Справа № 174/369/24
п/с № 2/174/32/2025
18 червня 2025 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ілюшик І.А.,
за участю: секретаря - Троцько О.В.,
представника позивача - Муравського В.В.,
представника відповідача - Григор'єва Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 37307,31 грн. та витрат зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 13.11.2020 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 414592 (укладається в електронній формі для кредитів, де передбачена сплата процентів за перший день користування кредитом), відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит в сумі 25000,00 грн., шляхом перерахування кредитних коштів на його банківську картку в порядку передбаченому умовами договору, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця, а позичальник зобов'язався повернути суму кредиту в строк до 13.11.2021 року та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та строки, визначені п. 1.4.-1.5 договору.
Товариство належним чином виконало свої зобов'язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.
30.06.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 30.06.2021, відповідно до якого, ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у т.ч. за договором про надання споживчого кредиту № 414592 від 13.11.2020 року, що укладений між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, в тому числі за договір про надання споживчого кредиту № 414592 від 13.11.2020 року, що укладений між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 .
Не виконуючи належним чином зобов'язання за кредитним договором, відповідач порушила умови кредитного договору та норми цивільного законодавства. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягають стягненню з відповідача станом на 08.03.2024 року становить 37307,31 грн., з яких: 22115,41 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 14038,99 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 187,22 грн. - нараховані 3% річних; 965,69 грн. - втрати від інфляції.
В зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу за договором та судові витрати по справі.
Ухвалою від 19.04.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 16.07.2024 року справу прийнято до свого провадження іншим складом суду.
Ухвалою від 13.09.2024 року клопотання представника відповідача задоволено та витребувано від позивача докази, зокрема, договір про надання споживчого кредиту.
Ухвалою від 10.10.2024 року клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою від 18.10.2024 року клопотання представника позивача задоволено, витребувано інформацію від АТ КБ «Приват Банк».
Ухвалою від 26.02.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача відмовлено.
Ухвалою від 24.03.2025 року клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою від 07.05.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача відмовлено.
Представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Пояснив, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Право вимоги підтверджено належними, достатніми та допустимим доказами та до суду надано нотаріально посвідчену копію договору факторингу.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував оскільки у договорі та паспорті прізвище відповідача вказано по різному, оригінал договору факторингу не надано, тобто позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до відповідача. Крім цього, звертає увагу суду на те, що із таблиці обчислення загальної вартості кредиту простежується, що відсотки нараховуються на тіло кредиту у розмірі 25000,00 грн., а не на фактично передані кредитні кошти у розмірі 20000,00 грн., оскільки саме така сума перерахована на карту за відомостями банку. Таким чином, матеріали справи не містять коректного розрахунку відсотків за користування кредитними коштами. Щодо витрат на правову допомогу, то вони є неспівмірними, а тому їх розмір може бути зменшено судом.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, матеріали на CD диску та інші матеріали, які надані на виконання ухвали суду, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2020 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання споживчого кредиту № 414592. Також позичальником підписаний графік платежів за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту (а.с. 5-8)
Позивачем надана до суду копія довідки про ідентифікацію (а.с. 8 зворот).
Факт перерахування коштів за кредитним договором підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 2646_240202155214 від 02.02.2024 року, яким він повідомляє про успішне перерахуванням коштів на суму 20000,00 грн. на картку НОМЕР_1 (а.с. 9)
До матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості до договору № 414592 від 13.10.2021 року позичальника ОСОБА_1 заборгованості становить 37307,31 грн., з яких: 22115,41 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 14038,99 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 187,22 грн. - нараховані 3% річних; 965,69 грн. - втрати від інфляції, що також вказано у позовній заяві (а.с. 10, 11).
30.06.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу № 30-06/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит», як первісний кредитор, відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до боржників ТОВ «Слон Кредит», ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Слон Кредит», про що свідчить копія відповідного договору (а.с. 12-14)
Відповідно до копії реєстру боржників до договору факторингу № 30-06/2021 від 30.06.2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 414592 від 12.11.2020 року (а.с. 14 зв.- 16).
10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-3/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал», як первісний кредитор, відступило шляхом продажу
ТОВ «Коллект Центр» права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатку №3 до цього договору (реєстр бржників), про що свідчить копія відповідного договору та акт прийому передачі реєстру боржників за даним договором (а.с. 17-20).
Відповідно до копії реєстру боржників до договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 414592 від 12.11.2020 року (а.с. 20зв.- 23).
Згідно копії паспорта ПІБ відповідача ОСОБА_1 , а в тексті кредитного договору вказано ОСОБА_2 , однак даний факт на думку суду не свідчить про те, що кредитний договір укладено іншою особою ніж та до якої пред'явлені позовні вимоги (а.с. 54, 55).
До матеріалів справи долучено CD диск на якому знаходиться договір про надання споживчого кредиту № 414592 від 13.11.2020 року укладений між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 та інші докази (а.с. 135).
АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвали суду надало інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 відповідно до якої на карту № НОМЕР_2 13.11.2020 року перераховані грощові кошти в сумі 20000 грн. (а.с. 137-142).
До матеріалів справи долучено нотаріально посвідчену копію договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 10.03.2023 року, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», нотаріально посвідчену копію додатку № 2 акту приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за договором № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 10.03.2023 року, нотаріально посвідчену копію додатку № 4 акту приймання-передачі реєстру боржників за договором № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року, нотаріально посвідчену копію акту зарахування зустрічних вимог від 31.03.2023 року, нотаріально посвідчену копію витягу з додатку № 3 реєстру боржників до договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року (а.с. 207-239).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Так, приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як вбачається з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Відповідно до пункту 2.1. договору № 414592 про надання споживчого кредиту від 13.11.2020 року, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування/утримання: у розмірі 20 000 грн. за реквізитами платіжної картки НОМЕР_3 або іншої платіжної картки, реквізити, якої зазначені споживачем в особистому кабінеті, або надані товариству іншим шляхом, в тому числі через засоби зв'язку; у розмірі 5000 грн. на користь товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5. договору.
Факт укладення договору та перерахування коштів за кредитним договором саме відповідачу у сумі 20000 грн. підтверджується належними доказами.
Отже, не заслуговують на увагу посилання представника відповідача щодо помилкового розрахунку заборгованості виходячи з сумі 25000 грн., оскільки це відповідає умовам укладеного між відповідачем та первісним кредитором договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як ст. 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Нарахування процентів за користування грошовими коштам поза періодом договору позики, відбувалося відповідно до умов п.5.4 договору про відступлення прав вимоги від 10.03.2023 року, у розумінні якого нарахування та стягнення процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснюється відповідно до ст. 625 ЦК України.
За умовами п. 5.5 договору про відступлення прав вимоги від 10.03.2023 року кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту набрання чинності цим договором у порядку, передбаченому чинним законодавством або основним договором.
Між тим, матеріали справи не містять доказів направлення відповідного повідомлення боржнику про зміну кредитора та відступлення прав вимоги за договором від 13.11.2020 року № 414592 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 від первісного кредитора до ТОВ «Вердикт Капітал», та в подальшому від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр», як це передбаченого вимогами закону. Враховуючи вищевикладене, не повідомлення боржника про зміну кредитора, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 березня 2018 у справі №444/9519/12, надає підстави стверджувати про безпідставне нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики.
Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить з наданого позивачем розрахунку відповідно до якого станом на 13.11.2021 року заборгованість складає 31478,29 грн. При цьому відповідно до п. 1.4 договору № 414592 про надання споживчого кредиту від 13.11.2020 року строк кредиту 365 днів, з кінцевим терміном повернення 13.11.2021 року (включно). Виходячи з викладеного вище суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 31478,29 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 2554,90 грн.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
До матеріалів справи долучено копію договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 року, платіжної інструкції № 413000008 від 09.02.2024 року, заявку на надання юридичної допомоги № 753 від 07.02.2024 року на суму 13 000 грн., яка складається з надання усної консультації вартістю 4000 грн. та складання позовної заяви вартістю 9000 грн. Також додано копію витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 08.01.2024 року відповідно до якого витрати на правову допомогу становлять 13000 грн., а також витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 08.02.2024 року відповідно до якого витрати на правову допомогу становлять 13000 грн. загалом (а.с. 34зв.-39, 80).
У позовній заяві міститься клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 13000 грн.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) роз'яснено, що в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
На підставі вищевикладеного, суд, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, а також враховуючи часткове задоволення позову та заяву представника відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. В іншій частині витрати віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 10, 76-81, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором № 414592 від 13.11.2020 року у розмірі 31478 (тридцять одна тисяча чотириста сімдесят вісім) грн. 29 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в сумі 2554,90 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст виготовлено 23.06.2025 року.
Суддя І.А.Ілюшик