Справа № 286/657/25
24 червня 2025 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Вачко В. І. ,
з секретарем судового засідання Деменчук О.Г.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Овруцької міської ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав , -
Позивач ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про позбавлення батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що донька сторін проживає з матір'ю - позивачем, а батько вихованням і утриманням доньки не займається.
Відповідач у встановлений строк відзиву на позов на подав.
В судове засідання по розгляду справи по суті сторони та третя особа не прибули.
Позивач подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує. Відповідач подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов визнає. Третя особа подала висновок щодо розв'язання спору та заяву про розгляд справи у відсутність її представника.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком, а позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Шлюб між сторонами розірвано заочним рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 11.01.2013 року у справі № 617/15987/12.
Дитина ОСОБА_3 зареєстрована та проживає з матір'ю ОСОБА_1 , що стверджується довідками про реєстрацію місця проживання та склад сім'ї. Батько ОСОБА_2 проживає окремо.
На примусовому виконанні Овруцького відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавчий лист з примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 . Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, складеного державним виконавцем, відповідач має заборгованість зі сплати аліментів за період з жовтня 2012 року по липень 2024 року, яка станом на 12.08.2024 року склала 238872,27 грн.
Як вбачається з довідки Покалівського ліцею Овруцької міської ради від 13.02.2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається в Покалівському ліцеї, є ученицею 9 класу, її батько ОСОБА_2 не приймає ніякої участі у вихованні своєї дочки, не цікавиться її успіхами в навчанні, не відвідує батьківські збори, не підтримує зв'язку з класним керівником доньки.
Висновком органу опіки і піклування - виконкому Овруцької міської ради підтверджено доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що відповідач не виконує батьківські обов'язки щодо виховання та утримання дитини, ухиляється від їх виконання, не проявляє батьківської турботи та любові до дитини, не спілкується з нею. Тобто повністю самоусунувся від виховання доньки.
Неповнолітня ОСОБА_3 , яка на момент розгляду справи судом має повних 14 років, у письмових поясненнях суду вказала, що батько участі у її вихованні не приймає, не спілкується з нею, не вітає її з днем народження, не заперечує проти позбавлення його батьківських прав.
Як вбачається з акту про обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_1 , складеного 12.02.2025 року представниками третьої особи, разом з позивачкою проживають її п'ятеро дітей, троє з яких неповнолітні, в тому числі дочка ОСОБА_3 , для яких створені належні умови проживання, виховання та розвитку, діти забезпечені всім необхідним.
Частинами 1-2 статті 150 СК України встановлено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є обов'язком батьків, що випливає зі змісту статті 180 СК України, що зобов'язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначається, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, матері, так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.
Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що дитина проживає з матір'ю, позивачем у справі, яка піклується про неї, займається її вихованням та утриманням; батько дитини, відповідач у справі, з дитиною не проживає і з нею не спілкується, участі в вихованні та утриманні доньки не приймає, не виявляє батьківської уваги, турботи і любові до дитини, не цікавиться її життям, тобто батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дитини не виконує, ухиляється від їх виконання, повністю самоусунувся від виховання доньки. Тоді як позивач не чинить перешкод у спілкуванні батька з донькою. Наведених обставин належними доказами не спростовано.
Всі з'ясовані судом обставини справи та досліджені в судовому засіданні докази, вказують на свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками та ухилення від їх виконання. При цьому суд вбачає за недоцільне додатково заслуховувати в судовому засіданні думку дитини ОСОБА_3 , оскільки остання виклала її письмово у поясненнях, адресованих суду.
В судовому засіданні знайшла підтвердження обставина свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками. Отже, позбавлення відповідача батьківських прав щодо її неповнолітньої дочки відповідатиме інтересам останньої. А тому позов підлягає задоволенню і відповідача слід позбавити батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в разі зміни свого ставлення до дитини, своєї поведінки та усунення обставин, що були підставою позбавлення батьківських прав.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.2 ст.166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Тому керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280, 281, 284, 287, 288, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.06.2025 року.
Суддя: В. І. Вачко