ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23618/24
провадження № 2/753/108/25
07 квітня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Котенко Р. В., за участю секретаря судового засідання Троцковець К. В., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Верещак І. Т., відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
У грудні 2024 року до Дарницького районного суду м. Києва звернуласm позивачка ОСОБА_1 із позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вказуючи на те, що 07 травня 2011 року між ними був укладений шлюб. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для розірвання шлюбу позивачка зазначає різні погляди на життя та вирішення сімейно-побутових проблем. Також, позивачка зазначає, що шлюбні відносини між ними припинені, спільне господарство не ведеться. Оскільки шлюб має лише формальний характер, подальше спільне життя, збереження шлюбу та примирення неможливі, тому позивачка наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Котенко Р. В.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в судове засідання на 30 січня 2025 року.
21 січня 2025 року до канцелярії суду відповідачем було подано заяву про надання строку на примирення та клопотання про відкладення розгляду справи.
30 січня 2025 року розгляд справи було відкладено до 28 лютого 2025 року.
Судове засідання 28 лютого 2025 року відкладено до 17 березня 2025 року для повторного повідомлення сторін.
10 березня 2025 року до канцелярії суду представником позивача - адвокатом Верещак І.Т. подано заяву про збільшення позовних вимог.
13 березня 2025 року до канцелярії суду представником позивачки - адвокатом Верещак І.Т. було подано заперечення на заяву про надання строку на примирення.
17 березня 2025 року до канцелярії суду представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про повернення (залишення) без розгляду заяви позивачки про збільшення позовних вимог.
У судове засідання 17 березня 2025 року з'явились представник позивачки, відповідач та представник відповідача. Заслухавши думку сторін, суд, порадившись на місці, ухвалив повернути заяву про збільшення позовних вимог. Розгляд справи за клопотанням представника відповідача відкладено до 07 квітня 2025 року.
У судове засідання 07 квітня 2025 року з'явились позивачка, представник позивачки, відповідач та представник відповідача
Протокольною ухвалою суд, за заявою представника відповідача про відкликання клопотання про надання подружжю строку на примирення та про зупинення провадження у справі, залишив клопотанання без розгляду.
Протокольною ухвалою суд, за заявою представника позивача про вікликання заперечення на заяву про надання строку на примирення, залишив заперечення без розгляду.
Позивачка та її представник позовні вимоги про розірвання шлюбу підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити. Позивач пояснила суду, що ніколи не відчувала від чоловіка підтримки. Спільного бюджету у них також ніколи не було. Видатки, що пов'язані з утриманням дитини, несла вона (харчування, оплата гуртків, видатки на школу тощо). Згодом у родині почались скандали через те, що вона була постійно на роботі, а чоловік був змушений доглядати дитину. Протягом літа 2024 року чоловік спонував її до того, аби вона зилишила родину і задля того, щоб не травмувати дитину сімейними конфліктами, вона у вересні 2024 року орендувала квартиру і з того часу вони з відповідачем проживають окремо. Вважає, що їх родина розпалась остаточно і підстав для примирення немає.
Відповідач та його представник в судовому засіданні проти розірвання шлюбу не заперечували. Проте відповідач не погодився з тим, що він не брав участі в утриманні родини, у тому числі їх доньки. Вказав, що завжди, коли дружина просила щось купити, він купляв або перераховував дрежині кошти на карту. Також зауважив, що дійсно, у родині були скандали, але дружину з дому не виганяв. Навпаки, зазначив, що агресія була зі сторони дружини і вона сама вирішила окремо проживати, після чого він зняв її з реєстрації місця проживання у квартирі, де вони спільно проживали. Наразі він також не вбачає підстав для примирення з дружиною, тому і відкликав своє клопотання про надання строку на примирення.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 07 травня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з Державним центром розвитку сім'ї зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 489. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_2 ». Зазначене підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 07 травня 2011 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з Державним центром розвитку сім'ї.
У шлюбі у позивачки та відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина - ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 15 березня 2018 року Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Позивачка вказує, що подальше спільне проживання та збереження родини є неможливим та наполягає на розірванні шлюбу. Відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу.
Відповідно до частини першої статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно із статтями 21, 24 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Отже, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Позивач скористалась цим правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Беручи до уваги доводи позивача, суд вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 Сімейного Кодексу.
Частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За наявності таких обставин справи суд вважає, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, а з урахуванням позиції відповідача, який не заперечує проти розірвання шлюбу, підстав для надання строку для примирення сторін суд також не вбачає. Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та розірвання шлюбу між сторонами.
Згідно з частиною другою статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (абзац 2 частини 3 статті 115 Сімейного кодексу України).
Судові витрати відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07 травня 2011 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї за актовим записом № 489, - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Повне рішення складено 06.05.2025.
Суддя Р. В. Котенко