ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1603/24
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Богацької Н.С.,
Діброви Г.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 12 березня 2025 року (повний текст складено 24.03.2025)
у справі № 915/1603/24
за позовом Садівничого товариства “Зорі над Бугом»
до відповідача Миколаївської міської ради
про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, укладеною в редакції запропонованій позивачем,-
суддя суду першої інстанції: Мавродієва М.В.місце винесення рішення: м. Миколаїв, вулиця Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області
Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 24.06.2025, відповідно до ч.ч. 4. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частину постанови без її проголошення.
У грудні 2024 Садівниче товариство “Зорі над Бугом» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, якою просить суд визнати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі №5291 від 19.11.2007 укладеною в редакції запропонованій позивачем.
Обгрунтовуючи позовні вимоги Садівниче товариство “Зорі над Бугом» зазначає наступне.
Виконуючи обов'язки орендаря належним чином та дотримуючись умов чинного договору оренди землі, 05.08.2022, тобто в межах строку, встановленого договором, позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору. До заяви було додано проект додаткової угоди щодо поновлення договору на аналогічний строк - 15 років.
Станом на сьогодні відповідач не надав жодної відповіді щодо результатів розгляду цієї заяви, рішення про поновлення чи відмову в поновленні договору оренди не ухвалено, а додаткова угода залишилася не підписаною уповноваженою особою.
Водночас позивач продовжує фактично користуватися земельною ділянкою та виконує умови договору, включно зі сплатою орендної плати.
На думку позивача, оскільки ним було вчасно подано заяву про поновлення договору оренди землі та надіслано проект додаткової угоди, він продовжує користування земельною ділянкою після завершення строку договору, дотримуючись усіх його умов, а відповідач не висловив заперечень у визначений законом місячний строк після закінчення договору - такий договір вважається поновленим на тих самих умовах і на той самий строк, що й попередній.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 у справі №915/1603/24 (суддя Мавродієва М.В.) позов задоволено. Визнано додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 19.11.2007 за №5291, укладеною в такій редакції:
“ДОДАТКОВА УГОДА
про поновлення договору оренди землі
№5291 від 19 листопада 2007 року
м.Миколаїв “__» ________ 20__ р.
Миколаївська міська рада, в особі міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», надалі Орендодавець, з одного боку, та Садівниче товариство “Зорі над Бугом», в особі голови правління Поплавського Михайла Йосиповича, який діє на підставі Статуту, надалі Орендар, з другого боку, уклали додаткову угоду про наступне:
Поновити договір оренди землі №5291 від 19 листопада 2007 року на новий термін на 15 (п'ятнадцять) років до 19 листопада 2037 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Дана угода складена в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу і є невід'ємною частиною договору оренди землі №5291 від 19 листопада 2007 року.
Реквізити та підписи сторін:
Орендодавець:
Миколаївська міська рада
код ЄДРПОУ 26565573
54027, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20
тел.:(0512)37-22-59
Міський голова О.Ф.Сєнкевич
Орендар:
Садівниче товариство “Зорі над Бугом»
код ЄДРПОУ 30081548
54036, м.Миколаїв, вул.Північна, буд.1
тел.:(066)723-41-06
Директор М.Й.Поплавський».
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивач, як орендар, звернувся до відповідача, як орендодавця, із заявою про намір поновити договір оренди земельної ділянки та надав проект відповідної додаткової угоди у строк, визначений пунктом 3.1 спірного договору оренди, з урахуванням положень частини другої статті 33 Закону України “Про оренду землі».
З матеріалів справи вбачається, що позивач стверджує, а відповідач це не спростовує, що станом на момент судового розгляду жодної відповіді щодо результатів розгляду звернення про поновлення договору оренди землі позивачем отримано не було. Рішення про поновлення або відмову у поновленні договору відповідачем не прийнято, а додаткова угода залишилась не підписаною уповноваженою особою.
Разом з тим, після закінчення строку дії договору оренди землі позивач продовжив фактичне користування земельною ділянкою, належно виконував та продовжує виконувати умови договору, зокрема щодо сплати орендних платежів. Цей факт підтверджується долученими до справи копіями платіжних інструкцій за період січень - грудень 2024, а також довідкою Головного управління ДПС у Миколаївській області №25320/6/14-29-13-02-04 від 17.12.2024 про відсутність заборгованості зі сплати податків та зборів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи. Водночас відповідач не надсилав на адресу позивача листа-повідомлення із запереченням щодо поновлення договору оренди землі.
Суд першої інстанції зазначає, що згідно зі статтею 33 Закону України “Про оренду землі» (у редакції до змін Законом “Про протидію рейдерству»), Миколаївська міська рада мала прийняти рішення про відмову в поновленні договору оренди на пленарному засіданні протягом місяця з дня отримання звернення з проектом додаткової угоди, а також направити заперечення орендарю протягом місяця після закінчення договору. Цього зроблено не було.
Отже, суд вважає, що позивач належно скористався своїм переважним правом і вчинив усі дії для поновлення договору відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі».
Крім того, місцевий господарський суд зауважив, що встановлення у спірному договорі 30-денного строку до завершення терміну оренди для звернення орендаря з метою реалізації переважного права відповідає частині 2 статті 33 Закону України “Про оренду землі».
Також, суд врахував, що відповідачем був підготовлений проєкт рішення S-zr-155/210 щодо продовження строку оренди земельної ділянки СТ “Зорі над Бугом» та оприлюднений на сайті міської ради 13.11.2024.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що за наявності визначених ч.6 ст.33 Закону України “Про оренду землі» підстав для поновлення спірного договору оренди землі та, з огляду на те, що відповідач зволікає в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, яка відповідно до ч.8 ст.33 Закону України “Про оренду землі» мала бути укладена в обов'язковому порядку у місячний строк, існують наявні підстави для визнання додаткової угоди про поновлення спірного договору оренди землі укладеною в редакції, запропонованій позивачем.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Миколаївська міська рада звернулась безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 у справі №915/1603/24 за позовом Садівничого товариства “Зорі над Бугом» до Миколаївської міської ради про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 12.11.2007, зареєстрованого у Миколаївській міській раді 19.11.2007 за №5291 та у Миколаївській регіональній філії ДП “Центр ДЗК» 19.11.2007 за №040700100614 укладеною в редакції запропонованій позивачем та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Так, скаржник зазначає, що у наданій редакції додаткової угоди позивачем пропонуються до зміни умови договору щодо строку звернення орендаря з питання реалізації переважного права орендаря на поновлення його на новий строк, що не відповідає приписам статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення договору), якою заборонено змінювати умови договору після закінчення строку договору оренди та за відсутності письмових заперечень з боку орендодавця.
Крім того, скаржник зауважує, що помилковим є посилання суду першої інстанції проект рішення 5-гг-155/210 «Про продовження Садівничому товариству ''Зорі над Бугом» строку оренди земельної ділянки для обслуговування боксів по зберіганню човнів по вул.Північній, 1 та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у Центральному районі м.Миколаєва» як на згоду відповідача із запропонованими позивачем умовами додаткової угоди, оскільки підготовка профільним виконавчим органом ради будь-якого проекту рішення для його подальшого розгляду на сесії ради не може вважатися тотожним прийняттю такого рішення чи свідчити, що рішення буде прийняти у відповідній редакції.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 17.04.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Діброви Г.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 року у справі №915/1603/24 було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів зазначеної справи до суду апеляційної інстанції.
28.04.2025 матеріали справи №915/1603/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору в сумі 4542,00 грн., протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
08.05.2025 від скаржника до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додані докази сплати судового збору в сумі 4542,00 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 у справі №915/1603/24. Розгляд справи призначено на 24.06.2025 об 14:45 год.
23.06.2025 від представника Миколаївської міської ради до суду надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника відповідача.
Аналогічна заява надійшла до суду від представника позивача 24.06.2025, до початку сужового засідання.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вказані положення процесуального законодавства та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання; з огляду на те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін; явка учасників судового процесу судом не визнана обов'язковою; матеріалів справи достатньо для перегляду справи в апеляційному порядку та ураховуючи заявлені клопотання представників сторін про розгляд даної справи за їх відсутністю, судова колегія вважає за можливе розглянути справу №915/1603/24 за відсутністю представників сторін.
В судовому засіданні 24.06.2025, відповідно до ч.ч. 4. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частину постанови без її проголошення.
Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2007 між Миколаївською міською радою (орендодавець) і Обслуговуючим кооперативом “Бугський» (орендар), правонаступником якого є Садівниче товариство “Зорі над Бугом», укладено договір оренди землі.
За положеннями п.1.1 договору Миколаївська міська рада на підставі рішення від 14.09.2007 №14/43 передає, а Обслуговуючий кооператив “Бугський» приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування боксів по зберіганню човнів по вул.Північній, 1 в м.Миколаїв (Центральний р-н).
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 34775 кв.м без права передачі її в суборенду (п. 2.1 договору).
Договір діє протягом 15 (п'ятнадцяти) років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 4.1 договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.
Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення за актом приймання- передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору (п. 6.1 договору).
19.11.2007 проведено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.
05.08.2022 Садівниче товариство “Зорі над Бугом» звернулось до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з заявою, якою просило про поновлення строку дії договору оренди землі у зв'язку з закінченням його строку та на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому, орендар погоджується зі зміною орендної плати та терміну оренди.
До вказаною заяви орендарем, зокрема, додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Позивач зазначає, що станом на сьогодні не отримав відповіді на своє звернення від 05.08.2022 щодо поновлення договору оренди землі. Відповідач не прийняв рішення ні про продовження, ні про відмову у продовженні договору, додаткову угоду уповноваженою особою не підписано. Тим часом позивач продовжує користуватися земельною ділянкою та дотримується умов договору оренди.
У матеріалах справи містяться копії платіжних документів, які підтверджують сплату орендної плати протягом січня - грудня 2024 року, а також довідка ГУ ДПС у Миколаївській області №25320/6/14-29-13-02-04 від 17.12.2024, яка засвідчує відсутність податкової заборгованості.
Позивач наголошує, що своєчасно повідомив орендодавця про намір продовжити договір та надіслав проект додаткової угоди. Оскільки він продовжує користуватися ділянкою, сумлінно виконує всі договірні зобов'язання, а відповідач не висловив заперечень у місячний строк після завершення чинності договору, останній вважається автоматично поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.
Таким чином, позивач вважає, що Миколаївська міська рада порушує його право як орендаря на отримання підписаного договору та укладення відповідної додаткової угоди.
Вказані обставини стали підставою для звернення Садівничого товариства “Зорі над Бугом» до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 4 ст.124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі».
05.12.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16.01.2020.
Вказаним Законом суттєво змінено підхід до продовження орендних відносин. Він чітко розмежував зміст понять “поновлення договору оренди землі» та “переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк», доповнивши Земельний кодекс України статтею 126-1 “Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови», Закон України “Про оренду землі» - статтею 32-2 “Поновлення договорів оренди землі», яка відсилає до статті 126-1 Земельного кодексу України, та виклавши статтю 33 Закону України “Про оренду землі» у новій редакції з назвою “Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк» (тобто приписи цієї статті незастосовні до поновлення договорів оренди землі). У частині зазначених змін і доповнень Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» набрав чинності 16 липня 2020 року.
Разом з тим, вказаним Законом у Законі України “Про оренду землі» розділ IX “Перехідні положення» доповнено абзацом четвертим такого місту: “Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».
Приймаючи до уваги, що спірний договір оренди землі було укладено між сторонами у 2007 році, тобто до набрання 16.01.2020 чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 33 Закону України “Про оренду землі» до зміни її редакції згідно із Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству».
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначались статтею 33 Закону України “Про оренду землі» до зміни її редакції згідно із Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яка фактично об'єднувала два випадки пролонгації договору оренди землі.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (частина 2).
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5).
Частинами 8 та 9 ст.33 Закону України “Про оренду землі» було передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст.33 Закону України “Про оренду землі», була можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Отже, для застосування ч.1 ст.33 Закону України “Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно ч.ч.2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 2) орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Частиною 6 ст.33 Закону України “Про оренду землі» в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України “Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; 2) до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; 4) орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18.
Позивач зазначає, що має право на поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк на підставі частини 6 статті 33 Закону України “Про оренду землі».
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, відповідно до п.3.1 спірного договору оренди землі, він діє протягом 15 років з дати державної реєстрації (19.11.2007), тобто до 19.11.2022. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору, тобто не пізніше 19.08.2022, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до положень ч.2 ст.33 Закону України “Про оренду землі» орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Матеріали справи свідчать, що маючи намір на поновлення спірного договору оренди землі на той самий строк (на 15 років), позивач 05.08.2022 звернувся до відповідача з відповідною заявою та долучив до неї проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Відтак, з урахуванням п.3.1 спірного договору оренди землі та положень ч.2 ст.33 Закону України “Про оренду землі», позивач як орендар звернувся до відповідача без пропуску встановленого строку.
Враховуючи викладене, апеляційна колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції, що позивач належним чином скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі та вчинив всі необхідні дії для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України “Про оренду землі»
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на час розгляду справи відповіді щодо результатів розгляду звернення позивача про поновлення договору оренди землі ним не отримано, рішення відповідача про поновлення або відмову у поновлені договору оренди не прийнято, додаткова угода не підписана.
Водночас після закінчення строку дії договору оренди землі позивач продовжив користування наданою йому земельною ділянкою, належним чином виконував та продовжує виконувати умови договору, зокрема щодо сплати орендних платежів. Цей факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій про внесення орендної плати у період січень - грудень 2024 року, а також довідкою Головного управління ДПС у Миколаївській області №25320/6/14-29-13-02-04 від 17.12.2024 про відсутність у позивача заборгованості зі сплати платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи. Крім того, відповідач не надсилав позивачу, як орендарю, листа-повідомлення про заперечення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки.
За положеннями ст.33 Закону України “Про оренду землі» до зміни її редакції згідно із Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», рішення Миколаївської міської ради про відмову позивачу у продовженні оренди земельної ділянки повинно бути прийняте на її пленарному засіданні протягом місяця після отримання звернення про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди, а заперечення у поновленні договору оренди землі повинні бути надіслані позивачу протягом місяця після закінчення строку дії договору.
У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.
Зокрема, Верховний Суд зауважував, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.
Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" землі орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов'язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.
Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов'язком добросовісно провести переговори (наприклад, не розглянув протягом місяця лист-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря (аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21).
Так, як слідує з матеріалів справи, відповідач жодних заперечень проти поновлення договору не висловив.
Крім цього, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, сплачував орендні платежі та земельний податок, які відповідач продовжував зараховувати та жодних заперечень з цього приводу не висловлював, що свідчить про добросовісність дій позивача як фактичного землекористувача земельної ділянки.
З огляду на що у позивача виникли правомірні очікування отримання в майбутньому рішення міської ради про поновлення вказаного договору оренди землі, натомість орендодавець знехтував своїм обов'язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, не приймаючи взагалі жодного рішення - ні про поновлення, ні про відмову у поновленні договору.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність і обгрунтованість позовних вимог.
Твердження відповідача про те, що у запропонованій позивачем редакції додаткової угоди передбачено зміну умови договору щодо строку звернення орендаря з питання реалізації переважного права на поновлення договору - з трьох місяців на 30 днів до закінчення строку дії договору - і що це є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача про поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.
Колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству»), орендар, який має намір реалізувати переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця у строк, визначений договором, але не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору.
Отже, передбачений у додатковій угоді положення про 30-денний строк до моменту завершення дії договору, протягом якого орендар може звернутися з питання реалізації переважного права на його поновлення, відповідає вимогам частини другої статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Крім того, судова колегія враховує, що визначення іншого строку звернення орендаря з питання реалізації переважного права на поновлення договору не є зміною істотних умов договору оренди землі, оскільки така зміна жодним чином не стосується зміни строку дії відповідного договору.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006р. ).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
В той же час, висновки Господарського суду Миколаївської області, викладені у рішенні від 12.03.2025 у справі №915/1603/24 є правомірними та такими, що зміни або скасування не потребують.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що судом попередньої інстанції було надано скаржникові вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 у справі №915/1603/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Миколаївської міської ради - без задоволення.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 у справі №915/1603/24 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 25.06.2025.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Богацька Н.С.
Суддя Діброва Г.І.