Справа № 369/10513/25
Провадження №1-кс/369/1857/25
13.06.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Фастівської окружної прокуратури Київській області ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Фастівської окружної прокуратури Київській області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025112310000077 від 22.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 201-2 КК України,
До провадження слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Фастівської окружної прокуратури Київській області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025112310000077 від 22.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні слідчого відділу ВП № 1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025112310000077 від 22.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Під час дії воєнного стану, введеного на всій території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та Законом України про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, продовжено Указами Президента України ОСОБА_6 № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та Законами України про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2119-ІХ від 15.03.2022, № 2212-IX від 21.04.2022, № 2263-IX від 22.05.2022, № 2500-IX від 15.08.2022, № 2738-IX від 16.11.2022 з 21.11.2022 на 90 діб з подальшим неодноразовим продовженням, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник умисел на отримання незаконного прибутку з метою власного збагачення, шляхом продажу предметів гуманітарної допомоги, а саме транспортних засобів, ввезених на територію України в якості гуманітарної допомоги.
З метою здійснення діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку від продажу транспортних засобів, ввезених на територію України в якості гуманітарної допомоги ОСОБА_4 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений час, але не пізніше 15.02.2025, організував прибуття до місця перетину державного кордону у пункті пропуску UA209030 автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», реєстраційний номер VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , ввезена по декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, від 14.02.2025 на БО «ТГР МЕДОЇД» (КОД ЄРДПОУ 44944090).
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22.05.2025 до ОСОБА_4 звернувся військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою пошуку транспортних засобів для потреб підрозділів ЗСУ. ОСОБА_4 повідомив, що автомобілі, які можуть бути використані для потреб Збройних Сил України, є в наявності, але на той час перебувають в різних місцях, а саме автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO» в селі Тарасівка Фастівського району Київської області, а автомобіль марки «DAIMLERCHRYSLER GRAND CHEROKEE» в м. Харків, після чого ОСОБА_4 домовився про зустріч з ОСОБА_7 , про зустріч в с. Тарасівка Фастівського району Київської області, для продажу останньому вказаних транспортних засобів.
Відтак, з метою здійснення діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку від продажу транспортних засобів, ввезених на територію України в якості гуманітарної допомоги ОСОБА_4 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений час, але не пізніше 12.06.2025, організував прибуття до села Тарасівка Фастівського району Київської області автомобіля марки «DAIMLERCHRYSLER GRAND CHEROKEE», який ввезено через державний кордон у пункті пропуску UA209030, з реєстраційним номером VIN 1J8HCE8M85Y563412, номерний знак НОМЕР_3 , ввезена по декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, від 21.10.2023 на БО «Європейські традиції доброчесності» (КОД ЄРДПОУ 39731975).
В подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію своїх злочинних намірів, реалізуючи умисел на отримання прибутку від продажу гуманітарної допомоги у виді транспортних засобів, 12.06.2025, перебуваючи неподалік будинку № 7 по вулиці Загребельного в селі Тарасівка Фастівського Району Київської області, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, усвідомлюючи, що вищезазначені транспортні засоби є гуманітарною допомогою, повідомив ОСОБА_7 , який перебував під контролем правоохоронних органів, ціну для їх придбання, а саме 9100 Євро за автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO» та 5800 Євро за автомобіль марки «DAIMLERCHRYSLER GRAND CHEROKEE», на що останній погодився.
Далі, під час воєнного стану, 12.06.2025 близько 12 години 06 хвилин, перебуваючи неподалік будинку №7 по вулиці Загребельного в селі Тарасівка Фастівського Району Київської області, ОСОБА_7 на вимогу ОСОБА_4 здійснив передачу йому 710500 (сімсот десять тисяч п'ятсот) гривень (відповідно до раніше обумовленого курсу валют Євро до гривні), таким чином ОСОБА_4 здійснив продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги у виді транспортних засобів, загальною вартістю 710500 (сімсот десять тисяч п'ятсот) гривень, що відповідно до п. 2 примітки до ст.201-2 КК України, вважаються вчиненими у значному розмірі, так як загальна вартість такої гуманітарної допомоги, у триста п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Проте, ОСОБА_4 свій умисел не зміг довести до кінця з незалежних від нього причин, оскільки був затриманий на місці події працівниками правоохоронного органу.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в закінченому замаху на продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчинений у значному розмірі, під час воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2 КК України.
12.06.2025 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру в закінченому замаху на продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчинений у значному розмірі, під час воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Особа підозрюваного: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Харків Харківської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, ФОП « ОСОБА_4 », зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Слід зауважити, що на стадії досудового розслідування, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011)), слідчий суддя може оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
У рішенні «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.90, «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.94. ЄСПЛ навів важливий критерій обґрунтованості підозри та її відмежування від кінцевого обвинувачення. Суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що необхідні для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 г- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання»
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Винуватість ОСОБА_4 доводиться зокрема:
1.Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 23.05.2025;
2.Протоколом огляду групи в месенджері «WhatsApp» від 26.05.2025;
3.Протоколом обшуку земельної ділянки за адресою: Київська обл., вул. Погребного поруч з будинком №7 від 12.06.2025 року;
4.Протоколом обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;
5.Протоколом огляду та вручення грошових коштів від 12.06.2025 року;
6.Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 12.06.2025 року;
7.Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 12.06.2025 року;
8.Протоколом затримання ОСОБА_4 від 12.06.2025 року;
9.Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
10.Іншими матеріалами в сукупності.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий просив суд врахувати, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України суд зобов'язаний оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено ризики, передбачені у п.п.1, 3 ст.177 КПК України, які дають обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов?язання з метою запобігання спробам підозрюваного: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду підтверджується наступним. ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який санкцією передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років, а отже розуміння тяжкості покарання, яке йому загрожує, може спонукати його переховуватися від органу досудового розслідування.
При цьому підозрюваний достовірно усвідомлює, що призначення покарання за інкримінований злочин не передбачає застосування «пільгових» інститутів таких як звільнення від покарання із іспитовим строком або призначення покарання нижче від найнижчої межі, що є додатковим фактором, який може спонукати його переховуватися від органа досудового розслідування і суду з метою уникнення покарання.
Слідчий прочив врахувати практику ЄСПЛ із приводу тяжкості покарання, як фактора, що впливає на формування ризику можливого переховування підозрюваного.
У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 29.06.2006, заява №60712/00) у справі Волосюк проти України).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Із вказаного рішення Європейського суду вбачається, що попереднє ув'язнення може бути застосоване стосовно до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають підстави дійти висновку щодо наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
Ризик незаконного впливу свідка у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується наступним.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків прошу враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Підозрюваний ОСОБА_4 , з метою спотворення доказової бази та ухилення від подальшого покарання може впливати на свідків зокрема ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , інших осіб відомості про яких органу досудового розслідування наразі не відомі, шляхом підкупу чи погрозами, примушуючи змінити показання, відмовитися від визнання заподіяних збитків, пред'явлення цивільного позову тощо.
Слідчий просив врахувати, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання надасть змогу забезпечити інтереси кримінального провадження з мінімальним обмеженням конституційних прав підозрюваного, оскільки не покладає на нього додатковий тягар вчинення будь-яких процесуальних дій, однак є додатковим заходом застосування юридичної процедури у виді судової санкції для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Органом досудового розслідування та прокурором на даний час не встановлено підстав для застосування інших, більш суворих запобіжних заходів, у зв'язку з чим запобіжний захід у виді особистого зобов'язання буде достатнім для забезпечення завдань кримінального провадження на даній стадії кримінального процесу.
Також враховуючи, що ОСОБА_4 є батьком двох малолітніх дітей, а саме ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , також враховуючи що ОСОБА_4 раніше не судимий за вчинення кримінального правопорушення, застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов?язання є найбільш оптимальним та достатнім.
На підставі вище наведеного, слідча просила слідчого суддю застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, ФОП « ОСОБА_4 », зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого запобіжний захід у вигляді у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
2) прибувати за кожною вимогою до органів досудового розслідування, прокуратури та суду;
3) Не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив слідчого суддю клопотання задовольнити.
Підозрюваний та захисник в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту ст. 178 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Оцінюючи в сукупності надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, приходжу до висновку, що клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_4 такого виду запобіжного заходу, як особисте зобов'язання знайшло своє доведення в судовому засіданні, є таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню із покладенням на останнього наступних обов'язків: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; прибувати за кожною вимогою до органів досудового розслідування, прокуратури та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Керуючись ст. ст. 176 - 179, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_13 , погоджене з прокурором Фастівської окружної прокуратури Київській області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025112310000077 від 22.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 201-2 КК України, - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків Харківської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання в межах строку досудового розслідування до 11.08.2025 року включно.
Строк дії ухвали до 11.08.2025 року включно.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
1) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
2) прибувати за кожною вимогою до органів досудового розслідування, прокуратури та суду;
3) Не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти в залі судового засідання.
Роз'яснити, що у разі невиконання покладених на підозрюваного обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1