вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" червня 2025 р. Справа№ 910/1284/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.
та представників сторін:
позивача - Гриценка Б.М.;
відповідача - Драчової М.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025
у справі №910/1284/25 (суддя - Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення заборгованості.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення заборгованості у розмірі 47136529,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору №0181-01024 від 12.04.2019 про врегулювання небалансів електричної енергії в частині оплати електричної енергії для врегулювання небалансів за період серпень-листопад 2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 відкрито провадження у справі №910/1284/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 (повне рішення складене 28.04.2025) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь позивача заборгованість у розмірі 47136075,90 грн, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
17.04.2025 позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у якій просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 470000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 (повне рішення складене 12.05.2025) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь позивача 100000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвали нове рішення про відмову в позові, а також скасувати додаткове рішення і ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 20000,00 грн.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин справи, з порушенням приписів матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на відсутність його вини в порушенні грошових зобов'язань, оскільки, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено законом. З огляду на викладене відповідач стверджує про неправильне застосування судом першої інстанції приписів ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", без врахування критеріїв визначення належного способу захисту.
Окрім того апелянт відмічає, що позивачем не додано належних доказів надсилання адміністратором розрахунків повідомлення про формування місячного звіту та не зазначено будь-яких обґрунтувань неможливості подання відповідних доказів разом за позовною заявою. Відтак, на переконання відповідача, позивачем не доведено факт прострочення відповідачем виконання обов'язку зі сплати коштів, нарахованих за спірний період.
Не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду відповідач звертає увагу на проігноровані місцевим судом критерії для визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи (пов'язана з договірними правовідносинами); характер спірних відносин та значення справи для сторін; кількість наданих суду пояснень та доказів представником позивача; обсяг виконаної адвокатом роботи та витраченого часу під час підготовки позову.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 справу №910/1284/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", суддею-доповідачем виявлено недоліки такої скарги, а саме відсутність доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 апеляційну скаргу у справі №910/1284/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/1284/25, справу призначено до розгляду на 24.06.2025, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
13.06.2025 через електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останнє просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувані рішення без змін.
Аргументи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до наступного:
- у відповідності до сталої судової практики Верховного Суду, у розумінні положень Правил ринку, з урахуванням змісту договору, направлення рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, тому є належним їх направлення АР у системі управління ринком;
- враховуючи задоволення позовних вимог та той факт, що гонорар за надану правову допомогу визначений у фіксованій грошовій сумі, а також складність справи в частині специфіки нормативно-правових документів, які регулюють правовідносини в сфері врегулювання небалансів, формування доказової бази, заявлена позивачем та задоволена судом сума винагороди є співмірною сумі позовних вимог та складності справи.
Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150000,00 грн.
Також 13.06.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" надіслав заяву про участь у судовому засіданні 24.06.2025 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" про участь у судовому засіданні 24.06.2025 у справі №910/1284/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
19.06.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" подано клопотання про долучення доказів понесених витрат на правову допомогу в розмірі 150000,00 грн.
У судове засідання 24.06.2025, яке відбулося в режимі відеоконференції, з'явилися представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржувані рішення, відмовити в задоволенні позову та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 20000,00 грн. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Я слідує з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є оператором системи передачі (надалі - ОСП) на якого, зокрема, покладено функції адміністратора розрахунків (АР).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) згідно постанови №980 від 11.09.2018, здійснює постачання електричної енергії споживачам та є учасником ринку електричної енергії.
15.04.2019 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" повідомленням про приєднання до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення до реєстру учасників ринку (ідентифікатор договору №0181-01024, дата акцептування 12.04.2019). У цьому повідомленні зазначено, що наведений договір є публічним, укладається сторонами з урахуванням ст. 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті відповідача http://ua.energy.
Таким чином, між сторонами укладений шляхом приєднання договір про врегулювання небалансів електричної енергії №0181-01024 від 12.04.2019.
Надалі, наказом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" №393 від 08.07.2024 затверджено умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії (внесено зміни до умов раніше укладеного договору та затверджено його нові умови).
Згідно з п. п. 1.3 та 1.4 договору сторона, відповідальна за небаланс в якості учасника ринку (СВБ) врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. Оператор системи передачі (ОСП) врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку.
Відповідно до п. 1.5 договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Пунктами 2.1 та 2.2 договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Згідно з підп. 1 та 3 п. 3.3 договору ОСП зобов'язаний: виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та терміни, визначені Правилами ринку.
Відповідно до підп. 1 та 6 п. 3.4 договору СВБ має право: на доступ до інформації щодо розрахунків платежів, що формуються АР для СВБ відповідно до Правил ринку; отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання на ринку електричної енергії та за результатами інших платежі, передбачених Правилами ринку.
Згідно з п. 5.1 договору формування ОСП декадних звітів, місячних звітів СВБ, позапланових звітів СВБ, звітів про коригування, забезпечення СВБ коштів на рахунках ескроу СВБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунків ескроу СВБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП здійснюється відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим договором.
Відповідно до п. 5.6 договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі, що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі інтернет за посиланням https://online.ua.energy, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (п. 5.9 договору).
СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) (п. 5.10 договору).
Згідно з п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВП відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання.
Водночас, п. 9.2 договору передбачено, що якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.
Договір зі змінами оприлюднюється на веб-сайті ОСП. Якщо учасник ринку не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим договором (п. 10.3 договору).
На виконання умов договору між сторонами на постійній основі здійснювалося врегулювання небалансів електричної енергії шляхом укладення правочинів купівлі-продажу електричної енергії між ними.
За період з серпня 2024 року по січень 2025 року сторонами підписано акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та акти-корегування (врегулювання) до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів.
На виконання умов договору та п. 7.7.1. Правил ринку в системі MMS були сформовані місячні звіти на оплату, а саме:
1) 11.09.2024 місячний звіт за серпень 2024 року на суму 6362416,64 грн; 24.10.2024 звіт коригування за серпень 2024 на суму 5919,86 грн; всього за серпень 2024 року - 6368336,50 грн;
2) 11.10.2024 місячний звіт за вересень 2024 року на суму 5189429,93 грн; 05.12.2024 звіт коригування за вересень 2024 року на суму 104672,15 грн; всього за вересень 2024 року - 5294102,07 грн;
3) 11.11.2024 місячний звіт за жовтень 2024 року на суму 10941934,13 грн; 26.12.2024 звіт коригування за жовтень 2024 року на суму 1391,06 грн; всього за жовтень 2024 року - 10943325,19 грн;
4) 11.12.2024 місячний звіт за листопад 2024 року на суму 24472538,48 грн; 27.01.2025 звіт коригування за листопад 2024 року на суму 58226,96 грн; всього за листопад 2024 року - 24530765,45 грн.
На підтвердження формування зазначених вище місячних звітів в системі MMS позивачем надані знімки екрану з системи MMS, а також роздруківки рахунків.
Також у матеріалах справи наявні підписані між сторонами:
- акти купівлі-продажу електричної енергії №СВБ_02_2024_08_0181 від 31.08.2024, №СВБ_02_2024_09_0181 від 30.09.2024; №СВБ_02_2024_10_0181 від 31.10.2024, №СВБ_02_2024_11_0181 від 30.11.2024;
- акт-коригування №СВБ_К_03_2024_08_0181 від 24.10.2024 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів №СВБ_02_2024_08_0181 від 31.08.2024 на суму 6368336,50 грн;
- акт-коригування №СВБ_К_03_2024_09_0181 від 27.11.2024 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів №СВБ_02_2024_09_0181 від 30.09.2024 на суму 5294102,07 грн;
- акт-коригування №СВБ_К_03_2024_10_0181 від 26.12.2024 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів №СВБ_02_2024_10_0181 від 31.10.2024 на суму 10943325,19 грн;
- акт-коригування №СВБ_К_03_2024_11_0181 від 27.01.2025 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів №СВБ_02_2024_11_0181 від 30.11.2024 на суму 24530765,45 грн;
- акт-коригування №СВБ_К_04_2024_08_0181 від 27.03.2025 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів №СВБ_02_2024_08_0181 від 31.08.2024 акту корегування №СВБ_К_03_2024_08_0181 від 24.10.2024.
За позицією позивача, заборгованість відповідача за небаланси електричної енергії по договору за період серпень 2024 року - листопад 2024 року становить 47136529,21 грн.
31.05.2025 позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу, яка залишена без відповіді та задоволення.
Наведені обставини слугували підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" з позовом до суду про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" основного боргу в сумі 47136529,21 грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що позивачем не надано будь-яких документів на підтвердження надсилання адміністратором розрахунків повідомлення про формування місячного звіту, а отже позивачем не доведено факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором за спірний період. Також відповідач зазначав про те, що неповна та несвоєчасна сплата коштів учасниками балансуючого ринку на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання, перешкоджає своєчасному та повному розрахунку з позивачем. З огляду на наведене, відповідач також стверджував про відсутність його вини у несвоєчасному виконанні зобов'язань перед позивачем.
Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до умов договору та положень Правил ринку, відповідач як учасник балансуючої групи зобов'язаний здійснювати розрахунок обсягу та вартості небалансу електричної енергії, формувати та виставляти рахунки в системі MMS, а також здійснювати оплату визначеної суми; обов'язок формувати декадні та місячні звіти покладено на адміністратора розрахунків (далі - АР), яким є відповідач. Наявність обставин, пов'язаних із непроведенням оплати за рахунками, сформованими для повторного врегулювання небалансів та відсутність коштів на рахунках зі спеціальним режимом використання, не звільняють відповідача від обов'язку оплатити вартість небалансу, сформовану у порядку, передбаченому нормативним регулюванням. Встановивши, що під час розгляду справи сторонами було підписано акт коригування №СВБ_К_04_2024_08_0181 від 27.03.2025 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 31.08.2024 №СВБ_02_2024_08_0181, внаслідок чого сума заборгованості зменшилася на 453,31 грн, суд відмовив у стягненні вказаної суми.
Після ухвалення судового рішення у встановлений процесуальний строк до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 470000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач подав заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, згідно яких просив відмовити у задоволенні заяви позивача, а у випадку задоволення заяви - зменшити витрат на професійну правничу допомогу до 20000,00 грн. Клопотання мотивоване тим, що: додатковою угодою від 01.01.2025 сторонами визначено, що сплата винагороди здійснюється після набрання рішення суду законної сили; стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу; обсяг виконаної адвокатом роботи під час розгляду справи не вимагав значних витрат часу та вмінь для формування правової позиції для кваліфікованого юриста; спір, що розглядався судом, не є складним.
Суд першої інстанції в додатковому рішенні, керуючись критеріями, що визначені в ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вказав, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 470000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспівмірними зі складністю справи, а тому їх розмір є необґрунтованим. При цьому суд дійшов висновку, що обґрунтованими до стягнення з відповідача є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 100000,00 грн.
Північний апеляційний господарський суд погоджується з наведеними висновками місцевого господарського суду зважаючи на наступне.
За змістом ст. 193 ГК країни суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з підстав та предмету позову, в даному спорі необхідно встановити наявність обставин прострочення Приватним акціонерним товариством "НАК "Укренерго" оплати відповідних платежів.
Як було встановлено, між сторонами даного спору укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії №0181-01024 від 12.04.2019.
За змістом ч. 1 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.
Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 цього Закону оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є оператором системи передачі та на нього покладено функції адміністратора розрахунків.
Згідно з умовами укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365", як СВБ, та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго", як ОСП, АР, договору про врегулювання небалансів електричної енергії, СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Відповідно до положень договору про розрахунки вбачається, що відповідач (ОСП) зобов'язаний проводити розрахунки з позивачем (СВБ) у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.
Як передбачено п. 1.1.1 Правил ринку ці Правила визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України.
Згідно з п. 1.1.2 Правил ринку система управління ринком (СУР) - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції.
Пунктом 1.11.1 Правил ринку передбачено, що за допомогою системи управління ринком здійснюється управління процесами, зокрема, проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами.
Відповідно до п. 1.11.8 Правил ринку АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
Згідно з п. 7.7.1 Правил ринку для забезпечення розрахунків з учасниками ринку, АР формує три декадні звіти та один місячний звіт для кожного розрахункового місяця.
Декадні звіти відповідним учасникам ринку формуються АР на четвертий робочий день після останнього дня цієї декади.
Місячні звіти відповідним учасникам ринку формуються АР на одинадцятий день місяця, наступного за розрахунковим місяцем.
У відповідності до п. 7.3.1. Правил ринку АР через CУР на четвертий робочий день після завершення декади формує декадний звіт СВБ та надсилає на електронну адресу СВБ повідомлення про формування декадного звіту СВБ.
Пунктом 7.3.2 Правил ринку передбачено, що АР через СУР, на одинадцятий календарний день місяця, наступного за розрахунковим, формує місячний звіт СВБ та надсилає на електронну адресу СВБ повідомлення про формування місячного звіту СВБ.
З урахуванням даних місячного звіту СВБ оформлюється акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів у порядку, встановленому договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
Якщо за результатами місячного звіту СВБ має відбутись списання для АР (нарахування для СВБ), АР на четвертий робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту СВБ перераховує з рахунку зі спеціальним режимом використання ОСП кошти на рахунок СВБ відповідно до акта купівлі-продажу небалансів електричної енергії.
Відповідно до п. 7.7.4. Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
З матеріалів справи слідує, що у системі розрахунків за небаланси електричної енергії АР сформував місячні звіти на оплату за серпень - листопад 2024 року. А відтак, в силу наведених вище приписів законодавства відповідач мав здійснити оплату отриманої електричної енергії для врегулювання небалансів на четвертий робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту.
У своїй апеляційній скарзі відповідач стверджує, що позивачем не додано належних доказів надсилання адміністратором розрахунків повідомлення про формування місячного звіту та не зазначено будь-яких обґрунтувань неможливості подання відповідних доказів разом за позовною заявою. А тому, позивачем не доведено факт прострочення відповідачем виконання обов'язку зі сплати коштів, нарахованих за спірний період.
Однак, такі твердження колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до п. 7.3. Правил ринку обов'язок формувати декадні та місячні звіти покладено на АР - адміністратора розрахунків, яким є відповідач.
Отже, відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати звіти та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у системі, а й проводити розрахунки за ними. Крім того, відповідачем не надано доказів неможливості ознайомлення із сформованими ним місячними звітами.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що обов'язком щодо формування, місячних звітів, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку, зокрема, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в системі наділений саме АР, в даному випадку відповідач.
Тобто, враховуючи положення п. 7.3.2 Правил ринку, АР на четвертий робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту СВБ перераховує з рахунку зі спеціальним режимом використання ОСП кошти на рахунок СВБ, позаяк ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено направлення звітів у інший спосіб, як-то, засобами поштового зв'язку або електронною поштою.
Колегія суддів звертає увагу, що у системі управління ринком АР сформував місячні звіти за спірний період, про що свідчать долучені до матеріалів справи скріншоти витягів з СУР.
Слід зауважити, що роздруківки знімків екранів комп'ютера є паперовою копією електронного доказу (п. 82 постанови Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21). Відтак, надані позивачем скріншоти є належними та допустимими доказами у справі.
У той же час слід зазначити, що з урахуванням даних місячних звітів позивачем оформлено акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за період серпень-листопад 2024 року. Відповідні акти підписані сторонами із застосування електронно цифрового підпису.
Як наслідок, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що строк здійснення відповідачем оплати заборгованості за електричну енергію для врегулювання небалансів за спірний період настав, внаслідок чого права позивача є порушеними та підлягають захисту судом.
За встановлених обставин справи, враховуючи підписаний між сторонами під час розгляду справи акт коригування №СВБ_К_04_2024_08_0181 від 27.03.2025 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 31.08.2024 №СВБ_02_2024_08_0181, згідно з яким здійснено коригування обсягів та вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за серпень 2024 року, внаслідок чого сума заборгованості відповідача зменшилася на 453,31 грн, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що невиконане зобов'язання відповідача за договором становить 47136075,90 грн. Доказів у спростування заборгованості по договору з оплати електричної енергії для врегулювання небалансів відповідачем не надано.
Посилання відповідача на відсутність його вини у виникненні прострочення, з огляду на те, що він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, колегією суддів відхиляються, з урахуванням наступного.
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Згідно ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банків. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
Аналіз ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" свідчить, що оператор системи передачі може сплачувати постачальникам послуг з балансування вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання.
Умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку.
Водночас, виходячи з системного тлумачення наведених норм, колегія суддів вважає, що визначені поняття алгоритму та поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, які наведено у ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", дають підстави вважати, що умова про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі, встановлена саме положеннями чинного законодавства.
При цьому укладений між сторонами договір мав виконуватись з врахуванням умов, чинних на момент розрахунків між учасниками ринку електричної енергії, передбачених нормами Закону України "Про ринок електричної енергії".
Аналіз змісту ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" свідчить, що постачальник послуг з балансування, яким є позивач, має право вимагати від ОСП оплату за балансуючу електричну енергію виключно в межах коштів, перерахованих оператору системи передачі.
Водночас абз. 3 ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" надає ОСПі можливість вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування, лише у випадку необхідності врегулювання системних обмежень ОСП.
Системні обмеження - це обставини, обумовлені необхідністю забезпечення функціонування об'єднаної енергетичної системи України в межах гранично допустимих значень, за яких можливе відхилення від оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до їх договірних обсягів відпуску електричної енергії та/або оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до пропозицій (заявок) на балансуючому ринку (ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 сформовано правовий висновок щодо застосування положень ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії". Судом касаційної інстанції було зазначено, що зміст ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором.
Зазначену правову позицію також підтримано і об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 зі справи №910/9374/21. Крім того подібні за змістом висновки щодо застосування ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" викладено також у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №910/18611/21, від 09.03.2023 у справі №910/18613/21, від 18.02.2025 у справі №910/6577/24 та від 16.04.2025 у справі №910/12312/24.
За таких обставин судом відхиляються доводи відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
Разом з тим необґрунтованими є аргументи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції приписів ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", при дослідженні обрання позивачем належного способу захисту.
Північний апеляційний господарський суд зазначає, що особливості процедури розрахунків вартості небалансу електричної енергії, визначаються з урахуванням положень укладеного між сторонами договору, Правил ринку, а також Закону України "Про ринок електричної енергії". Такі умови регламентують взаємовідносини між суб'єктами господарювання в межах функціонування ринку електричної енергії, зокрема визначають алгоритм розрахунків, підстави для виникнення зобов'язань, обсяг відповідальності сторін та особливості визначення грошових зобов'язань у сфері постачання та споживання електричної енергії.
Водночас сам факт наявності спеціального регулювання порядку взаємодії суб'єктів ринку не обмежує та не виключає право сторони, яка вважає свої права порушеними, на звернення до суду з вимогою про їх захист у спосіб, передбачений чинним законодавством, зокрема шляхом стягнення заборгованості. Зазначене відповідає загальними положеннями ст. 16 ЦК України про право особи на судовий захист.
Особливості процедури визначення обсягів небалансу та порядку здійснення розрахунків у межах ринку електричної енергії мають значення для оцінки обґрунтованості позовних вимог і підлягають врахуванню при встановленні факту порушення прав позивача. Наявність спеціального регулювання не виключає можливості звернення до суду за захистом порушеного права. У разі доведеності такого порушення вимога про стягнення заборгованості є належним способом захисту в розумінні ст. 16 ЦК України.
Таким чином, аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують правомірності висновків місцевого господарського суду щодо встановлених обставин справи та не можуть бути підставами для його скасування.
Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, беруться до уваги судом апеляційної інстанції як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судом першої інстанції.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі №910/1284/25 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для його зміни чи скасування, в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, не вбачається. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Стосовно апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як слідує з матеріалів справи, 17.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно якої просило покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 470000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100000,00 грн.
Ухвалюючи дане рішення місцевий господарський суд, зважаючи на складність справи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також беручи до уваги заперечення відповідача щодо розміру заявлених витрат, дійшов висновку, що обґрунтованими до стягнення є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 100000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у ч. 5 зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04, п. 269).
Таку правову позицію викладено і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №922/2869/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Вказаний принцип являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням ч. 3 ст. 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 3 статті 237 ЦК України унормовано, що однією з підстав виникнення представництва є договір.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).
Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Як слідує з матеріалів справи, правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" у ході розгляду даної справи надавало Адвокатське об'єднання "Капітал Правіс" на підставі договору про надання правової допомоги №01/01-25 від 01.01.2025.
Так, згідно договору 01/01-25 від 01.01.2025 укладеного між Адвокатським об'єднанням "Капітал Правіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365", виконавець прийняв зобов'язання надати правові (юридичні) послуги замовнику, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані юридичні послуги на умовах та в строки, передбачених умовами договору.
Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг за цим договором визначається у акті прийому-передачі наданих послуг.
Згідно п. 2 додаткової угоди №1 від 01.01.2025 до договору для виконання договору замовник уповноважив виконавця через адвоката Гриценка Б.М. представляти його інтереси в суді першої інстанції. Виконавець проводить весь комплекс юридичних дій пов'язаних із отриманням позитивного рішення по стягненню з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" заборгованості за серпень-листопад 2024 року в сумі 47136529,21 грн.
Пунктом 3 додаткової угоди №1 погоджено, що у випадку прийняття судом позитивного рішення на користь замовника (позивача), винагорода за виконану роботу (гонорар) включає послуги по розробці, складанню процесуальних документів та представлення інтересів в суді першої інстанції та визначена у фіксованій грошовій сумі 470000,00 грн та не залежить від кількості витраченого часу на справу.
17.03.2025 між сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором, відповідно до якого адвокатське об'єднання через адвоката Гриценка Б.М. надало замовнику (позивачу) правову допомогу згідно договору про надання правничої (правової) допомоги та додаткової угоди №1 до нього, а замовник прийняв надані послуги у справі №910/1284/25 на загальну суму 470000,00 грн.
Правнича допомога включає:
- правовий аналіз позовної заяви та додатків до неї;
- формування правової позиції щодо заявлених позовних вимог;
- вивчення нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини;
- вивчення судової практики по аналогічних справах;
- формування документів, що є доказами у справі та спростовують позицію опонента;
- складання та подання позовної заяви, відповіді на відзив, з викладенням правової позиції та поданням доказів, які підтверджують позицію позивача та спростовують позицію опонента.
Матеріалами справи підтверджено, що адвокат Гриценко Б.М. здійснював представництво позивача в даній справі (підготовлено та подано до суду позовну заяву, додаткові пояснення, заяву про уточнення позовних вимог). Також адвокат Гриценко Б.М. брав участь у судових засіданнях 12.03.2025, 07.04.2025 та 14.04.2025.
Таким чином, подані позивачем документи щодо наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі в суді першої інстанції є належними і допустимими доказами в підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених ст. 126 ГПК України.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач заперечує проти заявленого позивачем та задоволеного судом розміру витрат на правову допомогу вказуючи на те, що розмір заявлених витрат є неспівмірним обсягу робіт адвоката, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Верховний Суд неодноразово викладав висновок щодо питання застосування положень ч. 4 ст. 126 ГПК України, з врахуванням критеріїв, що застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно їх неспівмірності, фактичності та неминучості їх надання, з огляду на наступне.
Як вірно відмічено скаржником, дана справа не є складною в розумінні п. 1 ч. 4 ст. 126 ГПК України з огляду на фактичні обставини справи, а також судову практику, яка сформувалася під час вирішення спорів, пов'язаних із стягненням заборгованості за електричну енергію для врегулювання небалансів.
Зважаючи на це слід відмітити, що для вивчення та правового аналізу документації, первинних документів, законодавства, судової практики, підготовки позовної заяви не вимагається значних затрат часу та зусиль. Разом з тим послуги щодо правового аналізу процесуальних документів, законодавства, судової практики поглинаються такою послугою як підготовка позовної заяви.
Крім того колегією суддів враховується, що в провадженні господарських судів знаходиться значна кількість справ за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0181-01024 від 12.04.2019 за різні періоди.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, адвокат Адвокатського об'єднання "Капітал Правіс" Гриценко Б.М. представляв інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" також і в справах №910/2519/24, №910/12416/24 та №910/826/24. А відтак, позиція адвоката Гриценка Б.М. щодо спірних правовідносин є сталою та сформованою, доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин суду не надано та з матеріалів справи не вбачається.
За наведеного, зважаючи на положення норм процесуального законодавства, критерії пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу у розмірі 470000,00 грн є непропорційною до предмету спору, складності даної справи та обсягом наданих робіт.
Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" у апеляційній скарзі посилається на те, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, нерозумними, завищеними щодо іншої сторони спору, зважаючи на рівень складності справи, витрачений адвокатами час, неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Водночас скаржник не враховує, що заявлена позивачем до суду першої інстанції сума витрат на оплату послуг адвоката склала 470000,00 грн, однак місцевим господарським судом заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" задоволено частково, а саме у сумі 100000,00 грн. Тобто судом першої інстанції, з урахуванням у тому числі заперечень Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", вже частково відмовлено позивачу у відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат, їх дійсності, необхідності та розумності такого розміру.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача щодо оскарження додаткового рішення суду є необґрунтованими. При цьому, колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/1284/25 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" і в даній частині не підлягає задоволенню.
Стосовно витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як убачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу позивач, крім іншого, просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано копії:
- додаткової угоди №2 від 02.06.2025 до договору №01/01-25 від 01.01.2025;
- додаткової угоди №4 від 18.06.2025 до договору №01/01-25 від 01.01.2025;
- акту приймання-передачі наданих послуг від 12.06.2025;
- уточнення до акту приймання-передачі наданих послуг (від 12.06.2025) від 18.06.2025.
Згідно п. 2 додаткової угоди №2 від 02.06.2025 до договору для виконання договору замовник уповноважив виконавця через адвоката Гриценка Б.М. представляти його інтереси в суді апеляційної інстанції.
Пунктом 3 додаткової угоди №2 погоджено, що у випадку прийняття судом позитивного рішення на користь замовника (позивача), винагорода за виконану роботу (гонорар) включає послуги по розробці, складанню процесуальних документів та представлення інтересів в суді апеляційної інстанції та визначена у фіксованій грошовій сумі 150000,00 грн і не залежить від кількості витраченого часу на справу.
12.06.2025 між сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором, відповідно до якого адвокатське об'єднання через адвоката Гриценка Б.М. надало замовнику (позивачу) правову допомогу згідно договору про надання правничої (правової) допомоги, а замовник прийняв надані послуги у справі №910/1284/25 на загальну суму 150000,00 грн.
Правнича допомога включає:
- правовий аналіз апеляційної скарги та додатків до неї;
- формування правової позиції щодо заявлених вимог;
- вивчення нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини;
- вивчення судової практики по аналогічним справам;
- формування документів, що є доказами у справі та спростовують позицію опонента;
- складання та подання відзиву, заперечень, з викладенням правової позиції та поданням доказів, які підтверджують позицію позивача та спростовують позицію опонента;
- представництво інтересів замовника в суді.
Північний апеляційний господарський суд зазначає про те, що адвокатом Гриценко Б.М. було подано відзив на апеляційну скаргу та клопотання про розподіл судових витрат. Також адвокат Гриценко Б.М. брав участь у судовому засіданні 24.06.2025.
Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365", згідно з вимогами ст. 74 ГПК України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч 5 та 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Заперечуючи проти заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" вказує, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є завищеним, не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та співмірності відповідно до ціни позову.
Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що при зменшенні витрат на правову допомогу слід враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої та апеляційної інстанцій, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22, від 23.11.2023 у справі №911/2408/22, від 30.11.2023 у справі №924/878/22).
Досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, колегія суддів частково погоджується з доводами наведеними відповідачем стосовно їх неспівмірності, фактичності та неминучості їх надання, з огляду на наступне.
Так, дослідивши поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу суд встановив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду справи позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" фактично не змінювалася. Аргументи відзиву на апеляційну скаргу є подібними до аргументів, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях. При цьому колегією суддів враховується встановлена вище обставина: перебування у провадженні господарських судів аналогічних даному спору спорів про стягнення з відповідача на користь позивача стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0181-01024 від 12.04.2019 за різні періоди; представлення інтересів товариства у аналогічних справах адвокатом Адвокатського об'єднання "Капітал Правіс" Гриценком Б.М. Тобто, правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" в особі Адвокатського об'єднання "Капітал Правіс" щодо суті спору вже була сформована до апеляційного перегляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин суду не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Також колегія суддів враховує, що дана справа є справою незначної складності, у провадженні господарських судів перебуває значна кількість подібних за предметом з цією справою спорів, відтак практика за подібними спорами вже сформована судами та не є новою.
З урахуванням викладеного, суд, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважає, що розмір заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 150000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспівмірними зі складністю справи, тому їх розмір є необґрунтованим. Стягнення ж витрат на професійну правничу допомогу з відповідача у заявленому позивачем розміру може бути розцінено, як спосіб надмірного збагачення Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" та становитиме для нього по суті додатковим способом отримання доходу, що в силу приписів процесуального законодавства не може бути допущено судом.
З огляду на зазначене, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" розміру витрат на професійну правничу допомогу з 150000,00 грн до 20000,00 грн.
Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена судом без задоволення, а отже судове рішення ухвалено на користь позивача, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 20000,00 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Керуючись ст. ст. 126, 129, 244, 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/1284/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" (01135, м. Київ, пр-т. Берестейський, 5-а, кімната 509; ідентифікаційний код 41447959) 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 25.06.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко