ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2025Справа №910/2876/25
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Палац"
про стягнення боргу у розмірі 8 920,61 грн,
У березні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Палац" про стягнення боргу у розмірі 8 920,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" вказує, що у період з 01.11.2020 по 30.06.2021 ним було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Голден Палац" електронні комунікаційні послуги на суму 8 920,61 грн, в той час як відповідачем не було їх оплачено, у зв'язку з чим в останнього виник борг перед позивачем у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2025 відкрито провадження у справі №910/2876/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Палац" не було виконано свого обов'язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), то вказана ухвала від 14.03.2025 про відкриття провадження у справі №910/2876/25 була надіслана відповідачу 18.03.2025 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 7, офіс 120), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.
Однак поштове відправлення №0610239768779 не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 03.04.2025 у зв'язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку від 29.03.2025 на відповідному конверті.
Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 14.03.2025 є 29.03.2025 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв'язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 14.03.2025 у справі №910/2876/25 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Голден Палац" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Палац" вправі було подати відзив на позов у строк до 18.04.2025 включно.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень від сторін до суду не надходило, а відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 15.02.2007 №594 Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" включено до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій.
Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" надає послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про електронні комунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295.
Позивач стверджує, що до червня 2021 року (включно) ним надавались Товариству з обмеженою відповідальністю "Голден Палац" платні послуги телефонії з підключенням 7 телефонних ліній відповідача.
Позивач зазначає, що до жовтня 2020 року (включно) відповідач оплачував виставлені позивачем рахунки за надані послуги телефонії, тим самим виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті абонентських платежів, однак починаючи з листопада 2020 року припинив оплати за отримані послуги, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" на підставі підпункту 1 пункту 54 та підпунктом 2 пункту 55 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, з власної ініціативи з 01.07.2021 припинило надання послуг телефонії.
З метою вирішення питання оплати боргу в досудовому порядку позивачем 07.10.2024 на адресу відповідача направлялася претензія вих. №__/04-11 від 04.102024 з вимогою сплатити суму боргу, однак ні відповіді на претензію, ні оплати боргу позивач не отримав.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест", що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Палац" виник борг у розмірі 8 920,61 грн з оплати наданих у період з 01.11.2020 по 30.06.2021 електронних комунікаційних послуг.
Звертаючись із позовом позивач зауважив, що згідно ліцензованої та автоматизованої системи розрахунків та контролю "Оніма", у позивача як оператора ведеться облік розрахунків з абонентами та контроль, а також автоматична пролонгація та/або припинення надання послуг. Відповідачу, як абоненту, в автоматизованій системі розрахунків та контролю "Оніма" присвоєний особовий рахунок №138450, при цьому Договір про надання телекомунікаційних послуг відсутній у позивача у письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
На підтвердження наявності між сторонами договірних зобов'язань, позивачем було надано з позовом рахунок-акт №1219138450 від 31.12.2019 за грудень 2019 року на суму 1 612,00 грн та рахунок-акт №0820138450 від 31.08.2020 за серпень 2020 року на суму 6 418,56 грн, які були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Палац" згідно платіжної інструкції №1382 від 27.01.2020 на суму 1 612,00 грн та згідно платіжної інструкції №431 від 15.10.2020 на суму 7 741,56 грн відповідно.
З наданих позивачем платіжних інструкцій вбачається, що відповідачем оплачувалась абонентська плата по особовому рахунку №138450 на підставі виставлених Приватним акціонерним товариством "Фарлеп-Інвест" рахунків-актів.
В свою чергу тарифи за послуги визначались наказом Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" від 01.08.2020 №48/04-03 та тарифним планом, затвердженим наказом Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" №36/04-03 від 23.03.2016.
Таким чином, оплата рахунків-актів є підтвердженням абонентом факту надання оператором послуг та наявності договірних відносин між сторонами.
При цьому, зі змісту наданих рахунків-актів, дані докази (документи) мають всі ознаки укладеного в спрощеній формі договору послуг, за яким відповідач є його стороною (замовником), має права і обов'язки та які зобов'язаний виконувати.
Відповідно до п. 28 ст. 2 Закону України "Про електронні комунікації" електронна комунікація (телекомунікація, електрозв'язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій.
Пунктом 2 ст. 2 Закону України "Про електронні комунікації" визначено, що абонентна плата це фіксований платіж, який може встановлювати постачальник електронних комунікаційних послуг для абонента за доступ на постійній основі до електронних комунікаційних послуг незалежно від факту їх отримання.
Підпунктом "в" п. 5 ст. 19 Закону України "Про електронні комунікації" передбачено, що постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які надають послуги користувачам, мають право зокрема на встановлення індивідуальних тарифних планів при укладенні договору про надання електронних комунікаційних послуг з кінцевими користувачами - юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Позивач стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що Приватним акціонерним товариством "Фарлеп-Інвест" на виконання укладеного в спрощений спосіб договору надання послуг телефонії у період з 01.11.2020 по 30.06.2021 було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Голден Палац" електронні комунікаційні послуги на суму 8 920,61 грн.
Позивачем було долучено до справи рахунки-акти за спірний період та докази їх направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Голден Палац" разом із претензією вих. №__/04-11 від 04.102024.
Матеріали справи не містять доказів висловлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Палац" будь-яких заперечень з приводу обставин надання послуг телефонії, їх обсягу та/або вартості ні до звернення Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" до суду із даним позовом, ні під час розгляду даної справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. and Others v. Sweden") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовути стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей") та приходить до висновку, що позивачем у період з 01.11.2020 по 30.06.2021 було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Голден Палац" електронні комунікаційні послуги на суму 8 920,61 грн.
Відповідно до п. 72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 11.04.2012 №295, розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору. У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.
При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.
Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов'язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов'язання до відповідного числа місяця.
Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.
Так, відповідач як добросовісний суб'єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов'язання з оплати послуг телефонії до 20 числа місяця, наступного за звітним, міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов'язання підлягало виконанню.
Тобто враховуючи визначення законодавством (Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг) терміну оплати (а не строку), відповідач мав можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов'язання з оплати послуг телефонії за кожен місяць протягом всього періоду надання таких послуг.
Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов'язання з оплати послуг телефонії у кожному місяці для його виконання до 20 числа місяця, наступного за звітним, то відповідно підстави для застосування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний / святковий / неробочий день) відсутні.
Щодо посилання у п. 72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг на виставлення та направлення рахунку, то суд відзначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за договором, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані йому послуги.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 22.01.2025 у справі №916/3889/23.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Палац" повинне було сплачувати надані Приватним акціонерним товариством "Фарлеп-Інвест" у період з 01.11.2020 по 30.06.2021 послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Матеріали справи не містять доказів оплати наданих Приватним акціонерним товариством "Фарлеп-Інвест" у період з 01.11.2020 по 30.06.2021 послуг вартістю 8 920,61 грн.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача боргу перед позивачем у розмірі 8 920,61 грн.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач є таким, що прострочив оплату боргу у розмірі 8 920,61 грн.
Відтак позов Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" підлягає задоволенню повністю, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Палац" підлягає стягненню борг у розмірі 8 920,61 грн.
Щодо розподілу витрат позивача на оплату судового збору.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Приватним акціонерним товариством "Фарлеп-Інвест" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення коштів у розмірі 8 920,61 грн.
В той же час, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У відповідності до наведених приписів закону за подання до господарського суду даної позовної заяви Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 грн х 0,8).
В той же час, Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" за звернення до господарського суду із майновою вимогою про стягнення коштів у розмірі 8 920,61 грн сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1099326 від 10.02.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, судовий збір у сумі 605,60 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/2876/25 та може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест".
Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позовом, - 2 422,40 грн, то згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в цій частині покладається на відповідача, у зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Палац" (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 7, офіс 120; ідентифікаційний код 35093827) на користь Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" (01011, м. Київ, провулок Євгена Гуцала, буд. 3; ідентифікаційний код 19199961) суму боргу у розмірі 8 920 (вісім тисяч дев'ятсот двадцять) грн 61 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 25.06.2025.
Суддя Р.В. Бойко