Справа № 161/15179/24 Провадження № 22-з/802/59/25 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.
Доповідач: Матвійчук Л. В.
19 червня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Карпук А. К., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності та визначення частки майна особи за апеляційними скаргами відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2025 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2025 року
Постановою Волинського апеляційного суду від 03 червня 2025 року апеляційні скарги відповідача ОСОБА_1 залишені без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2025 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2025 року у цій справі - без змін.
15 травня 2025 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 через підсистему «Електронний суд» подала до Волинського апеляційного суду заяву, в якій вказувала, що позивачем у суді апеляційної інстанції понесені витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких становить 40 000 грн та що відповідні докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Просила апеляційний суд після прийняття рішення у цій справі розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення суду про стягнення вказаних витрат з відповідачів.
10 червня 2025 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 через підсистему «Електронний суд» подав до Волинського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення суду (сформована в підсистемі 09 червня 2025 року), яку обґрунтовував тим, що 15 травня 2025 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 звернулася до апеляційного суду із заявою до закінчення судових дебатів у справі, в якій заявила про намір подати докази, які підтверджують розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 40 000 грн.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У поданій 13 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Волинського апеляційного суду заяві представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просив апеляційний суд розглядати справу за його відсутності.
Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не прибули. Їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що заяву про ухвалення додаткового рішення суду у цій справі належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, складання відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 15 травня 2025 року заявила про необхідність стягнення з відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу, зробивши до закінчення судових дебатів відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України заяву про подання доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення суду та додав відповідні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги № 05-08-2024 від 05 серпня 2024 року, укладеного між адвокатським об'єднанням «КОЛТ» та ОСОБА_3 ; копію додаткової угоди № 1 від 05 серпня 2024 року до вказаного договору про надання правової допомоги; акт надання послуг № 35 від 04 червня 2025 року на виконання умов договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього; копію ордера на надання правничої допомоги на представництво інтересів ОСОБА_3 у суді апеляційної інстанції та копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю, виданого Марченку В. С. Згідно з умовами додаткової угоди № 1 від 05 серпня 2024 року до договору про надання правової допомоги № 05-08-2024 від 05 серпня 2024 року виконавець зобов'язаний представляти інтереси клієнта у суді апеляційної інстанції, готувати необхідні процесуальні документи щодо захисту прав та інтересів клієнта (п. 2.3.). Вартість юридичних послуг, передбачених п. 2.3. цієї додаткової угоди, становить 40 000 грн (п. 2.4.). Ці послуги виконавця оплачуються клієнтом шляхом переказу грошових коштів на рахунок виконавця упродовж 30 днів після оприлюднення повного тексту рішення суду апеляційної інстанції.
Отже, сторони у договорі про надання правової допомоги погодили фіксований розмір гонорару, тому детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги у даному випадку не потрібний.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц міститься наступний правовий висновок.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
17 червня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - Носков О. М. через підсистему через підсистему «Електронний суд» відповідно до частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України подав до Волинського апеляційного суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення суду про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами в суді апеляційної інстанцій, покликаючись на їх неспівмірність, а також, що розмір таких витрат є необґрунтованим. Вказував на те, що стороною позивача у відзиві на апеляційні скарги не зазначалося про понесені чи очікувані витрати на правничу допомогу, а також позивач не просив стягнути такі витрати з відповідачів. При цьому у позивача на час ухвалення рішення в суді апеляційної інстанції були наявні докази, що підтверджують розмір судових витрат, однак, сторона позивача не зазначила жодної поважної причини на обґрунтування того, чому він не зміг ці докази подати до закінчення судових дебатів. Крім того, позивачем не підтверджені покликання на реальний розмір його витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 40 000 грн.
Зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення сторони відповідача про неспівмірність понесених позивачем у суді апеляційної інстанції зазначених витрат, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки апеляційні скарги відповідача ОСОБА_1 залишені без задоволення, а оскаржувані основне рішення та додаткове рішення суду залишені без змін, ураховуючи складність справи та надані адвокатом послуги, зокрема, подання відзиву на апеляційну скаргу, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а саме: участь фактично в одному судовому засіданні у суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції, тому з відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 12 000 грн по 4 000 грн з кожного відповідача, що буде відповідати критерію співмірності та обґрунтованості таких витрат, які реально понесені позивачем ОСОБА_3 у суді апеляційної інстанції. У зв'язку з наведеним, заява представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення суду у цій справі підлягає частковому задоволенню.
Доводи представника відповідача про те, що у суді апеляційної інстанції позивач не заявив вимогу про стягнення витрат на правову допомогу та його представник не зробила заяву про подання доказів на підтвердження наданих послуг адвоката до закінчення судових дебатів, спростовуються поданою 15 травня 2025 року представником позивача ОСОБА_3 - Легкою О. Ю. до суду апеляційної інстанції заявою, в якій вона заявила про необхідність стягнення з відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу, зробивши до закінчення судових дебатів відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України заяву про подання доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому подання стороною позивача на виконання ч. 8 ст. 141 ЦПК України акту надання послуг № 35 від 04 червня 2025 року узгоджується із умовами договору про надання правової допомоги (п. 3.1.) та додаткової угоди до нього (п. 2.4.), яким передбачено його складення по факту надання послуг, який разом із рахунком направляється клієнту, тобто після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 270, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення суду задовольнити частково та ухвалити у цій справі додаткове рішення.
Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень по 4 000 (чотири тисячі) гривень з кожного.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: