Справа № 212/5168/25
2/212/3148/25
23 червня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., розглянувши за відсутності учасників справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ “ФК “ЄАПБ») звернулось до суду з позовом, в обґрунтування якого посилались на те, що 30 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Безпечне агенство необхідних кредитів» (далі - ТОВ “ФК “БАНК») та відповідачем було укладено договір позики № 79565735. За умовами п.1 вказаного договору ТОВ “ФК “БАНК» зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений сторонами строк, шляхом перерахування їх на банківський рахунок, а позичальник зобов'язується повернути ТОВ “ФК “БАНК» таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку та сплатити проценти. Підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, що ознайомився на сайті позикодавця з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг. 14 червня 2021 року між ТОВ “ФК “БАНК» та ТОВ “ФК “ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21 за умовами якого ТОВ “ФК “БАНК» відступає ТОВ “ФК “ЄАПБ» належні йому права вимоги, а ТОВ “ФК “ЄАПБ» приймає права вимоги відповідно до реєстру боржників. Так, за реєстром боржників ТОВ “ФК “ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 26406,12 грн., з яких: 5500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20906,12 грн. - сума заборгованості за відсотками. З моменту отримання прав грошової вимоги позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Враховуючи викладене, просять стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у загальному розмірі 26406,12 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду від 19 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від представника відповідача - адвоката Скоробогатько В.Ю. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано, що позивачем подано позов в 2024 році, щодо зобов'язання, що виникло з договору позики від 30 січня 2021 року, термін дії якого становив 30 днів, тобто зобов'язання мало бути виконане до 28 лютого 2021 року, отже, строк позовної давності сплив 28 лютого 2024 року, тобто позов подано з порушенням строків, установлених законом. Також, відсотки нараховані поза межами строку дії договору. Відповідно до умов Договору позики № 79565735, термін кредитування складав 30 днів, проте, як убачається з позовних вимог, відсотки та інші платежі нараховуються позивачем і після спливу терміну дії договору, що є порушенням умов договору і вводить суд в оману щодо дійсного обсягу зобов'язань відповідача, що також суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Крім того, позовна заява не містить помісячного детального розрахунку заборгованості з нарахуванням: щомісячних відсотків, пені, неустойки. Відсутність такого розрахунку унеможливлює перевірку обґрунтованості суми позову, зокрема, які суми були сплачені, коли саме почалося порушення умов договору тощо. Враховуючи викладене, просить застосувати строк позовної давності відповідно до ст.ст.257, 267 ЦК України, відмовити у задоволенні позову повністю, як такого, що не обґрунтований і без надання доказів та покласти на позивача судові витрати.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 30 січня 2024 року між ТОВ “ФК “БАНК» та відповідачем укладено договір позики № 79565735, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Відповідно до договору позики, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами строк (строк позики) шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцеві плату (проценти) від суми позики. Сума позики становить 5500 грн., надана строком на 30 днів, зі сплатою процентів: базова процентна ставка 2,50% (пункт договору 2).
Підписанням цього договору, позичальник підтверджує, що до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку “ClickCredit» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті www.clickcredit.ua/informaciya, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (пункт 5.3).
Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором, про не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою, визначеного договором/додатковими угодами. Товариство на власний розсуд може зупинити нарахування процентів до спливу строку, визначеного у першому реченні цього пункту (п.4 договору позики).
Також, відповідачем погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до договору позики 79565735 від 30 січня 2024 року, якою визначено дату видачі кредиту/дату платежу, чисту суму кредиту/ суму платежу за розрахунковий період, проценти за користування кредитом, реальну річну процентна ставку та загальну вартість кредиту (а.с.).
14 червня 2021 року між ТОВ “ФК “БАНК» та ТОВ “ФК “ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ “ФК “БАНК» відступає ТОВ “ФК “ЄАПБ» право грошової вимоги до боржників, що зазначені відповідних Реєстрах боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань.
Згідно додаткової угоди № 2 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року внесено зміни до п.1.3 договору факторингу.
З Акту прийому-передачі реєстру боржників № 36 від 28 жовтня 2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ “ФК “БАНК» передало, а ТОВ “ФК “ЄАПБ» прийняло Реєстру боржників № 36.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 19 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ “ФК “ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 79565735 в сумі 26406,12 грн., з яких: 5500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20906,12 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Положеннями частини 1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підставі ст.610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст.625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наданими позивачем доказами підтверджено, що між ТОВ “БАНК» та відповідачем укладено електронний договір позики з використанням електронного підпису та відповідно наявність кредитних правовідносин між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі.
Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ “ФК “БАНК» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача щодо грошових та інших зобов'язань (включаючи проценти, пеню та інші платежі) за договором позики № 79565735 від 30 січня 2024 року.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Вирішуючи заяву представника відповідача щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 262 ЦК України визначено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Судом встановлено, що електронний кредитним договір між первісним кредитором ТОВ “БАНК» та відповідачем укладено 30 січня 2024 року терміном на 30 діб, тобто до 28 лютого 2024 року, а до суду представник позивача звернувся 07 травня 2025 року, а тому строк позовної давності позивачем не пропущено.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 79565735 від 30 січня 2024 року у розмірі 26406,12 грн., з яких: 5500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20906,12 грн. - сума заборгованості за відсотками, проте позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності нарахування заборгованості за відсотками саме у заявленому розмірі 20906,12 грн. Проте, доданий позивачем розрахунок заборгованості не містить жодної інформації щодо розміру застосованої відсоткової ставки, складових частин суми заборгованості за відсотками, а також періоду їх нарахування, який згідно умов договору не може бути довший за 90 календарних днів, а отже суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування відсотків, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому, судом встановлено, що відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, яка є Додатком № 1 до договору позики № 79565735 від 30 січня 2024 року, відповідач зобов'язався повернути кредит у загальному розмірі 9625 грн., з яких 5500 грн. - сума кредиту, 4125 грн. - проценти за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1103,70 грн., виходячи з розрахунку (9625 грн. * 3028 грн. / 26406,12 грн.).
Керуючись ст.ст.6, 207, 252-258, 261, 267, 512, 514, 525-526, 530, 611, 626-629, 634, 639 ЦК України, ст.ст. 2, 11, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 79565735 від 30 січня 2024 року, відповідач зобов'язався повернути кредит у загальному розмірі 9625 (дев'ять тисяч шістсот двадцять п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» суму судового збору розмірі 1103 (одна тисяча сто три) гривні 70 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 25 червня 2025 року.
Суддя: М.Д. Власенко