24 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 441/58/25 пров. № А/857/18418/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючої судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,
за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача 1: Брик А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 15 квітня 2025 року у справі № 441/58/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
суддя в 1-й інстанції - Яворська Н.І.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Городок,
дата складання повного тексту рішення - 21 квітня 2025 року,
ОСОБА_1 (далі також позивач) 10.01.2025 звернувся в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач 1) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 107896 від 02.01.2025, якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.202 КУпАП.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що означеною постановою його притягнено до адміністративної відповідальності за те, що 02.01.2025 о 15 год. 15 хв. він був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» в межах прикордонної смуги н.п. Шаян (територія Вишківської територіальної громади Хустського району Закарпатської області) на напрямку 171 прикордонного знаку, на відстані 170 м від лінії державного кордону України, де спільно із іншими особами перебував та пересувався в прикордонній смузі без дозволу на перебування, проживання та провадження робіт відповідного органу Державної прикордонної служби, чим порушив п. 7 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 202 КУпАП. З постановою не погоджується, правопорушення не вчиняв, постанова є незаконною, необґрунтованою та винесення з порушенням законодавства. Вказує, що 30.12.2024 з компанією хлопців та дівчат поїхав в н.п. Шаян для відпочинку. 02.01.2025 близько 15 год. з друзями виріши прогулятись в лісі, де їх було виявлено працівником прикордонної служби та доставлено у приміщення, де було винесено оскаржувану постанову. Також зазначає, що будь яких знаків чи поміток, які б інформували про знаходження поруч державного кордону України не було. Окрім цього зазначає про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, інше.
Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 12.03.2025 залучено до участі у справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова НОМЕР_2 ) (далі також відповідач 2).
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 15 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 107896 від 02.01.2025 стосовно ОСОБА_1 .
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 сплачений судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач 2 оскаржив його в апеляційному порядку, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції незаконно прийнято до уваги доводи позивача, що він не бачив знаків, які б вказували що він перебуває біля державного кордону.
Вказує, що такі пояснення не міняють правової кваліфікації вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, оскільки матеріали позовної заяви не містять доказів наявності в ОСОБА_1 дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності на в'їзд, перебування, проживання, провадження робіт у прикордонній смузі.
Просить рішення Городоцького районного суду Львівської області від 15 квітня 2025 року по справі № 441/58/25 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується із матеріалів справи та як встановлено із протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 023868 від 02.01.2025 та постанови про накладення адміністративного стягнення № 107896 від 02.01.2025 (а.с. 70, 74-75), 02.01.2025 о 15 год. 15 хв. прикордонним нарядом «Група реагування» в межах прикордонної смуги на ок. н.п. Шаян (територія Вишківської територіальної громади Хустського району Закарпатської області) на напрямку 171 прикордонного знаку, на відстані 170 м від лінії державного кордону України, було виявлено та затримано гр.. України ОСОБА_1 , який спільно із гр. України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебував та пересувався в прикордонній смузі без дозволу на перебування, проживання та провадження робіт відповідного органу Державної прикордонної служби, чим порушив п. 7 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 202 КУпАП. Означеною постановою ОСОБА_1 піддано адмінстягненню у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем суду належних доказів, які б поза розумним сумнівом, підтверджували вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.202 КУпАП, не надано, а із долученого до позовної заяви та дослідженого судом відеозапису від 02.01.2025 не вбачається даних - знаків/розміток про початок чи закінчення прикордонної смуги, які б свідчили, що позивачу було достеменно відомо про перебування у прикордонній смузі.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, та такими, що не відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно достатті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зстаттею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно достатті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частина перша ст. 202 КУпАП передбачає відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду виїзду.
Відповідно до п. 7 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147 в редакції постанови №1292 від 7 грудня 2023 року; із змінами, внесеними згідно з постановою №894 від 6 серпня 2024 року (надалі - Положення №1147) громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Відповідно до ч. 1 і 4 ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», п. 2 Положення №1147 з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.
Пунктом 5 Положення №1147 передбачено, що контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції. Особи, зазначені у п.п. 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов'язані пред'являти відповідні документи, передбачені цими пунктами (п.10 Положення).
Колегія суддів вважає необгрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність доказів, що позивачу було достеменно відомо про перебування у прикордонній смузі (зокрема із оцінки відеозаписів, долучених позивачем до позовної заяви, на яких не зафіксовано знаків/розміток про початок чи закінчення прикордонної смуги). В той же час, ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що факт законного перебування на прикордонній території підтверджується контрольним талоном П/ЗН №150, який виданий відділом прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_2 на транспортний засіб, яким позивач із друзями їхали у населений пункт Шаян.
Апеляційний суд звертає увагу, що контрольний талон видається особам прикордонним нарядом «Контрольний пост» (під час виконання завдань у відповідності до вимог Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2015 року №1261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2015 року за №1391/27836) з метою швидкого проходження подальших контрольних постів у межах ділянок відповідальності підрозділів охорони кордону (у разі наявності) та обізнаності осіб щодо перебування у прикордонній смузі.
Таким чином, наявність контрольного талону П/ЗН №150 вказує про обізнаність позивача про те, що він перебував у прикордонній смузі. При цьому, позивач ні під час винесення оскаржуваної постанови, ні під час розгляду справи в суді, не надав доказів наявності в нього дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності на в'їзд, перебування, проживання, провадження робіт у прикордонній смузі, де його було виявлено.
Враховуючи описане вище, колегія суддів вважає доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП.
Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України від 3 квітня 2003 року №661-ІV «Про Державну прикордонну службу України» (надалі Закон №661-ІV).
Так, згідно з ст. 1 Закону №661-ІV на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до ст. 2 Закону №661-ІV основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.
Згідно з п.п. 5, 9, 11 ст. 19 Закону №661-ІV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; контроль за дотриманням прикордонного режиму.
У п.п. 12-16 ст. 20 Закону №661-ІV передбачено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право, зокрема, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України; у випадках та в порядку, передбачених законами України, розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів; здійснювати адміністративне затримання осіб на підставах і на строки, визначені законами, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перетнули державний кордон України, стосовно яких прийнято в установленому порядку рішення про передачу їх прикордонним органам суміжної держави, на час, необхідний для такої передачі; здійснювати на підставах та в порядку, встановлених законодавством, візуальний огляд осіб, речей, товарів (вантажів), транспортних засобів (поверхнева перевірка), а так само особистий огляд затриманих осіб та огляд і, в разі потреби, вилучення речей, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду життю і здоров'ю людини; тримати осіб, затриманих в адміністративному порядку, в спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (статті 202-203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
У відповідності до ч. 1 і 8 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, відповідно до п. 34 ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право запрошувати осіб до підрозділів Державної прикордонної служби України для з'ясування обставин незаконного перетинання державного кордону України, порушення режиму державного кордону, прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, а також інших правопорушень, розгляд справ про які законом віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України. У разі потреби з'ясування обставин зазначених порушень може здійснюватися і в інших місцях.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із твердженнями скаржника, що оскільки матеріали позовної заяви не містять доказів наявності в ОСОБА_1 дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби на в'їзд, перебування, проживання, провадження робіт у прикордонній смузі - то оскаржувана постанова є правомірною і відповідно відсутні підстави для її скасування.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до задоволення позовних вимог у спосіб, що заявлений позивачем, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 15 квітня 2025 року у справі № 441/58/25 - скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 24.06.25