ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/24575/24
провадження № 2/753/1007/25
21 березня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Котенко Р. В., за участю секретаря судового засідання Троцковець К. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вказуючи на те, що 24 листопада 2021 року сторони уклали шлюб. Від шлюбу спільних дітей позивач та відповідачка не мають. Підставою для розірвання шлюбу позивач зазначив, що сімейне життя з відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння та різних поглядів на подружнє життя. Також позивач вказав, що подружжя разом не проживає, фактично шлюбні відносини припинилися, спільне господарство не ведеться, шлюб існує формально, тому просить шлюб розірвати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Котенко Р. В.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в судове засідання на 25 лютого 2025 року.
17 лютого 2025 року до канцелярії суду позивачем була подана заява, в якій зазначено, що у позовній заяві помилково вказана обставина про відсутність дітей у сторін. Зазначив, що від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу буде проживати з відповідачкою. Також просив суд провести розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
У судове засідання 25 лютого 2025 року сторони не з'явились, про час, місце та дату слухання справи повідомлялись належним чином. Будь-які заяви та клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило. Суд, порадившись на місці, ухвалив розгляд справи відкласти до 21 березня 2025 року для повторного повідомлення сторін.
У судове засідання 21 березня 2025 року позивач та відповідачка не з'явились, про час, місце та дату слухання справи повідомлялись належним чином.
До суду повернулись зворотні повідомлення від АТ "Укрпошта", якими відповідачці направлялись за її зареєстрованим місцем проживання судові повідомлення про судові засідання, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є днем вручення судової повістки.
Від відповідачки будь-яких заяв, клопотань до суду не надходило. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідачка не скористалася. Направлені за її зареєстрованим місцем проживання судові повістки-повідомлення та ухвала суду з копією позовної заяви, повернулися до суду з відміткою АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».
За таких обставин, враховуючи, що справа була призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін, тобто явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, з урахуванням заяви позивача про розгляд справи без його участі, відсутності будь-яких заяв та клопотань відповідачки, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 24 листопада 2021 року між громадянином Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 2325. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини - « ОСОБА_1 ». Зазначене підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 24 листопада 2021 року Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Як вбачається з матеріалів справи, від шлюбу у позивача та відповідачки народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження реєстраційний номер НОМЕР_2 , виданим Відділом РАГС Шпандау м. Берлін Федеративна Республіка Німеччина. Апостиль проставлений 01 лютого 2024 року Відділом ІІ Земельного відомства у справах громадян та правопорядку м. Берлін Федеративної Республіки Німеччина за № 1007/2024. Спражність підпису перекладача Шаргородської І. І., яка переклала вказане свідоцтво з німецької на українську мову засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сиротюк О.В. 13 грудня 2024 року за номером в реєстрі 4481,4482.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави;
В даних правовідносинах наявний іноземний елемент, зважаючи на те, що позивач є громадянином Федеративної Республіки Німеччина.
Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Стаття 60 зазначеного Закону регулює питання правових наслідків шлюбу. Згідно із ч.ч. 1, 2 статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Позивач ОСОБА_1 є громадянином Федеративної Республіки Німеччина, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідачка ОСОБА_2 є громадянкою України, має зареєстроване місце проживання в Україні.
Шлюб укладений на території України.
Відтак, за правилами статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» має бути застосоване право України.
Позивач вказує, що збереження їх сім'ї та примирення є неможливими, і подальше збереження шлюбу суперечить його інтересам.
Відповідно до частини першої статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно із статтями 21, 24 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Отже, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Позивач скористався цим правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачкою. Беручи до уваги доводи позивача, суд вважає, що причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 Сімейного Кодексу.
Частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За наявності таких обставин справи суд вважає, що сім'я сторін розпалась остаточно, підстав для надання строку для примирення сторін немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, заява про розірвання шлюбу відповідає його дійсній волі.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та розірвання шлюбу між сторонами.
Згідно з частиною другою статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (абзац 2 частини 3 статті 115 Сімейного кодексу України).
Судові витрати, відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 листопада 2021 року Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за актовим записом № 2325 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: невідомий).
Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: невідомий).
Суддя Р. В. Котенко