій частині зазначений закон є кримінальним процесуальним законом, яким передбачає процедуру передання Національному агентству арештованого майна підозрюваного яке може бути у подальшому конфісковане за вироком суду.
Таким чином, передача Національному агентству арештованого майна підозрюваного яке може бути у подальшому конфісковане за вироком суду регулюється ст. 19 вказаного Закону.
У судовому засіданні встановлено, що загальна сума вилучених грошових коштів за місцем роботи та фактичного проживання ОСОБА_4 перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 Закону, управління грошовими коштами у готівковій та безготівковій формах у будь-якій валюті, а також банківськими металами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, здійснюється Національним агентством шляхом їх розміщення на депозитних рахунках Національного агентства у відповідній валюті або банківському металі, відкритих у державних банках, визначених на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі, за договором банківського вкладу на вимогу, за наявності висновку Національного банку України про створення умов для визнання банку проблемним або неплатоспроможним.
Передача у вказаному кримінальному провадженні зазначених вище грошових коштів для управління Національному агентству на умовах ефективності, а також збереження їх економічної вартості є об'єктивною необхідністю з метою виключення прямого або опосередкованого впливу та посягання на них, запобігання можливості їх приховування, передачі, використання, псування (знецінення).
Враховуючи вищевикладене та з метою забезпечення збереження майна підозрюваного яке може бути у подальшому конфісковане за вироком суду, слідчий суддя приходить до висновку, що грошові кошти підлягають передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Керуючись ст.ст. 98, 100, 131, 132, 170-173 КПК України, ст. 19, 20 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- грошові кошти вилучені за місцем роботи за адресою: АДРЕСА_1 у сумі: 1 700 гривень, 15 302 доларів США;
- грошові кошти вилучені за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 у сумі: 253 400 гривень, 6550 євро, 101 213 доларів США.
Вказані грошові кошти передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними у порядку, передбаченому ст. ст. 19, 20 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
У частині арешту майна ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в термін 5 днів з моменту її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У частині передання грошових коштів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 25.06.2025 о 16 годині 30 хвилин.
Слідчий суддя: ОСОБА_1