Справа № 191/1147/25
Провадження № 2/191/544/25
Іменем України
25 червня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Форощук С.А.
за участю секретаря Вехник С.Л.
згідно вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»), звернувся до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.03.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан», Товариство, Кредитодавець), ОСОБА_1 (далі - відповідач) подано заявку на отримання кредиту № 4268518. Дана заява знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Міолан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 4268518 від 25.03.2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору. Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (далі - Правила) розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті Кредитодавця.
Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 4268518 від 25.03.2021 року (надалі - Кредитний договір) з ТОВ «Міолан» (ЄДРПОУ: 40484607) та на підставі платіжного доручення (долучено до позовної заяви) відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 3 200 грн.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого 10.08.2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги №06Т, ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 4268518 від 25.03.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») становить 11 120, 45 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 2607 грн.; заборгованість за відсотками становить 8459,45 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 54 грн.; заборгованість за пенею становить 54 грн.
У зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов договору № 4268518 від 25.03.2021 року позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в Кредитному договорі № 4268518 від 25.03.2021 року направлено Повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по договору № 4268518 від 25.03.2021 року. Не зважаючи на це, Позичальник не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені договором № 4268518 від 25.03.2021 року.
Однак, всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов'язання за кредитним договором. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача суму боргу, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки у судове засідання відповідача ухвалити рішення в заочному порядку.
Відповідач, в судове засідання не з'явилась. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.
Частина 4 ст. 223 ЦПК передбачає, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Ухвалою суду від 19.06.2025 року постановлено проведення заочного розгляду даної справи.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.
Згідно зі статями 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно дост. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд звертає увагу на висновки, до яких дійшов Верховний суд у постанові від 02.11.2021 року під час розгляду справи № 243/6552/20. Зокрема Верховним судом було зазначено, «що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Судом встановлено, що 25.03.2021 року на підставі Анкети-заявки на кредит № 4268518, яка була подана ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4268518 в електронній формі.
Згідно п.1.1 вказаного договору, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п.1.2 договору сума кредиту становить 3 200 грн.; строк кредиту 20 днів з 25.03.2021 року (строк кредитування) (п.1.3 договору), термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 14.04.2021 року (п.1.4. договору).
Згідно п.1.5 вказаного договору, сукупна вартість кредиту, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 1312, 00 гривень в грошовому виразі та 748, 00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.1.5.1-1.5.2 договору.
Відповідно до п.1.5.1 зазначеного договору, комісія за надання кредиту 352, 00 гривень, яка нараховується за ставкою 11, 00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Згідно п.1.5.2 вказаного договору, проценти за користування кредитом 960, 00 гривень, які нараховуються за ставкою 1, 50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом.
Відповідно до п.1.6 зазначеного договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5, 00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п.1.7 вказаного договору, тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені в п. п. 2.2, 2.3. цього договору.
Відповідно до п.2.1 зазначеного договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно до п.3.2.6 зазначеного договору, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим договором кредитодавець отримає від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов'язань позичальника за договором.
Згідно п.4.1 вказаного Договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), за наявності вимоги кредитодавця зобов'язаний сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру, визначеного цим пунктом.
Відповідно до п.5.1 Договору, позичальник підтверджує, що до укладання цього договору ознайомився з усіма його умовами (у тому числі викладеним у п. 6.3) та Правилами надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua та є невід'ємною частиною цього Договору (далі- Правила). Товариство в електронній формі повідомило його шляхом надання доступу до проекту договору (індивідуальної частини), Правил та іншої інформації розміщеної на сайті Товариства , зокрема в розділі «Документи» про відомості вказані в ч. ч. 1,2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Згідно з пунктами 6.1, 6.3 Договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua. Приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами ( у тому числі Правилами та Графіком розрахунків).
Як вбачається з Графіку платежів, який є додатком №1 до кредитного договору № 4268518 від 25.03.2021 року, датою платежу є 14.04.2021 року. До сплати: кредит - 3 200 грн., комісія за надання кредиту 352, 00 грн., проценти 960 грн., разом 4512,00 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 42339728 від 25.03.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 грошові кошти, згідно договору № 4268518 від 25.03.2021 року в сумі 3 200 грн.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що кредитний договір № 4268518 від 25.03.2021 року був підписаний позичальником відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатору, який був надісланий первісним кредитором на номер телефону, зазначений відповідачем при реєстрації на сайті кредитодавця.
Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладеними сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Таким чином, ТОВ «Мілоан» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на картковий рахунок, надавши останньому можливість розпоряджатися ними на власний розсуд.
Однак, згідно матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором як у строк, визначений у п.1.4 договору, тобто 14.04.2021 року, так і у строк, визначений п.2.2.3 договору, тобто протягом 60 днів після закінчення строку, передбаченого п.1.4 Договору, щодо повернення кредиту, нарахованих процентів та комісії не виконала, що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення, сформованою ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 4268518 від 25.03.2021 року відповідно до якої ОСОБА_1 за вказаним договором має заборгованість у загальній сумі 11 120, 45 гривень, з яких: 2 607 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 8 459, 45 грн. - заборгованість за відсотками, 54 грн. - заборгованість за комісійними винагородами; 0 грн. - заборгованість за пенею.
Суд звертає увагу, що розмір відсотків за користування кредитними коштами у сумі 960, 00 грн., був визначений при укладенні договору виходячи зі ставки 1,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, як це встановлено п.1.5.2 договору, та з урахуванням виконання відповідачем положень п.1.4 договору, відповідно до яких остання мала повернути кредит і сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом 14.04.2021 року.
Натомість, укладаючи кредитний Договір про споживчий кредит № 4268518 від 25.03.2021 року сторони, серед іншого, також погодили відкладальні обставини, відповідно до ст. 212 ЦК України, які застосовуються внаслідок невиконання позичальником положень п.1.4 цього договору, тобто не повернення кредиту, не сплату комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 14.04.2021 року, та продовження користування ним кредитними коштами.
Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення, сформованою ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 4268518 від 25.03.2021 року, позичальником за яким є відповідач ОСОБА_1 , ТОВ «Мілоан» у період з 26.03.2021 року по 14.04.2021 року включно щоденно нараховував проценти за користування кредитним коштами, згідно п.1.5.2 Договору.
Згідно з п. 2.3.1 договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів, доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії,передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту: строк продовження 3 дні, максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3,00 %; строк продовження 7 днів, максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 5,00 %; строк продовження 15 днів, максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 10,00 %.
За наявності домовленості між позичальником та позикодавцем пролонгація може здійснюватися на інших умовах ніж передбачено цим пунктом.
З наведеного вбачається, що пролонгація кредитного договору можлива за наявності відповідної пропозиції позикодавця на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів, доступну у пропозиції, волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, що підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб.
З відомостей про щоденні нарахування та погашення, сформованою ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 4268518 від 25.03.2021 року, вбачається, що позичальником за яким є відповідач ОСОБА_1 , ТОВ «Мілоан»
17.04.2021 року нарахована комісія за пролонгацію, відбулася сплата комісії за пролонгацію та сплата кредиту у сумі 160, 00 грн., у зв'язку з чим з у період 18.04.2021 року по 22.04.2021 року включно щоденно нараховувалися проценти за користування кредитним коштами, згідно п.1.5.2 Договору;
23.04.2021 року нарахована комісія за пролонгацію, відбулася сплата комісії за пролонгацію та сплата кредиту у сумі 152, 00 грн., у зв'язку з чим з у період 23.04.2021 року по 01.05.2021 року включно щоденно нараховувалися проценти за користування кредитним коштами, згідно п.1.5.2 Договору.
02.05.2021 року нарахована комісія за пролонгацію, відбулася сплата комісії за пролонгацію та сплата кредиту у сумі 144, 00 грн., у зв'язку з чим з у період 03.05.2021 року по 09.05.2021 року включно щоденно нараховувалися проценти за користування кредитним коштами, згідно п.1.5.2 Договору.
13.05.2021 року нарахована комісія за пролонгацію, відбулася сплата комісії за пролонгацію та сплата кредиту у сумі 137, 00 грн., у зв'язку з чим з у період 14.05.2021 року по 20.05.2021 року включно щоденно нараховувалися проценти за користування кредитним коштами, згідно п.1.5.2 Договору.
Тобто, відбулася пролонгації строку кредитування відповідно до п.п. 2.3.1.1 кредитного договору строком на 15 днів.
Отже, сума заборгованості за відсотками за період з 06 квітня 2021 року по 21 квітня 2021 року становить 1800, 00 грн., за період з 22 квітня 2021 року по 06.05.2021 року становить 1620, 00 грн.
Стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за період після визначеного сторонами договору строку повернення кредиту - дня закінчення строку договору, з урахуванням його пролонгації, а саме за період з 21.05.2021 року по 11.07.2021 року, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження 14-360цс19).
За приписами п.1 ч.1ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами п.1 ч.1ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідност.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч.1ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідност.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
10.08.2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (новий кредитор) та ТОВ «Мілоан» (кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги № 06Т, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, копія договору долучена до матеріалів справи.
З витягу з реєстру боржників до договору факторингу №06Т від 10.08.2021 року, вбачається, що до переліку входить договір про споживчий кредит 4268518 від 25.03.2021 року, позичальником за яким є ОСОБА_1 .
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
При цьому аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.
Таким чином, у разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «Діджи Фінанс» та зараховані для погашення кредитної заборгованості.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи зазначене, та той факт, що позивачем не доведено правомірність нарахування відсотків по кредитному договору № 4268518 від 25.03.2021 року, суд дійшов висновку, що у стягненні з відповідача суми нарахованих відсотків після 20.05.2021 року в сумі 6 888, 20 грн. слід відмовити. Дану суму слід вирахувати з загальної суми заборгованості за цим договором.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представник позивача на підтвердження витрат на правову допомогу надала: копію догову про надання правової допомоги №01/11 від 12.02.2025 р., копію додаткової угоди № 4268518 від 19.02.2025 року до договору №01/11 про надання правової допомоги від 12.02.2025 року, якою предмет договору доповнено новим пунктом щодо зобов'язання адвоката здійснювати представництво та захист ТОВ «Діджи Фінанс» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; копію детального опису робіт, виконаних адвокатом Міньковською А., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 19.02.2025 року, копію акту № 4268518 про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 19.02.2025 року, згідно з якими визначено розмір витрат на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, суд дійшов висновку, що представник позивача підтвердив обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, оскільки розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у формі погодинної оплати та є визначеним у розмірі 4000,00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 11 120,45 грн., з яких задоволено вимоги в сумі 4342,25 грн. При зверненні до суду позивачем сплачено 2422, 40 грн. Отже, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 945,88 грн.
Керуючись ст.ст.141,263-265,268,273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором № 4268518 від 25.03.2021 року у розмірі 4342 (чотири тисячі триста сорок дві) грн.. 25 коп., з яких: із заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 607, 00 грн., заборгованості за відсотками - 1618, 25, 00 грн., заборгованість по комісії - 54грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська,буд. 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 945 (дев'ятсот сорок п'ять) грн.. 88 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисяч) грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 25.06.2025 року.
Суддя С. А. Форощук