Справа № 727/3872/25
Провадження № 2/727/1139/25
(повне)
19 червня 2025 року м.Чернівці
Шевченківський районний суд м.Чернівці у складі:
головуючої судді Бойко М.Є.,
за участю секретаря судових засідань Васківчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Чернівці, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної пошкодженням майна внаслідок скоєння відповідачем адміністративного правопорушення .
В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила наступне.
05.06.2024 року ОСОБА_2 , перебуваючи біля будинку номер АДРЕСА_1 , пошкодив належні їй паркан та систему відео спостереження. Ці обставини встановлені постановою Чернівецького апеляційного суду від 13.08.2024 року в справі про адміністративне правопорушення N?727/6587/24.
Відповідно до рахунків фактури N? 16/08-1 від 16.08.2024 року та N?00000003674 від 16 серпня 2024 року ремонт пошкодженого паркана становить 12 719 грн., відновлення системи відеоспостереження - 10 617, 20 грн. Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача їй було завдано матеріальної шкоди в загальному розмірі 23 336,20 грн.
Окрім майнової шкоди, їй була заподіяна також моральна шкода у розмірі 40 000 грн., яка полягає у моральних переживаннях, завданих вчиненням адміністративного правопорушення, життєвому дискомфорті, викликаному зокрема необхідністю звертатися до поліції та до суду, а також - неможливістю нормального (штатного) використання системи відео нагляду, якою забезпечувалась безпека її помешкання та неестетичністю вигляду паркана внаслідок його пошкодження.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, зазначені у ній недоліки позивачкою усунуті 30.04.2025 року.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін .
19.05.2025 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки технічні дослідження та товарознавча оцінка відновлення системи відео спостереження не проводились, позивачкою не доведено розрахунковими документами придбання нею панелі та відеокамери, вказаних у рахунку-фактурі № 00000003674 від 16.08.2024 року та будівельних матеріалів для відновлення паркану, воріт та металевого стовпа згідно рахунку-фактури № 16/08-1 від 16.08.2024 року, як не доведено їх пошкодження саме його діями, так як він наніс декілька ударів лише по одній відеокамері, яка і після цього продовжувала працювати, тобто не втратила свою функціональність. Відповідач також звернув увагу суду, на те, що позовну заяву подано більше ніж через дев'ять місяців, а ремонт майна позивачкою проведено через два з половиною місяці після події адміністративного правопорушення, що, на його думку, може свідчити про пошкодження паркану та системи відео спостереження за інших обставин, ніж вказані у позові. Також він вважає, що ОСОБА_1 не обґрунтовано належним чином наявність моральної шкоди та її розмір, а також не надано належних доказів на підтвердження її заподіяння.
20.05.2025 року ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив на позов, в якому вказала, що наданими нею суду доказами повністю доводяться позовні вимоги, також з відзиву вбачається, що відповідач не заперечує самого факту пошкодження ним належного їй майна, проте намагається уникнути відповідальності за такі свої дії, не бажаючи компенсувати їх наслідки.
У судове засідання сторони не з'явилися, просили його проводити в їх відсутність.
За таких обставин та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників, розгляд справи здійснювався судом за їх відсутності та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, яке включає в себе: шкоду, протиправне діяння особи, яка її заподіяла, причинний зв'язок між ними та вину заподіювача шкоди.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
З наведеного слідує, що для відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи , необхідно встановити обставину заподіяння такої майнової шкоди (належність майна, розмір шкоди), неправомірність дій заподіювача шкоди та безпосередній причинний зв'язок між діями заподіювача шкоди та спричиненням майнової шкоди.
Згідно з ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до вимог частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відшкодування шкоди, яка заподіяна адміністративним правопорушенням може здійснюватися в таких формах: 1) накладення обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду (ст. 40 КпАП); 2) повернення майна володільцеві (ст. 265 КпАП); 3) добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди (п. 2 ч. 1 ст. 34 КпАП); 4) у порядку цивільного судочинства (ч. 3 ст. 40 КпАП).
Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року (провадження 33/822/525/24) ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу ( а.с.5-8).
Згідно цієї постанови суд дійшов таких висновків.
У відповідному протоколі, підписаному ОСОБА_2 , в графі «пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності» зазначено, що він вдарив палицею по ліхтарю, який уночі заважав йому та іншим мешканцям у дворі загального користування.
З відео файлів, що наявні в матеріалах справи, вбачається, як особа чоловічої статі вночі, не впевненою ходою, шатаючись ходить по двору, взяла предмет схожий на дерев'яну палицю та махає нею перед камерою відео спостереження. Після декількох спроб збити її, камера падає на землю.
Через деяких час, цей же чоловік повертається у двір, і вже іншим предметом, схожим на молоток, наносить удари по іншій камері.
Згідно зображень на відеофайлах цим чоловіком є ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 є власницею пошкодженого 05.06.2024 року майна.
Зазначені докази у своїй сукупності є підтвердженням наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, оскільки останній своїми діями порушив громадський порядок і спокій громадян.
Відтак, висновок суду у вищезазначеній справі про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП України, стосується пошкодження ним камер відео спостереження біля будинку номер АДРЕСА_1 , належних позивачці.
Отже, факт заподіяння відповідачем шкоди вказаному майну, яке належить ОСОБА_1 , доведено. Відповідач не спростував відсутності протиправності його дій та вини у заподіянні шкоди, як і не спростував відсутності причинного зв'язку між такими діями та завданою позивачці шкодою.
Разом з тим, висновків щодо заподіяння відповідачем шкоди паркану позивачки постанова судді Чернівецького апеляційного суду від 13.08.2024 року не містить.
Аналогічно, наданими позивачкою відеозаписами та фотознімками, наявними у матеріалах цієї справи та дослідженими судом, підтверджується лише той факт , що ОСОБА_2 пошкодив систему відео спостереження за вищевказаною адресою, а саме - для такого висновку дають підстави характер нанесення відповідачем ударів палицею по відеокамерам, падіння однієї з них, проте, наявність його відповідних дій та пошкодження паркану з відео не вбачається. Також неможливо встановити таке пошкодження і з інших наданих суду доказів .
Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження заподіяння саме відповідачем шкоди у вигляді пошкодження належного позивачці паркану, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 коштів на відшкодування майнової шкоди ОСОБА_1 в цій частині.
З наданого позивачкою рахунку - фактури №16/08-1 від 16.08.2024 року судом встановлено, що ОСОБА_1 було сплачено ФОП ОСОБА_4 за заміну розбитих відеокамер 2500, 00 грн. (а.с. 14), а згідно з рахунком-фактурою №00000003674 від 16.08.2024 року витрати позивачки за ІР панель виклику Dahua DH-VTO2111D-P складають 5 977, 40 грн., відеокамеру Dahua DH-IPC-HFW2449S-S - 4639,00 грн. Тобто у загальному розмірі нею витрачено на відновлення пошкодженої системи відеоспостереження 13 117, 20 грн.( а.с.15)
Виходячи з зазначеного, розмір матеріальної шкоди позивачкою частково доведено та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 13 117,20 грн. є обґрунтованими, і саме ця сума підлягає відшкодуванню.
Посилання відповідача на сплив декількох місяців до подачі позову до суду правового значення не мають, оскільки строк позовної давності, встановлений у даних правовідносинах ст.257 ЦК України, позивачкою не пропущений.
Щодо доводів ОСОБА_2 у відзиві на позов про не проведення технічного дослідження та товарознавчої оцінки для встановлення ступеню пошкодження відеокамер, необхідності їх ремонту або заміни окремих деталей та їх вартості, придатності чи непридатності для цільового використання в подальшому суд зазначає, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 27 грудня 2019 року у справі №686/11256/16-ц.
Правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються ст.ст. 22, 1166, 1187, 1192 ЦК України, які не містять вимоги щодо обов'язкової оцінки майна (оціненої шкоди). Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При вирішенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди на користь позивачки суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз'яснень, вказаних в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної ), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав.
Відповідно до п.4 даної Постанови, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди має бути зазначена, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і
ОСОБА_1 заподіяну їй з вини відповідача моральну шкоду оцінено у 40 000 грн.
Вимоги позову в цій частині обґрунтовано тим, що у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача вона зазнала душевних хвилювань та життєвого дискомфорту, змушена була звертатись до поліції та до суду, не мала можливості нормально використовувати систему відео нагляду, якою забезпечувалась безпека її помешкання.
Встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачці заподіяної моральної шкоди, оскільки переживання та незручності, яких зазнала ОСОБА_1 у зв'язку із протиправною поведінкою ОСОБА_5 щодо пошкодження її майна, необхідністю докладання зусиль та витрат часу на його відновлення , звернення до правоохоронних органів та до суду за захистом своїх прав перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із діями відповідача.
Разом із тим, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Наведене узгоджується із висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.
Враховуючи, що внаслідок протиправних дій відповідача, які призвели до незначних вимушених змін у життєвих стосунках, зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, глибину фізичних і душевних страждань позивачки, суд вважає, що відшкодування моральної шкоди необхідно визначити у розмірі 5 000 грн. Вказана сума відповідає вимогам розумності і справедливості, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та при подачі сторонами апеляційних скарг, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на суму 18 117,20 грн., то пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають відшкодуванню 692,81 грн. судових витрат, понесених позивачкою на сплату судового збору.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 280-282, 289, 354 ЦПК України , суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , матеріальну шкоду в сумі 13 117, 20 гривень та моральну шкоду в сумі 5 000, 00 грн., а всього 18 117, 20 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 692, 81 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 24.06.2025 року.
Суддя М.Є. Бойко