Справа № 191/3158/19
Провадження № 1-кп/191/73/21
25 червня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019040390001027 від 03 липня 2019 року стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Писарівка Кантемировського району Воронезької області, громадянина України, освіта базова загальна середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше судимого:
- вироком Марківського районного суду Луганської області від 15 лютого 2012 року за ч.3 ст.185 КК України 2 років обмеження волі;
- вироком Брянського міського суду Луганської області від 10 вересня 2012 року за ч.3 ст.309 КК України до 1 року 10 днів позбавлення волі;
- вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2015 року за ч.3 ст.186, ч.1 ст.309 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі;
-вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 за ч.4 ст.185,75,76 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2025 від покарання звільнений у зв'язку з усуненням караності діяння,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-
Згідно з обвинувальним актом 03 липня 2019 року приблизно о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на узбережжі штучної водойми (ставка) «Червоний», яка розташована між вул. Робоча та вул. Індустріальна в м. Синельникове, Дніпропетровської області, де в нього виникла словесна сварка з братом ОСОБА_6 . В цей час, маючи раптово виниклий умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи, що внаслідок його дій можуть настати суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, тобто тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, та бажаючи настання таких наслідків, умисно наніс потерпілому ОСОБА_6 , який стояв навпроти ОСОБА_5 на узбережжі штучної водойми (ставка) Червоний», рухом правої руки із затисненим у ній ножом не менше трьох ударів з область черевної порожнини, грудної клітки зліва і клубової ділянки зліва, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення живота з ушкодженням парієнтальної очеревини та великого сальнику, гемоперитонеумом (кров в черевній порожнині), непроникаючих ножових поранень грудної клітки зліва і клубової ділянки зліва, які у своїй сукупності та за своїм характером відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя, внаслідок чого 03.07.2019 потерпілій був доставлений до КЗ «Синельниківська ЦРЛ « ДОР».
Умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєному визнав частково та пояснив, що 03 липня 2019 року приблизно о 16-00 годин він разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 знаходився на узбережжі штучної водойми (ставка) «Червоний», яка розташована між вул.Робоча і вул.Індустріальна у м.Синельникове Дніпропетровської області, де вони вживали спиртні напої. Потім ОСОБА_8 і ОСОБА_9 поїхали на своєму автомобілі додому, а він і ОСОБА_7 залишилися. Він пішов до магазину з метою придбання алкогольних напоїв і по дорозі зустрів своїх братів - ОСОБА_6 і ОСОБА_10 , яким він на їх прохання дав грошові кошти в розмірі 20,00 грн., потім купив алкогольні напої і повернувся до водойми. Вживаючи алкогольні напої, він сидів навприсядки напроти ОСОБА_7 , обличчям до водойми. В цей час , приблизно через 10 хвилин після його повернення, ОСОБА_7 йому сказала подивитися назад і повернувшись, він побачив, що над нам стоїть брат ОСОБА_6 , який тримає в руках цеглу і має намір його вдарити цеглою по голові, а другий брат ОСОБА_10 наближається до нього з палкою в руках. Перед ним на землі стояв кавун, який вони їли з ОСОБА_7 , в якому стирчав ніж. Він схопив цей ніж в праву руку ніж, ривком підвівся, встав обличчям до ОСОБА_6 , який в цей момент тримав обома руками цеглу і замахувався його вдарити, обома руками вибив з рук ОСОБА_6 цеглу і одразу, з метою самозахисту, наніс затиснутим в кулак правої руки ножом не менше трьох ударів в область живота останнього. ОСОБА_6 присів і в цей час на ОСОБА_5 накинувся ОСОБА_10 , який тримав в руках палку, і почав бити його цією палкою. Потім, побачивши у потерпілого ОСОБА_6 кров, ОСОБА_10 припинив бійку і ОСОБА_5 покинув місце бійки. Ніж викинув у водойму. Вважає, що він діяв лише з метою самозахисту та не мав умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. У скоєному щиро кається.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що на початку липня 2019 року приблизно о 16-00 годин вона разом з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 знаходилася на узбережжі штучної водойми (ставка) «Червоний», де вони вживали спиртні напої. Потім ОСОБА_8 і ОСОБА_9 поїхали на своєму автомобілі додому, а вона з ОСОБА_5 залишилися. Вони пили самогон та їли кавун. ОСОБА_5 сидів напроти неї спиною до спуску, що веде до водойми. В цей час вона побачила, що на них біжать два чоловіка. Як вона потім дізналася, це були ОСОБА_6 і ОСОБА_10 - брати ОСОБА_5 . У одного в руках була цеглина, а у іншого-палка. ОСОБА_5 , бажаючи захистити, відштовхнув її, а ОСОБА_6 в цей час замахнувся по голові ОСОБА_5 цеглиною, а ОСОБА_10 почав бити ОСОБА_5 палкою. Тоді ОСОБА_5 схопив з кавуна ніж і вдарив ОСОБА_6 в область живота. ОСОБА_6 після цього присів, а другий чоловік втік. Скільки було ударів сказати не може. ОСОБА_5 після того, як його побили, був весь у крові. Він пішов потім до ОСОБА_11 , а вона пішла до сусідки ОСОБА_12 та попросила викликати швидку допомогу. Вважає, що обвинувачений ОСОБА_5 захищався, оскільки напад зі сторони його братів було раптовим, без будь-яких причин. До цього вони не сварилися і братів обвинуваченого вона взагалі не знала.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що одного разу влітку (рік та день не пам'ятає) вона була вдома на вул.Робочій в м.Синельникове. До неї пришла ОСОБА_14 , яка живе у них на вулиці, та попросила викликати швидку, сказала, що ніби то на ставку когось підрізали. Вона викликала швидку, а що там трапилося - вона не знає.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що влітку 2019 року вона разом з ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та її чоловіком ОСОБА_9 знаходилася на узбережжі штучної водойми (ставка) «Червоний», де вони вживали спиртні напої. Потім вона з чоловіком поїхала на своєму автомобілі додому, а ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 залишилися. Приблизно через одну годину до них додому прийшов ОСОБА_5 і пояснив, що на ставку на нього та на ОСОБА_15 напали його брати ОСОБА_6 і ОСОБА_10 , і він, захищаючи себе та ОСОБА_15 , вдарив ОСОБА_6 ножом. В цей же день до них приїхала поліція і забрала ОСОБА_5 .
Також судом були досліджені наступні письмові матеріали:
-довідка КЗ «Синельниківська ЦРЛ» ДОР від 03 липня 2019 року, згідно з якою до Синельниківської ЦРЛ був доставлений ОСОБА_6 з ножовим пораненням (т.2 а.с.7);
-протокол огляду від 03 липня 2019 року, згідно з яким оглянуто ділянку місцевості на південно-східному узбережжі ставка «Червоний», розташованого між вул.Робоча та вул.Індустріальна у м.Синельникове Дніпропетровської області напроти будинку №57 по вул.Робоча, де на місці пригоди виявлені плями рідини бурого кольору, порожня пачка сигарет, на якій маються плями бурого кольору, порожні пляшки з-під мінеральної води (т.2 а.с.8-11);
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03 липня 2019 року, згідно з яким свідок ОСОБА_10 впізнав на фотознімку №1 ОСОБА_5 , який є його братом (т.2 а.с.16-18);
-протокол огляду належного потерпілому ОСОБА_6 одягу - джинсових штанів синього кольору, на яких маються сліди рідини бурого кольору (т.2 а.с.19-21);
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04 липня 2019 року, згідно з яким свідок ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_5 , який 03 липня 2019 року вживав разом з нею спиртні напої на ставку «Червоний» і який в подальшому вдарів декілька разів ножом чоловіка на ім'я ОСОБА_16 (т.2 а.с.26-28);
-протокол проведення слідчого експерименту від 05 липня 2019 року за участю ОСОБА_5 , який розказав про обставини події, що мала місце 03 липня 2019 року і показав, що 03 липня 2019 року приблизно о 16-00 годин він разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 знаходився на узбережжі штучної водойми (ставка) «Червоний», яка розташована між вул.Робоча і вул.Індустріальна у м.Синельникове Дніпропетровської області, де вони вживали спиртні напої. Потім ОСОБА_8 і ОСОБА_9 поїхали на своєму автомобілі додому, а він і ОСОБА_7 залишилися. Він пішов до магазину з метою придбання алкогольних напоїв і по дорозі зустрів своїх братів - ОСОБА_6 і ОСОБА_10 , яким він на їх прохання дав грошові кошти в розмірі 20,00 грн., купив алкогольні напої і повернувся до водойми. Вживаючи алкогольні напої він сидів навприсядки спиною до підйому водойми, а напроти нього сиділа ОСОБА_7 . Приблизно через 10 хвилин після його повернення ОСОБА_7 йому сказала «смотри» і, повернувшись, він побачив, що над нам стоїть брат ОСОБА_6 , який тримав в руках цеглу і мав намір його вдарити нею по голові, а другий брат ОСОБА_10 наближається до нього з палкою в руках. Він схопив в праву руку ніж, раптово підвівся, встав обличчям до ОСОБА_6 , який в цей момент тримав обома руками цеглу і мав намір його вдарити, зіткнув долонею лівої руки свій затиснутий в кулак правої руки з ножом, обома руками вибив з рук ОСОБА_6 цеглу і одразу, з метою самозахисту, наніс затиснутим в кулак правої руки ножом не менше трьох ударів в область живота. ОСОБА_6 присів і на нього накинувся ОСОБА_10 , який тримав в руках палку і почав бити його цією палкою. Потім, побачивши у потерпілого ОСОБА_6 кров, ОСОБА_10 припинив бійку і ОСОБА_5 покинув місце бійки. Ніж викинув у водойму (т.2 а.с.75-76);
-відеозапис слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 (т.2 а.с.77);
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 липня 2019 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_6 впізнав на фотознімку №4 ОСОБА_5 , який є його рідним братом і який 03 липня 2019 року вдарів його декілька разів ножом по тулубу (т.2 а.с.85-87);
-висновок судово-медичної експертизи №245 від 12 серпня 2019 року, відповідно до якого у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна шкіри на задньо-внутрішніх поверхнях обох передпліч, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Судово-медичні експертні дані щодо наявності, кількості та характеру встановлених ушкоджень свідчать за те, що вони є наслідками тупої травми та спричинені не менш як двома контактами з тупим твердим травмуючим предметом (предметами), ймовірно з обмежено-видовженою контактуючою поверхнею, чим наразі могла бути і дерев'яна плиця, зазначена обстеженим, або будь-який інший предмет з аналогічними властивостями. Вказані експертні дані щодо характеру ушкоджень не суперечать строкам їх спричинення, вказаним самим обстеженим, тобто 03 липня 2019 року. ОСОБА_5 пояснив, що вказані тілесні ушкодження йому палицею наніс ОСОБА_6 і, спираючись на вказані ним положення в момент травматизації і механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень, тобто приведені до обличчя і зігнуті в ліктях верхні кінцівки (захист голови), не виключається ймовірне положення ОСОБА_5 обличчям до нападника (травмую чого предмету) (т.2 а.с.103-105);
-висновок судово-медичної експертизи №244 від 12 серпня 2019 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення живота з ушкодженням парієнтальної очеревини та великого сальнику, гемоперитонеумом (кров в черевній порожнині), непроникаючих ножових поранень грудної клітки зліва і клубової ділянки зліва, які у своїй сукупності і за своїм характером відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя. Вказані тілесні ушкодження утворилися від не менш як трьох дій жорсткого, сплощеного травмую чого предмету з гостро-ріжучими властивостями контактуючої частини, чим, ймовірно, міг бути і ніж, зазначений обстеженим. Характер і масивність встановлених ушкоджень живота і лівої половини грудної клітки вказують на те, що вони спричинені незадовго до надходження потерпілого до лікувального закладу, вірогідно у строки, відображені в історії хвороби, тобто 03 липня 2019 року. В цілому представлені свідчення всіх трьох учасників події (підозрюваного ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 і свідка ОСОБА_10 ) щодо механізму спричинення та кількості ушкоджень на тілі потерпілого ОСОБА_6 , їх приблизної анатомічної локалізації - збігаються (т.2 а.с.109-114);
-висновок судово-медичної експертизи №1107 від 21 серпня 2019 року, відповідно до якого на фрагменті ґрунту, порожній пачці з-під цигарок, виявлених на місці події, знайдена кров людини і не виключається можливості походження вказаної крові від потерпілого ОСОБА_6 (т.2 а.с.134-136);
-висновок судово-медичної експертизи №1107/1 від 19 серпня 2019 року, відповідно до якого на вилучених у потерпілого ОСОБА_6 джинсових брюках, футболці, трусах встановлена наявність крові людини і не виключається можливості походження вказаної крові від потерпілого ОСОБА_6 (т.2 а.с.138-143).
Суд вважає, що показання обвинуваченого, свідків, та зазначені вище матеріали кримінального провадження не містять суперечностей щодо обставин кримінального правопорушення та дозволяють повно та всебічно відтворити обставини справи. Аналіз вказаних досліджених доказів дає суду підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 завдав декілька ножових поранень потерпілому ОСОБА_6 не з метою спричинення останньому тяжких тілесних ушкоджень, а з метою захисту свого життя і здоров'я від протиправних дій потерпілого.
При цьому, суд не приймає до уваги в якості доказу протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 , згідно якого останній пояснив, що на початку липня 2019 року ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на ґрунті виниклої між ними сварки почали штовхатися на березі ставку «Червоний». В цей час він побачив у ОСОБА_5 в правій руці ніж і, з метою захисту життя і здоров'я потерпілого ОСОБА_6 , він взяв в руки дрючок, підбіг до ОСОБА_5 і став наносити останньому удари дрючком, а останній закривав голову руками. Після того, як він наніс ОСОБА_5 останній удар, ОСОБА_5 вдарив потерпілого ОСОБА_6 в область спини і живота і той впав на землю і у нього пішла кров. Він побачив у ОСОБА_5 в руці скривавлений ніж, останній втік (т.2 а.с.90-93).
Суд наголошує, що у даному випадку протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 без допиту останнього у судовому засіданні в якості свідка не є достатнім доказом винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, оскільки інші вище перелічені судом докази спростовують вказані свідком під час слідчого експерименту обставини і вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_5 завдав декілька ножових поранень потерпілому ОСОБА_6 не з метою спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень, а з метою захисту свого життя і здоров'я від дій, вчинених самим потерпілим.
Судом вживалися заходи щодо виклику у судове засідання свідка ОСОБА_10 , однак свідок у судове засідання не з'являвся, за вказаним в обвинувальному акті місцем проживання не виявлений, розшук свідка кримінальним процесуальним законодавством України не передбачений, прокурор від його допиту відмовився.
Протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 не є достатнім доказом винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, оскільки він не відтворює всіх обставин події. Як потерпілий отримував удари - він не бачив, усіх обставин справи не пам'ятає.
Допитати в судовому засіданні потерпілого не виявилося можливим, оскільки тривалий час на виклики він не з'являвся, численні судові повістки були повернуті на адресу суду, встановити місце знаходження потерпілого не виявилося можливим.
Суд вказує, що за вимогами положень ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
За змістом ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
З урахуванням положень ч.2 ст.23 КПК України суд не може визнати допустимими доказами відомості, що містяться в протоколах проведення слідчих експериментів за участю потерпілого і свідка саме в частині наданих ними показів, що не були предметом безпосереднього дослідження у суді.
У контексті зазначеного, суд вказує, що згідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і повинно доводитися належними і допустимими доказами, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.
Згідно ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно до ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України покладається на прокурора.
Відповідно до ст.368 КПК України суд при ухваленні вироку повинен вирішити питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи містить це діяння склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Суд вважає, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.1 ст.121 КК України не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, з огляду на наступне.
Так, склад правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, передбачає наявність прямого умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Умисне тяжке тілесне ушкодження може бути вчинене з прямим умислом, коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння іншій особі тяжких тілесних ушкоджень і бажає їх настання.
Однак, судом встановлено, що внаслідок дій потерпілого ОСОБА_6 для ОСОБА_5 була створена реальна і безпосередня загроза заподіяння йому певної шкоди для життя і здоров'я, у зв'язку з чим обвинувачений, сприйнявши цю загрозу як небезпечне для нього посягання, що може заподіяти йому істотної шкоди, схопив ніж та з метою припинення посягання, небезпечного для життя та здоров'я, у вигляді завдавання удару цеглиною по голові, наніс потерпілому ОСОБА_6 декілька ударів ножом в область живота і грудної клітки, при цьому удари наносив хаотично, не намагаючись навмисно попасти в життєво - важливі органи.
Доводи сторони обвинувачення щодо наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121 КК України, є сумнівними, тому не можуть бути покладені в основу вироку, враховуючи наступне.
Відповідно до положень статей 23, 24 КК України умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання. Питання про наявність умислу необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
У цьому контексті необхідно виходити з правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 28 травня 2015 року у справі № 5-25кс15. Зокрема, якщо, цілеспрямовано наносячи удар, особа не конкретизує у своїй свідомості, яку саме шкоду здоров'ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично спричинено ним потерпілому, то в цьому випадку така особа діє з невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого вона хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров'ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди. У таких випадках винувата особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно.
Також непрямий умисел має місце в тому випадку, якщо у підсудного не було чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків. Питання про умисел винного або відсутність такого умислу необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку підсудного та потерпілого, що передувала події, їхні стосунки (п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»).
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.37 КК України уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.
Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.
Відповідно до ст.36 КПК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.
Підставою необхідної оборони є лише реальне суспільно небезпечне посягання, тобто таке, яке фактично існує в об'єктивній реальності, а не в уяві особи. Іноді, однак, особа знаходиться в такій ситуації, коли які-небудь вчинки іншої людини (потерпілого) вона в силу обстановки, що склалася, помилково сприймає за суспільно небезпечне посягання, у зв'язку з чим заподіює потерпілому - тому, хто посягає, шкоду.
Частиною 3 ст.337 КПК України передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Стаття 370 КПК України вимагає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд вважає доведеним те, що 03 липня 2019 року приблизно о 16-00 годин ОСОБА_5 знаходився разом з ОСОБА_7 на узбережжі штучної водойми (ставка) «Червоний», яка розташована між вул.Робоча і вул.Індустріальна у м.Синельникове Дніпропетровської області, де вони вживали спиртні напої. ОСОБА_5 сидів навприсядки напроти ОСОБА_7 , обличчям до водойми. В цей час до них наблизилися ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , при цьому у ОСОБА_6 в руках була цеглина, якою він мав намір вдарити ОСОБА_5 , а у ОСОБА_10 в руках була дерев'яна палка. ОСОБА_5 , помилково оцінюючи дії потерпілого ОСОБА_6 як суспільно небезпечні, перебуваючи у стані уявної оборони, з метою захисту від посягання на себе, але маючі умисел, спрямований на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , застосовуючи ніж, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що шляхом завдання ударів він може заподіяти потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, передбачаючи можливість настання таких наслідків, та бажаючи їх настання, наніс потерпілому ОСОБА_6 , який стояв навпроти ОСОБА_5 , рухом правої руки із затисненим у ній ножом не менше трьох ударів в область черевної порожнини, грудної клітки зліва і клубової ділянки зліва, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення живота з ушкодженням парієнтальної очеревини та великого сальнику, гемоперитонеумом (кров в черевній порожнині), непроникаючих ножових поранень грудної клітки зліва і клубової ділянки зліва, які у своїй сукупності та за своїм характером відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя, внаслідок чого 03.07.2019 потерпілій був доставлений до КЗ «Синельниківська ЦРЛ « ДОР».
Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджена належними та допустимими доказами, які в своїй сукупності та взаємному зв'язку є достатніми для доведення обвинувачення.
Враховуючи характер небезпеки, що загрожувала ОСОБА_5 , а також обставини, що впливають на реальне співвідношення сил, зокрема раптовість посягання і неготовність обвинуваченого до його відбиття, наявність другої особи, яка наближалася до ОСОБА_5 з палкою в руках, давало ОСОБА_5 підстави вважати, що існує загроза його здоров'ю ще від однієї особи, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_5 скористався своїм правом на захист шляхом заподіяння фізичної шкоди потерпілому і вдався до заходів самозахисту, які він вважав законними та необхідними в обстановці, що склалася.
У той же час ОСОБА_5 , наносячи декілька, не менше трьох, ударів ножом потерпілому ОСОБА_6 в місце розташування життєво важливих органів, заподіяв явно більшу шкоду, ніж це було необхідно для негайного припинення посягання з боку потерпілого ОСОБА_6 , яке могло бути припинене іншими заходами з менш тяжкими для потерпілого наслідками, а відтак дії обвинуваченого ОСОБА_5 не відповідали характеру посягання і останній вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тим самим перевищив межі необхідної оборони.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають кваліфікації за ст.124 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, особу винуватого, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий, не працює, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризуються посередньо.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України , суд вважає щире каяття .
Обтяжуючими покарання обставини, згідно ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує положення ст. 50, 65 КК України, нормами яких встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами і особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд вважає, що виправлення обвинуваченого і його перевиховання неможливо без ізоляції від суспільства і покарання йому має бути призначено в межах санкції ст.124 КК України, а саме у виді позбавлення волі.
Разом з тим, кримінальне правопорушення, передбачене ст.124 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, з дня вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення минуло більше ніж п'ять років, перебіг цього строку не зупинявся та не переривався. Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Згідно із ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Таким чином, ОСОБА_5 підлягає звільненню від призначеного судом покарання за ст. 124 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Цивільного позову по справі не заявлено.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Долю речових доказів у справі суд вважає за необхідне вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався.
Керуючись ст.368, 370, 371, 373-376 КПК України суд
Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_5 від покарання, призначеного цим вироком за ст.124 КК України, на підставі ч.5 ст.74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених п.3 ч.1 ст.49 КК України.
Речові докази по справі - скляну порожню чарку, порожню пластикову пляшку з-під мінеральної води «Моршинська» об'ємом 3 літри, порожню пляшку з-під мінеральної води «Моршинська» об'ємом 0,5 літрів, джинсові штани синього кольору зі слідами РБК та забруднення ґрунтом, труси типу «сімейні» коричневого кольору з орнаментом зі слідами РБК та забруднення ґрунтом, футболку типу «поло» червоного кольору зі слідами РБК та забруднення ґрунтом, пару чоловічих шкарпеток чорного кольору, туфлі з шкіро замінювача білого кольору, зразки крові потерпілого ОСОБА_6 і обвинуваченого ОСОБА_5 , фрагмент ґрунту, пачку з-під цигарок «Compliment» - після набрання вироком законної сили знищити.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1