24 червня 2025 року
м. Рівне
Справа № 949/392/25
Провадження № 22-ц/4815/683/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Гордійчук С. О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 10 березня 2025 року у складі судді Тарасюк А.М., постановлену в м. Дубровиця Рівненської області,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 10 березня 2025 року зупинено провадження у справі до завершення проходження відповідачем ОСОБА_2 військової служби або до виникнення обставин, що дозволяють його особисту участь у судовому засіданні. Зобов'язано відповідача ОСОБА_2 повідомити Дубровицький районний суд Рівненської області про припинення проходження ним військової служби або виникнення обставин, що дозволяють його особисту участь у судовому засіданні протягом 10 днів з дня виникнення однієї із вказаних обставин.
Ухвала суду першої інстанції вмотивована положеннями п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, якою встановлено обов'язок суду зупинити провадження у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, та обґрунтоване належними, достатніми і достовірними доказами перебування відповідача ОСОБА_2 , який заявив відповідне клопотання про зупинення провадження у справі, на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Вважаючи ухвалу суду незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує правомірність задоволення місцевим судом клопотання сторони відповідача про зупинення провадження та вказує, що для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п.2 ч.І ст.251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань. Додає, що звертаючись до суду із заявою про зупинення розгляду справи, представником відповідача надано суду довідку №08/343 від 21.02.2025, з якої вбачається, що головний сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за контрактом у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служб України (військова частина НОМЕР_1 з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) з 11.08.2022 року по теперішній час. Наголошує, що при цьому не надано доказів перебування відповідача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка виконує бойові завдання у зоні бойових дій та бере безпосередню участь у бойових діях або у здійсненні заходів з національної безпеки і обороні, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в лінії бойового зіткнення з противником, а зазначена довідка не дає підстав встановити це на момент постановлення оскаржуваної ухвали. Зазначає, що згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасої окупованих територій України №309 від 22.12.2022 «Про затверджені Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасої окупованих Російською Федерацією» н.п. Переброди Сарненського районе Рівненської області не відноситься до території, на якій ведуться бойові дії. Також зазначає, що зупинення провадження у справі не порушує прав відповідача, адже він не позбавлений можливості брати участь у справі через представника. Покликаючись на те, що зупинення провадження справі за її позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу суперечить принципу ефективності судового процесу, спрямованому на недопущення затягування розгляду справи, перешкоджає подальшому провадженню у справі, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу звернулася ОСОБА_1 .
Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 лютого 2025 року вказану справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Богельський І. В. про зупинення провадження у справі, оскільки його довіритель проходить військову службу як військовослужбовець НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та виконує обов'язки, пов'язані з обороною держави.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
На підтвердження перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, надано наступні документи:
1) копія службового посвідчення НОМЕР_3 , з якого вбачається, що ОСОБА_2 є головним сержантом та займає посаду в ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
2) копія довідки №08/343 від 21 лютого 2025 року, виданої заступником начальника відділу - начальником відділення проходження служби особовим складом військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , головний сержант ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 з АДРЕСА_1 ) з 11 серпня 2022 року по теперішній час.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, і неодноразово продовженого, в Україні введено воєнний стан, який триває на момент розгляду цієї справи.
Згідно з пунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 14 березня 2022 року № 7168, Указом Президента України від 19 квітня 2022 року № 7300, затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX та продовжений до цього часу.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до статті 1 цього Закону, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 цього Закону визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Згідно частиною першою статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Структура Збройних Сил України визначена статтею 3 вказаного Закону, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону, особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 466/8799/22).
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 9 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 і від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 виснував, що для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України необхідно надати докази перебування заявника у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан і виконує бойові завдання у зоні бойових дій.
Надані стороною відповідача документи не містять інформації про переведення військової частини, в якій він служить, на воєнний стан і про залучення відповідача до виконання бойових завдань у зоні бойових дій.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що, вирішуючи питання про зупинення на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини через перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан, суд має враховувати, зокрема, чи є належні докази того, що військова частина, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан, і що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чи користувався відповідач правничою допомогою під час судового провадження, чи мав можливість самостійно або з допомогою представника висловитися щодо позовних вимог.
Такий висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23 (провадження № 61-2354св24)
Задовольняючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також враховує, що відповідач користується правничою допомогою адвоката, який і заявив клопотання про зупинення провадження у справі, був представлений адвокатом у суді, а тому має процесуальну можливість захистити свої інтереси у цій справі під час її розгляду судом.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Європейський суд з прав людини у справі «Буланов та Купчик проти України» вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутій проти Хорватії».
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даної справи, постановив оскаржувану ухвалу у порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позбавивши позивача права на справедливий судовий розгляд.
За наведених обставин, апеляційний суду приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала - до скасування із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст. ст. 367, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 10 березня 2025 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 24 червня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Гордійчук С. О.