24 червня 2025 року
м. Київ
справа №805/1789/17-а
адміністративне провадження № К/9901/36643/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 року (Судді: Міронова Г.М., Арабей Т.Г., Геращенко І.В.),
у справі № 805/1789/17-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг»
до Державної фіскальної служби України
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
28.04.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» (далі - позивач, ТОВ «Метінвест-Шіппінг») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України) в якому просило суд визнати протиправною бездіяльність відповідача з незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» має право реєструвати податкові накладені та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в розмірі 855 906, 51 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін; зобов'язати відповідача збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 855 906, 51 грн та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ (т. 1 а.с. 5-13).
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податкова накладна № 891 від 30.04.2015 року була зареєстрована позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних 08.05.2015 року і відображена у податковій декларації за квітень 2015 року, розрахунок коригування № 346 від 29.02.2016 року до неї зареєстрований у Єдиному реєстрі податкових накладних 11.03.2016 року та відображений у податковій декларації за лютий 2016 року.
Однак, як наголошено позивачем в позовній заяві, відповідний розрахунок коригування повинен був зменшити загальну суму податку за виданими податковими накладними та розрахунками коригування, зареєстрованими в реєстрі SНаклВид, що в порушення вимог пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України не відбулось з боку відповідача і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову відмовлено (т. 2 а.с. 37-41).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 року за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано вищенаведену постанову суду першої інстанції від 25 жовтня 2017 р. у справі № 805/1789/17-а. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Зобов'язано Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністративного податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригувань у Єдиному державному реєстрі податкових накладних у розмірі 855 906, 51 грн та відобразити збільшення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (т. 2 а.с. 98-101).
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на неврахуванні судом апеляційної інстанції, що оскільки у звітному періоді податкова накладна, складена позивачем відповідно до вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягала видачі покупцю, то розрахунок коригування до такої податкової накладної не змінює показників SНаклВид. Посилаючись на те, що податкова накладна № 891, до якої складений розрахунок коригування кількісних і вартісних показників, виписана позивачем, як платником податку, продавцем товарів, саме для себе, як платника податку, покупця товарів, договір, на виконання умов якого виписана така податкова накладна товариством не зазначений, а фактично спірна податкова накладна виписана у зв'язку з незгодою з нарахуванням ПДВ його контрагентом за укладеним раніше договором надання послуг та з метою обнулювання податкового зобов'язання з податку на додану вартість, скаржник зазначив на правомірності висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Враховуючи викладене, відповідач просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції (т. 2 а.с. 160-167).
В надісланому на адресу відзиві на касаційну скаргу позивач просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справи з огляду на безпідставне не врахування відповідачем коригування податкового зобов'язання на підставі відповідного розрахунку коригування, поданого позивачем (т. 2 а.с. 196-202).
Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2013 року ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» (Агент) договір про надання послуг № 273 -П-МАФ-13 (т. 1 а.с. 92 - 95). За висновками судів попередніх інстанцій, ДП «Адміністрація морських портів України» на виконання умов договору у квітні 2015 року нарахувало ПДВ на вартість послуг для суден, що здійснюють міжнародні перевезення вантажів, що сплачуються у складі портових зборів, та виписало Товариству з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» податкові накладні на суму відповідних портових зборів, що складала суму 5135439 грн. 06 коп., в тому числі ПДВ в сумі 855 906 грн. 51 коп.
30.04.2015 року ТОВ «Метінвест-Шіппінг», не погодившись з таким нарахуванням ПДВ, виписало податкову накладну № 891 на суму 5135439 грн. 06 коп., в тому числі ПДВ в сумі 855906 грн. 51 коп., в рядках «платник податку - продавець» і «платник податку - покупець» наведеної податкової накладної було зазначено: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» (т. 1 а.с. 73), внаслідок чого, як встановлено судами і не є спірним між сторонами, сума податкового кредиту за накладними, виписаними Адміністрацією збалансована відповідною сумою податкового зобов'язання Агента, тобто, обнульована.
В подальшому, рішенням Господарського суду Донецької області від 16.06.2015 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року у справі № 908/3016/15 відмовлено в задоволені позову ДП «Адміністрація морських портів України» до ТОВ «Метінвест-Шіппінг» про стягнення суми в розмірі 1338303 грн. 43 коп. (т.1 а.с. 101-102, 103-108). Під час розгляду справи № 908/3016/15 судами встановлена відсутність у ДП «Адміністрація морських портів України» права на нарахування податку на додану вартість на вартість послуг для суден, що здійснюють міжнародні перевезення вантажів, що сплачуються у складі портових зборів. Вказані рішення судів попередніх інстанції також залишені без змін за наслідками касаційного перегляду справи постановою Вищого господарського суду України від 23 грудня 2015 року (т.1 а.с. 109-113).
Судами встановлено, що враховуючи викладені обставини, встановлені в межах справи № 908/3016/15, ДП «Адміністрація морських портів України» відкоригувало суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними на виконання умов договору № 273 -П-МАФ-13.
29.02.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» також відкоригувало податкове зобов'язання за квітень 2015 року на суму 855906 грн. 51 коп. та виписало розрахунок коригування № 346, який, як встановлено судами, зареєстрований у Єдиному реєстрі податкових накладних 11.03.2016 року та відображений у податковій декларації за лютий 2016 року (т. 1 а.с. 72, 35).
09.09.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» звернулось до Державної фіскальної служби України з листом № 16/09/800 про включення розрахунку коригування від 29.02.2016 року № 346 на суму 855906 грн. 51 коп. до витягу суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування ЄРПН з системи електронного адміністрування» рядка 4 «Загальна сума податку за виданими платником податку податковими накладними та розрахунками коригування, зареєстрованими у реєстрі» (т. 1 а.с. 14-15).
Однак Листом від 26.10.2016 року № 23128/6199-99-12-05-01-15 Державна фіскальна служба України надала відповідь ТОВ «Метінвест-Шіппінг», що під час обрахунку показників SНаклВид та SНаклОтр використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в ЄРПН до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям-платникам податку. Оскільки у звітному періоді податкова накладна, складена відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягала видачі покупцю, то розрахунок коригування до неї не змінює показник SНаклВид. (т. 1 а.с. 16).
Фактично, незгода позивача з діями відповідача відносно незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в розмірі 855 906, 51 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість і зобов'язання вчинити ці дії, стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних взаємовідносинах податкова накладна № 891, до якої складений розрахунок коригування кількісних і вартісних показників, виписана позивачем, як платником податку, продавцем товарів, саме для себе, як платника податку, покупця товарів, а договір, на виконання умов якого виписана така податкова накладна не вказаний та взагалі не укладався. Отже фактично спірна податкова накладна виписана у зв'язку з незгодою з нарахуванням ПДВ його контрагентом за укладеним раніше договором надання послуг та з метою обнулювання податкового зобов'язання з податку на додану вартість, тобто, така податкова накладна не підлягала наданню контрагенту - покупцю, що свідчить про відсутність підстав для збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 855 906 грн. 51 коп. та відображення відповідного збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ(т. 2 а.с. 37-41).
Однак за наслідками апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції посилаючись на те, що податкова накладна № 891 від 30.04.2015 року була зареєстрована позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних 08.05.2015 року і відображена у податковій декларації за квітень 2015 року, розрахунок коригування № 346 від 29.02.2016 року зареєстрований у Єдиному реєстрі податкових накладних 11.03.2016 року та відображений у податковій декларації за лютий 2016 року. Отже позивач, відповідно до вимог ст. 201-1 Податкового кодексу України має право на автоматичне зменшення показника SНаклВид та за рахунок цього збільшення суми, на яку він може зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (враховуючи поданий розрахунок коригування). При цьому суд апеляційної інстанції відхилив доводи контролюючого органу про те, що розрахунок коригування від 29.02.2016 року був складений до податкової накладної, яка не підлягала наданню покупцям-платникам податку з огляду на вимоги п. 12, 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 22.09.2014 року № 957.
Отже за висновком суду апеляційної інстанції, відповідачем враховано у системі електронного адміністрування податку на додану вартість збільшення податкового зобов'язання позивача на підставі податкової накладної № 891 від 30.04.2015 року, проте не враховані коригування цього податкового зобов'язання на підставі розрахунку коригування, що стало підставою для задоволення позовних вимог, шляхом зобов'язання відповідача збільшити у СЕА ПДВ суму, на яку ТОВ «Метінвест-Шіппінг» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригувань у ЄДРПН у розмірі 855 906, 51 грн та відобразити таке збільшення в СЕА ПДВ.
Колегія суддів, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з наступних підстав.
Так, у відповідності до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Відповідно до п.200-1.1, п.200-1.2 ст.200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі - Порядок № 569) затверджено Порядок електронного адміністрування ПДВ, яким визначено механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.
Згідно п.1 Порядку № 569, система електронного адміністрування податку запроваджується поетапно: на перехідний період (до 1 липня 2015 р. або іншої дати, визначеної окремим рішенням Верховної Ради України про скорочення такого періоду) - у тестовому режимі; із зазначеної дати - на постійній основі.
Відповідно до п.2 Порядку № 569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку.
Зареєстрованим платникам податку значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, автоматично збільшується ДФС:
1) на суму залишків коштів на електронних рахунках платників станом на початок дня 3 серпня 2015 р. (третього робочого дня після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість") за вирахуванням сум, заявлених платником у складі податкової звітності з податку за звітний (податковий) період (червень 2015 р.) до перерахування з електронного рахунка до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку та/або на поточний рахунок платника відповідно до пункту 200-1.6 статті 200-1 Кодексу. Сума, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Реєстрі, зменшується на суму податкових зобов'язань з податку, задекларовану за звітний (податковий) період (червень 2015 р./II квартал 2015 р.);
2) на суму помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку, що обліковувалась в інформаційній системі показників стану розрахунку платників інформаційної бази ДФС станом на 1 липня 2015 року.
29.07.2015 р. набрав чинності Закон України від 16.07.2015 р. № 643-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість», відповідно до якого всі складові формули, визначені приписами п.200-1.3 ст.200-1 Податкового кодексу України, на третій робочий день після набрання чинності цим Законом дорівнюють нулю, крім значень її складових S НаклОтр, S НаклВид та S Митн, що були сформовані починаючи з 01 липня 2015 року (п.34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України). Під час обрахунку показників S НаклОтр та S НаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників S НаклОтр, S НаклВид та S Митн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року. Під час обрахунку суми S Накл також використовуються показники, визначені пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу (абз. 9, 10 п. 200-1.3 ПК України).
Отже, за змістом пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ; де, зокрема:
?НаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;
?НаклВид - загальна сума податку за складеними платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що реєстрація податкових накладних впливає на визначення показника ?Накл в СЕА ПДВ як постачальника, так і отримувача. Суми ПДВ, вказані у зареєстрованих податкових накладних, зменшують цей показник у постачальника і, одночасно, збільшують цей показник у отримувача. Як правило складенню податкової накладної передує одна з подій: дата отримання попередньої оплати товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, - тобто наявність факту господарської операції, за наслідками якої у постачальника виникають податкові зобов'язання з ПДВ, а у отримувача - право на формування податкового кредиту на такі суми.
Реєстрація розрахунків коригування, якими зменшуються суми ПДВ, зазначені у зареєстрованих податкових накладних, впливає на показник Накл в СЕА ПДВ на рахунках обох сторін, але в цьому разі саме у отримувача цей показник зменшується, а у постачальника - збільшується. Тобто, відновлюється дійсний стан показників рахунка в СЕА ПДВ відповідно до фактичних обставин.
Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/18572/22 (адміністративне провадження №К/990/31055/23).
Як встановлено судом апеляційної інстанції із матеріалів справи, податкова накладна № 891 від 30.04.2015 року була зареєстрована позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних 08.05.2015 року і відображена у податковій декларації за квітень 2015 року, розрахунок коригування № 346 від 29.02.2016 року до неї зареєстрований у Єдиному реєстрі податкових накладних 11.03.2016 року та відображений у податковій декларації за лютий 2016 року.
Однак, як наголошено позивачем в позовній заяві, відповідний розрахунок коригування повинен був зменшити загальну суму податку за виданими податковими накладними та розрахунками коригування, зареєстрованими в реєстрі SНаклВид, що в порушення вимог пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України не відбулось. У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується в висновком суду апеляційної інстанції, що товариство відповідно до вимог ст. 201-1 Податкового кодексу України має право на автоматичне зменшення показника SНаклВид та за рахунок цього - збільшення суми у системі електронного адміністративного податку на додану вартість, на яку товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригувань у Єдиному державному реєстрі податкових накладних у розмірі 855 906, 51 грн.
Доводами касаційної скарги не спростовано правильність таких висновків суду апеляційної інстанції щодо забезпечення дійсного стану показників рахунка в СЕА ПДВ відповідно до фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції.
Касаційна скарга містить лише посилання на те, що розрахунок коригування від 29.02.2016 року був складений до податкової накладної, яка не підлягала наданню покупцям-платникам податку. Однак судом апеляційної інстанції відхилені такі доводи контролюючого органу з огляду на те, що податкова накладна вже була виписана позивачеві і незгодою з такими діями контрагента і стало заповнення позивачем податкової накладної із власними даними, враховуючи вимоги Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 22.09.2014 року № 957, чим і керувався позивач під час складання податкової накладної, яка була зареєстрована позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних 08.05.2015 року і відображена у податковій декларації за квітень 2015 року, що також не спростовано доводами касаційної скарги.
Зокрема, Наказом Міністерством фінансів України від 22.09.2014 року № 957 затверджено форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної.
Відповідно до п. 12 цього Порядку у разі складання податкової накладної за операціями з постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання; використання товарів/послуг, за якими суми податку на додану вартість попередньо були включені до податкового кредиту, в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування; використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг, за якими суми податку на додану вартість попередньо були включені до податкового кредиту, не в господарській діяльності; визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку; переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих; здійснення операцій з постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, у рядку «Індивідуальний податковий номер покупця" відображається умовний ІПН "400000000000", а в інших рядках, відведених для заповнення даних покупця, платник зазначає власні дані.
У разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів, а при здійсненні контрольованих операцій - виходячи із звичайних цін, і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / собівартість / балансова (залишкова) вартість/ звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / собівартості / балансової (залишкової) вартості/ звичайної ціни над фактичною ціною. У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 9 цього Порядку (01 - Складена на суму перевищення звичайної ціни над фактичною (у разі здійснення контрольованих операцій); 15 - Складена на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання; 16 - Складена на суму перевищення балансової (залишкової) вартості необоротних активів над фактичною ціною їх постачання; 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані (п. 20 Порядку).
Колегія суддів звертає увагу, що доказів неприйняття контролюючим органом сформованої позивачем податкової накладної із посиланням на її заповнення з порушенням вимог податкового законодавства, у тому числі, з підстав відсутності в ній відомостей, на яких наголошено в касацій скарзі (що в свою чергу не було підставою для відмови позивачу листом ДФС України від 26.10.2016 року № 23128/6199-99-12-05-01-15 у коригуванні та збільшенні показників в СЕА ПДВ) матеріали справи не містять. Як і не містять доказів неприйняття позивачем розрахунку коригування до податкової накладної з метою коригування показників для збільшення суми у системі електронного адміністративного податку на додану вартість, на яку товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригувань.
Отже доводами касаційної скарги не спростовано правильність висновків суду апеляційної інстанції за результатами оцінки фактичних обставин справи в розрізі первинних документів, наданих позивачем на підтвердження вчинених ним дій щодо реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної, з метою забезпечення дійсного стану показників рахунку у системі електронного адміністративного податку на додану вартість. Доводи касаційної скарги не містять посилань на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а лише містять посилання на переоцінку доказів у справі, що у відповідності до вимог статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Отже касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 року у справі № 805/1789/17-а, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя: І.А. Васильєва
Судді: В.П. Юрченко
В.В. Хохуляк