ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
25 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/401/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
розглянувши апеляційну скаргу та клопотання про відстрочення сплати судового збору Товариства з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс"
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 22 травня 2025 року (повний текст складено 12.06.2025)
у справі № 915/401/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс"
до відповідача Акціонерного товариства "Миколаївобленерго"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Банк Альянс"
про визнання протиправним та скасування рішення тендерного комітету відповідача
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2025 у справі №915/401/20 (суддя Адаховська В.С.) відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.04.2020 у справі №915/401/20.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, 10.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс" з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2025 у справі №915/401/20, з якої вбачається, що апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2025 у справі №915/401/20. Винести постанову, якою задовольнити позов. Визнати протиправним та скасувати рішення тендерного комітету Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" від 03.02.2020, що оформлено протоколом розгляду тендерних пропозицій № 35. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 10.06.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вищевказаною апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс" було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Миколаївської області матеріалів зазначеної справи до суду апеляційної інстанції.
20.06.2025 матеріали справи №915/401/20 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ознайомившись з поданими матеріалами, колегія суддів зазначає, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують повноваження представника.
Частиною 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу).
Колегія суддів зазначає, що підписання та/або подання апеляційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
В силу приписів частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Поняття “законного представника» визначено статтею 57 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто, враховуючи вищезазначене, суд, звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс" на те, що в даному випадку законом визначено 2 варіанта можливості участі у судовому процесі: особисто (самопредставництво) або через адвоката.
Судова колегія звертає увагу на те, що самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.
Законом України від 18.12.2019 №390-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення", який набрав чинності 29.12.2019, внесено зміни, зокрема, до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України стосовно отримання права представляти юридичну особу в порядку самопредставництва іншими особами, крім керівника та члена виконавчого органу, які мають з такою юридичною особою трудові відносини.
Аналізуючи наведений Закон, судова колегія зазначає, що оскільки мова йде про працівників (тобто осіб, які перебувають у трудових відносинах), документи, що мають бути подані в суд на підтвердження повноважень щодо самопредставництва, насамперед повинні підтверджувати трудові відносини.
Із Закону України від 18.12.2019 №390-IX впливає, що для підтвердження повноважень брати участь у справі в порядку самопредставництва працівник (юрисконсульт) має надати суду:
- докази того, що особа обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір), а також
- докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт).
Аналогічна позиція зазначена в ухвалі Верховного Суду (Касаційний господарський суд) від 07.02.2020 року у справі №17/495-08.
Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 13.03.2020 у справі №922/2844/19).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, закріплений ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.
Отже, наявність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням існування таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Згідно з ч. 9 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду, передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Як вбачається з апеляційної скарги, остання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс" (код 37167696) підписана Завгородньою Оленою Геннадіївною.
На підтвердження своїх повноважень представляти інтереси апелянта в суді Завгородньою Оленою Геннадіївною до апеляційної скарги долучено довіреність від 02.04.2025, в якій зазначено, що Гомольський Дмитро Михайлович на підставі Витягу з ЄДР від 15.11.2023 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс", уповноважує, в порядку передоручення, Завгородню Олену Геннадіївну представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс" в судах України (в тому числі а апеляційній та касаційеій інстанціях) у справах господарського судочинства з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.
Судова колегія звертає увагу на те, що на підтвердження своїх повноважень Завгородньою Оленою Геннадіївною надано лише довіреність.
Однак, за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов'язків.
Відповідно, особа, яка представляє юридичну особу у суді за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи - довірителя, а не в порядку самопредставництва. З огляду на викладене представник, звертаючись до суду на підставі виданої ним довіреності, не діє у такому разі як законний представник в порядку самопредставництва.
Довіреність, за відсутності наведених вище доказів (статуту, положення, трудового договору, наказу, контракту тощо), не є доказом того, що відповідна особа уповноважена діяти від імені відповідного довірителя в порядку самопредставництва (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/761/19).
Водночас, згідно з п. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Але, до апеляційної скарги представником апелянта не надано доказів, що Завгородня Олена Геннадіївна є адвокатом.
З огляду на наведене, оскільки до матеріалів апеляційної скарги не додано доказів на підтвердження того, що підписант останньої - Завгородня Олена Геннадіївна у даній справі має право відповідно до закону підписувати апеляційну скаргу від імені позивача в порядку самопредставництва, колегія суддів зазначає про відсутність підстав вважати, що апеляційну скаргу підписано особою, яка має право її підписувати.
Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 №908/592/19 та ухвалі від 12.11.2020 у справі №915/145/20.
Також, відповідно до п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Положенням ч.2 п.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що документи, які підтверджують сплату судового збору надаються до суду у встановленому порядку та розмірі.
Розмір та порядок оплати судового збору за подання апеляційної скарги визначено Законом України "Про судовий збір".
За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної вимоги майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі №915/401/20 є одна вимога немайнового характеру - визнання протиправним та скасування рішення тендерного комітету Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" від 03.02.2020, що оформлено протоколом розгляду тендерних пропозицій № 35.
При поданні позову позивачем правомірно сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн.
З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс"оскаржує рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2025 у справі №915/401/20 в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, оскаржуючи рішення місцевого господарського суду, апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3153,00 грн. (2102,00 грн. * 150%).
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Колегія суддів враховує, що апеляційна скарга подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс" через систему “Електронний суд», а відтак слід застосувати коефіцієнт 0,8.
Отже, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2025 у справі № 915/401/20 сплаті підлягає судовий збір у розмірі 2522,40 грн. (3153,00 грн. * 0,8).
Дослідивши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2025 у справі №915/401/20, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що апелянтом не надано жодних доказів сплати судового збору за подання відповідної апеляційної скарги у встановленому законодавством порядку та розмірі.
Натомість, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс" сплати судового збору до ухвалення судового рішення.
Клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс" зареєстровано у м. Запоріжжі, а вся територія м. Запоріжжя та Запорізького району, відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» відносяться до території можливих бойових дій. У зв'язку з розташуванням на території можливих бойових дій, майновий стан позивача суттєво погіршився.
Дослідивши клопотання апелянта про відстрочення сплати останньому судового збору, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст.8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторони. Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Колегія суддів вбачає, що скаржником до суду апеляційної інстанції взагалі не подано жодного доказу на підтвердження своїх доводів про наявність підстав для відстрочення йому сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2025 у справі №915/401/20.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, до скаржника не можуть бути застосовані підстави, наведені у ст. 8 Закону України "Про судовий збір", що є вичерпними при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору. Зазначених скаржником підстав для відстрочення сплати судового збору вказана норма Закону України "Про судовий збір" не містить.
Приймаючи до уваги що скаржник, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс", згідно з положеннями статті 8 Закону України “Про судовий збір» не підпадає під категорію осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити сплату судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, судова колегія доходить висновку, що підстави задоволення клопотання про відстрочення апелянту сплати судового збору відсутні.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов'язувати скаржника усувати виявлені недоліки.
За таких обставин, та оскільки за суб'єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову скаржнику в задоволенні клопотання про відстрочення останньому строку сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених ст. 258 Господарського процесуального кодексу, застосовуються положення ст. 174 Господарського процесуального кодексу.
Частиною 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не дотримано вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що, відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс" без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків, а саме: надання суду доказів, які підтверджують повноваження Завгородньої Олени Геннадіївни представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс" (код 37167696) в суді апеляційної інстанції та надання суду доказів сплати судового збору в сумі 2522,40 грн.
При цьому колегія суддів зауважує заявникові на тому, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо не будуть усунуті недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч.6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст. 174, 234, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-
1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс" про відстрочення сплати судового збору відмовити.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22 травня 2025 у справі №915/401/20 залишити без руху.
3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс" строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів, які підтверджують повноваження Завгородньої Олени Геннадіївни представляти інтереси апелянта в суді апеляційної інстанції та доказів сплати судового збору в сумі 2522,40 грн., протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
4. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сбитресурс", що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Я.Ф. Савицький
Суддя Г.І. Діброва
Суддя А.І. Ярош