Справа № 709/969/25
25 червня 2025 року селище Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12025250370000533, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Олександропілля, Попаснянського району Луганської області, українця, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, інвалідом, депутатом будь-якого рівня не являється, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч.1 ст. 345 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця
с. Кушелівка Хмельницького району Вінницької області, українця, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, інвалідом, депутатом будь-якого рівня не являється, на утриманні має неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , раніше судимого вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 листопада 2017 року за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 343, ч.2 ст. 342 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 16.05.2025 близько 17 години 40 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, достовірно знаючи, що поліцейський офіцер громади Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 та інспектор сектору публічного порядку відділу превенції Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_8 , відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу Національної поліції України, оскільки вони перебували в поліцейському однострої з видимими знаками розпізнання (мали на собі нагрудний жетон, шеврони, погони), офіційно представилися працівниками поліції та пред'явили свої службові посвідчення ОСОБА_3 , під час виконання поліцейським офіцером громади Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 та інспектором сектору публічного порядку відділу превенції Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 , на виконання вимог статті 12, п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», своїх службових обов'язків, щодо припинення та документування адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, вчиненого ОСОБА_3 , а також адміністративного затримання останнього, вчинив зазначеним працівникам правоохоронного органу активний опір, який виразився у вчиненні активних дій ОСОБА_3 , а саме хапав руками та тягнув їх за руки та одяг, відштовхував руками з метою уникнути адміністративного затримання та адміністративної відповідальності.
Він же, в подальшому, 16.05.2025 близько 17 години 40 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, достовірно знаючи, що поліцейський офіцер громади Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу - Національної поліції України, оскільки він перебував в поліцейському однострої з видимими знаками розпізнання (мав на собі нагрудний жетон, шеврони, погони), офіційно представився працівником поліції та пред'явив своє службове посвідчення ОСОБА_3 , під час виконання поліцейським офіцером громади Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 , на виконання вимог статті 12, п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», своїх службових обов'язків, щодо припинення та документування адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, вчиненого ОСОБА_3 , а також адміністративного затримання останнього, взяв в руки сокиру та викрикнувши «зарубаю» здійснив погрозу вбивством поліцейському офіцеру громади Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_9 , який в обстановці, що склалася, сприйняв її як реальну.
Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 342 КК України, а саме як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків; ч. 1 ст. 345 КК України, а саме як погроза вбивством працівникові правоохоронного органу, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_4 16.05.2025 близько 17 години 40 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, достовірно знаючи, що поліцейський офіцер громади Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу - Національної поліції України, оскільки він перебував в поліцейському однострої з видимими знаками розпізнання (мав на собі нагрудний жетон, шеврони, погони), офіційно представився працівником поліції та пред'явив своє службове посвідчення ОСОБА_4 , під час виконання поліцейським офіцером громади Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 , на виконання вимог статті 12, п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», своїх службових обов'язків, щодо припинення та документування адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, вчиненого ОСОБА_3 , а також адміністративного затримання останнього, з метою перешкодити поліцейському офіцеру громади Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_9 у виконанні зазначених службових обов'язків, вчинив на нього фізичний вплив, який виразився у вчиненні активних дій ОСОБА_4 , а саме хапав руками та тягнув його за руки та одяг, відштовхував руками та тулубом.
Він же, в подальшому, 16.05.2025 близько 17 години 41 хвилина, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, достовірно знаючи, що поліцейський офіцер громади Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу - Національної поліції України, оскільки він перебував в поліцейському однострої з видимими знаками розпізнання (мав на собі нагрудний жетон, шеврони, погони), офіційно представився працівником поліції та пред'явив своє службове посвідчення ОСОБА_4 , під час виконання поліцейським офіцером громади Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 , на виконання вимог статті 12, п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», своїх службових обов'язків, щодо припинення фізичного впливу ОСОБА_4 стосовно себе, який останній здійснював з метою перешкодити поліцейському офіцеру громади Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_9 у виконанні свої службових обов'язків щодо припинення та документування адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, вчиненого ОСОБА_3 , а також адміністративного затримання останнього, вчинив зазначеному працівнику правоохоронного органу активний опір, який виразився у вчиненні активних дій, а саме хапав руками та тягнув за руки та одяг, відштовхував руками та тулубом, намагався повалити на землю.
Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 343 КК України, а саме як вплив на працівника правоохоронного органу, з метою перешкоди виконанню ним службових обов'язків; ч. 2 ст. 342 КК України, а саме як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
У даному кримінальному провадженні 06 червня 2025року між прокурором
ОСОБА_7 , підозрюваними ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за участю захисників
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , укладено угоди про визнання винуватості згідно з вимогами ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор та підозрюваний
ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання підозри і кваліфікації дій за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345 КК України.
Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор та підозрюваний
ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання підозри і кваліфікації дій за ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 342 КК України.
Згідно з угодами про визнання винуватості підозрювані ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 повністю визнали свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях і зобов'язалися беззастережно визнати обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень.
Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання підозрюваному ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 342 КК України у вигляді одного року позбавлення волі; за ч. 1 ст. 345 КК України у вигляді двох років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 2 років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України погодили звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов'язків передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 та п.п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання підозрюваному ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 343 КК України у вигляді одного року пробаційного нагляду; за ч. 1 ст. 342 КК України у вигляді двох років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 2 років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України погодили звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов'язків передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 та п.п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Крім того, прокурор та підозрювані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості і окремо умисного невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.
Прокурор ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України і КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 342 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
Захисники ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , також просили затвердити угоди про визнання винуватості.
Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в підготовчому судовому засіданні зазначили, що вони не оспорюють жодних обставин, зазначених в обвинувальному акті, а також кваліфікацію дій обвинувачених. Щодо затвердження угод про визнання винуватості не заперечували.
Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угод про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах про визнання винуватості. Судом з'ясовано, що будь-яких скарг обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час кримінального провадження не подавали.
Перевіривши угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 342, ч. 1
ст. 345 КК України, обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 342 КК України є правильною. Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнали себе винними, відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком та нетяжким злочином, що в силу вимог ч. 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.
Умови угод про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.
Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним. Взяті обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на себе за угодами про визнання винуватості зобов'язання очевидно можливі для виконання.
З огляду на викладене, враховуючи пом'якшуючі обставини, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, обтяжуючу обставину, а саме вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, особи обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий, а також те, що даним кримінальним правопорушенням не завдано шкоди правам та інтересам окремих осіб, воно не набуло значного суспільного резонансу, що суспільний інтерес виражається в зменшенні рівня злочинності, запобіганні, виявленні та припиненні кримінального правопорушення і забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду, суд вбачає наявність фактичних підстав для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345 КК України, та обвинуваченого
ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 342 КК України та затвердження угод про визнання винуватості.
За вчинене кримінальні правопорушення обвинувачені ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 підлягають покаранню, яке узгоджене сторонами в угодах про визнання винуватості.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експертів відсутні.
Керуючись ст.ст. 314, 369-371, 373, 374, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості від 06 червня 2025 року, укладену між прокурором ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_10 .
Затвердити угоду про визнання винуватості від 06 червня 2025 року, укладену між прокурором ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_11 .
Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345 КК України.
Призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 06 червня 2025 року покарання:
- за ч. 2 ст. 342 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;
- за ч. 1 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_3 відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_3 згідно з п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 342 КК України.
Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 06 червня 2025 року покарання:
- за ч. 1 ст. 343 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік;
- за ч. 2 ст. 342 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_4 відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Покласти на ОСОБА_4 згідно з п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ОСОБА_3 наслідки невиконання угод про визнання винуватості, передбачені ч.ч. 1 і 5 ст. 476 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази: дерев'яна штахетина, сапка та сокира, що передано на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області- знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Чорнобаївський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та потерпілим.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1