Справа № 467/525/25
Провадження № 2/467/243/25
25.06.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Догарєвої І.О.,
за участю секретаря Скорнякової С.В.,
представника позивача Колінько А.В.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області клопотання представника позивача про витребування доказів в межах розгляду цивільної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Звернувшись з позовом представник позивача просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 57199,00 грн, з яких 23100,00 грн - заборгованість по кредиту, 34099,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 24.04.2025 року, справу визначено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.
20.05.2025 року представником відповідача через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, який отримано судом 21.05.2025 року. 20.05.2025 року о 18:18 примірник відзиву через систему електронний суд направлено позивачу та його представнику.
26.05.2025 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, яка отримана судом 27.05.2025 року. 26.05.2025 року о 18:05 примірник відповіді на відзив через систему електронний суд направлено представнику відповідача.
26.05.2025 року представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів, яке отримане судом 27.05.2025 року. 26.05.2025 року о 21:17 примірник клопотання через систему електронний суд направлено представнику відповідача.
Клопотання обґрунтоване тим, що сторона відповідача ставить під сумнів доведеність обставин отримання відповідачем кредитних коштів. З метою спростування тверджень відповідача, посилаючись на неможливість самостійно отримати докази, які становлять банківську таємницю, представник позивача просила витребуватиу АТ КБ «ПриватБанк» виписку про рух коштів по банківському рахунку за картками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , які відкриті на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зокрема, на дату отримання кредитних коштів декількома траншами, а саме:
По банківській картці № НОМЕР_1 :
01.09.2024 року у розмірі 2000,00 грн, 500,00 грн, 8000,00 грн, 1100,00 грн;
03.09.2024 року у розмірі 500,00 грн, 1000,00 грн;
04.09.2024 року у розмірі 1000,00 грн, 8000,00 грн.
По банківській картці № НОМЕР_2 :
03.09.2024 року у розмірі 1000,00 грн.
Всього на загальну суму кредитних коштів 23100,00 грн.
Також представник позивача просила поновити строк для подачі додаткових доказів по справі.
В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Таліон Плюс» адвокат Колінько А.В. клопотання підтримала, просила його задовольнити.
25.06.2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_2 , адвокатом Шелудько О.О. подано заперечення на клопотання позивача про витребування доказів, яка отримана судом 26.06.2025 року. Заперечення обґрунтоване відсутністю в матеріалах справи доказів перерахування відповідачу кредитних коштів, а також порушенням позивачем вимог ст. 83, 84 ЦПК України щодо строку подання доказів та звернення з відповідним клопотанням. Також представником відповідача зазначено про обов'язок первісного кредитора у разі відступлення права вимоги передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Отже, за відсутності доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів первісним кредитором у позивача, як фактора, витребування таких доказів судом порушить принцип змагальності сторін, а саме застосування концепції негативного доказу. Оскільки позивач не здійснив всіх необхідних дій для отримання інформації для обґрунтування своїх позовних вимог, а тому клопотання про витребування доказів не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні представник відповідача свої заперечення підтримала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився.
Суд, вивчивши клопотання про витребування доказів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що клопотання підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 179 ЦПК України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п'ятою статті 178 цього Кодексу (відзив).
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).
Україна як учасниця конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішенням ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил'єс проти Іспанії»).
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).
Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Представник позивача звернулась до суду з клопотанням про витребування доказів 26.05.2025 року. Отже, станом на час звернення з клопотанням, строк, встановлений судом при відкритті провадження для подання позивачем відповіді на відзив, а відповідно, і для подання додаткових доказів, перевищений представником позивача на один день. Вбачається, що витребуваними доказами сторона позивача намагатиметься довести факт отримання відповідачем кредитних коштів, що має значення для вирішення спору. Самостійне отримання інформації щодо руху коштів на банківських рахунках відповідача є неможливим з огляду на положення ст. 61, 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».
Ураховуючи наведене, положення ст.ст. 2, 10, 11, 83, 84 ЦПК України, норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідну практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про витребування доказів та вважає за можливе поновити позивачу строк для подання клопотання про витребування доказів оскільки таке відповідатиме завданням цивільного судочинства та сприятиме дотриманню принципів доступу до правосуддя і уникненню надмірного формалізму при здійсненні права на справедливий суд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 76, 81, 83, 84, 259-261, 353 ЦПК України, суд
Поновити товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» строк для подання клопотання про витребування доказів.
Клопотання представника позивача про витребування доказів в межах розгляду цивільної справи за позовом за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.
Витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570 місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для кореспонденції: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 30) виписку про рух коштів по банківському рахунку за картками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , які відкриті на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на дату отримання кредитних коштів декількома траншами, а саме:
По банківській картці № НОМЕР_1 :
01.09.2024 року у розмірі 2000,00 грн, 500,00 грн, 8000,00 грн, 1100,00 грн;
03.09.2024 року у розмірі 500,00 грн, 1000,00 грн;
04.09.2024 року у розмірі 1000,00 грн, 8000,00 грн.
По банківській картці № НОМЕР_2 :
03.09.2024 року у розмірі 1000,00 грн.
Всього на загальну суму кредитних коштів 23100,00 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Текст ухвали складений та підписаний суддею 25.06.2024 року.
Суддя І.О.Догарєва