24 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/26604/24
Провадження № 22-ц/820/778/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Підприємства об'єднання громадян «Бахмутське учбово-виробниче підприємство №1 «Українського товариства сліпих» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Чевилюк З.А. від 04 лютого 2025 року.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд, -
У вересні 2024 року Підприємство об'єднання громадян «Бахмутське учбово-виробниче підприємство №1 «Українського товариства сліпих», звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказувало, що позивач є балансоутримувачем гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний гуртожиток на праві приватної власності належить Громадській організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих». Раніше вказаний гуртожиток перебував на балансі ПОГ «Хмельницьке учбово-виробниче підприємства Українського товариства сліпих».
Відповідач ОСОБА_1 отримав право користування житлом в гуртожитку як працівник підприємства «Хмельницьке УВП УТОС», який не має власного житла. Зареєстрований в гуртожитку з 21.04.1990 року. Проживав в кімнатах № 40, 9, 10. Вселений у кімнату № 10 гуртожитку Хмельницького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих відповідно до ордеру, виданому на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету та бюро первинної організації УТОС Хмельницького УВП УТОС від 14.05.1996 року № 10, на період роботи на цьому підприємстві. З часом ОСОБА_1 створив сім'ю з ОСОБА_3 , в них народилися діти - відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сім'я проживала у кімнатах № 9, 10 гуртожитку.
У 2001 році ОСОБА_1 розлучився з дружиною. ОСОБА_3 разом з малолітніми дітьми покинули житло в гуртожитку. Проте рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.09.2023 року ОСОБА_3 разом з дітьми була вселена в кімнати № 9, 10 гуртожитку.
У 2009 році ОСОБА_3 разом дочкою ОСОБА_4 переселилася до кімнати АДРЕСА_2 залишились проживати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_1 прийнятий на роботу до Хмельницького УВП УТОС 18.08.1977 року та звільнений з роботи 29.08.1978 року за власним бажанням. Вдруге відповідач прийнятий на роботу до Хмельницького УВП УТОС 30.12.1988 року та звільнений з роботи 06.02.2007 року також за власним бажанням.
Відповідач ОСОБА_2 не є особою з інвалідністю, ніколи не працював на підприємстві.
10.07.2009 року відповідач ОСОБА_1 набув у приватну власність за договором дарування кв. АДРЕСА_3 . Загальна площа квартири складає 42,4 кв. м, житлова - 27,6 кв. м.
Інформацію про набуття у власність квартири у м. Хмельницькому відповідач ОСОБА_1 приховав внаслідок чого підприємство - балансоутримувач продовжувало нараховувати плату за проживання в гуртожитку на умовах найму.
Місце проживання відповідачів зареєстровано у кімнаті АДРЕСА_4 .
Фактично відповідачі в кімнаті не проживають, але добровільно не виселяються, продовжують утримувати її за собою, не знімаються з реєстрації місця проживання, чим перешкоджають позивачу забезпечувати житлом в гуртожитку осіб з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб, працівників підприємства, які не мають у власності або користуванні житла в м. Хмельницькому.
Відповідач ОСОБА_2 не перебуває на квартирному обліку при Хмельницькій міській раді. У гуртожитку відповідач відсутній без поважних причин.
Згідно з відповіддю начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 на військовому обліку військовозобов'язаних у територіальних ІНФОРМАЦІЯ_4 не перебуває та на військову службу не призивався.
Відповідачі займають кімнату № 9 на підставі ордеру без укладення договору оренди, а відповідач ОСОБА_1 заявляє про своє право на користування гуртожитком на умовах найму, подавши позов до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, справа № 686/21631/24.
Позивач має власну потребу у розселенні осіб, які є особами з інвалідністю та переселені з окупованих територій та територій ведення бойових дій.
Відповідачі вселені в кімнату гуртожитку як одна сім'я. Відповідальною особою у житлових правовідносинах з підприємством-балансоутримувачем є ОСОБА_1 , який вселений в гуртожиток, будучи працівником підприємства. Набувши право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 42,4 кв.м, житловою площею 27,6 кв.м, тобто значно покращив свої та свого сина житлові умови, ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_2 втратили право користування гуртожитком та підлягають виселенню в судовому порядку. На час набуття права власності на квартиру батьком ОСОБА_2 був неповнолітнім, самостійного права користування гуртожитком не набув.
З врахуванням наведеного позивач просив суд виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_5 , що є власністю Українського товариства сліпих та перебуває на балансі ПОГ «Бахмутське УВП №1» УТОС. Судові витрати покласти на відповідачів.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.02.2025 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_5 , що є власністю Українського товариства сліпих та перебуває на балансі ПОГ «Бахмутське УВП №1» УТОС.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати у виді судового збору з кожного по 3028 грн. та витрати на правову допомогу з кожного по 1100 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині стягнення з нього судового збору та витрат на правничу допомогу скасувати та відмовити у стягненні з нього судових витрат. Рішенням МСЕК ОСОБА_1 встановлено І-у групу інвалідності по зору довічно, копію вказаної довідки відповідачем додано до відзиву, проте суд першої інстанції не дав належної оцінки наданим доказам.
У зв'язку з наявністю І групи інвалідності та низького розміру пенсії, на думку апелянта, він належить до категорії громадян, які мають право на безоплатну правничу допомогу та звільненні від сплати судових витрат.
У відзиві представниця позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Вважає, що суд обґрунтовано стягнув понесені позивачем витрати з відповідачів. З апелянта підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 1100 грн, що відповідає принципам розумності і співмірності предмету позову та складності справи.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції не повній мірі з'ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норми матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду слід змінити в частині розподілу судових витрат.
Так, встановлено, що гуртожиток на праві приватної власності належить Громадській організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих». Раніше гуртожиток перебував на балансі ПОГ «Хмельницьке учбово-виробниче підприємства Українського товариства сліпих», зараз перебуває на балансі у позивача.
Відповідач ОСОБА_1 отримав право користування житлом в гуртожитку як працівник підприємства «Хмельницьке УВП УТОС», який не має власного житла.
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в гуртожитку з 21.04.1990 року. Проживав в кімнатах № НОМЕР_1 , 9, 10. Вселений у кімнату № 10 гуртожитку Хмельницького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих відповідно до ордеру, виданому на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету та бюро первинної організації УТОС Хмельницького УВП УТОС від 14.05.1996 року № 10, на період роботи на цьому підприємстві. ОСОБА_1 разом з дружиною та двома дітьми проживали у кімнатах № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 гуртожитку.
У 2001 році ОСОБА_3 разом з малолітніми дітьми покинули житло в гуртожитку, але рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.09.2023 року вони були вселені в кімнати № 9, 10 гуртожитку.
У 2009 році ОСОБА_3 разом дочкою ОСОБА_4 переселилася до кімнати № 17 гуртожитку, а в кімнаті АДРЕСА_4 залишились проживати відповідачі.
Відповідач ОСОБА_1 прийнятий на роботу до Хмельницького УВП УТОС 18.08.1977 року та звільнений з роботи 29.08.1978 року за власним бажанням. Вдруге відповідач прийнятий на роботу до Хмельницького УВП УТОС 30.12.1988 року та звільнений з роботи 06.02.2007 року також за власним бажанням.
Відповідач ОСОБА_2 не є особою з інвалідністю, ніколи не працював на підприємстві.
10.07.2009 року відповідач ОСОБА_1 набув у приватну власність за договором дарування кв. АДРЕСА_3 . Загальна площа квартири складає 42,4 кв.м, житлова - 27,6 кв.м.
Місце проживання відповідачів зареєстровано у кімнаті АДРЕСА_4 .
Фактично відповідачі в кімнаті не проживають, але добровільно не виселяються, продовжують утримувати її за собою, не знімаються з реєстрації місця проживання, чим перешкоджають позивачу забезпечувати житлом в гуртожитку осіб з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб, працівників підприємства, які не мають у власності або користуванні житла в м. Хмельницькому.
Відповідач ОСОБА_2 не перебуває на квартирному обліку при Хмельницькій міській раді. У гуртожитку відповідач відсутній без поважних причин.
Згідно з відповіддю начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 на військовому обліку військовозобов'язаних у територіальних ІНФОРМАЦІЯ_4 не перебуває та на військову службу не призивався.
Відповідачі займають кімнату № 9 на підставі ордеру без укладення договору оренди, а відповідач ОСОБА_1 заявляє про своє право на користування гуртожитком на умовах найму, подавши позов до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, справа № 686/21631/24.
Відповідачі вселені в кімнату гуртожитку як одна сім'я. Відповідальною особою у житлових правовідносинах з підприємством - балансоутримувачем є ОСОБА_1 , який вселений в гуртожиток, будучи працівником підприємства. Набувши право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею - 42,4 кв. м, житловою - 27,6 кв. м., тобто значно покращивши свої та свого сина житлові умови.
На час набуття права власності на квартиру батьком ОСОБА_2 був неповнолітнім, самостійного права користування гуртожитком не набув.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що значно покращивши свої житлові умови, відповідачі втратили право користування гуртожитком та підлягають виселенню.
Рішення суду в цій частині ( по суті спору) не оскаржується апелянтом, а отже, не переглядається в апеляційному порядку.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ № 357072 від 15.07.2014 року, тобто, звільнений від оплати судових витрат (судового збору) згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відтак помилковим є висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 витрат позивача на сплату судового збору 3028 грн., їх необхідно компенсувати позивачу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За частиною 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з договором про надання правової допомоги №06/2024 від 16.09.2024 року, укладеним між ПОГ «Бахмутське учбово-виробниче підприємство №1 «Українського товариства сліпих» та адвокатом Кириченко В.Л., актом прийому-передачі процесуальних документів та інших видів правничої допомоги від 23.09.2024 року та квитанції №111 від 26.09.2024 року, позивачу надано та оплачено ним послуги адвоката на суму 2200 грн. в суді першої інстанції.
Норма ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» врегульовує питання звільнення від сплати лише судового збору, і не поширюється на інші судові витрати, в т.ч. пов'язані з наданням правничої допомоги.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з апелянта 1100 грн., частину понесених витрат на правничу допомогу.
З врахуванням наведеного оскаржуване рішення слід змінити в частині розподілу судових витрат - компенсувати позивачу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 3028 грн. судового збору.
В решті рішення слід залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2025 року в частині розподілу судових витрат змінити.
Компенсувати Підприємству об'єднання громадян «Бахмутське учбово-виробниче підприємство №1 «Українського товариства сліпих» за рахунок держави у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, 3028 грн. судового збору.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 25 червня 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк