вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" червня 2025 р. Справа№ 910/15368/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.
та представників сторін:
позивача - Дем'янова К.О.;
відповідача - Козленко А.І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025
у справі №910/15368/24 (суддя - Балац С.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз"
про стягнення заборгованості.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 451742,28 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено строк виконання зобов'язання за договором про закупівлю робіт №2210000002 від 03.10.2022, що призвело до звернення позивача з вимогами про стягнення з відповідача 451742,28 грн штрафних санкцій, з яких: 325254,44 грн - пеня та 126487,84 грн - штраф.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 відкрито провадження у справі №910/15368/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 за заявою відповідача розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 (повне рішення складене 29.04.2025) у справі №910/15368/24 позов задоволено частково та стягнуто з Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" штрафні санкції в сумі 300000,00 грн.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково, застосувавши ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зменшив розмір належних до стягнення з відповідача пені та штрафу, оскільки врахувавши інтереси обох сторін та зважаючи на фінансовий стан, основну господарську діяльність відповідача, як підпорядкованої організації паливно-енергетичного комплексу, дійшов висновку, що застосування до відповідача штрафних санкцій у визначеному розмірі є надмірним та несправедливим.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права (ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України) та порушено норми процесуального права.
Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру штрафних санкцій є необґрунтованим, ухваленим без застосування принципу свободи договору та рівності сторін. При цьому, надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 апеляційну скаргу у справі №910/15368/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі №910/15368/24, справу призначено до розгляду на 24.06.2025 та надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
04.06.2025 до суду від Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач заперечує проти доводів скарги позивача, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін, зазначаючи, що судом першої інстанції правильно застосовано норми ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України та враховано наявну сукупність обставин для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру пені та штрафу.
В судовому засіданні 24.06.2025 представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи, встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 03.10.2022 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз", як замовником, та Акціонерним товариством "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз", як підрядником, укладено договір про закупівлю робіт №2210000002.
Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язується на свій ризик, власними та залученими силами і засобами виконати "Проектно-вишукувальні роботи по об'єкту: "Реконструкція системи електропостачання з монтажем резервної електростанції дотискувальної компресорної станції "Опари" Опарського виробничого управління підземного зберігання газу" код згідно з ЄЗС ДК 021:2015 45000000-7 (будівельні роботи та поточний ремонт), стадія "Проект та робоча документація", зазначені в завданні на проектування №22.20.008 від 27.06.2022, затверджене Акціонерним товариством "Укртрансгаз", а позивач зобов'язується прийняти результат таких робіт та платити відповідачу вартість виконаних робіт.
Згідно з п. 1.3. договору, склад та обсяги робіт, визначені завданням на проектування.
Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна цього договору відповідно до зведеного кошторису на проектні, науково-проектні, вишукувальні роботи (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору, становить 2098800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 349800,00 грн.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині виконання робіт по 30.11.2023, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 11.1. договору). Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 11.2. договору).
Згідно з п. 5.1. договору підрядник повинен приступити до виконання робіт, визначених у п. 1.1. цього договору, з моменту підписання цього договору, але не раніше виконання замовником п. 5.2. цього договору.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що замовник зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання цього договору передати підряднику на погодження (шляхом підписання) сертифікованим виконавцем окремих видів робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, оригінал завдання на проектування (в 2-х примірниках), з оформленням акта приймання-передачі завдання на проектування (в 2-х примірниках).
За умовами п. 5.3. договору підрядник повинен виконати роботи відповідно до завдання на проектування та з обов'язковим дотриманням календарного графіку виконання робіт (додаток №2), який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток №2) загальний термін виконання робіт становить 365 календарних днів з яких:
- І етап: розробка та погодження у позивача основних технічних рішень; термін виконання: протягом 120 календарних днів з дати укладення договору;
- ІІ етап: стадія "Проект" та експертиза проектної документації; термін виконання: протягом 180 календарних днів з дати завершення робіт по І етапу;
- ІІІ етап: стадія "Робоча документація"; термін виконання: протягом 65 календарних днів з дати завершення робіт по ІІ етапу.
У межах строку встановленого п. 5.2. договору позивач передав відповідачу оригінал завдання на проектування, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена копія підписаного між сторонами 13.10.2022 акту приймання-передачі завдання на проектування відповідно до договору.
Таким чином роботи, передбачені договором, повинні були бути виконані підрядником: - по І етапу в строк до 10.02.2023 (включно) (120 календарних днів, починаючи з 14.10.2022); - по ІІ етапу в строк до 09.08.2023 (включно) (180 календарних днів, починаючи з 11.02.2023); - по ІІІ етапу та в цілому по договору в строк до 09.10.2023 (включно) (65 календарних днів починаючи з 10.08.2023).
Пунктом 6.2 договору визначено, що по завершенню виконання робіт по кожному етапу відповідач передає позивачу результати робіт та підписаний відповідачем відповідний акт здачі-приймання виконаних робіт в двох примірниках.
Відповідно до п. п. 7.1.1. та 7.1.13 договору підрядник зобов'язався: виконати роботи якісно та у встановлені календарним графіком виконання робіт строки у відповідності до завдання на проектування та з дотриманням вимог ДБН А.2.2.-3- 2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»; виконувати інші обов'язки передбачені чинним законодавством України та цим договором.
Положеннями п. 8.3 договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт, передбачених календарним графіком виконання робіт, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено порушення строку виконання, за кожен день такого прострочення, а за прострочення виконання робіт понад тридцять днів відповідач додатково сплачує штраф 7 % вартості робіт з яких допущене прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками виконання договору, сторонами було складено та підписано акти здачі-приймання виконаних проектних, наукових, вишуканих та додаткових робіт за договором:
- №03/23 від 07.02.2023 на суму 291830,87 грн (І етап);
- №06/24 від 24.06.2024 на суму 647083,24 грн (ІІ етап);
- №07/24 від 31.07.2024 на суму 1159885,90 грн (ІІІ етап).
Оскільки в договорі було чітко визначено строки виконання робіт, то фактично роботи по ІІ та ІІІ етапах виконані з порушенням визначених строків, що свідчить про порушення підрядником взятих на себе договірних зобов'язань.
28.08.2024 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" направило на адресу Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" претензію з вимогою сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 451742,28 грн, з яких 325254,44 грн пені та 126487,84 грн штрафу за порушення умов договору. Претензія залишена без виконання та відповіді з боку відповідача.
Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 325254,44 грн та штрафу в сумі 126487,84 грн.
Відповідач заперечував проти позовних вимог та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.
За результатами розгляду спору суд першої інстанції визнав правомірними та обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 325254,44 грн та штрафу в сумі 126487,84 грн за порушення строків виконання робіт за договором. Водночас, місцевий господарський суд, з посиланням на ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, врахувавши докази наявні в матеріалах справи, відсутність у позивача збитків в результаті дій відповідача, зазначивши, що відповідач в повному обсязі виконав умови договору, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення неустойки нарахованої позивачем до 300000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції лише в частині зменшення розміру штрафних санкцій. Відтак, в силу положень ст. 269 ГПК України, предметом апеляційного перегляду є питання правомірності/протиправності застосування до спірних правовідносин положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України та відповідно, наявності підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Північний апеляційний господарський суд вважає висновки місцевого господарського суду про зменшення розміру штрафних санкцій та стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у розмірі 300000,00 грн законними і обґрунтованими, з огляду на таке.
За ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої, відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).
При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №917/104/19, від 21.11.2019 у справі №916/553/19, від 07.11.2019 у справі №920/437/19, від 11.02.2020 у справі №911/867/19, від 25.02.2020 від у справі №904/2542/19, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Як було відмічено, в процесі розгляду справи представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90%.
Місцевий господарський суд вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій з 451742,28 грн до 300000,00 грн прийняв до уваги обставини повного виконання відповідачем зобов'язань за договором (хоча із порушенням календарного графіку), врахував фінансовий стан Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" (виписки по рахункам в період з 26.12.2024 по 27.03.2025, відкриті виконавчі провадження №№76871064, 77091510, наказ Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 у справі №910/6859/24) та специфіку його господарської діяльності (підрядна організація паливно-енергетичного комплексу, у вигляді науково-проектних та вишукувальних робіт, які сприяють виконанню державними компаніями функцій з транспортування та зберігання природного газу, а також забезпеченню безпечної експлуатації газотранспортної системи України в умовах воєнного стану).
Отже, суд першої інстанції у цій справі реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та, оцінивши наведені сторонами доводи, надані докази та обставини справи в їх сукупності, цілком обґрунтовано виснував про можливість зменшення розміру штрафу та пені.
Водночас суд апеляційної інстанції вважає, що дійшовши висновку про наявність підстав для нарахування позивачем штрафу та пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором, місцевий господарський суд в будь-якому разі зважив як на обставини існування прострочення відповідачем зобов'язання з виконання ІІ та ІІІ етапу робіт за договором, так і на інші обставини, які мають істотне значення для вирішення справи, як-то фінансовий стан сторін, правову природу неустойки тощо.
При дослідженні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд апеляційної інстанції інстанцій, з-поміж іншого, також враховує наступні обставини.
Так, на підставі витягу з наказу Міністерства енергетики України №215 від 04.06.2024 Акціонерне товариство "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" включено до переліку підрядних організацій паливно-енергетичного комплексу. На підставі витягу з наказу Міністерства енергетики України №281 від 02.08.2024 Акціонерне товариство "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" віднесено до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
З метою сталого функціонування підприємств, установ та організацій паливно-енергетичного комплексу, зокрема, Акціонерного товариства "Укртрансгаз", Акціонерне товариство "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" виконує проектні, науково-проектні, вишукувальні та додаткові роботи, що сприяють виконанню державними компаніями своїх функцій з транспортування та зберігання природного газу, відновлення, модернізації та будівництва магістральних газопроводів і об'єктів на них, а також забезпеченню безпечної експлуатації газотранспортної системи України. Тобто, Акціонерне товариство "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" є частиною циклу єдиної об'єднаної енергетичної системи та газотранспортної системи України в цілому.
Північний апеляційний господарський суд враховує, що діяльність всієї енергетичної інфраструктури є надзвичайно важливою для держави, що вбачається на прикладі як минулого, так і поточного років, які характеризуються масованими атаками військовим агресором - російською федерацією на енергетичні об'єкти країни, а тому ввід в експлуатацію об'єктів критичної інфраструктури магістральної газотранспортної системи (після відновлення зруйнованого/пошкодженого майна) напряму залежить від розроблення проектної документації.
Саме тому, зменшуючи розмір штрафних санкцій, суд першої інстанції врахував ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на відповідача, важливість збереження його господарської діяльності, обставину виконання зобов'язань за договором, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, а також те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій негативно вплине на фінансовий стан відповідача та зумовить збитковість його діяльності. Таким чином, стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" максимально можливих розмірів штрафних санкцій, який загалом становить майже четверту частину ціни договору, є непомірним тягарем для відповідача й джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача, що в свою чергу нівелює значення неустойки як цивільної відповідальності. Отже, захист прав позивача має забезпечуватися із дотриманням розумного балансу та врахуванням інтересів обох сторін.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем виконання робіт за ІІ та ІІІ етапом, так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені положеннями ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу розумного балансу між інтересами сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають до стягнення, з 451742,28 грн до 300000,00 грн.
За наведеного є безпідставними доводи позивача про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України) та порушено норми процесуального права, позаяк встановивши наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки, Господарський суд міста Києва дотримався принципу розумного балансу між інтересами сторін, врахував обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача. Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення у спірних правовідносинах штрафних санкцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України, зокрема, ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та відповідають сформованій та сталій судовій практиці і висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі №910/15368/24 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укртрансгаз" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі №910/15368/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 25.06.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов