ф
24 червня 2025 року
м. Київ
справа № 819/1221/15-a
адміністративне провадження № К/9901/68742/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Юрченко В.П., Бившева Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року (Суддя: Дерех Н.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року (Судді: Макарик В.Я., Большакова О.О., Глушко І.В.),
у справі № 819/1221/15-а
за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу, -
05 травня 2015 року Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільської області (далі - позивач, Тернопільська ОДПІ) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 73 411 грн. 70 коп. з податку на доходи фізичних осіб, який виник внаслідок несплати відповідачем узгодженого грошового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 року №0091711701, прийнятого на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки №8027/19-18-17-01/ НОМЕР_1 від 22.10.2014 року (а.с. 3-6).
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року, адміністративний позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Тернопільської ОДПІ податковий борг в сумі 73411, 70 грн шляхом перерахування на р/р 33119341700002, код одержувача 37977726, МФО 838012, код бюджетної класифікації 8511010500 (а.с. 40-41, ).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої посилався на передчасність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи про наявність підтверджених підстав для стягнення податкового боргу з відповідача без перевірки правомірності визначення до сплати позивачеві податку на доходи фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2014 року №0091711701 за результатами проведеної податкової перевірки.
Зокрема, за доводами касаційної скарги висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам податкового законодавства та суперечать ст. 75, 76, ст. 242, п. 1 ч. 1 ст. 246 КАС України внаслідок неврахування, що скаржник не отримав фактичного доходу від анулювання боргу ПАТ «Універсал банк», що свідчить про безпідставність висновків акта перевірки про отримання ним доходу у вигляду додаткового блага за 2013 рік згідно пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 ПК України. Крім цього, скаржник звернув увагу, що постанова суду першої інстанції була прийнята без його участі та без виклику до суду і про її наявність він дізнався лише 16 серпня 2018 року, коли отримав іншу позовну заяву контролюючого органу про стягнення пені в сумі 45689,91 грн, нарахованої на суму боргу в розмірі 73411,70 грн і одразу 17.08.2018 року ознайомився з позовною заявою у справі №819/1221/15 та висновками суду першої інстанції, викладеними в постанові суду першої інстанції від 02 липня 2015 року в даній справі.
Крім цього, скаржник вказує, що 23.08.2018 року Тернопільським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі № 1940/1641/18 за його позовом до Тернопільської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 року №0091711701 і ухвалою цього суду від 24.10.2018 року судом були витребувані докази складових за кредитним договором від 17.03.2008 року №BL1995. У зв'язку з викладеним, на стадії апеляційного перегляду даної справи ним було заявлене клопотання про зупинення провадження у справі, внаслідок оскарження ним податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 року №0091711701 (і надані відповідні докази), яке було безпідставно відхилено судом апеляційної інстанції.
За доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків за результатами розгляду справи без забезпечення повного і всебічного з'ясування обставин даної справи та не вжили визначених законом заходів для їх з'ясування, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають право для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, посилаючись на принцип верховенства права, закріплений статтею 6 КАС України в розрізі із вимогами статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права на справедливий суд і ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, просив суд касаційної інстанції задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1 а.с. 150-158).
Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу від позивача на адресу Суду не надходив, що у відповідності до вимог частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно довідки про наявність податкового боргу станом на 15.04.2015 року за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 73411грн. 70 коп. по платежу податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування ( основний платіж - 55428,38 грн., штрафні санкції - 14027,10 грн., пеня - 3956,22 грн. ), яка виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов'язання згідно податкового повідомлення - рішення №0091711701 від 08.12.2014 року, прийнятого на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки №8027/19-18-17-01/2736920791 від 22.10.2014 року щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_2 , за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року (а.с. 3, 15,17-20, 21).
За висновками акта перевірки, контролюючим органом зафіксовано порушення позивачем податкового законодавства, внаслідок: - неподання податкової Декларації про майновий стан і доходи одержані в 2013р. до Тернопільської ОДПІ (термін подачі до 09.02.2014р.) чим порушено вимоги п.п.49.18.5 п.49.18 ст.48 п.п. «в» п. 176.1 ст.176,п. 177.11, п. 179.1 ст.179 ПК України; - неперерахування до бюджету до 20.02.2014 року податку на доходи фізичних осіб за отримані доходи у 2013 році в сумі - 55428,38 грн. чим порушено п.57.1 ст.57, абз. «д» п.п.164.2.17, п.162.2 ст164, п.176.1 ст.176 п.177.11, ст.177 ПК України.
З огляду на наявність податкового боргу контролюючим органом приймалась вимога №1954-23 від 14.02.2015 р. на суму 73 411,70 грн і як встановлено судами попередніх інстанцій, з часу виставлення вимоги податковий борг платника не переривався (а.с.12).
До того ж, суди керувались тим, що у відповідності до довідки Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області №23812/7/10-16/851 від 02.07.2015 року, станом на 01.07.2015 р. до податкової інспекції не надходила інформація про оскарження в адміністративному чи судовому порядку відповідачем податкового повідомлення - рішення №0091711701 від 08.12.2014 р. (а.с. 10).
Враховуючи, що відповідачем не сплачено в добровільному порядку суму податкового боргу в розмірі 73411 грн. 70 коп. з податку на доходи фізичних осіб, який виник внаслідок несплати відповідачем узгодженого грошового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 року №0091711701, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року, адміністративний позов задоволено та стягнуто з відповідача суму податкового боргу в розмірі 73411, 70 грн.
Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, що також передбачено в вимогами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з підпунктом 14.1.157. пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
У відповідності до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до положень пункту 56.18 цієї статті 58 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).
Колегія суддів звертає увагу, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню судами підлягає факт узгодженості грошового зобов'язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу, тощо.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 12.07.2022 року у справі № 160/7345/20, від 21 травня 2024 року у справі № 160/15166/22, але не виключно.
Як вбачається з матеріалів справи і не є спірним між сторонами, предметом позову даної справи є сума податкового боргу в розмірі 73411 грн. 70 коп., яка виникла внаслідок несплати відповідачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 року №0091711701, прийнятого на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки №8027/19-18-17-01/2736920791 від 22.10.2014 року (щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року) (а.с. 3, 15,17-20, 21).
Однак з матеріалів справи вбачається, що 23.08.2018 року Тернопільським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі № 1940/1641/18 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 року №0091711701 і ухвалою цього суду від 24.10.2018 року судом були витребувані докази складових за кредитним договором від 17.03.2008 року №BL1995 (а.с. 115-117).
Враховуючи наявність судової справи № 1940/1641/18, яка за доводами представника відповідача становила преюдицію для вирішення даної справи в контексті обґрунтованості підстав для стягнення суми податкового боргу, представник відповідача звернувся 28.11.2018 року до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі № 819/1221/15-а до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 1940/1641/18 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 року №0091711701, суми за яким були покладені в предмет стягнення у цій справі №819/1221/15 (а.с. 111-113), та у випадку відмови в задоволенні клопотання просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
Однак ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 року було відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та відкладення розгляду справи з тих підстав, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а розгляд зазначеної в клопотанні справи за висновком суду апеляційної інстанції не перешкоджає подальшому перегляду в апеляційному порядку даної адміністративної справи (а.с. 122-123).
Однак колегія суддів вважає передчасними такі висновки суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справи без попереднього з'ясування ключових складових податкового боргу, пред'явленого до стягнення в межах даної справи враховуючи, що саме на стадії апеляційного розгляду справи представником позивача були надані докази судового оскарження податкового повідомлення-рішення №0091711701 від 08.12.2014 р, суми за яким увійшли до стягнення податково боргу, яке є предметом позову у даній справі, що помилково не враховано судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду цієї справи.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що хоча ухвала про відмову в зупиненні провадження у справі не підлягала касаційному оскарженню відповідно до статті 328 КАС України, однак це не позбавило скаржника викласти свої заперечення проти такої ухвали суду в доводах касаційної скарги з посиланням на безпідставність відмови в зупиненні провадження у справі з метою з'ясування узгодженості усіх складових податкового боргу, пред'явленого до стягнення в межах даної справи.
Так, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування всіх обставин справи, закріпленого вимогами частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі № 1940/1641/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Тернопільської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 року №0091711701 задоволено. Однак, за результатами касаційного перегляду справи, постановою Верховного Суду від 29.09.2021 року скасовані вищенаведені рішення судів попередніх інстанцій і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 08.12.2014 року №0091711701 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в частині 28 528,78 грн. - сума за основним платежем, 7 132,23 - сума штрафних санкцій, 2 036,26 грн. - сума нарахованої пені. В решті позовних вимог відмовлено.
За приписами частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому відповідно до абз. 4 п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. За змістом підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. Пунктом 60.5. статті 60 ПК України встановлено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Разом з тим, за приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин, суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу відповідача в межах її доводів, частково погоджується з доводами касаційної скарги і вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу в повному обсязі, без з'ясування узгодженості його складових, а також без вирішення питання, чи приймалось нове податкове повідомлення-рішення на виконання судового рішення у справі № 1940/1641/18 на виконання вимог податкового законодавства та чи сплачена сума податкового боргу відповідачем з огляду на обставини, встановлені наведеним судовим рішенням у справі № 1940/1641/18.
Верховний Суд вважає, що встановлені за наслідками касаційного перегляду справи порушення допущені судом апеляційної інстанції, оскільки саме на стадії апеляційного розгляду справи позивач надав докази судового оскарження податкового повідомлення-рішення, суми за яким покладені в предмет стягнення в даній справі і є вирішальними для повного та всебічного розгляду справи. Отже, оскільки скаржник просив суд направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а порушення допущені саме судом апеляційної інстанції, касаційну скаргу слід задовольнити частково та направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки висновки суду апеляційної інстанції зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
До того ж колегія суддів звертає увагу, що доводи касаційної скарги містять посилання на те, що постанова суду першої інстанції була прийнята без його участі та без виклику до суду, але не містять посилань на порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства відносно неповідомлення позивача про розгляд справи в суді першої інстанції. Такі ж доводи були викладені відповідачем і в апеляційній скарзі з одночасним заявленням клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, в якому наголошено, що про існування постанови суду першої інстанції він дізнався лише 16 серпня 2018 року, коли отримав іншу позовну заяву контролюючого органу про стягнення пені в сумі 45689,91 грн, нарахованої на суму боргу в розмірі 73411,70 грн, а також посилався на те, що з 2015 по 2018 роки практично весь час перебував за кордоном, на підтвердження чого додав копії закордонного паспорту із відмітками про перетин кордону та в'їзд/виїзд на територію Польщі.
Однак колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 06.05.2015 року відкрито провадження у справі та призначений розгляд даної справи на 10:00 год. 25.05.2015 року (а.с. 3-6). В матеріалах справи міститься витяг з ЄДРЮОФОП, складений на запит контролюючого органу і доданий до позовної заяви в якому місцем проживання позивача зазначено: АДРЕСА_1 (а.с. 7-8), така ж сама адреса відповідача була зазначена і в позовні заяві (а.с. 3-6). При цьому в матеріалах справи наявний конверт, в якому судом направлялась за вказаною адресою позивача засобами поштового зв'язку ухвала про відкриття провадження у справі і призначення розгляду на 25.05.2015 року, без жодної відмітки про причини його повернення на адресу суду (а.с. 27). Внаслідок того, що відповідач не прибув в судове засідання у вказану дату (25.05.2015 року на 10:00 год), судом першої інстанції відкладено розгляд справи на 02.06.2015 року на 12 год 00 хв (а.с. 24), але на адресу суду повернувся конверт із судовою повісткою з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 32-33); судом викладено розгляд справи на 02.07.2015 року на 12 год. 00 хв (а.с. 30), але на адресу суду також повернувся конверт із судовою повісткою на вказану дату з відміткою «за закінченням терміну зберігання», «неповна адреса» (а.с. 34-35).
При цьому з тексту постанови суду першої інстанції вбачається, що позивач в судове засідання повторно не прибув, про дату час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, заперечень проти адміністративного позову не надав. Оскільки суд вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи та реалізації ним права судового захисту прав та інтересів, а відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, не прибув у судове засідання без поважних причин, суд розглянув справу у відповідності до ч.4 ст. 128 КАС України на підставі наявних у ній доказів (у відкритому судовому засіданні) (а.с. 40-41).
До того ж, відкриваючи апеляційне провадження у справі ухвалою суду від 21.09.2018 року, суд апеляційної інстанції надав оцінку визначеним скаржником причинам пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, зазначивши на тому, що наведені скаржником обставини та подані в їх підтвердження докази дають підстави для висновку про поважність підстав пропуску ним строку на апеляційне оскарження, поновивши строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Отже доводи касаційної скарги про те, що постанова суду першої інстанції прийнята без виклику відповідача до суду першої інстанції, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що свідчить про відсутність обов'язкових процесуальних підстав для скасування рішення суду першої інстанції, що помилково не враховано скаржником враховуючи те, що останній був ознайомлений з матеріалами даної справи в суді першої інстанції, про що ним зазначено в доводах касаційної скарги.
Однак встановлені під час касаційного перегляду справи порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є достатньою підставою для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року у справі № 819/1221/15-а. Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді: В.П. Юрченко Л.І. Бившева