24 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/3909/25
Провадження № 22-ц/820/1038/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю представниці апелянта,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГ-АНТ» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Салоїд Н.М. від 13 березня 2025 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -
У лютому 2025 року позивач ТОВ «ГІГ-АНТ», звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказував, що 20.12.2005 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20/12/2005/840-К-390, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 28442 дол. США, зі сплатою 10 % річних, строком до 19.12.2030 року.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.10.2013 року у справі № 686/16818/13-ц року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за цим кредитним договором №20/12/2005/840-К-390 від 20.12.2005 року у розмірі 52405,36 дол. США.
16.01.2020 року між ТОВ «ГІГ-АНТ» та ПАТ КБ «Надра» укладено договір №GL3N014029 відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги, за яким банк відступив шляхом продажу ТОВ «ГІГ-АНТ» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №20/12/2005/840-К-390 від 20.12.2005 року.
Станом на 03.02.2025 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.10.2013 року не виконане, заборгованість за кредитним договором 52405,36 дол. США не стягнута.
Враховуючи, що на день подання позову відповідач не виконав свої грошові зобов'язання, відповідно до ст. 625 ЦК України позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 3% річних у сумі 7697,13 дол. США, що еквівалентно 321172,75 грн., а також 4817,60 грн. понесених судових витрат.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.03.2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГІГ-АНТ» 3% річних у сумі 7697,13 дол. США та судовий збір в сумі 4817,60 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне та відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, суд першої інстанції не дав належної оцінки витягу з Додатку №1 до договору №GL3N014029 від 16.01.2020 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, який не є належним та допустимим доказом, що до ТОВ «ГІГ-АНТ» перейшли права вимоги саме за кредитним договором №20/12/2005/840/К-390 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 .
У справі також відсутні докази невиконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.10.2013 року та наявної заборгованості за кредитним договором 52405,36 дол. США.
Судом також не враховано, що 3 % річних нараховані до вимоги, яка існує в натуральному зобов'язанні, що суперечить практиці Верховного Суду.
У відзиві ТОВ «ГІГ-АНТ» просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Вказує, що наявними у справі доказами підтверджено, що ТОВ «ГІГ-АНТ» володіє усіма правами кредитора за кредитним договором №20/12/2005/840/К-390 від 20.12.2005 року.
Зобов'язання відповідача за кредитним договором №20/12/2005/840/К-390 від 20.12.2005 року не є натуральним зобов'язанням, оскільки рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.10.2013 року у справі №686/16818/13-ц стягнуто з відповідача на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 52405,36 дол. США, тобто вимога ТОВ «ГІГ-АНТ» про стягнення заборгованості за кредитом вже захищена у судовому (примусовому) порядку.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що 20.12.2005 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20/12/2005/840-К-390, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 28442 дол. США, зі сплатою 10 % річних, строком до 19.12.2030 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.10.2013 року у справі № 686/16818/13-ц року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 20/12/2005/840-К-390 від 20.12.2005 року у розмірі 52405,36 дол. США.
16.01.2020 року між ТОВ «ГІГ-АНТ» та ПАТ КБ «Надра» укладено договір №GL3N014029 відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги, за яким банк відступив шляхом продажу ТОВ «ГІГ-АНТ» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 20/12/2005/840-К-390 від 20.12.2005 року у розмірі 52405,36 дол. США.
Станом на 11.10.2024 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.10.2013 року не виконано, заборгованість за кредитним договором не погашена та складає 52405,36 дол. США.
Згідно розрахунку позивача 3% річних у межах трирічного строку позовної давності (за період з 03.04.2017 року по 23.02.2022 року відповідно до пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень) 7697,13 дол. США.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 має невиконане грошове зобов'язання за кредитним договором, відповідне рішення суду про стягнення боргу за кредитним договором не виконане, тому наявні підстави для стягнення 3% річних згідно ч.2 ст. 625 ЦК України у межах трирічного строку позовної давності (за період з 03.04.2017 року по 23.02.2022 року відповідно до пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень), що складає 7697,13 дол. США.
Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду і недоведеність наявності підстав для застосування ч.2 ст. 625 ЦК України є безпідставними.
Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва.
За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції правильно констатував, що рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.10.2013 року у справі № 686/16818/13-ц року, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 20/12/2005/840-К-390 від 20.12.2005 року у розмірі 52405,36 дол. США залишається невиконаним, тому наявні передбачені ч.2 ст.625 ЦК України підстави для нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Твердження апелянта про часткове виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.10.2013 року не ґрунтується на жодних достатніх та допустимих доказах.
При цьому представниця апелянта в апеляційному суді ствердила про повернення виконавчого документа щодо стягнення цього боргу з відповідача без виконання з підстав відсутності майна, на яке можна звернути стягнення, крім того, стягувач не звертав стягнення на предмет іпотеки (квартиру відповідача).
Також апелянт не спростував достовірність витягу з Додатку №1 до договору №GL3N014029 від 16.01.2020 року (на підтвердження переходу до ТОВ «ГІГ-АНТ» права вимоги саме за кредитним договором №20/12/2005/840/К-390 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 ), який оформлено відповідно до вимог ДСТУ 4163:2020.
Згідно з постановою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року в справі №757/44680/15-ц натуральним є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку».
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Вказаний висновок узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої палати Верховного Суду 08.11.2019 року у справі №127/15672/16-ц - наявність рішення суду, яке набрало законної сили, однак не виконане боржником, вказує на можливість з боку стягувача нараховувати 3% річних у цьому випадку, так як є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора за користування боржником утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, невиконане грошове зобов'язання не є натуральним, оскільки вимога в зобов'язанні вже захищена в судовому (примусовому) порядку - ухвалено рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.10.2013 року у справі № 686/16818/13-ц року.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 25 червня 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк