Справа № 174/619/25
п/с 2/174/342/2025
23 червня 2025 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ілюшик І.А.,
за участю: секретаря - Троцько О.В.,
представника відповідача - Точиліна М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (далі - ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»), звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021 відповідно до умов якого, ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1
22.02.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 178876 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 1000,00 гривень; дата надання кредиту: 22.02.2021; строк кредиту: 30 днів; валюта кредиту: UAH; стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних.
Однак, відповідач ухиляється від сплати своєї заборгованості, що змусило позивача звернутися до суду із вказаним позовом, яким він просив суд стягнути із відповідача кошти за договором та витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 08.05.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, частково задовольнивши клопотання представника позивача.
Від представника відповідача надійшов відзив на позову заяву в якому він просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки позивачем не надано доказів отримання відповідачем грошових коштів за відповідним кредитним договором. Строк дії договору 30 днів, умови договору не містять положень щодо можливості нарахування відсотків поза межами строку кредитування, як не містять положень щодо нарахування відсотків як міри відповідальності. Тому нарахування відсотків після спливу строку кредитування є безпідставним. Щодо вимоги про розподіл судових витрат, то ні з відповідного рахунку, ні з відповідного платіжного доручення не можливо встановити, що відповідна оплата відбувалась за надання правничої допомоги в рамках розгляду даної судової справи.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив якій він просив позов задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що первісний кредитор належним чином виконав своє зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну карту, реквізити якої були надані самим позичальником. Факт зарахування коштів підтверджується інформаційною довідкою, яка була долучена разом з позовною заявою і знаходиться в матеріалах справи. Твердження про незаконність нарахування процентів є необгрунтованим.
Представник позивача просив суд розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, її предствник адвокат Точилін М.В. надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві. А також зазначив, що витрати на правову допомогу є неспівмірними, тому їх розмір може бути зменшено до 3000 грн.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.02.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 178876, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора AV1228 як і графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту (додаток № 1 до договору) (а.с. 11-13).
Факт перерахування ТОВ «ЗАЙМЕР» коштів позичальнику підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТГІД» (далі - ТОВ «ПРОФІТГІД») та відповідно до якого, 22.02.2021 на банківську картку № НОМЕР_1 ТОВ «ПРОФІТГІД» здійснено успішний переказ коштів в сумі 1 000 грн., призначення переказу: видача кредиту № 178876 (а.с. 14).
28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого, ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с. 15-18).
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 5220,00 грн., яка складається з наступного: 1000,00 грн. - залишок по тілу кредиту; 4220,00 грн. - залишок по відсотках (а.с. 19).
Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором № 178876, станом на 13.01.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» складає 5220,00 грн. та включає в себе: 1000,00 грн. - просрочене тіло; 4220,00 грн. - просрочені відсотки. Нарахування відсотків, пені, штрафів ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» не здійснювало (а.с. 20).
13.01.2025 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та направило Вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором, шляхом поштового відправлення відповідачу (а.с. 21-23).
До відповіді на відзив долучено розгорнутий розрахунок заборгованості (а.с. 80-85).
За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеном у ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Частиною 1ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як вбачається зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, між первісним кредитором та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 178876 від 22.02.2021. Сам факт укладення кредитного договору відповідачем не заперечується, а судом враховується, що у тексті кредитного договору ОСОБА_1 самостійно вказала номер банківської платіжної карти НОМЕР_1 на яку і були перераховані кошти, що підтверджується наданим ТОВ «ПРОФІТГІД» підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів. Кредит перерахований о 10:46:05 годині 22.02.2021 на картку НОМЕР_1 . Зазначення у тексті позовної заяви інших відомостей щодо доказу, яким підтверджено перерахування кредитних коштів на висновки суду не впливає, оскільки долучене до позовної заяви підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів є належним, достатнім та допустимим доказом.
Перехід права вимоги стосовно ОСОБА_1 до позивача підтверджується дослідженими судом доказами.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 1000 грн.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, слід зазначити наступне.
13.01.2025 позивач направив відповідачу вимогу про виконання грошових зобов'язань у сумі 5220,00 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом 1000 грн., заборгованість за комісіями та відсотками 4220,00 грн.
Але договір № 178876 від 22.02.2021 укладений на визначений строк 30 днів до 24.03.2021, додатком № 1 до договору розрахована сума процентів 600 грн.
Тобто, після спливу визначеного цим договором строку кредитування, який складає 30 днів, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.
Виходячи з наведеного, правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом тільки за період з 22.02.2021 по 23.03.2021, виходячи з погодженої сторонами процентної ставки у розмірі 600 грн. Таким чином суд вважає, що позиція відповідача стосовно неправомірності вимоги сплати процентів в сумі 4220,00 грн. обґрунтованою і задовольняє позовні вимоги частково у розрахованій сумі процентів 600 грн.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Враховуючи задоволення позовних вимог, відповідно до норм ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 742,37 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 10 500 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, позивач просить стягнути на свою користь судові витрати в сумі 10500 грн., які були понесені ним при звернення до суду.
На підтвердження наданих послуг позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність від 30.12.2024, акт про отримання правової допомоги від 03.06.2025 у сумі 10500 грн., платіжну інструкцію № 3 9145 від 03.06.2025 у сумі 10500 грн., рахунок 03.06.2025-24 від 03.06.2025 (а.с. 7-10, 39, 40, 45, 46).
На підставі вищевикладеного, суд, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, а також враховуючи часткове задоволення позову та заяву представника відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. В іншій частині витрати віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 10, 76-81, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158, заборгованість за кредитним договором № 178876 від 22.02.2021, в сумі 1600 (одна тисяча шестьсот ) грн. 00 коп., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 1 000,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 600,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір в сумі 742,37 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на правничу допомогу у розмірі 300,00 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.А.Ілюшик