ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
12 червня 2025 р. м. Ужгород Справа №910/1053/25
За позовом Акціонерного товариства “Укрпошта», м. Київ
до відповідача Приватного підприємства “Астра Віта», м. Київ
про стягнення 23 139,90 грн, у тому числі 16 930,06 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 1608,54 грн пені, 701,27 грн інфляційних нарахувань, 184,16 грн трьох процентів річних та 3715,87 грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Мацнєва О.В.
представники:
Позивача (в режимі відеоконференції) -
Відповідача - не з'явився
Акціонерним товариством “Укрпошта», м. Київ заявлено позов до відповідача Приватного підприємства “Астра Віта», м. Київ про стягнення 23 139,90 грн, у тому числі 16 930,06 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 1608,54 грн пені, 701,27 грн інфляційних нарахувань, 184,16 грн трьох процентів річних та 3715,87 грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 справу №910/1053/25 передано за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області від 28.02.2025 справу №910/1053/25 розподілено для розгляду судді Пригарі Л.І.
Ухвалою суду від 18.03.2025 позовну заяву Акціонерного товариства “Укрпошта», м. Київ до відповідача Приватного підприємства “Астра Віта», м. Київ про стягнення 23 139,90 грн, у тому числі 16 930,06 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 1608,54 грн пені, 701,27 грн інфляційних нарахувань, 184,16 грн трьох процентів річних та 3715,87 грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати залишено без руху відповідно до ст. 174 ГПК України та встановлено позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви, який не може перевищувати 10 днів із дня вручення даної ухвали.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.04.2025 відкрито провадження у справі №910/1053/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.04.2025. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов'язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив в порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.04.2025 закрито підготовче провадження у справі №910/1053/25 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 29.05.2025.
Ухвалою суду від 02.06.2025 судове засідання у справі призначено на 12.06.2025. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.
Представник позивача через підсистему “Електронний суд» подав клопотання б/н від 12.06.2025, за змістом якого просить розглянути справу за його відсутності; заявлені позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ухвалою суду від 02.06.2025 явка учасників справи в судове засідання 12.06.2025 була визнана судом на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.
За приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Представник позивача просить суд задовольнити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна №567-22 від 01.10.2022 (зі змінами до нього) у частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, що мало наслідком виникнення заборгованості перед позивачем на суму 16 930,06 грн. Крім того, за порушення строків внесення орендної плати відповідачу нараховано 1608,54 грн пені, 701,27 грн інфляційних нарахувань та 184,16 грн трьох процентів річних.
Водночас за твердженням представника позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем, як орендарем, взятих на себе договірних зобов'язань, АТ “Укрпошта» листом №1.12.106.001.-26852-24 від 27.09.2024 повідомило останнього про дострокове припинення Договору в порядку його підп. 10.4.4. п. 10.4. із 14.10.2024 та запропонувало ПП “Астра Віта» прибути до орендованих приміщень у вказану дату з метою оформлення акту повернення таких орендодавцю.
Представник позивача зауважує, що в запропонований час 14.10.2024 відповідач орендовані приміщення АТ “Укрпошта» не передав, як і не підписав Додаткової угоди про припинення Договору оренди та акту приймання-передачі приміщень, свідченням чого є акт комісійного огляду об'єкта оренди, долучений до позовної заяви.
За доводами представника позивача, лише 31.10.2024, погодившись на дострокове припинення Договору, відповідач передав АТ “Укрпошта» орендовані приміщення, що було оформлено актом повернення (приймання-передачі) орендованого майна.
Таким чином, представник позивача наголошує, що орендарем прострочено повернення об'єкта оренди після припинення дії Договору в період із 15.10.2024 по 31.10.2024, і вказане, у свою чергу, слугує підставою для стягнення з останнього неустойки в розмірі подвійної орендної плати відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України в сумі 3715,87 грн.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання суду відзиву на позов у порядку ст. 165 ГПК України, на виклик суду впродовж розгляду даної справи жодного разу не з'явився. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були надіслані до його електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд»), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Між Акціонерним товариством “Укрпошта» (орендодавцем, позивачем у справі) та Приватним підприємством “Астра Віта» (орендарем, відповідачем у справі) було укладено Договір оренди нерухомого майна №567-22 від 01.10.2022 (далі - Договір), пунктом 1.1. якого визначено, що орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування нерухомість (далі - майно), нежитлове приміщення першого поверху триповерхової адмінбудівлі загальною площею 5,8 м2 з урахуванням коефіцієнту загальних площ 10% (частина приміщення №1 згідно з планом за поверхами), що розташована за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, 4. Мета використання - послуги з громадського харчування, без продажу товарів підакцизної групи (підп. 1.1.1. п. 1.1. Договору).
За змістом п. 2.1. Договору визначено, що передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна, форма якого затверджена в Додатку №1 до цього Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання такого акту.
Орендар зобов'язаний повернути орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від майна, в належному стані, з урахуванням природного зносу, не пізніше останнього дня строку дії Договору. При цьому, сторони підписують акт приймання-передачі майна (п. 2.3. Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору, за домовленістю сторін орендна плата включає плату за користування майном і вартість послуг з його утримання та згідно з розрахунком (Додаток 2) становить: починаючи з “01» жовтня 2022 року плата за користування майном становить 2333,33 грн без ПДВ в місяць за орендовану площу 5,8 м2. Додатково орендар сплачує вартість послуг з утримання орендованого приміщення, згідно діючих тарифів (на дату формування рахунку) відповідно до показників лічильників та на підставі виставлених орендодавцем рахунків (Додаток 2). Додатково до орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20%. Орендар сплачує орендодавцю орендну плату, починаючи з дня фактичної передачі йому майна за актом приймання-передачі майна і по день підписання сторонами акту приймання-передачі майна від орендаря орендодавцю (підп. 3.1.1. п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 3.2. Договору, починаючи з 2023 року через рік (12 дванадцять календарних місяців) з моменту підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна кожного року оренди, ставки плати за користування майном (за приміщення) автоматично збільшуються на 10% (десять відсотків) від ставок, що діяли за попередній рік оренди. При цьому сторони погодилися, що така зміна ставок плати за користування майном та розміру орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього Договору.
Пунктом 3.4. Договору передбачено, що оплата орендної плати за перший та останній місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше 10 робочих днів після підписання акту приймання-передачі майна в оренду.
За умовами п. 3.5. Договору, щомісячно не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, орендодавець надає орендарю акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за звітний місяць. Орендар зобов'язаний підписати акт про надані послуги та повернути його орендодавцю не пізніше 10 числа поточного місяця.
Згідно з п. 3.6. Договору, орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за Договором.
Відповідно до підп. 4.1.1. п. 4.1., підп. 5.1.3., 5.1.8. п. 5.1. Договору, орендодавець має право вимагати своєчасної оплати оренди майна, а орендар, у свою чергу, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором; у разі припинення Договору оренди повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки внаслідок погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини орендаря.
Пунктом 7.2. Договору визначено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
Цей Договір набирає чинності після підписання його сторонами з 01.10.2022 і діє до 31.08.2025 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. Договору).
За змістом п. 10.4. Договору визначено, що останній може бути достроково припинений в таких випадках: - за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу за підписами обох сторін (підп. 10.4.1.); - орендодавцем або орендарем в односторонньому порядку з будь-яких підстав за умови направлення іншій стороні письмового повідомлення про дострокове припинення Договору не менш ніж за 180 календарних днів до дати припинення (підп. 10.4.2.); - орендарем в разі незгоди зі зміною орендної плати за умови направлення орендодавцю письмового повідомлення про дострокове припинення Договору не менш ніж за 30 календарних днів до дати введення нового розміру орендної плати (підп. 10.4.3.); - орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення орендарю письмового повідомлення про дострокове припинення Договору не менш ніж за 15 календарних днів до дати припинення в разі: 1) використання орендарем майна не за цільовим призначенням, у тому числі і в разі неузгодженої з орендодавцем передачі майна в суборенду; 2) навмисного або з необережності орендаря погіршення технічного і санітарного стану майна; 3) порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за Договором більше ніж на 1 місяць або несплати їх в повному обсязі; 4) відмови орендаря застрахувати орендоване майно або відшкодувати витрати орендодавця на його страхування; 5) відмови орендаря виконувати додаткові обов'язки, зазначені в Додатку до цього Договору, який є його невід'ємною частиною, у разі встановлення орендарем обладнання, апаратури та інших спеціальних пристроїв (додається у випадках встановлення обладнання (підп. 10.4.4.).
Згідно з п. 11.1. Договору, передбачені цим Договором права і обов'язки АТ “Укрпошта», у тому числі проведення розрахунків, виконуються філією Закарпатська дирекція АТ “Укрпошта».
Додатком №1 до Договору є підписаний та скріплений печатками сторін акт приймання-передачі майна б/н від 01.10.2022, на підставі якого орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов Договору №567-22 від 01.10.2022 майно - нежитлове приміщення першого поверху триповерхової адмінбудівлі загальною площею 5,8 м2 з урахуванням коефіцієнту загальних площ 10% (частина приміщення №1 згідно з планом за поверхами), що розташована за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, 4.
Додатком №2 до Договору є виконаний позивачем розрахунок орендної плати за використання нерухомого майна за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, 4, згідно з яким плата за користування майном за повний місяць становить 2333,33 грн без ПДВ за орендовану площу 5,8 м2.
01.06.2023 сторонами укладено Додаткову угоду №2-23 до Договору, відповідно до якої розділ І останнього доповнено пунктами 1.2. - 1.5. наступного змісту: “1.2. Будь-який документ (кореспонденція) за Договором, які оформлюються сторонами, подається сторонами одним із наступних способів:
1.2.1. Шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту відповідної сторони з додаванням до такого листа сканкопії відповідного документу, підписаного, в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У даному випадку відповідний документ вважається отриманим стороною з дати його направлення на електронну адресу відповідної сторони, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення сторони, що направила документ. Цей спосіб не застосовується для обміну первинними документами та документами, що мають бути підписані обома сторонами в оригіналі.
1.2.2. Шляхом направлення відповідного документу в електронному вигляді за допомогою Сервісу обміну електронними документами, визначеного в Договорі, при цьому такий документ вважається отриманим стороною з моменту присвоєння Сервісом статусу документу “Відправлений». Документ направлений за допомогою Сервісу підписується за допомогою або кваліфікованого електронного підпису (КЕП) уповноважених осіб сторін або іншого електронного підпису, використання якого не суперечить діючому законодавству України. Доказом належного отримання документів за допомогою Сервісу є відповідна роздруківка повідомлення з Сервісу з поміткою зазначеного статусу документа або лист відповідної особи, що здійснює надання послуг за Сервісом з відповідним підтвердженням.
1.2.3. Шляхом надіслання оригіналу відповідного документу у паперовому вигляді на адресу відповідної сторони, зазначену в Договорі та/або передачі її уповноваженому представнику відповідної сторони, що підтверджується власноручним підписом такого представника.
1.2.4. Електронні адреси та адреси для листування зазначені сторонами у розділі “Юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити, підписи сторін цього Договору.
1.3. У випадку направлення відповідного документу декількома з перелічених у Договорі способів, датою отримання стороною документу вважається найбільш рання дата отримання документу.
1.4. Сторони погодили використовувати для обміну документами в електронній формі Сервіс електронного документообігу “Вчасно»: https://vchasno.ua». Електронна пошта замовника для Сервісу: av554922@gmail.com.
Сторони узгодили, що первинні документи за Договором складаються в електронній формі.
У разі, якщо сторонами погоджено внести зміни до цього пункту, такі зміни узгоджуються шляхом направлення орендарем листа орендодавцю у спосіб, визначений Договором. Якщо орендодавець протягом 5 робочих днів з дати отримання листа орендаря не повідомить про непогодження щодо запропонованих змін, зміни вважаються прийнятими сторонами.
Водночас за змістом Додаткової угоди №2-23 від 01.06.2023 сторони, серед іншого, дійшли згоди викласти пункти 3.5. та 3.9. Договору в наступній редакції: “3.5. До 10 числа кожного місяця, наступного за звітним періодом, орендодавець надає орендарю у спосіб, визначений Договором, рахунок-акт, який є одночасно актом надання послуг і підтверджує обсяг та вартість послуг оренди за звітний місяць. Орендар протягом 3-х робочих днів з дати отримання рахунку-акту може надати зауваження до його показників, у спосіб, визначений Договором для листування. У випадку наявності у замовника обґрунтованих зауважень до змісту рахунку-акту, такі зауваження розглядаються орендодавцем протягом 7 робочих днів з дати їх отримання та, за підтвердження їх правомірності, враховуються у наступних звітних періодах як коригування даних рахунку-акту за звітний період, в якому допущено похибку»; “3.9. Орендна плата за останній місяць оренди розраховується за фактичний період користування протягом звітного місяця згідно з актом приймання-передачі майна з оренди і сплачується орендарем на підставі рахунку-акту (Додаток 3 до Договору оренди). Сума, належна до сплати/повернення за останній місяць оренди, розраховується орендодавцем з урахуванням наявності невикористаного завдатку».
На виконання умов Договору (зі змінами до нього) позивачем за допомогою сервісу електронного документообігу “Вчасно» було направлено відповідачу рахунки-акти приймання-передачі наданих послуг №АНП36022 від 31.05.2024 (за травень 2024 року) на суму 3080 грн, №АНП49174 від 30.06.2024 (за червень 2024 року) на суму 3080 грн, №АНП53024 від 31.07.2024 (за липень 2024 року) на суму 3080 грн, №АНП60795 від 31.08.2024 (за серпень 2024 року) на суму 3080 грн, №АНП69630 від 30.09.2024 (за вересень 2024 року) на суму 3080 грн та №АНП79697 від 31.10.2024 (за період із 01.10.2024 по 14.10.2024) на суму 1530,06 грн.
Водночас відповідач, попри отримання виставлених позивачем рахунків-актів приймання-передачі наданих послуг, орендну плату за використання спірного майна не сплачував, що зумовило підстави для звернення АТ “Укрпошта» до ПП “Астра Віта» з листом №1.12.106.001.-26825-24 від 27.09.2024 з наведеним у ньому повідомленням про дострокове припинення Договору з 14.10.2024 у випадку невідшкодування орендарем до вказаної дати існуючої заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 16 930,14 грн (із ПДВ).
Вищезазначеним листом відповідача також інформовано про необхідність повернути орендодавцеві об'єкт оренди за актом приймання-передачі 14.10.2024 у проміжку часу із 09 год. 30 хв. до 10 год. 00 хв. за участю законних представників АТ “Укрпошта», які прибудуть за адресою розташування орендованого майна для його огляду та оформлення фактичного повернення з оренди.
Як стверджує позивач та вбачається з наявного в матеріалах справи акта комісійного огляду об'єкта оренди по Договору оренди нерухомого майна №567-22 від 01.10.2022, відповідач у запропоновані йому дату та час (14.10.2024 із 09 год. 30 хв. до 10 год. 00 хв.) на місце розташування спірної нерухомості не з'явився, як і не підписав надісланих позивачем разом із листом №1.12.106.001.-26825-24 від 27.09.2024 примірників Додаткової угоди про одностороннє розірвання Договору №1-2024 від 14.10.2024 та акта повернення (приймання-передачі) орендованого майна від 14.10.2024.
Натомість, обов'язок щодо повернення з оренди спірного об'єкта нерухомості виконано відповідачем лише 31.10.2024 шляхом підписання двостороннього акта повернення (приймання-передачі) орендованого майна від 31.10.2024, на підставі якого орендар (ПП “Астра Віта») передав (повернув), а орендодавець (АТ “Укрпошта») прийняв нерухоме майно згідно з Договором оренди нерухомості №567-22 від 01.10.2022, розташоване в будинку №4 у м. Ужгород, пл. Поштова, 4, а саме, частину приміщення загальною площею 5,8 м2 (частина приміщення №1 згідно з планом за поверхами).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в даній справі, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за Договором оренди нерухомого майна №567-22 від 01.10.2022 (зі змінами до нього), внаслідок чого в останнього виникла та рахується заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 16 930,06 грн. Крім того, за порушення строків внесення орендних платежів відповідачу нараховано 1608,54 грн пені, 701,27 грн інфляційних нарахувань та 184,16 грн трьох процентів річних.
Водночас покликаючись на несвоєчасне повернення спірного нерухомого майна внаслідок припинення Договору оренди в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця, позивач також вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за користування річчю в розмірі подвійної орендної плати в сумі 3715,87 грн.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У свою чергу, згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч. 1, 2 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.
Як вбачається із долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за Договором, остання нарахована, починаючи із 01.05.2024 року по 14.10.2024 (включно) в сумі 16 930,06 грн.
Стосовно періоду, за який позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм ст. 759, 762, 763 Цивільного кодексу України та ст. 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Водночас із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
З викладеного вбачається, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі. Подібний правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №904/342/19, від 08.07.2021 у справі №904/6063/19, від 23.06.2021 у справі №908/3593/19, від 27.10.2021 у справі №910/8531/20, від 16.04.2024 у справі №916/3409/22.
Із огляду на вищенаведене, вагоме значення для правильного вирішення спору, що виник між учасниками даної справи в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, має встановлення строку дії укладеного між ними Договору.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно із ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 та постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №910/11692/20, від 11.07.2023 у справі №916/1307/22, від 31.08.2021 у справі №914/1050/20, від 16.04.2024 у справі №916/3409/22, від 27.05.2025 у справі №904/8325/21).
Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Отже невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №924/746/22, від 08.12.2022 у справі №910/16396/21, від 19.10.2021 у справі №922/4268/20, від 16.04.2024 у справі №916/3409/22.
Водночас неустойка за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України.
Отже яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 та постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №917/631/19, від 06.10.2021 у справі №911/262/20 та від 21.03.2023 у справі №922/1155/20.
Як вбачається із матеріалів справи, 27.09.2024 позивачем було надіслано відповідачу лист №1.12.106.001.-26825-24 від 27.09.2024 з наведеним у ньому повідомленням про дострокове припинення Договору в порядку його підп. 10.4.4. п. 10.4. із 14.10.2024 у випадку невідшкодування орендарем до вказаної дати існуючої заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 16 930,14 грн (із ПДВ).
Вищезазначеним листом відповідача також інформовано про необхідність повернути орендодавцеві об'єкт оренди за актом приймання-передачі 14.10.2024 у проміжку часу із 09 год. 30 хв. до 10 год. 00 хв. за участю законних представників АТ “Укрпошта», які прибудуть за адресою розташування орендованого майна для його огляду та оформлення фактичного повернення з оренди.
Суд констатує, що в ході розгляду даної справи відповідачем жодними належними й допустимими доказами не спростовано факту систематичного порушення ним строків сплати орендних платежів, а також наявності заборгованості за Договором більше ніж за 1 місяць, що є підставою для реалізації позивачем права на одностороннє розірвання Договору в порядку його підп. 10.4.4. п. 10.4., згідно з яким Договір може бути достроково припинений орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення орендарю письмового повідомлення про дострокове припинення Договору не менш ніж за 15 календарних днів до дати припинення в разі, зокрема, порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за Договором більше ніж на 1 місяць або несплати їх в повному обсязі.
Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У розумінні вищенаведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.
Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 28.02.2023 у справі №909/899/21, від 29.05.2024 у справі №910/2491/23, від 30.07.2024 у справі №904/1593/22 та від 16.01.2025 у справі №917/2118/23.
Таким чином, суд висновує, що у спірних правовідносинах позивачем, як орендодавцем, було реалізовано визначене умовами підп. 10.4.4. п. 10.4. Договору право на його одностороннє розірвання з 14.10.2024.
Відтак, із огляду на вказану в листі №1.12.106.001.-26825-24 від 27.09.2024 дату одностороннього розірвання Договору з ініціативи орендодавця (14.10.2024), суд доходить до висновку, що правомірне користування майном у відповідача закінчилося 13.10.2024, а тому, саме означена дата є граничною для нарахування орендної плати, яка може бути стягнута на користь позивача.
Водночас, починаючи з 14.10.2024, використання відповідачем об'єкта оренди вважається неправомірним, а тому, підстави для стягнення орендної плати (яка нараховується за правомірне, в межах строку дії укладеного між сторонами Договору, користування майном), в тому числі, за згадану дату (14.10.2024), відсутні.
Таким чином, суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення заборгованості по сплаті орендної плати, вважає правомірним і обґрунтованим обчислення останньої в період із 01.05.2024 по 13.10.2024 (включно) в сукупному розмірі 16 820,77 грн. У стягненні решти суми заборгованості зі сплати орендних платежів належить відмовити у зв'язку з невірним визначенням позивачем дати закінчення строку її нарахування.
На підставі п. 7.2. Договору позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1608,54 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За загальним правилом, визначеним частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами п. 7.2. Договору, у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
В постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює частина 6 статті 232 Господарського кодексу України. Формулювання, яке містить частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, в тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.
Тобто в кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців.
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання/зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені “за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.
Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання “за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
В аспекті викладеного суд зазначає, що пункт 7.2. укладеного між сторонами Договору не містить будь-яких додаткових застережень (зокрема, “до повного виконання зобов'язання», “до повної сплати заборгованості», “до повного погашення боргу» тощо), які свідчили би про визначення ним іншого строку нарахування пені, ніж встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України; при цьому, формулювання у згаданому пункті Договору щодо нарахування пені за весь час прострочення лише визначає механізм розрахунку (обчислення) останньої.
Таким чином, пеня за прострочення виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендних платежів за Договором має нараховуватися за період 6 місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Як вбачається із розрахунку позивача, ним нараховано відповідачеві суму 1608,54 грн пені, в тому числі 444,29 грн пені за період із 21.06.2024 по 08.01.2025, 378,65 грн пені за період із 21.07.2024 по 08.01.2025, 310,83 грн пені за період із 21.08.2024 по 08.01.2025, 243 грн пені за період із 21.09.2024 по 08.01.2025, 177,36 грн пені за період із 21.10.2024 по 08.01.2025 та 54,41 грн пені за період із 21.11.2024 по 08.01.2025.
Відтак, із урахуванням попередньо сформульованих висновків про правомірність обчислення орендної плати за жовтень 2024 року до 13.10.2024 (включно), а також про нарахування пені за період 6 місяців від дня, коли відповідне зобов'язання за Договором мало бути виконане, судом за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН» здійснено перерахунок заявленої до стягнення пені в межах відповідних боргових періодів (21.06.2024 - 21.12.2024, 21.07.2024 - 08.01.2025, 21.08.2024 - 08.01.2025, 21.09.2024 - 08.01.2025, 21.10.2024 - 08.01.2025 та 21.11.2024 - 08.01.2025), із застосуванням суми 1420,77 грн заборгованості за жовтень 2024 року та встановлено, що обґрунтованим та підставним є нарахування пені в розмірі 1563,72 грн, яка підлягає стягненню з відповідача повністю. У стягненні решти заявленої до стягнення суми пені належить відмовити з підстав, наведених судом попередньо.
Покликаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 701,27 грн інфляційних нарахувань та 184,16 грн трьох процентів річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.
Інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21, від 26.03.2025 у справі №910/7475/24).
Вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
З урахуванням попередньо сформульованого висновку про те, що заборгованість відповідача з орендних платежів за жовтень 2024 року становить суму 1420,77 грн, судом за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН» здійснено перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у межах відповідних боргових періодів, зазначених у розрахунку позивача та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає сума 701,27 грн інфляційних нарахувань та три проценти річних у розмірі 183,72 грн. У стягненні решти заявлених до стягнення трьох процентів річних належить відмовити у зв'язку з невірним визначенням позивачем початку строку їх нарахування.
Крім того, покликаючись на прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення орендованого майна у зв'язку із достроковим припиненням Договору в односторонньому порядку, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з останнього неустойки в розмірі подвійної орендної плати відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України в сумі 3715,87 грн, що нарахована за період із 15.10.2024 по 31.10.2024.
Як зазначалось судом попередньо, за умовами підп. 5.1.8. п. 5.1. укладеного між сторонами Договору, орендар зобов'язаний у разі припинення Договору оренди повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки внаслідок погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини орендаря.
Приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка, право на стягнення якої передбачено вищевказаною нормою, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Вказана неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, закон визначає можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.
Подібні за змістом правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №916/3409/22, від 22.03.2023 у справі №916/2469/21, від 07.04.2020 у справі №924/599/19, від 31.10.2019 у справі №905/2018/18, від 30.10.2019 у справі №924/80/19.
Отже, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, пов'язується із простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.
Саме така стала правова позиція суду касаційної інстанції викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 07.04.2020 у справі №924/599/19, від 31.10.2019 у справі №905/2018/18, від 30.10.2019 у справі №924/80/19 та постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №916/1319/19.
Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
За встановлених судом у даній справі обставин, обов'язок відповідача щодо повернення з оренди спірного об'єкта нерухомості виник 14.10.2024 (в дату, зазначену позивачем у листі №1.12.106.001.-26825-24 від 27.09.2024), натомість, останній ПП “Астра Віта» виконано лише 31.10.2024 шляхом підписання двостороннього акта повернення (приймання-передачі) орендованого майна від 31.10.2024, на підставі якого орендар передав (повернув), а орендодавець прийняв нерухоме майно згідно з Договором оренди нерухомості №567-22 від 01.10.2022, розташоване в будинку №4 у м. Ужгород, пл. Поштова, 4, а саме, частину приміщення загальною площею 5,8 м2 (частина приміщення №1 згідно з планом за поверхами).
При цьому, згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком неустойки, моментом початку нарахування такої позивачем є 15.10.2024 (наступний день після дати виникнення у відповідача обов'язку звільнити об'єкт оренди після припинення дії Договору), а моментом закінчення - 31.10.2024 (день повернення орендованого майна у володіння позивача).
В аспекті наведеного слід зазначити, що Верховний Суд у постановах від 10.04.2018 у справі №910/9328/17, від 28.08.2018 у справі №913/155/17, від 09.09.2019 у справі №910/16362/18, від 06.07.2021 у справі №906/562/20 дійшов висновку про те, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та обов'язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна.
Таким чином, ураховуючи факт повернення відповідачем орендованого майна 31.10.2024, означена дата не підлягає включенню до розрахунку неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, а вірним періодом нарахування останньої, натомість, є 15.10.2024 - 30.10.2024.
Відтак, здійснивши арифметичний перерахунок заявленої до стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати у межах вищезазначеного періоду, суд висновує, що обґрунтованим і правомірним є нарахування позивачем неустойки в сумі 3497,29 грн. У стягненні решти заявленої до стягнення неустойки належить відмовити у зв'язку невірним визначенням позивачем закінчення строку її нарахування.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 22 766,77 грн, у тому числі 16 820,77 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 1563,72 грн пені, 701,27 грн інфляційних нарахувань, 183,72 грн трьох процентів річних та 3497,29 грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати, є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню частково. В решті позовних вимог належить відмовити.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2979,17 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути із Приватного підприємства “Астра Віта», вул. Регенераторна, будинок 4, квартира 3-80, м. Київ, 02160 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 43556202) на користь Акціонерного товариства “Укрпошта», вул. Хрещатик, будинок 22, м. Київ, 01001 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 21560045) суму 22 766,77 грн (Двадцять дві тисячі сімсот шістдесят шість гривень 77 коп), у тому числі 16 820,77 грн (Шістнадцять тисяч вісімсот двадцять гривень 77 коп) заборгованості по сплаті орендної плати, 1563,72 грн (Одна тисяча п'ятсот шістдесят три гривні 72 коп) пені, 701,27 грн (Сімсот одна гривня 27 коп) інфляційних нарахувань, 183,72 грн (Сто вісімдесят три гривні 72 коп) трьох процентів річних та 3497,29 грн (Три тисячі чотириста дев'яносто сім гривень 29 коп) неустойки в розмірі подвійної орендної плати, а також 2979,17 грн (Дві тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 17 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів із дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне рішення складено та підписано 25.06.2025.
Суддя Л.І. Пригара