ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5406/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Богацької Н.С., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від Громадської організації «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна», м. Одеса- Споришев М.О., на підставі ордеру;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», м. Київ в особі філії «Інфоксводоканал», м. Одеса - Гудима Т.П., на підставі самопредставництва;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна», м. Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2025 року м. Одесі, суддя першої інстанції Погребна К.Ф., повний текст складено та підписано 17.03.2025 року
у справі № 916/5406/24
за позовом: Громадської організації «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна», м. Одеса
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», м. Київ в особі філії «Інфоксводоканал», м. Одеса
про визнання недійсним одностороннього правочину
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У грудні 2024 року Громадська організація «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна», м. Одеса звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», м. Київ в особі філії «Інфоксводоканал», м. Одеса, у якій просила суд: визнати недійсним односторонній правочин про розірвання договору про надання послуг від 06.06.2024 року №06.06.-і в односторонньому порядку, зазначений у листі від 07.11.2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», м. Київ в особі філії «Інфоксводоканал», м. Одеса.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що до переліку послуг, які повинні бути надані виконавцем до 01.11.2024 року, увійшли послуги з дослідження питання виконання замовником дотримання вимог договору оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.12.2003р. №2038-IV за період з 2004-2023 роки, у тому числі, правильності відображення збільшення/зменшення балансової вартості орендованого майна і власних основних засобів, визначення і розподілу розміру амортизаційних відрахувань на орендоване майно та на власні основні засоби; використання та розподілу отриманого власного прибутку та надання пропозицій замовнику щодо результатів проведеного дослідження до акту наданих послуг.
При цьому, позивач зауважує, що відповідно до п. 3.2, 3.3. виконавець має право отримати від замовника всю необхідну інформацію і документацію, пов'язану з виконанням умов договору, а замовник зобов'язаний сприяти виконавцю у наданні послуг в об'ємі та порядку, передбаченому зазначеним договором.
Таким чином, ненадання замовником додаткової інформації виконавцем, як зазначає позивач, є порушенням з боку відповідача своїх договірних зобов'язань і ухиленням від їх виконання. Позивач наголошує, що саме з вини відповідача, що виразилась у ненаданні додаткових матеріалів, він був позбавлений можливості виконати умови договору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.03.2025 року у справі №916/5406/24 відмовлено в задоволенні позовних вимог Громадської організації «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна», м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», м.Київ, в особі філії «Інфоксводоканал», м.Одеса, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, дослідивши обставини справи, зазначив про те, що матеріалами справи повністю підтверджується факт неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором про надання послуг від 06.06.2024р. №06.06-і та, як наслідок, наявність у відповідача обґрунтованого права на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення, а тому виснував про відсутність правових підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору про надання послуг від 06.06.2024р. №06.06-і в односторонньому порядку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" зазначеного в листі від 07.11.2024 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Громадська організація «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна», м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилася, тому звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2025 року у справі № 916/5406/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Громадської організації «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна», м. Одеса у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального і матеріального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник, посилаючись на висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, зазначив, що є хибним висновок суду, про те, що вина відповідача у ненаданні додаткових документів на вимогу апелянта, а також наданні недостовірної та неповної документації, спростовується висновком експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 11.10.2024 р. №24-3062, оскільки судом першої інстанції не проведено належну оцінку вказаного доказу, зокрема, в частині перевірки на предмет достовірності висновку експертів, підтвердження їх належними та допустимими доказами.
Скаржник наголошує, що суд першої інстанції, пославшись на надання відповідачем усієї первинної документації, якої нібито вистачило для дослідження поставлених питань і надання відповідних висновків, фактично не дослідив, чи дійсно встановлені експертами обставини підтверджують правильність ведення бухгалтерського обліку по поставленим на розгляд експертам питанням.
Зокрема, дослідження підтвердження правильності збільшення/зменшення балансової вартості орендованого майна і власних основних засобів, визначення і розподілу розміру амортизаційних відрахувань на орендоване майно та на власні основні засоби; використання та розподілу отриманого власного прибутку прямо впливає на можливість визначення у обсязі надання пропозицій щодо результатів проведеного дослідження, оскільки дане питання прямо кореспондується з умовами договору оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.12.2023 №2038-IV, зокрема, п. 2.7, 8.4, 11.5, згідно якого у разі припинення або розірвання договору орендодавець зобов'язаний відшкодувати орендарю вартість невід?ємних поліпшень, створених орендарем за власні кошти.
Також, скаржник стверджує, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за власний рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця за умови повної компенсації орендодавцем орендарю вартості поліпшень. Придбане майно та поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів орендаря, а також амортизаційних відрахувань на майно орендаря - є власністю орендаря.
Відтак, на думку скаржника, непідтвердження зазначених вище питань унеможливлює надання послуги по наданню пропозицій щодо результатів проведеного дослідження, що є умовою договору, укладеного між сторонами, у тому числі, відносно правильності визначення амортизаційних відрахувань, вартості поліпшень орендованого майна і його розподілу/відшкодування при припиненні чи розірванні зазначеного договору оренди.
Отже, неврахування судом наведених вище обставин, на думку скаржника, свідчать про порушення судом першої інстанції норм Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення .
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2025 року у справі №916/5406/24, справу призначено до судового розгляду.
Судове засідання 03.06.2025 не відбулося в зв'язку з тим, що суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем, Богацька Н.С. 03.06.2025 року відповідно до наказу голови суду від 27.05.2025 року №134-в перебувала у відпустці.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 року з урахуванням ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 розгляд апеляційної скарги Громадської організації "Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2025 року у справі №916/5406/24 призначено на 24.06.2025 року.
05.05.2025 року через канцелярію суду до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», м. Київ в особі філії «Інфоксводоканал», м. Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу Громадської організації "Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна", м. Одеса (вх. №1414/25/Д1), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2025 року у даній справі без змін. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.
Зокрема, за доводами відзиву, відповідач наголосив, що зі змісту висновку експертів Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 11.10.2024 №24-3062, який складено на підставі саме тих документів, що надавались філією «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» як експертам згідно заяви від 31.05.2024 №3704-04 та додаткових листів від 06.06.2024 №3839-04, від 14.08.2024 №5352-04, так і апелянту листом від 17.07.2024 з додатками, вбачається надання відповіді на поставлені питання та розкрито як методологію (порядок), так і вартісні і кількісні показники визначення амортизаційних відрахувань, вартості поліпшень орендованого майна і його розподілу/відшкодування при припиненні чи розірванні зазначеного договору оренди.
Таким чином, відповідач вважає, що доводи апеляційної скарги Громадської організації «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна», м. Одеса про порушення судом норм процесуального законодавства стосовно прийняття цього висновку в якості належного доказу по справі є безпідставними та необґрунтованими, а вимоги скарги - такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні представник позивача просив суд апеляційної інстанції задовольнити його апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати з мотивів, викладених письмово, а представник відповідача заперечував проти доводів апелянта, зазначених ним в апеляційній скарзі, з мотивів, викладених письмово у відзиві, просив суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Громадської організації «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна», м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2025 року у справі №916/5406/24 не потребує скасування, виходячи з такого.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
06.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (замовник) та Громадською організацією «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна» (виконавець) було укладено договір про надання послуг №06.06-і, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовникові, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги з аналізу майнового комплексу КП «Одесводоканал», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.12.2003 №2038-IV за період з 2004-2023року, надати пропозиції замовнику щодо впровадження інноваційних, передових методів і процесів надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, забезпечення санітарних потреб з дотриманням діючих норм і правил, дотримання положень договору оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» (п.1.1 договору).
Виконавець надає послуги, визначені цим договором власними силами та за власний рахунок у строки, обсягах і завданнях, узгоджених сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість послуг визначається в узгоджених сторонами додатках, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п.2.2. договору, до складу вартості послуг можуть входити інші витрати, які не зазначені в додатках до договору, вичерпний перелік яких наводиться у додаткових калькуляціях, які узгоджуються сторонами шляхом їх підписання уповноваженими особами і скріплюються печатками. Сторони дійшли згоди, що додаткові калькуляції до договору можуть бути узгоджені не пізніше 15-ти календарних днів з дня підписання додатків до договору.
Згідно п. 2.3 договору замовник сплачує вартість наданих послуг не пізніше 15-ти календарних днів, з дня отримання від виконавця акту надання послуг та протягом 5-ти календарних днів повертає підписані і скріплені печаткою акти наданих послуг виконавцю.
Положеннями п.3.1 договору передбачено, що замовник має право на отримання достовірної та своєчасної інформації, щодо послуг, які надаються відповідно до умов цього договору; усунення виконавцем недоліків наданих послуг, які передбачені умовами зазначеного договору; внесення змін до договору, стосовно основних умов договору; дострокове розірвання договору в односторонньому порядку у випадку невиконання або неналежного виконання виконавцем зобов'язань за договором. При цьому додаткова угода в таку випадку не укладається, а договір вважається розірваним в односторонньому порядку з дати, зазначеної в письмовому повідомлення про одностороннє розірвання договору, яке направляється на адресу виконавця.
Замовник зобов'язаний оплачувати в установленому в договорі порядку та строки, надані виконавцем послуги; сприяти виконавцю у наданні послуг в об'ємі та порядку, передбаченому зазначеним договором; призначати свого представника для вирішення усіх питань з виконавцем, що буде відповідати за оформлення всієї документації по договору з боку замовника; надавати на запити виконавця повну та достовірно інформацію про власну господарську діяльність (п.3.2 договору).
Відповідно до п.3.3 договору виконавець має право отримувати від замовника всю необхідну інформацію і документацію, пов'язану з виконанням умов договору; надавати послуги як власними силами, так із залученням необхідних для цього фахівців.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний надавати послуги у відповідності до вимог законодавства та у порядку визначеному цим договором; поширювати інформацію, пов'язану з виконанням даного договору за попереднім погодженням із замовником обсягу та змісту інформації; дотримуватись вимог щодо конфіденційності, а саме забезпечувати нерозповсюдження комерційної таємниці/інформації з обмеженим доступом замовника; дотримуватись принципів об'єктивності, вірогідності, повноти та точності інформації, законності її одержання, виконання, поширення та зберігання; не допускати вручення третіх осіб у процес одержання від замовника інформації, використовувати отриману інформацію для надання інформаційних послуг іншим суб'єктам; для виконання обов'язків за цим договором створювати інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних; вести облік переданої замовнику інформації.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2024 року. Строк дії договору продовжується на кожний наступний календарний рік , якщо жодна зі сторін договору не повідомить письмово іншу сторону про намір розірвати договір не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення поточного строку дії цього договору (п.5.1 договору).
Згідно п.5.3 договору договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін. Одностороннє розірвання договору можливе лише в випадках, передбачених цим договором та законодавством України.
Відповідно, до додатку №l від 06.06.2024 до договору про надання послуг від 06.06.2024 №06.06-і виконавець зобов'язався у строк до 01.11.2024 року надати послугу з дослідження питання виконання замовником дотримання вимог договору оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.12.2003 №2038-IV за період з 2004-2023 роки, у тому числі, правильності відображення збільшення/зменшення балансової вартості орендованого майна і власних основних засобів, визначення і розподілу розміру амортизаційних відрахувань на орендоване майно та на власні основні засоби; використання та розподілу отриманого власного прибутку та надання пропозицій замовнику щодо результатів проведеного дослідження до акту наданих послуг.
Листом від 26.06.2024 року Громадська організація «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна» звернулась до філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» з проханням надати інформацію і її документальне підтвердження, а саме: копії договору оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.12.2003 №2038-IV з усіма додатками і додатковими угодами до нього; матеріали бухгалтерського і податкового обліків щодо правильності збільшення/зменшення балансової вартості орендованого майна і власних основних засобів в розрізі створених/придбаних за власні кошти; правильності визначення і розподілу розміру амортизаційних відрахувань на орендоване майно та на власні основні засоби; правильності використання та розподілу отриманого власного прибутку.
Листом від 17.07.2024 року філією «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» надані документи первинного обліку (загалом на 75 172 арк.) та Громадська організація «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна», після здійснення їх попереднього аналізу, повідомила замовника листом від 29.08.2024 року у відповідь на лист філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» від 15.08.2024, що надані документи є значними по об'єму і таке потребує більшого часу на їх опрацювання.
Крім того, листом від 04.11.2024 року Громадська організація «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна» повідомила філію «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», що за попередніми підрахунками замовником не надано у повному обсязі матеріали бухгалтерського і податкового обліків, які б надали можливість у повній мірі виконати прийняті на Громадською організацією «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна» договірні зобов'язання. У той же час, за попереднім аналізом, надані на дослідження документи та матеріали містять недостовірну інформацію щодо виконання договору оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал». У зв'язку з чим Громадська організація «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна» запропонувала надати додаткові відомості і первинні документи щодо збільшення/зменшення балансової вартості орендованого майна і власних основних засобів в розрізі створених/придбаних за власні кошти; правильності визначення і розподілу розміру амортизаційних відрахувань на орендоване майно та на власні основні засоби; правильності використання та розподілу отриманого власного прибутку.
Листом від 07.11.2024 року філія «Інфоксводоканал» ТОВ «ІНФОКС» повідомила про дострокове одностороннє розірвання договору про надання послуг від 06.06.2024 №06.06-і у зв'язку з його невиконанням Громадською організацією «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна».
Також, в матеріалах справи міститься висновок експертів Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 11.10.2024 №24-3062.
Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, матеріали господарської справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання недійсним одностороннього правочину Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», м. Київ в особі філії «Інфоксводоканал», м. Одеса про розірвання договору про надання послуг від 06.06.2024 року №06.06.-і в односторонньому порядку, зазначеного у листі від 07.11.2024 року.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення (така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 466/8649/16-ц).
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 Цивільного кодексу України.
Так, законодавцем визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України). Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є основною ознакою правочину як юридичного факту.
Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. ч. 1, 3 якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2021 року у справі № 904/2979/20 та Верховний Суд у постанові від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18 сформулювали висновок про те, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.
За змістом п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами (принципами) цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 року у справі №904/5086/22 вказав, що розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб'єктивних цивільних прав, необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє в межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Добросовісність (від лат. "bona fides") розкривається через те, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Цей принцип знаходиться, зокрема, в основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Вказані засади (принципи) цивільного законодавства, застосовуються як при укладенні договору, його виконанні, так і враховуються при розгляді судом такого інституту цивільного права як визнання договору недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Частинами 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Крім того, відповідно до положень ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Частина 1 ст.615 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Отже, розірвання договору в односторонньому порядку та одностороння відмова від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, є правовими наслідками порушення зобов'язання, але самостійними правовими категоріями.
Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
Частина 3 ст.651 Цивільного кодексу України визначає, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Наведені поняття (одностороння відмова в зобов'язання, розірвання договору в односторонньому порядку, одностороння відмова від договору) пов'язані між собою тим, що вони стосуються можливості однієї зі сторін договору припинити дію договору. Проте між ними є різниця:
-одностороння відмова від зобов'язання означає, що сторона відмовляється від виконання свого зобов'язання за договором, але договір залишається чинним. Сторона зобов'язання управомочена договором або законом здійснити односторонню відмову від зобов'язання за цей вид порушення;
-одностороння відмова від договору це односторонній правочин, направлений припинити дію договору в цілому, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. Для реалізації права на відмову від договору стороні не потрібно звертатися до суду;
-розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 Цивільного кодексу України).
Статтею 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 у справі №922/2161/22 звертав увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №910/11397/18 про те, що у разі, коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи (схожа правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №910/14817/22).
Так, як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося вище за текстом постанови, 06.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (замовник) та Громадською організацією «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна» (виконавець) було укладено договір про надання послуг №06.06-і, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовникові, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити, послуги з аналізу майнового комплексу КП «Одесводоканал», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.12.2003 №2038-IV за період з 2004-2023року, надати пропозиції замовнику щодо впровадження інноваційних, передових методів і процесів надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, забезпечення санітарних потреб з дотриманням діючих норм і правил, дотримання положень договору оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» (п.1.1 договору).
Умовами укладеного між сторонами договору, а саме, його пунктом 3.1, передбачено, що замовник має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку у випадку невиконання або неналежного виконання виконавцем зобов'язань за договором. При цьому додаткова угода в таку випадку не укладається, а договір вважається розірваним в односторонньому порядку з дати, зазначеної в письмовому повідомлення про одностороннє розірвання договору, яке направляється на адресу виконавця.
Тобто, із вищезазначеного вбачається, що єдиною підставою для дострокового розірвання замовником договору в односторонньому порядку є факт невиконання або неналежного виконання виконавцем прийнятих на себе зобов'язань.
Так, листом від 26.06.2024 року позивач звернувся до відповідача з проханням надати інформацію і її документальне підтвердження, а саме: копії договору оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.12.2003 року №2038-IV з усіма додатками і додатковими угодами до нього; матеріалів бухгалтерського і податкового обліків щодо правильності збільшення/зменшення балансової вартості орендованого майна і власних основних засобів в розрізі створених/придбаних за власні кошти; правильності визначення і розподілу розміру амортизаційних відрахувань на орендоване майно та на власні основні засоби; правильності використання та розподілу отриманого власного прибутку.
Листом від 17.07.2024 року відповідач надав позивачу документи первинного обліку (загалом на 75 172 арк.), що не заперечується позивачем.
Листом від 29.08.2024 року Громадська організація «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна» повідомила відповідача, що надані документи є значними по об'єму і є необхідність у більшому часі на їх дослідження.
В подальшому, листом від 04.11.2024 року Громадська організація «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна» повідомила відповідача, що за попередніми підрахунками замовником не надано у повному обсязі матеріали бухгалтерського і податкового обліків, які б надали можливість у повній мірі виконати прийняті Громадською організацією «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна» договірні зобов'язання. Крім того наголошено, що надані документи містять недостовірну інформацію щодо виконання договору оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» і запропоновано надати додаткові відомості і первинні документи.
Враховуючи, що в строк, передбачений додатком №1 від 06.06.2024 року до укладеного сторонами договору в добровільному порядку, без зауважень та заперечень, а саме, до 01.11.2024 року, Громадська організація «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна» не виконала роботи, не надала визначені договором послуги, відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим п.3.1 договору, повідомив позивача про дострокове одностороннє розірвання договору 06.06.2024 року №06.06-і, що підтверджується листом від 07.11.2024 року.
Разом з тим, за твердженням позивача, саме з вини відповідача, що виразилась у ненаданні додаткових документів, які пропонувались йому надати, а надана документація є недостовірною та неповною, він був позбавлений можливості виконати умови договору.
Колегія суддів зазначені доводи оцінює критично, оскільки таке спростовується матеріалами справи та, зокрема, висновком експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 11.10.2024 №24-3062.
Так, за заявою відповідача від 31.05.2024 року №3704-04 на розгляд експертів були поставлені наступні питання:
1. Чи підтверджується документально показник балансової вартості орендованих основних засобів філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» договору оренди цілісного майнового комплексу (ЦМК) комунального підприємства «Одесводоканал» від 17.12.2003 станом на 31.12.2023 в сумі 227 276 674,50 грн. (двісті двадцять сім мільйонів двісті сімдесят шість тисяч шістсот сімдесят чотири грн. 50 коп.), (рядок 1515 ф.1-Баланс)?
2. Чи підтверджується документально показник збільшення балансової вартості власних основних засобів філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» у сумі 762 992 618,29 грн. (сімсот шістдесят два мільйона дев'ятсот дев'яносто дві тисячі шістсот вісімнадцять грн. 29 коп.) станом на 31.12.2023, які були придбані (створені) і обліковуються на балансі філії за рахунок власних грошових коштів за період з 2004 року по 2023 рік відповідно до п.1.6 договору оренди ЦМК від 17.12.2003 та п.4.3 Положення про філію «Інфоксводоканал»?
3. Чи підтверджуються документально дані регістрів бухгалтерського обліку філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» станом на 31.12.2023 розмір нарахованих амортизаційних відрахувань, відображених в Аналізі рахунку 13 «Знос необоротних активів» на орендоване майно, по договору оренди цілісного майнового комплексу (ЦМК) Комунального підприємства «Одесводоканал» від 17.12.2003 за період з 2004 року по 2023 року в сумі 333 904 900 грн. (триста тридцять три мільйони дев'ятсот чотири тисячі дев'ятсот грн. 00 коп.?
4. Чи підтверджується документально даними регістрів бухгалтерського обліку філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» станом на 31.12.2023 року розмір нарахованих амортизаційних відрахувань відображених в Аналізі рахунку 13 «Знос необоротних активів» на власні основні засоби, які знаходяться на балансі філії за період з 2004 року по 2023 рік в сумі 567 194 200,00 (п'ятсот шістдесят сім мільйонів сто дев'яносто чотири тисячі двісті грн.)?
5. Чи підтверджується документально використання отриманого власного прибутку філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», який передбачено розрахунком тарифів (р.7.4 розрахунку тарифу) на розвиток виробництва та поліпшення власних основних засобів відповідно до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженого Постановою КРЕКП від 10.03.2016р. №302 та п2.7 договору оренди ЦМК Комунального підприємства «Одесводоканал» від 17.12.2003 за період з 2018 по 2021 роки в сумі 321 304 грн. (триста двадцять один мільйон триста вісімдесят дев'ять тисяч триста чотири грн.) ?
6. Чи підтверджується документально використання отриманого власного прибутку філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», який передбачено розрахунком тарифів (р.7.5 розрахунку тарифу) і використані як обігові кошти для потреб підприємства, відповідно до абз.4 пункту 2.9 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення №302 від 10.03.2016 за період з 2018 по 2021 роки в сумі 52 351 685 грн. (п'ятдесят два мільйони триста п'ятдесят одна тисяча шістсот вісімдесят п'ять грн.)?
Згідно висновку експертів Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 11.10.2024. №24-3062 на поставлені питання були надані наступні відповіді:
1. Показник балансової вартості орендованих основних засобів Філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» по договору оренди цілісного майнового комплексу (ЦІМК) комунального підприємства «Одесводоканал» від 17.12.2003 станом на 31.12.2023 підтверджується документально в сумі 227 276 674 грн 50 коп. (двісті двадцять сім мільйонів двісті сімдесят шість тисяч шістсот сімдесят чотири грн 50 коп.):
2. Показник збільшення балансової вартості власних основних засобів філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» станом на 31.12.2023, які були придбані (створені) і обліковуються на балансі філії за рахунок власних грошових коштів за період з 2004 року по 2023 рік відповідно до п.1.6 договору оренди ЦМК від 17.12.2003 року та п.4.3 Положення про філію «Інфоксводоканал» підтверджується документально у сумі 762 992 618 грн 29 коп. (сімсот шістдесят два мільйона дев'ятсот дев'яносто дві тисячі шістсот вісімнадцять грн 29 коп.)
3. Розмір нарахованих амортизаційних відрахувань філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», відображених в Аналізі рахунку 13 «Знос необоротних активів» на орендоване майно, по договору оренди цілісного майнового комплексу (ЦМК) Комунального підприємства «Одесводоканал» від 17.12.2003 за період з 2004 - 2023 роки документально підтверджується в сумі 333 904 900 грн. (триста тридцять три мільйони дев'ятсот чотири тисячі дев'ятсот грн. 00 коп.
4. Розмір нарахованих амортизаційних відрахувань філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» відображених в аналізі рахунку 13 «Знос необоротних активів» на власні основні засоби, які знаходяться на балансі філії за період з 2004 року по 2023 рік, підтверджується документально в сумі 567 194 200 (п'ятсот шістдесят сім мільйонів сто дев'яносто чотири тисячі двісті грн.).
5. Використання отриманого власного прибутку філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», який передбачено розрахунком тарифів (р.7.4 розрахунку тарифу) на розвиток виробництва та поліпшення власних основних засобів відповідно до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженого Постановою НКРЕКП від 10.03.2016 №302 та п. 2.7 договору оренди ЦМК Комунального підприємства «Одесводоканал» від 17.12.2003 за період з 2018 по 2021 роки підтверджується документально в сумі 437 200 619 грн 84 коп. з ПДВ або 364 336 082 грн 29 коп. без ПДВ.
6. Використання отриманого власного прибутку філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», який передбачено розрахунком тарифів (р. 7.5 розрахунку тарифу) і використані як обігові кошти для потреб підприємства, відповідно до абз. 4 пункту 2.9 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення №302 від 10.03.2016 за період з 2020 по 2021 року документально підтверджується в сумі 52 695 062 грн 15 коп. без ПДВ.
При цьому, як вбачається з заяви філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» від 31.05.2024 №3704-04 та додаткових листів від 06.06.2024 №3839-04, від 14.08.2024 №5352-04, для проведення експертизи на розгляд Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України були надані матеріали (загалом на 75 172 арк.), ті ж самі, що і надавались позивачу з листом від 17.07.2024.
Отже, наведені вище обставини спростовують посилання Громадської організації «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна» на недостатність наданих відповідачем документів для виконання умов договору від 06.06.2024 року №06.06-і і їх недостовірність.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в наданих на адресу відповідача листах позивачем не визначалось суті, змісті, переліку недостатніх документів, а також не вказувалось, в чому полягає їх недостовірність і які саме відомості є такими.
Судова колегія звертає увагу на той факт, що лист від 04.11.2024 року, яким Громадська організація «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна» повідомляла відповідача про ненадання документів в повному об'ємі, а також про їх недостовірність складений вже після спливу строку виконання робіт та як відповідь на лист відповідача від 01.11.2024 року, яким останній просив повідомити про стан виконання умов договору.
Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального законодавства в частині того, що не дослідив, чи дійсно встановлені експертами обставини підтверджують правильність ведення бухгалтерського обліку по поставленим на розгляд експертам питанням та залишення поза увагою неможливість виконання зобов?язань по договору про надання послуг від 06.06.2024р. №06.06-і з надання пропозицій щодо результатів проведеного дослідження, відносно питання правильності визначення амортизаційних відрахувань, вартості поліпшень орендованого майна і його розподілу/відшкодування при припиненні чи розірванні зазначеного договору оренди, з огляду на те, що зі змісту вказаного висновку експертів Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 11.10.2024р. №24-3062, який складено на підставі тих же документів, що надавались філією «Інфоксводоканал» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» як експертам, так і апелянт, вбачається надання відповіді на поставлені питання та розкрито як методологію (порядок) так і вартісні та кількісні показники визначення амортизаційних відрахувань, вартості поліпшень орендованого майна і його розподілу/відшкодування при припиненні чи розірванні зазначеного договору оренди, що і було предметом укладеного сторонами договору, з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту висновку № 24-3062 від 11.10.2024 філія «Інфоксводоканал» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» була утворена як відокремлений підрозділ підприємства з метою надання послу централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в м. Одеса на базі орендованих потужностей у вигляді ЦМК КП «Одесводоканал» на підставі та відповідно до умов укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «Інфокс» договору оренди від 17.12.2003.
Окрім власного майна, яке набуте за рахунок отриманих прибутків та яке у вартісному вигляді відображено на статтях балансу Філії, також у користуванні Філії перебуває орендоване майно комунальної власності громади м. Одеса. Джерелами формування майна Філії є прибутки, отримані від реалізації своїх послуг, а також від інших видів господарської діяльності, напрямки використання якого визначаються Товариством.
Відповідно до п. 1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає у платне строкове користування ЦМК КП «Одесводоканал».
Майно ЦМК КП «Одесводоканал» враховується окремо від іншого майна орендаря на окремому балансі, з визначенням того, що це майно є орендованим.
У розділі 2 договору оренди сторони визначали умови передачі та повернення орендованого майна ЦМК КП «Одесводоканал» та порядок використання отриманого прибутку. Передача ЦМК КП «Одесводоканал» в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Орендар повертає ЦМК КП «Одесводоканал» орендодавцю у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором.
Придбане майно та поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань на орендоване майно, а також бюджетів усіх рівнів або платежів підприємств на розвиток мереж та споруд водопровідно-каналізаційної системи м. Одеси, капітальних вкладень у тарифах є власністю орендодавця (п. 26 договору оренди).
Придбане майно та поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів орендаря, а також амортизаційних відрахувань на майно орендаря - є власністю орендаря (п. 2.7 договору оренди).
Відповідно до умов п. 4.1, пп. 4.1.1 договору оренди амортизаційні відрахування на орендоване майно ЦМК КП «Одесводоканал» залишаються в розпорядженні орендаря і використовуються на відновлення основних фондів.
Придбане майно та поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів орендаря, а також амортизаційних відрахувань на майно орендаря - є власністю орендаря ТОВ «Інфокс».
Висновок № 24-3062 від 11.10.2024 містить описову частину щодо порядку та методології ведення обліку власних і орендованих основних засобів, обліку та оцінки активів, строків їх використання, амортизації, інвестицій, тощо, а також посилання на відповідну первинну бухгалтерську і облікову документацію.
За результатами дослідження експертами на поставлені питання були надані відповіді, що показник балансової вартості орендованих основних засобів по договору оренди ЦМК КП «Одесводоканал» від 17.12.2003 станом на 31.12.2023 підтверджується документально в сумі 227 276 674 грн 50 коп.; показник збільшення балансової вартості власних основних засобів Філії станом на 31.12.2023, які були придбані (створені) і обліковуються на балансі Філії за рахунок власних грошових коштів за період з 2004 по 2023 відповідно до п.1.6 договору оренди підтверджуються документально в сумі 762 992 618 грн 29 коп.; розмір нарахованих амортизаційних відрахувань Філії відображених в Аналізі рахунку 13 «Знос необоротних активів» на орендоване майно, по договору оренди за період з 2004 по 2023 документально підтверджується в сумі 333 904 900 грн; розмір нарахованих амортизаційних відрахувань Філії відображених в Аналізі рахунку 13 «Знос необоротних активів» на власні основні засоби, які знаходяться на балансі Філії з період з 2004 по 2023 підтверджується документально в сумі 567 194 200 грн; використання отриманого власного прибутку Філії, який передбачено розрахунком тарифів (р.7.4 розрахунку тарифу) на розвиток виробництва та поліпшення власних основних засобів відповідно до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженого постановою НКРЕКП від 10.03.2016 № 302 та п. 2.7 договору оренди за період з 2018 по 2021 підтверджується документально в сумі 437 200 619 грн 84 коп. (з ПДВ) або 364 336 082 грн 29 коп. (без ПДВ); використання отриманого власного прибутку Філії, який передбачено (р.7.5 розрахунку тарифу) і використані як обігові кошти для потреб підприємства, відповідно до абз. 4 п. 2.9 вказаного Порядку за період з 2020 по 2021 документально підтверджується в сумі 52 695 062 грн 15 коп. (без ПДВ).
Отже, як вже зазначалося вище за текстом постанови, зі змісту висновку № 24-3062 від 11.10.2024, який складено на підставі документів, що надавались Філією згідно заяви від 31.05.2024 № 3704-04 та додаткових листів від 06.06.2024 № 3839-04, від 14.08.2024 № 5352-04, що і надавались позивачу листом від 17.07.2024, вбачається надання відповіді на поставлені питання та розкриття як методології (порядку) ,так і вартісних і кількісних показників визначення амортизаційних відрахувань, вартості поліпшень орендованого майна, і його розподілу / відшкодування при припиненні чи розірванні зазначеного договору оренди.
Таким чином колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором про надання послуг від 06.06.2024р. №06.06-і та, як наслідок, наявність обґрунтованого права у відповідача на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення, а тому колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсним одностороннього правочину Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" про розірвання договору про надання послуг від 06.06.2024 року №06.06-і в односторонньому порядку, зазначеного в листі від 07.11.2024 року.
Відтак, судова колегія вважає, що висновки Господарського суду Одеської області, викладені в оскаржуваному рішенні про підставність відмови у задоволенні позовних вимог Громадській організації «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна» є законними та обґрунтованими, а доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Як вже зазначалося раніше за текстом постанови, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані Громадської організації Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна, м. Одеса на підтвердження обставин щодо визнання недійсним одностороннього правочину є такими, що не відповідають таким стандартам.
Відтак, зважаючи на те, зокрема, що скаржником не підтверджено належними та допустимими письмовими доказами недостатність і недостовірність наданих відповідачем документів для виконання позивачем його договірного зобов'язання у строк, передбачений умовами договору від 06.06.2024 №06.06-і та відсутність підстав для розірвання договору, судова колегія вважає, що доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, зводяться суто до незгоди з прийнятим судом першої інстанції судовим рішенням, що не може слугувати підставою для його скасування або зміни.
З огляду на зазначене, колегія суддів, переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, дійшла висновку, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого відображення під час судового розгляду справи судом апеляційної інстанції, є необґрунтованими, у зв'язку із чим оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 року у справі №916/5406/24 скасування або зміни не потребує, оскільки ухвалене у відповідності до норм матеріального права та вимог процесуального закону.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Громадської організації «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна», м. Одеса задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2025 року у справі №916/5406/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Громадської організації «Спілка інженерів з технічної інвентаризації нерухомого майна», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2025 року у справі №916/5406/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2025 року у справі №916/5406/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 24.06.2025 року.
Повний текст постанови складено 25 червня 2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.С. Богацька Я.Ф. Савицький