Справа № 944/2868/25
Провадження №3/944/1752/25
24.06.2025 рокум.Яворів
Суддя Яворівського районного суду Львівської області Карпин І.М. розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до мобілізації проживав за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , військовослужбовця призваного під час мобілізації, курсанта навчального взводу навчальної батареї дивізіону реактивної артилерії військової частини НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
22 травня 2025 року, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, курсант навчального взводу навчальної батареї дивізіону реактивної артилерії військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 недбало поставився до виконання покладених на нього обов'язків військової служби в умовах особливого періоду та був відсутній на військовій службі без поважних причин з 15 год 00 хв до 20 год 00 хв на території військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, не визнав та пояснив, що він призваний за мобілізацією в порушення норм закону, є ОСОБА_2 , а тому в силу релігійних переконань не може брати участь у військових діях чи будь-яким іншим способом виконувати військову справу. Зазначив, що 22.05.2025 залишав військову службу та був того дня затриманий. Також не вважає, що є військовослужбовцем, оскільки є ОСОБА_2 і відповідно має право на альтернативну (невійськову) службу.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя встановив наступне.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, курсантом навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону реактивної артилерії військової частини НОМЕР_1 .
Під час розгляду справи ОСОБА_1 не заперечив факту залишення військової служби без поважних причин та без дозволу командира.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, підтверджується його поясненнями, в яких він не заперечує факту залишення військової служби 22.05.2025, а також протоколом про адміністративне правопорушення серії А3618 №117 від 29 травня 2025 року; письмовими поясненнями військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до яких 22 травня 2025 року близько 15 год під час проведення перевірки наявності особового складу навчального дивізіону реактивної артилерії військової частини НОМЕР_1 було виявлено відсутність курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону реактивної артилерії військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 та силами особового складу було здійснено пошукові заходи щодо встановлення місця його знаходження та розшукано в АДРЕСА_3 о 19 год 50 хв..
Щодо доводів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу його релігійних переконань, у зв'язку з якими він не може проходити військову службу, суддя зазначає наступне.
Положення ч. 4 ст. 35 Конституції України передбачають, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Відповідно до статей 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу, а захист України, її незалежності та територіальної цілісності України, відповідно до ст. 65 Конституції України є обов'язком громадян України.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період це два самостійні види військової служби і Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба запроваджується замість проходження саме строкової військової служби, тобто заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на альтернативну (невійськову) службу, цим Законом не встановлена.
Тобто Україна запровадила альтернативи військовій службі у мирний час і громадяни України можуть безперешкодно ними скористатися. Проте у воєнний час, під час мобілізації і оборонної війни обов'язок захисту України, яка зазнала агресивного нападу з боку Російської Федерації, покладається на всіх громадян України незалежно від їхнього віросповідання.
За таких обставин вважаю, що діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КпАП України. Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого та матеріали справи про адміністративне правопорушення, слід застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу мінімального розміру.
Згідно із ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 283, 284, 289, 291 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя І.М.Карпин