Справа № 467/858/25
1-в/467/226/25
25.06.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка подання виконуючого обов'язки начальника Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання засудженого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Олександрівка, Жашківського району, Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- засуджений вироком Тетіївського районного суду Київської області від 03 серпня 2023 року за ч.1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;
- ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 15 травня 2024 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено ОСОБА_4 для відбування покарання у виді двох років позбавлення волі,
Суть порушеного перед судом питання і за чиєю ініціативою воно розглядається
Виконуючий обов'язки ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» вніс на розгляд суду подання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 , посилаючись, зокрема, на те, що останній відбув більш як строку покарання, призначеного йому судом, і водночас довів своє виправлення через сумлінну поведінку і ставлення до праці.
Позиція учасників справи
Сам засуджений про дату, час і місце судового засідання був сповіщений належно, що беззаперечно підтверджується матеріалами справи, однак, направив до суду заяву, якою просив розглядати справу за його відсутності.
Представник установи виконання покарань про розгляд справи також повідомлявся належно, проте, до суду не прибув, додаткових заяв та/або клопотань не направляв. На підтвердження своєї позиції та обставин, що викладені у поданні, направив до суду матеріали особової справи засудженого і актуальні дані, що характеризують останнього.
Тому з урахуванням положень абзацу другого частини п'ятої статті 539 КПК України, з огляду на наявність даних про належне сповіщення цих осіб і що їх участь обов'язковою судом не визнавалась, а також на відсутність заперечень з боку прокурора, суд ухвалив розглядати справу за відсутності засудженого та представника установи, що відає виконанням покарання.
Прокурор, у свою чергу, в судовому засіданні проти задоволення клопотання засудженого не заперечував, посилаючись на наявність умов, визначених ч.2, п. 1 ч.3 ст. 81 КК України, за яких можливе звільнення засудженого від відбування покарання умовно - достроково.
Правове регулювання питання
Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Частиною другою статті 81 КК України установлено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин (п.1 ч.3 ст. 81 КК України).
У контексті сумлінної поведінки засудженого суд піддаватиме оцінці, перш за все, дотримання вимог режиму відбування покарання; правил внутрішнього розпорядку установи; додержання дисципліни; виконання вказівок і розпоряджень адміністрації установи; наявності заохочень/стягнень, їх кількості та обставин, які передували їх застосуванню; участі у самодіяльних організаціях та програмах виховного впливу; поведінку в колі засуджених.
Перевіряючи ставлення до праці, суд зважатиме на факти добропорядного, відповідального та чесного ставлення до покладених на засудженого трудових обов'язків, правил охорони праці та техніки безпеки, бережливого використання обладнання установи та засобів праці, прояву трудової ініціативи.
Водночас, при проведенні аналізу сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці, суд братиме до уваги не окремі вчинки засудженого, а безперервну і стабільну лінію його поведінки, так само як і загалом спосіб життя в умовах специфічного режиму проживання.
При цьому, суд враховує, що процес виправлення засудженого не є одномоментним, йому притаманна певна динаміка і поступовість розвитку, зокрема, в бік чи то позитивних, чи то негативних змін, залежно від конкретних обставин.
А відомості про це суд отримуватиме з матеріалів, що характеризують поведінку засудженого, не лише за період, що безпосередньо передує виникненню у нього права на умовно-дострокового звільнення, а за весь час відбування ним покарання.
Безперечно суд проаналізує і усі наявні у нього відомості про ставлення засудженого до скоєного ним правопорушення, що, у свою чергу, вказує на готовність останнього, за можливості, виправити ситуацію і буде являти собою додатковий важіль для правильного прийняття рішення у цій справі.
Установлені судом обставини в рамках цього провадження і їх оцінка у контексті застосованого права
ОСОБА_4 засуджений вироком Тетіївського районного суду Київської області від 03 серпня 2023 року за ч.1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 було звільнено від відбування покарання з випробуванням із визначенням іспитового строку на 1 рік та покладенням ряду обов'язків, із числа передбачених ст. 76 цього ж Кодексу.
Проте, ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 15 травня 2024 року ОСОБА_4 скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено його для відбування покарання у виді 2 років позбавлення волі згідно вказаного вище вироку.
Початок строку відбування покарання рахується з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто, у даному випадку з 28 травня 2024 року, що слідує із протоколу затримання.
До місця відбування покарання в ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» засуджений прибув 19 липня 2024 року.
Таким чином, початок строку відбування покарання починається 29 травня 2024 року, а його закінчення припадає на 29 травня 2026 року.
Станом на день розгляду подання ОСОБА_4 відбув більш як строку покарання, призначеного йому вироком суду.
Тому, установивши наявність умов, визначених п.1 ч.3 ст. 81 КК України для застосування умовно - дострокового звільнення засудженого, суд переходить до аналізу обставин, які вказують на його поведінку та ставлення до праці, у тому числі й доказів, як їх підтверджують.
Як зазначалось вище, ОСОБА_4 прибув до місця відбування покарання 19 липня 2024 року.
З вимогами, які регламентують порядок та умови відбування покарання засуджений ознайомлений в цей же день.
Вже із вересня 2024 року засуджений працює на підставі договору підряду №92 від 01 вересня 2024 року з виготовлення малопомітної перешкоди плутанки.
І так як засуджений сумлінно ставиться до своїх трудових обов'язків, то правами начальника колонії заохочується за підсумками ІІІ кварталу2024 року.
Отже, майже відразу по прибуттю до місця відбування покарання засуджений починає працювати.
В подальшому, а саме, з 01 січня 2025 року засуджений працевлаштований на підставі договору підряду №26 з виготовлення малопомітної перешкоди плутанки.
До того ж, із серпня 2024 року ОСОБА_4 по день внесення подання постійно залучався до робіт з благоустрою колонії, поліпшення житлово - побутових умов та до допоміжних робіт.
Таке вказує на прагнення засудженого працювати.
11 лютого 2025 року комісія по розгляду матеріалів засуджених відмовила ОСОБА_5 у заміні покарання на більш м'яке, як такому, що не став на шлях виправлення.
Зокрема, із характеристики від 11 лютого 2025 року слідує, що засуджений заохочень не має. Однак і стягнення на нього не накладались.
При цьому, у коді засуджених і у відносинах з адміністрацією установи поводить себе прийнятно і належно; на профілактичному обліку не перебуває.
Ризики вчинення повторного правопорушення та небезпеки для суспільства визначаються як середні.
За висновком щодо ступня виправлення засудженого загальний бал становить 77.
Згідно характеристики станом на 11 червня 2025 року засуджений має два заохочення у виді подяки за сумлінне ставлення до праці. Водночас, жодного дисциплінарного стягнення з моменту прибуття до установи до нього застосовано не було.
У колі засуджених ОСОБА_5 поводить себе належно: не конфліктує, на критику реагує адекватно.
У взаємовідносинах з персоналом установи засуджений допускає прийнятну поведінку, так як поводить себе правомірно і ввічливо; виконує законні вимоги.
У побуті засуджений дбайливо ставиться до майна установи, утримує спільне місце в чистоті, виконує роботи із самообслуговування.
Ризики залишаються середніми. Проте, загальний бал виправлення становить 82, що вказує на те, що засуджений довів своє виправлення.
Оцінюючи ставлення засудженого до скоєного, суд враховує наявну у матеріалах справи інформацію про те, що він скоєне усвідомлює, у тому числі й негативні наслідки учиненого правопорушення.
Висновки
Засуджений ОСОБА_4 протягом усього періоду відбування покарання не допускав порушення режиму утримання.
При цьому, він був працевлаштований і залучався до робіт з благоустрою колонії із самого початку відбування покарання.
У побуті, у відносинах із засудженими і персоналом ОСОБА_5 поводив себе належно.
Таким чином, установлені судом фактичні обставини свідчать про те, що засуджений своєю поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і що він готовий до сприйняття установлених в суспільстві норм та правил поведінки поза межами установи виконання покарань, так як зробив певні висновки відносно скоєного ним.
Отже, на переконання суду, мета призначеного покарання на даному етапі його відбування досягнута, а тому подальше відбування покарання цим засудженим є недоцільним внаслідок його дострокового виправлення.
З огляду на таке, визначені законом підстави умовно-дострокового звільнення засудженого від подальшого відбування покарання є дійсними і доведеними перед судом, що дає йому підстави прийняти рішення про задоволення подання.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 369-372, 537,539 КПК України,суд,
Подання Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83») про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі умовно - достроково на 11 (одинадцять) місяців 5 (п'ять) днів невідбутого строку покарання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала суду, яка набрали законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя ОСОБА_6