712/8769/22
2/712/69/25
18 червня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
судді Борєйко О.М.
за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
представника відповідача Журова Є.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 13 червня 2022 року о 09 годині 10 хвилин в місті Черкаси по вулиці Смілянській, 131, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz» модель «Atego 1518L», номерний знак НОМЕР_1 (власник ОСОБА_5 ), не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen» модель «Golf», номерний знак НОМЕР_2 (власник - ОСОБА_1 ), під керування водія ОСОБА_1 , порушивши вимоги п.п. 12.1., 13.1. Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2022 року у справі №712/4263/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Mercedes-Benz» модель «Atego 1518L», номерний знак НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/5819694 у ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», страхова сума на одного потерпілого:
- за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000 гривень;
- за шкоду, заподіяну життю/здоров'ю - 260 000 гривень;
- розмір франшизи - нуль.
14 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» з повідомленням про дорожньо- транспортну пригоду за участю транспортного засобу, власник якого може бути визнаний потерпілою особою, та заявою про страхове відшкодування за договором обов'язкового (добровільного) страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, внаслідок пошкодження автомобіля марки «Volkswagen» модель «Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 13 червня 2022 року.
21 вересня 2022 року ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» позивачу було виплачено страхове відшкодування відповідно до вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, у розмірі 68 036 гривень 48 копійок.
23 вересня 2022 року позивач звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» із заявою про виплату різниці між фактично виплаченою сумою страхового відшкодування в розмірі 68 036 гривень 48 копійок та вартістю відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen» модель «Golf», д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що зазначена у звіті № А078-07 про оцінку автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 19 липня 2022 року складеному ФОП ОСОБА_6 , - 114 682 гривні 29 копійок.
Проте, листом від 30 вересня 2022 року №09/04 ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» відмовило позивачу у здійсненні таких виплат.
Крім того, позивач в позовній заяві зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачу завдано моральну шкоду внаслідок винних дій відповідача - ОСОБА_3 , яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з пошкодженням майна, що призвело до неможливості використовувати автомобіль за призначенням, порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, неможливості користування автомобілем; вказані обставини викликають у позивача пригніченість, що вливає на стан здоров'я останнього. Розмір завданої відповідачем моральної шкоди оцінено позивачем в сумі 30 000 гривень.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Відповідачем - ОСОБА_3 надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог. Зазначив, що наданий позивачем звіт № А07-07 від 19 липня 2022 року, виготовлений на замовлення учасника справи, не відповідає вимогам ст. 78 ЦПК України, оскільки виготовлений не для подання його до суду; вказаний звіт не містить відомостей про попередження оцінювача про кримінальну відповідальність. Позивачем не доведено належними достопустимим доказами дійсного розміру матеріальної шкоди. Крім того, позивачем заявлені вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 30 000 гривень. Вказаний розмір є завищеним, оскільки вчинене відповідачем адміністративне правопорушення не є умисним, відповідач вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав та сприяв розгляду справи в суді протягом розумних строків з метою отримання позивачем страхового відшкодування в максимально короткий строк. Зазначив, що розмір заявлених позивачем витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги, є неспіврозмірним з фактично витраченим адвокатом часом на надання праної допомоги позивачу. Враховуючи викладене, відповідач ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги визнав частково, а саме: в частині заявлених позовних вимог про стягнення з нього в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 2 000 гривень; в іншій частині заявлених позовних вимог просив відмовити.
ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог. Зазначив, що згідно звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 18491 від 31 липня 2022 року, ринкова вартість транспортного засобу марки «Volkswagen» модель «Golf», номерний знак НОМЕР_2 , становить 278 528 гривень 10 копійок, вартість відновлювального ремонту (з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування) складає 169 994 гривень 08 копійок; значення коефіцієнту фізичного зносу - 0,6719; вартість матеріального збитку (з урахуванням ПДВ) становить 77 848 гривень 78 копійок, вартість матеріального збитку (без урахування ПДВ) - 68 036 гривень 48 копійок.
Згідно платіжного доручення № 14718 від 21 вересня 2022 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплачено на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування згідно акту № 62422/1/2022 від 21 вересня 2022 року в розмірі 68 036 гривень 48 копійок.
Відповідачем ПрАТ СК «Євроінс Україна» 02 лютого 2024 року було частково відшкодовано позивачу матеріальну шкоду в розмірі 9 812 гривень 30 копійок, що підтверджується випискою по картці та листом за № 62422/1-1 від 02 лютого 2024 року.
Відповідачем ОСОБА_3 22 листопада 2023 року було частково відшкодовано позивачу матеріальну шкоду в розмірі 8 000 гривень.
28 серпня 2024 року позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив, що згідно висновку експерта, складеного за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/124-24/2565-АВ від 30 травня 2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen» модель «Golf», номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулась 13 червня 2022 року становить 84 083 гривні 61 копійка.
Враховуючи викладене, позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28 серпня 2024 року, остаточно просив суд:
- стягнути з відповідача - ОСОБА_3 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 93 496 гривень 67 копійок; моральну шкоду в розмірі 30 000 гривень;
- стягнути з відповідача - ПрАТ «СК «Євроінс» на користь позивача матеріальну шкоду (страхове відшкодування) в розмірі 6 234 гривень 83 копійки;
- стягнути з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача понесені судові витрати за оплату правничої допомоги у розмірі 10 000 гривень; понесені витрати за звіт в розмірі 3 000 гривень; та понесені витрати за судову експертизу в розмірі 6 815 гривень 52 копійок.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Манзар Т.В. зазначила, що після звернення до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог відповідачем - ОСОБА_3 08 листопада 2024 року виплачено на користь позивача 5 000 гривень, а тому просила стягнути з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 88 496 гривень 67 копійок. В іншій частині заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру заявлених позовних вимог від 28 серпня 2024 року) позивач та представник позивача підтримали та просили їх задовольнити.
Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на повну заяву.
Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди визнав. Заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача - ОСОБА_3 моральної шкоди визнав частково в розмірі 2 000 гривень; судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, визнав у розмірі 5 000 гривень. Крім тог, визнав вимоги про відшкодування понесених судових витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи. В іншій частині заявлених позовних вимог просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши позивача, представника позивача, відповідача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, об'єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, визначаючи один із способів захисту цивільних прав та інтересів - відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
13 червня 2022 року о 09 годині 10 хвилин в місті Черкаси по вулиці Смілянській, 131, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz» модель «Atego 1518L», номерний знак НОМЕР_1 (власник ОСОБА_5 ), не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen» модель «Golf», номерний знак НОМЕР_2 (власник - ОСОБА_1 ), під керування водія ОСОБА_1 , порушивши вимоги п.п. 12.1., 13.1. Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2022 року у справі №712/4263/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Mercedes-Benz» модель «Atego 1518L», номерний знак НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/5819694 у ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», страхова сума на одного потерпілого:
- за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000 гривень;
- за шкоду, заподіяну життю/здоров'ю - 260 000 гривень;
- розмір франшизи - нуль.
14 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» з повідомленням про дорожньо- транспортну пригоду за участю транспортного засобу, власник якого може бути визнаний потерпілою особою, та заявою про страхове відшкодування за договором обов'язкового (добровільного) страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, внаслідок пошкодження автомобіля марки «Volkswagen» модель «Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 13 червня 2022 року.
Згідно правового висновку Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №234/16272/15-ц, «відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала».
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України.
Закон України № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
Вказаний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 465/6315/16-ц.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно доданого позивачем до позовної заяви останнього звіту № А07-07 про оцінку автомобіля від 19 липня 2022 року, виконаного ФОП ОСОБА_6 на замовлення учасника справи, вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників транспортного засобу Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 114 682 гривні 29 копійок, в тому числі ПДВ 20%; за винятком вартості ремонтно-відновлювальних робіт.
Згідно ч.ч. 2,5 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили, або умислу потерпілого.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. ( ч.2 ст. 1166 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується га загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 465/1287/15, «до сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є порожньо транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
В Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», детально регламентовано дії водія, транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика.
Згідно п.33.1.4 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Згідно п.36.1 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Згідно п.36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Відповідно до пунктів 37.1.1 - 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:
навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;
вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);
невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;
неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду в постанові від 28 жовтня 2019 року у справі 722/1384/15-ц, провадження № 61-19660св18 «Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала».
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідачем ПрАТ СК «Євроінс Україна» 02 лютого 2024 року було частково відшкодовано позивачу матеріальну шкоду в розмірі 9 812 гривень 30 копійок, що підтверджується випискою по картці та листом за № 62422/1-1 від 02 лютого 2024 року.
Відповідачем ОСОБА_3 22 листопада 2023 року було частково відшкодовано позивачу матеріальну шкоду в розмірі 8 000 гривень.
28 серпня 2024 року позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив, що згідно висновку експерта, складеного за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/124-24/2565-АВ від 30 травня 2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen» модель «Golf», номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулась 13 червня 2022 року становить 84 083 гривні 61 копійка.
Враховуючи викладене, позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28 серпня 2024 року, остаточно просив суд:
- стягнути з відповідача - ОСОБА_3 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 93 496 гривень 67 копійок; моральну шкоду в розмірі 30 000 гривень;
- стягнути з відповідача - ПрАТ «СК «Євроінс» на користь позивача матеріальну шкоду (страхове відшкодування) в розмірі 6 234 гривень 83 копійки;
- стягнути з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача понесені судові витрати за оплату правничої допомоги у розмірі 10 000 гривень; понесені витрати за звіт в розмірі 3 000 гривень; та понесені витрати за судову експертизу в розмірі 6 815 гривень 52 копійок.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Манзар Т.В. зазначила, що після звернення до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог відповідачем - ОСОБА_3 08 листопада 2024 року виплачено на користь позивача 5 000 гривень, а тому просила стягнути з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 88 496 гривень 67 копійок. В іншій частині заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру заявлених позовних вимог від 28 серпня 2024 року) позивач та представник позивача підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц підтримав правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов'язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.
Різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у дорожньо-транспортної пригоди, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу, оплачується винуватцем дорожньо-транспортної пригоди. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 березня 2024 року у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу.
Згідно висновку судового експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України Науменко В.С., складеного за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №СЕ-19/124-24/2565-АВ від 30 травня 2024 року:
вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen» модель «Golf», номерний знак НОМЕР_2 , без урахування коефіцієнту фізичного зносу складників, в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 13 червня 2022 року, складала 185 580 гривень 28 копійок;
розмір коефіцієнту фізичного зносу складників: Ез = 0,63;
вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen» модель «Golf», номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 13 червня 2022 року, складала 84 083 гривні 61 копійку.
Представник позивача звернулась до суду з заявою про зменшення розміру заявлених позовних вимог, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 6 234 гривні 83 копійки; з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 88 496 гривень 67 копійок.
Як зазначено вище, згідно висновку експерта, складеного за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/124-24/2565-АВ від 30 травня 2024 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen» модель «Golf», номерний знак НОМЕР_2 , в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 13 червня 2022 року, становить 84 083 гривні 61 копійка.
Згідно матеріалів справи, досліджених судом безпосередньо в судовому засіданні, ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» було визначено та сплачено на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 77 848 гривень 78 копійок.
Враховуючи вищевикладене, з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля, визначеного згідно висновку судового експерта, складеного за результатами проведення судової експертизи, та розміром фактично виплаченого страхового відшкодування в розмірі 6 234 гривні 83 копійки, виходячи з наступного розрахунку: (84 083 гривні 61 копійка (вартість відновлювального ремонту автомобіля) - 77 848 гривень 78 копійок (виплачене страхове відшкодування)
Суд також ураховує, що представник відповідача - Ковтун А.В. та відповідач ОСОБА_3 , в судовому засіданні визнали позовні вимоги про стягнення на користь позивача шкоди в розмірі 88 496 гривень 67 копійок та не заперечували щодо її розміру.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_3 30 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.
Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеню вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі 753/21303/16-ц, провадження № 61-31609 св 18, «рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено обов'язок страховика у разі визнання транспортного засобу фізично знищеним здійснити потерпілому страхову виплату у вигляді різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, що не позбавляє позивача права вимоги до винної особи про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, враховуючи згоду позивача, передати відповідачеві залишки пошкодженого транспортного засобу. Щодо відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд зазначив, що вона виплачується незалежно від наявності підстав для відшкодування майнової шкоди і не пов'язується з її розміром, а тому, врахувавши глибину фізичних та душевних страждань позивача заподіяних внаслідок пошкодження його автомобіля, ступінь вини відповідача, вимоги розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА-3 на відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.
Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом («STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА-1 про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд урахував глибину фізичних та душевних страждань позивача внаслідок пошкодження належного йому майна, ступінь вини відповідача, та із застосуванням принципів розумності і справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 гривень.»
Під час розгляду справи судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 13 червня 2022 року з вини відповідача - ОСОБА_3 , автомобіль марки «Volkswagen» модель «Golf», номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу, отримав механічні пошкодження.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2022 року у справі №712/4263/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Враховуючи викладене, внаслідок винних дій відповідача - ОСОБА_3 , позивачу спричинено моральну шкоду у зв'язку з пошкодженням майна позивача.
Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 30 000 гривень. Доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди саме в розмірі 30 000 гривень позивачем та представником позивача суду не надано і матеріали справи не містять. Доводи позивача щодо погіршення стану здоров'я позивача внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, яка відбулась 13 червня 2022 року, не підтверджені жодними доказами.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності підстав для відшкодування майнової шкоди і не пов'язується з її розміром, а тому, врахувавши характер правопорушення, встановлення рішенням суду вини відповідача у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди, виходячи з засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_3 3 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_3 .
Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат на оплату послуг за звіт оцінювача в розмірі 3 000 гривень та витрат, пов'язаних з проведення судової експертизи, в розмірі 6 815 гривень 52 копійки, суд зазначає наступне.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 134 ЦПК України передбачений обов'язок сторін попередньо визначити суми судових витрат. Зокрема, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина перша цієї статті).
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга цієї статті).
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина четверта цієї статті відповідно).
Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторони (сторона) не надали відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).
Згідно із частинами першою, п'ятою - сьомою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).
Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов'язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об'єкти, що підлягають дослідженню.
Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:(1) витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов'язків цивільного характеру» пов'язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).
Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinyk v. Ukraine), заява № 55109/08).
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак, сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постанові Великої Палата Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі за № 712/4126/22.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 березня 2024 року у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу.
На виконання ухвали суду судовим експертом Науменко В.С. складений суду висновок експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/124-24/2565-АВ від 30 травня 2024 року.
Згідно платіжної інструкції на переказ готівки № 1 від 22 травня 2024 року позивачем за проведення судової автотоварознавчої експертизи сплачено 6 815 гривень 52 копійки.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.2) ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Представниками відповідачів клопотання про зменшення розміру витрат на оплату послуг експерта не заявлено.
Обставин неспівмірності витрат на оплату послуг експерта, їх невідповідності критеріям розумності та необхідності судом не встановлено.
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату послуг експерта в розмірі 6 815 гривень 52 копійки.
Разом з тим, витрати за складення звіту автотоварознавчого дослідження не відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому не підлягають стягненню з відповідачів. Крім того, судом при вирішенні спору враховано висновок судового експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України Науменко В.С., складений за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №СЕ-19/124-24/2565-АВ від 30 травня 2024 року згідно ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2024 року у справі № 712/8769/22, а не наданий позивачем звіт № А07-07 про оцінку автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складений оцінювачем ФОП ОСОБА_6 на замовлення учасника справи.
Згідно ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1) ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.2 ст. 137ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами
Згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №753/15683/15.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц зазначено наступне:
«На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані:
договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);
розрахунок наданих послуг;
документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.).
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.»
На підтвердження розміру фактично понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду наступні документи:
- договір про надання правової допомоги від 11 жовтня 2022 року №63;
- акт прийому наданих послуг від 21 жовтня 2022 року № 29 до договору про надання правової допомоги від 11 жовтня 2022 року № 63;
- квитанцію від 21 жовтня 2022 року № 29 на суму 10 000 гривень.
В судовому засіданні відповідачем ОСОБА_3 та його представником вимоги про стягнення з відповідача понесених судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, визнані в розмірі 5 000 гривень.
З огляду на викладене, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, заявлені позивачем вимоги, їх складність та об'єм досліджених судом доказів, виходячи з конкретних обставин справи, оскільки 97 731 гривня 50 копійок (вимоги позивача, які підлягають задоволенню) відповідають 73,63% від заявленої ціни позову 132 731 гривні 50 копійок, отже, саме такий відсоток від сплачених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача - ОСОБА_3 судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 5 000 гривень 00 копійок; з відповідача - ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 2 363 гривні 00 копійок.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 15, 16, 23, 1166 1167 Цивільного кодексу України, згідно ст.ст. 12, 22, 29, 34, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 83, 89, 95, 102, 103, 104, 106, 133, 137, 141, 260, 261, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 22868348, на користь ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , матеріальну шкоду в розмірі 6 234 (шість тисяч двісті тридцять чотири) гривні 83 (вісімдесят три) копійки, витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 3 407 (три тисячі чотириста сім) гривень 76 (сімдесят шість) копійок, витрати на правничу допомогу в сумі 2 363 (дві тисячі триста шістдесят три) гривні 00 (нуль) копійок, а всього 12 005 (дванадцять тисяч п'ять) гривень 59 (п'ятдесят дев'ять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , матеріальну шкоду в розмірі 88 496 (вісімдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто шість) гривень 67 (шістдесят сім) копійок, моральну шкоду в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок, витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 3 407 (три тисячі чотириста сім) гривень 76 (сімдесят шість) копійок, витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, а всього 99 904 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот чотири) гривні 43 (сорок три) копійки.
В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складений 23 червня 2025 року.
Сторони справи:
Позивач: ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 22868348;
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя О.М. Борєйко