Справа № 214/6000/25
1-кс/214/643/25
23 червня 2025 року м. Кривий Ріг
Слідчий суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на незаконне затримання особи, вчинення медичного втручання без передбачених законом підстав,
20 червня 2025 року адвокат ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_3 , звернулась до суду зі скаргою шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», в якій просить суд: визнати затримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконним, зобов'язати уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 негайно звільнити ОСОБА_3 з під-варти, надіслати окрему ухвалу керівнику відповідного органу для притягнення до відповідальності осіб, винних у незаконному затриманні.
В обґрунтування свої вимог адвокат ОСОБА_2 зазначила, що 20.06.2025 приблизно о 09:20 год. ОСОБА_3 був затриманий патрулем поліції та співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 (нібито за зверненням даного ТЦК та СП, тому що ОСОБА_3 є ухилянт) та доставлений в приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 надав пояснення, що він не перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , а перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , але співробітники ІНФОРМАЦІЯ_3 , не зважаючи на зазначені ним обставини, без правових підстав незаконно його затримали. Згоду на обробку своїх персональних даних та медичних даних ОСОБА_3 не надавав. 20.06.2025 приблизно о 12:30 год., із застосуванням сили відносно ОСОБА_3 та нанесенням йому тілесних пошкоджень, про що останній повідомив в телефонному режимі свою матір, його із застосуванням сили, проти його волі, привезли у міську лікарню №4 на ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , де без його згоди медичний працівник разом із співробітниками РТЦК та СП вчинили медичне втручання - аналіз крові.
20.06.2025 адвокат ОСОБА_2 звернулася в поліцію на лінію 102 із заявою про незаконне позбавлення волі ОСОБА_3 , нанесення йому тілесних пошкоджень, проведення без згоди останнього медичного втручання, але патрульна поліція відмовилася їхати за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Технічна, буд. 36, для направлення потерпілого для СМЕ, посилаючись на свою зайнятість.
Вважає, що затримання ОСОБА_3 проведено без ухвали суду, без вручення повідомлення про підозру протягом 24 годин, що порушує ч.3 ст.29 Конституції України та ст. 208 КПК України. Наразі ОСОБА_3 необхідно доставити на судову медичну експертизу для встановлення факту нанесення тілесних ушкоджень та медичних втручань без згоди останнього. Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ст.206 КПК України, адвокат звернулась із зазначеними вище вимогами.
23 червня 2025 року за результатами протоколу автоматизованого визначення слідчого судді, матеріали скарги передано в провадження слідчому судді ОСОБА_1 .
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Згідно зі ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, згідно з п. 18 ч. 1ст. 3 КПК України, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, відповідно до ч.1 ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) вбачається, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Із змісту поданого звернення (скарги) слідує, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою неуповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримується правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку ст. 206 КПК України.
Проте ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ТЦК та СП чи військової частини при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаних із мобілізацією, для судового захисту будь-яка особа вправі звернутись із адміністративними позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Дотримання процедури, встановленої законом, є важливою гарантією права кожного на свободу і особисту недоторканість в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Мельник проти України» Європейський суд наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги скарги виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України.
Керуючись ст.ст. 206, 304, 309, 369, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на незаконне затримання особи, вчинення медичного втручання без передбачених законом підстав - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1